Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
Дмитро Курилович, «Дронго», во╖н-доброволець…


«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
Капелан ПЦУ про служ╕ння в окоп╕, РПЦ та м╕с╕ю укра╖нц╕в…


СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
Твоя слава у могил╕/А воля в Сиб╕ру/Ось що тоб╕, матусенько/Москал╕ зробили!..


ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
«В╕н так любив Укра╖ну ╕ укра╖нц╕в. В╕н рвав свою душу ╕ серце за не╖…»


10 УКРА╥НСЬКИХ С╤ЯЧ╤В
Сво╓ю невтомною працею вони творили маси нових св╕домих укра╖нц╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 13.04.2007 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#15 за 13.04.2007
ДОБРО, ЯК ╤ ЗНАННЯ, МОЖНА ЧЕРПАТИ ╤ НА ЗАХОД╤, ╤ НА СХОД╤...
Серг╕й ЛАЩЕНКО.


 Ярема ╢вгенович Полотнюк - людина ун╕кальна. Син в╕домо╖ укра╖нсько╖ письменниц╕ ╤рини В╕льде та оун╕вця ╢вгена Полотнюка, розстр╕ляного н╕мцями, в╕н раптом захоплю╓ться сходознавством ╕... прийма╓ ╕слам. Коли про нього пишуть льв╕вськ╕ газети, то й назви статей п╕дбираються в╕дпов╕дн╕: «Зачарований на сх╕д», «В╕дкриття сходу», «Сходознавець та ╕нженер» або щось у цьому род╕.
 ╤ у мене в голов╕ викристал╕зову╓ться щось на кшталт: «Сходознавець ╕ нац╕онал╕ст». Бо звинуватити Ярему ╢вгеновича у зрад╕ нац╕ональних ╕деал╕в язик не поверта╓ться. Можна, виявля╓ться, бути мусульманином ╕ понад усе любити Укра╖ну.
 Можна очолювати кафедру сходознавства Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕ вбол╕вати за долю укра╖нц╕в Криму. Можна отримати грамоту з рук м╕н╕стра культури ╤рану Ахмеда Масужеда-Джама╖ за сходознавч╕ досл╕дження ╕ палко п╕дтримувати «помаранчеву» революц╕ю, яка проголосила курс Укра╖ни на Зах╕д, в ╢вропу.
 Як закохан╕сть у персько-мусульманську культуру може по╓днуватися з н╕мецькими генами - бабуся ж бо Яреми ╢вгеновича була чистокровною н╕мкенею? Про це, ╕ не лише це я мр╕яв запитати науковця, коли ╕нтел╕генц╕я Львова вшановувала юв╕ляра з нагоди його 70-л╕ття.
А ще хот╕в подякувати за п╕дтримку «Кримсько╖ св╕тлиц╕» - ╕ сам передплачу╓, ╕ студент╕в з професорами аг╕ту╓.
 Нарешт╕ я у нього на кафедр╕. ╤ перше запитання стосу╓ться родоводу:
 - Яремо ╢вгеновичу, як сталося, що ваш д╕д-укра╖нець вподобав соб╕ н╕мкеню?
 - Виходить, що кохання не зна╓ нац╕ональних рамок... Це сталося в Черн╕вцях, за час╕в неб╕жки-Австро-Угорщини. Молодь тод╕ прогулювалася по набережн╕й Прута, ╕ м╕й д╕д Дмитро, оф╕цер австро-угорсько╖ арм╕╖, вибрав з натовпу саме ╖╖, юну Адольф╕ну.
 Та й бабуся пот╕м розпов╕дала, що у мого д╕да було на диво при╓мне людське обличчя на фон╕ набундючених облич н╕мц╕в з аристо-кратичних родин, для яких набережна теж була улюбленим м╕сцем прогулянок.
 Це було в╕дчайдушне кохання. Щоб довести його, д╕д ранньо╖ весни переплив Прут, на що зважувалися лише найхоробр╕ш╕. Факт кохання таким чином було доведено, але... д╕д дуже серйозно застудився.
 Бабуся, вражена його мужн╕м вчинком, турботливо доглядала молодого оф╕цера, аж поки в╕н не одужав.
 - А як поставилися р╕дн╕ до цього кохання?
 - Велика н╕мецька родина бабус╕ дуже не хот╕ла русина. Н╕ за що! Але допом╕г випадок! Бабусин брат приймав участь у як╕йсь б╕йц╕, що сталася в ресторан╕. П╕д гарячу руку ударив якогось великого чиновника. Вс╕ були дуже стривожен╕ таким поворотом справи. Що робити? Хабар╕ тод╕ не проходили... Бабусин брат м╕г поплатитися не лише кар’╓рою; його в╕дразу ж затримали, ╕ в╕н був п╕д вартою. Родина з╕бралася на «консил╕ум». П╕сля довгого обговорення проблеми м╕й д╕д раптом р╕шуче п╕дв╕вся ╕ сказав: «Спробую визволити вашого сина!» П╕шов до начальства ╕ дав чесне оф╕церське слово, що брат його кохано╖ б╕льше н╕коли не пол╕зе в б╕йку. Слово австр╕йського оф╕цера тод╕ багато значило. В╕дпустили...
 Коли юний заб╕яка ╕ його визволитель повернулися до родини, потенц╕йний тесть д╕да Дмитра з╕ сльозами на очах сказав: «Дмитре, ти ╓ мо╖м найдорожчим сином!» Питання було вир╕шене, н╕мц╕ прийняли укра╖нця в свою родину.
 П╕сля шлюбу д╕д з бабусею по╖хали в Зал╕щики, де бабуся почала викладати н╕мецьку мову ╕ л╕тературу в школ╕. Бабуся отримала велике придане - 11 «ринських»; за ц╕ грош╕ вони пот╕м купили будинок в Стан╕славов╕.
 - А як бабуся Адольф╕на почувала себе в укра╖нському оточенн╕?
 - Спочатку не дуже ком-фортно, бо не знала мови. Д╕д купив ╖й укра╖нсько-н╕мецький словник, почав прищеплювати ╖й любов до укра╖нсько╖ поез╕╖, причому патр╕отично╖.
 Бабуся не дуже часто сп╕лкувалася з учителями, бо не вс╕ вони знали н╕мецьку мову, а вона ще не надто добре знала укра╖нську. Сприймалося це по-р╕зному. Один с╕льський ╜азда сказав мо╓му прад╕ду: «Чому у тебе нев╕стка така гонорова? А як буде у тебе якась б╕да, чи допоможе вона?» Прад╕д в╕дпов╕в: «Переконаний, що допоможе!» Ця розмова в╕дбувалася в корчм╕, тому вони побилися об заклад на 5 «ринських». Велика на т╕ часи сума, бо за 10 «ринських» можна було купити будинок.
 - ╤ як же перев╕рили бабусю на родинн╕ почуття?
 - Зробили так. ╥й сказали, що ферма прад╕да згор╕ла ╕ треба заплатити велику «неустойку», бо у нього були певн╕ зобов’язання перед деякими людьми. Що робить бабуся Адольф╕на? Вона забира╓ вс╕ сво╖ грош╕, що тримала в банку, йде по вс╕х учителях, позича╓, позича╓, позича╓... Нарешт╕ збира╓ потр╕бну суму ╕ да╓ свекров╕, тобто мо╓му прад╕ду. В╕н, розчулившись, назива╓ ╖╖ найкращою сво╓ю дитиною, найр╕дн╕шою донечкою, поверта╓ ╖й ус╕ грош╕, нав╕ть втрачен╕ проценти компенсу╓...
 - А той ╜азда в╕дда╓ йому сво╖ 5 «ринських»?
 - Н╕, прад╕д не взяв його грош╕. Сказав: «Не хочу я н╕ тво╖х грошей, н╕ тво╖х сл╕з...» Ось у такий спос╕б укра╖нсько-н╕мецьке подружжя скр╕пило св╕й союз.
 - Були б кохання ╕ порядн╕сть, а шлюб можна укладати з представником будь-яко╖ нац╕ональност╕. Чи не так?
 - Ну, не знаю, чи в ус╕х випадках можна бути таким категоричним, але мо╓му д╕дов╕ з н╕мкенею поталанило. До реч╕, в 1937 роц╕ польська влада позбавила мою бабусю роботи. ╥╖ вигнали з╕ школи п╕сля того, як вона засп╕вала разом з учнями: «Не пора, не пора, не пора, москалев╕ й ляхов╕ служить!» Вона була сол╕дарна з укра╖нцями, але поляки такого не вибачали.
 - Чомусь я зараз подумав про те, що коли вже ваш д╕д знайшов сп╕льну мову з н╕мецькою родиною, то й в ц╕лому для Укра╖ни «зах╕дний вектор» не ╓ страшним.
 - Ну, що ви! Це ж ╢вропа, культура... Це т╕льки за╕деолог╕зован╕ комун╕сти можуть лякати перес╕чного громадянина вступом до НАТО ╕ ╢С.
 - Але ж п╕д «зах╕дними» поляками укра╖нцям жилося не дуже добре?
 - Так, поляки тод╕ намагалися будь-що асим╕лювати укра╖нц╕в. Закривали укра╖нськ╕ школи, проводили «пациф╕кац╕╖», та й узагал╕ створили таку систему, коли зр╕катися укра╖нства було дуже виг╕дно. Скаж╕мо, траплялося, що поляки Варшави чи Познан╕ з в╕дчаю топилися, бо не мали роботи - тод╕ було масове безроб╕ття. А укра╖нець, якщо в╕н пере╖здив з Галичини до цих м╕ст, роботу отримував в╕дразу ж! Якщо ж в╕н приймав римо-католицьку в╕ру, записувався поляком, то можна було ╕ не ╖хати так далеко, а залишатись у Львов╕. Все одно роботу для нього знайшли б.
 - Виходить, що сов╕ти д╕яли б╕льш брутально?
 - Багатьох заарештовували ╕ вивозили в Сиб╕р, але мого батька, який за укра╖нський нац╕онал╕зм сид╕в у Берез╕ Картузьк╕й, зв╕льнили у 1939 роц╕. ╤ роботу в╕н отримав на л╕сопилц╕. ╤ д╕да мого возили в Москву...
 - Це отого австр╕йського оф╕цера?
 - На момент «визволення» в╕н працював учителем у приватн╕й укра╖нськ╕й г╕мназ╕╖. ╥х, зах╕дноукра╖нських педагог╕в, возили в Москву, катали на л╕таку «╤лля Муромець», були вони ╕ на прийом╕ в Кремл╕, бачили Стал╕на зблизька...
 - Отже, комун╕сти д╕яли витончено, як ╕ поляки?
 - Так, кожна ╕мпер╕я тод╕ боролася за укра╖нц╕в.
 - А як загинув ваш батько?
 - Його розстр╕ляли фашисти у 1943 роц╕. Це було якраз п╕д час рейду Ковпака на Прикарпаття. ОУН╕вц╕ тод╕ допомагали червоним партизанам, годували ╖х, давали пров╕дник╕в. Н╕мц╕ знали про це, ╕ мого батька, як ╕ багатьох ╕нших, заарештували, кинули до тюрми в Делятин╕. Ковпак╕вц╕, вириваючись з оточення, хот╕ли взяти штурмом цю тюрму. Але штурм був невдалий; загинуло 17 ковпак╕вц╕в, а ось визволити 10 в’язн╕в ╖м так ╕ не вдалося, бо н╕мц╕ перевезли та╓мно оцих десятьох нац╕онал╕ст╕в у Ворохту ╕ там 28 грудня розстр╕ляли.
 - Червон╕ партизани визволяли нац╕онал╕ст╕в?
 - Так, було таке. Був короткий пер╕од сп╕впрац╕. А пот╕м Стал╕ну не сподобалося таке братання укра╖нц╕в сх╕дних ╕ зах╕дних - ╕ в╕н дав наказ ударити в спину УПА. Ком╕сар Рудн╓в, до реч╕, був проти цього. Може, тому й загинув...
 - Так, важкою була доля цього краю, як ╕ загалом ╕стор╕я укра╖нського народу. А як сталося, що ви стали сходознавцем?
 - У п’ятнадцять рок╕в я вперше почув перську, а точн╕ше одну з ╖╖ р╕зновид╕в - таджицьку мову. Першою «хрестомат╕╓ю» з арабсько╖ мови для мене був Коран. За допомогою принаг╕дних учител╕в самотужки вивчив арабську й перську мови. 1962 року у Львов╕ проходила декада таджицько╖ л╕тератури, ╕ я уже зм╕г прив╕тати таджицьких письменник╕в ╖хньою р╕дною мовою... Пот╕м, без вступних ╕спит╕в, мене прийняли до Лен╕нградського ун╕верситету. Там у мене були чудов╕ викладач╕, я зрозум╕в, що сходознавц╕ - це н╕би окрема каста людей, прикметною рисою яких ╓ високий профес╕онал╕зм ╕ порядн╕сть.
 - Ви колись розпов╕дали, що з кримськими татарами вперше зустр╕лися в Таджикистан╕.
 - 1959 року я при╖хав приватно у Таджикистан, щоб поглибити сво╖ знання таджицько╖ мови. Коли настала ос╕нь, я не хот╕в топити, бо мен╕ сказали, що до ╤нд╕╖ якихось 150 к╕лометр╕в. Я не врахував того, що ╤нд╕я р╕зна: в н╕й ╕ троп╕ки, ╕ г╕рськ╕ льодовики... ╤ льодовики значно ближче до Таджикистану, ан╕ж троп╕ки. Так ось, застудився я ╕ дуже серйозно захвор╕в на запалення леген╕в. Врятували мене л╕кар╕ - кримськ╕ татари. Т╕, що були депортован╕ з Криму в Середню Аз╕ю. Пот╕м у мене склалися з ними добр╕ стосунки.
 - Отже, познайомитись «допомогла» ваша хвороба?
 - Очевидно, так. Бо я не дуже прагнув контактувати з ними, знаючи, що це «зрадники» ╕ «вороги народу». Але коли вони розпов╕ли мен╕ про все жах╕ття депортац╕╖, то я зрозум╕в, що народ цей покараний несправедливо. Так, як ╕ сотн╕ тисяч знищених по Сиб╕рах укра╖нц╕в.
 - А чи були у вас контакти з таджиками?
 - Безумовно! Я ж ╕ при╖хав туди для вивчення таджицько╖ мови, тому намагався сп╕лкуватися з кор╕нним населенням якнайт╕сн╕ше. Була у мене там знайома таджичка. Спочатку ми сп╕лкувалися м╕ж собою рос╕йською. А пот╕м подумали: це ж не моя р╕дна мова ╕ не ╖╖. Домовилися, що я говоритиму до не╖ таджицькою, а вона до мене - укра╖нською.
 - А зв╕дки ж вона могла знати укра╖нську?
 - ╥хня родина деякий час жила у Львов╕, ╕ вона ходила там до рос╕йсько╖ школи. Але ж мову нашу також вивчала, тому ╖й було не важко переключитись на укра╖нську.
 - Значно при╓мн╕ше д╕знаватися про оц╕ приклади сп╕впрац╕, вза╓мовиручки ╕ вза╓мно╖ поваги до мов ╕ культур, ан╕ж про якусь ворожнечу. Ваша позиц╕я п╕дтримувала таджицьку мову, вас же врятували кримськ╕ татари.., а батька вашого намагалися визволити червон╕ партизани. Були ж там, мабуть, ╕ рос╕яни, ╕ б╕лоруси ╕ «сх╕дняки»-укра╖нц╕. Добре, що хоч на той короткий пер╕од вони разом об’╓дналися в боротьб╕ проти фашизму.
 - Об’╓днувалися не лише слов’яни. Моя бабуся-н╕мкеня орган╕зувала групу з п’яти чи шести чолов╕к, як╕ годували ╓вре╖в. Чимало ╓вре╖в п╕д час в╕йни переховувалося в болотах поблизу Ходорова. Завдяки укра╖нцям вони вижили, згодом пере╖хали до ╤зра╖лю. Перед тим один ╓врей-швець власноруч виготовив чудов╕ чоботи ╕ подарував ╖х мо╓му д╕дов╕. Це була пам’ять про гуманний вчинок укра╖нц╕в, який орган╕зувала н╕мкеня.
 - Так, отой укра╖нсько-н╕мецький шлюб вашого д╕дуся ╕ бабус╕ вартий захоплення. Але загалом зм╕шан╕ шлюби не схвалю╓ жодна нац╕я. Зокрема, багато уваги цьому прид╕ляють кримськотатарськ╕ газети. Мовляв, у зм╕шаних шлюбах кримськотатарське, як правило, втрача╓ться.
А рос╕йське, слов’янське перемага╓.
 - Я сам п╕встол╕ття тому прийняв ╕слам, ╕ певну роль тут в╕д╕грало почуття до д╕вчини-мусульманки. У т╕ часи зрадою могло бути добров╕льне зрос╕йщення. Рел╕г╕йний фактор не брався до уваги, не був таким актуальним, як тепер. Вс╕ ж були ате╖стами! На перший план виходило мовне питання, а я укра╖нсько╖ мови не зр╕кав-ся н╕коли.
 - Мусульманин укра╖нського походження... Трохи незвично. Але тут, у Львов╕, це х╕ба що непогане п╕д╜рунтя на «наведення» мост╕в з╕ Сходом. Нац╕онал╕ста Полотнюка навряд чи знали б у ╢гипт╕, ╤зра╖л╕ чи в ╤ран╕. А Полотнюка-сходознавця, ╕ран╕ста знають! Полотнюка-мусульманина радо в╕тають кримськ╕ татари...
 - ╤ зауважте, розмовляють з╕ мною укра╖нською! Я т╕сно контактував п╕д час останнього при╖зду в Крим з Рустамом Аблят╕фовим. ╤ сам в╕н добре волод╕в укра╖нською, ╕ р╕дн╕ його. Коли я телефонував йому додому, то хто б не брав трубку - вс╕ могли невимушеного сп╕лкуватися укра╖нською.
 - Це вже ознака нашого часу. Чого доброго, т╕льки татари й будуть нос╕ями укра╖нсько╖ в Криму... Може, тому вони й побоюються укра╖н╕зац╕╖?
 - Укра╖н╕зувати в Криму татар? Н╕, це нереально. Якийсь в╕дсоток людей зна╓ укра╖нську, але ж у побут╕ нею вже майже н╕коли не розмовляють. ╥м укра╖нська потр╕бна буде, скор╕ше, для «наведення мост╕в». Вчать ╖╖ ╕ правильно роблять! Будуть мати б╕льше друз╕в на материков╕й Укра╖н╕, зокрема в Галичин╕. В Криму ж ╖м, скор╕ше, загрожу╓ асим╕ляц╕я через зрос╕йщення. Треба б╕льше уваги прид╕ляти в╕дродженню р╕дно╖ мови, кримськотатарсько╖.
 Якщо говорити про укра╖нсько-татарськ╕ шлюби, то укра╖нки, як правило, не асим╕люються, а пристосовуються до кримських татар. В Криму я чув виступ хорового колективу; укра╖нки-дружини кримських татар легко ╕ невимушено сп╕вали кримськотатарськ╕ п╕сн╕.
 Якщо ж говорити про зм╕шан╕ шлюби узагальнено, то я скажу так: шлюб - це велика лотерея. А особливо у наш╕ нелегк╕ часи. Т╕льки велике кохання може гарантувати м╕цний шлюб двох «половинок», що належать до р╕зних етнос╕в.
 - Знаю, що ви привезли масу вражень з минулор╕чно╖ по╖здки до Криму. Розкаж╕ть про не╖, будь ласка.
 - У Крим мене запросив Ком╕тет з повернення культурних ц╕нностей. Це проблема не лише укра╖нська, а загально╓вропейська. Постало питання про повернення багатьох ц╕нностей, що мають в╕дношення до кримськотатарсько╖ культури. Нас дуже тепло зустр╕ли, м╕сцем нашо╖ роботи був музей, що в ханському палац╕, а також б╕бл╕отека ╕мен╕ ╤сма╖ла Гаспринського. Мен╕ ця по╖здка дала дуже багато.
 - А мен╕ при╓мно, що вас, льв╕в’янина, ц╕нують як фах╕вця в Криму. Рядового члена КУНу, РУХу чи УРП так не ц╕нували б. Це що стосу╓ться можливих звинувачень у «зрад╕» укра╖нських ╕деал╕в (прийняття ╕сламу ╕ т. д.). Дехто з обивател╕в ╕ зараз так мислить...
- Вже наск╕льки фантастичним був патр╕отизм у нацистськ╕й Н╕меччин╕, але й у ц╕й держав╕ сходознавц╕в дуже ц╕нували. Н╕хто не вважав «зрадниками» тих, хто захоплювався ╕нд╕йською, тибетською чи японською культурами. Або ж культурами слов’янських народ╕в.
 Перед в╕йною до Львова масово при╖здила н╕мецька професура. ╥хали як науковц╕, працювали в б╕бл╕отеках. А в 1941 роц╕, коли окупували Льв╕в, то вивезли до Рейху понад 5 тисяч рукопис╕в! У нас був ун╕кальний Коран, написаний на пальмових дощечках. Т╕ «сходознавц╕», що ним ц╕кавилися перед в╕йною, виявилися науковцями... в есес╕вських мундирах.
 Це говорить про те, на-ск╕льки великою ц╕нн╕стю ╓ культура взагал╕. Нав╕ть п╕д час в╕йни культура мусульманського Сходу становила ╕нтерес для Заходу, для нацистсько╖ Н╕меччини. Ну, а зараз, у мирний час роль культури зроста╓ ще б╕льше. Культура, як ╕ знання, не зна╓ державних кордон╕в. Вона збагачу╓ людство, зм╕цню╓ духовну основу його ╕снування.
 - То цей ун╕кальний Коран, з розпиляно╖ вздовж волокон пальми, вдалося повернути?
 - Не вдалося. Думаю, що його втрачено безповоротно, адже багато ц╕нностей згор╕ло у вир╕ в╕йни...
 Лише ╕нколи, за щасливого зб╕гу обставин, вда╓ться дещо врятувати. Один н╕мецький професор розпов╕в мен╕ про долю словника, написаного араб╕стом Гансом Вером. Коли наступала Червона Арм╕я, до нього додому прийшли есес╕вц╕, взяли той словник ╕ разом з автором по╖хали в гори. Десь в Альпах цей словник разом з ╕ншими ц╕нностями поклали у якусь штольню ╕ завалили все це. Але коли прийшли радянськ╕ в╕йська, Ганс Вер показав м╕сцезнаходження цього словника ╕ усього ╕ншого, що там було.
 Видали цей словник уже в нов╕й, демократичн╕й Н╕меччин╕.
 - Ось ставлення до культури цив╕л╕зованих н╕мц╕в! Здавалося б, нав╕що ╖м у зруйнован╕й в╕йною кра╖н╕ араб╕стика?
 - Саме таке ставлення до культури ╕ робить ╖х ╓вропейцями. Як т╕льки-но словник вийшов н╕мецькою, його в╕дразу ж переклали у себе ╕ англ╕йц╕. Таке ставлення до культури повинно бути ╕ у нас, укра╖нц╕в.
 Треба сказати, що «Кримська св╕тлиця» у сво╖ кращ╕ часи нер╕дко друкувала сходознавч╕ матер╕али. Я ╕ для себе знаходив там немало ц╕кавого.
 - Спод╕ваюся, що коли газету нормально ф╕нансуватимуть, то ц╕ «кращ╕ часи» знову повернуться. У нас ╓ багато напрацьовок, багато нових ╕дей.
 - Мен╕ б також хот╕лося, щоб нарешт╕ настала стаб╕льн╕сть у ф╕нансування. Я передплачую «Кримську св╕тлицю» вже багато рок╕в ╕ знаю, що оц╕ «чорн╕ смуги» у житт╕ такого необх╕дного у Криму видання трапляються досить часто. АРК - надто важливий для Укра╖ни рег╕он, а укра╖нство на п╕востров╕ ще надто слабко орган╕зоване, аби можна було так легковажити з ╓диною укра╖номовною газетою.
 - Уявля╓те, наск╕льки б╕льше ц╕кавих матер╕ал╕в можна було б друкувати, якби газета була щоденною або виходила хоча б два рази на тиждень? Тод╕ й ви могли б описати чи розпов╕сти детально про вс╕ сво╖ кримськ╕ враження. А так можете розпов╕сти лише коротко, тезами. Тому ╕ у мене лише одне «скромне» запитання: чи зробили ви для себе якесь в╕дкриття стосовно Криму?
 - В╕дкриття? Ну, скаж╕мо, я дов╕дався, що дружини хана не були заляканими ╕стотами, як це чомусь прийнято у нас вважати, ╕ не ходили вони нап╕вроздягненими в гарем╕, чекаючи сво╓╖ черги - коли ж в╕н, нарешт╕, покличе до себе. Зовс╕м не так! Це були дуже осв╕чен╕ ж╕нки, як╕ будували медресе, за сво╖ власн╕ грош╕ зводили мечет╕, давали грош╕ на будинки для мандр╕вник╕в (себто сприяли розвитку тогочасного туризму), будували й л╕карн╕.
 Гаремна к╕мната тако╖ ж╕нки була сво╓р╕дною б╕бл╕отекою, або канцеляр╕╓ю. Вони в╕льно листувалися з коронованими особами ╢вропи.
 Так, одна з ханських дружин писала до Стан╕слава-Августа, короля Швец╕╖: «Мо╓му братов╕, королю Швец╕╖, захиснику християнства ╕ володарю найдзв╕нк╕ших у ╢вроп╕ дзвон╕в».
 - А турецький султан називав Богдана Хмельницького «Найобран╕шим монархом рел╕г╕й ╤сусових». Так сх╕дн╕ джерела опосередковано п╕дтверджують велику роль рел╕г╕йного фактору у т╕ часи. Ну, ╕ якоюсь м╕рою, схильн╕сть тогочасно╖ дипломат╕╖ до компл╕мент╕в.
 - Це лише два факти, два маленьких штрихи до життя тогочасно╖ ╢вропи. А ск╕льки ╕нформац╕╖ можна почерпнути з б╕бл╕отек у кра╖нах Сходу, якщо знати мови цих кра╖н!
 - В╕дзначаючи ваше 70-л╕ття, льв╕вськ╕ газети писали, що ви в╕дродили у Львов╕ ╕ран╕стику ╕ араб╕стику, яка сво╖м р╕внем не поступа╓ться попередн╕й льв╕всько-петербурзьк╕й школ╕. Р╕вень ки╖вського сходознавства оц╕нено дещо нижче. Це непогана оц╕нка роботи сина укра╖нського нац╕онал╕ста та в╕домо╖ укра╖нсько╖ письменниц╕ ╤рини В╕льде...
 До реч╕, 5 травня льв╕вська громадськ╕сть в╕дзначатиме 100-л╕ття з дня народження вашо╖ мами ╕ мо╓╖ улюблено╖ письменниц╕. Спод╕ваюся, що й серед кримських укра╖нц╕в ╓ чимало людей, як╕ читали ╖╖ твори. А тепер б╕льше знатимуть ╕ про доробок ╖╖ сина.
 - Був би радий, якби ви почерпнули щось корисне для себе з нашо╖ бес╕ди.
╤ усв╕домили, що добро для Укра╖ни можна приносити по-р╕зному. Головне, аби була нац╕лен╕сть на як╕сть, на результат.
  м. Льв╕в.

На фото: Ярема Полотнюк у Тегеран╕ б╕ля пам’ятника Грибо╓дову (1995 р.)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 13.04.2007 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4668

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков