"Кримська Свiтлиця" > #15 за 13.04.2007 > Тема "Резонанс"
#15 за 13.04.2007
ВИХ╤Д ╤З ╢ГИПТУ
Леся УКРА╥НКА
ЗАМ╤СТЬ ПЕРЕДОВИЦ╤ Леся УКРА╥НКА ВИХ╤Д ╤З ╢ГИПТУ ╤ ти колись боролась, мов ╤зра╖ль, Укра╖но моя! Сам Бог поставив Супроти тебе силу невблаганну Сл╕по╖ дол╕. Оточив тебе Народами, що, мов леви в пустин╕, Рикали, прагнучи тво╓╖ кров╕, Послав на тебе тьму таку, що в н╕й Брати брат╕в не п╕знавали р╕дних, ╤ в тьм╕ з’явився хтось непоборимий, Якийсь дух часу, що волав ворожо: «Смерть Укра╖н╕!» Та знялась високо Богданова правиця, ╕ народи Розб╕глися, немов шакали ниц╕, Брати брат╕в п╕знали ╕ з’╓днались. ╤ дух сказав: «Ти перем╕г, Богдане, Тепер твоя земля об╕тована». ╤ вже Богдан пройшов по т╕й земл╕ В╕д краю ╕ до краю. Свято згоди М╕ж ним ╕ духом гучно в╕дбулося В золотоверх╕м м╕ст╕. Але раптом Дух зрадив. Знову тьма, ╕ жах, ╕ розбрат. ╤ знов настав ╓гипетський полон, Та не в чуж╕й земл╕, а в наш╕й власн╕й. А дал╕ розлилось червоне море, ╤ розд╕лилося по половин╕, ╤ знов злилось докупи й затопило - Кого? Ой, леле! Новий фараон Пройшов живий через червоне море, Але ╖здець ╕ к╕нь пропав нав╕ки. Сп╕вай, рад╕й, ненависна чужинко, Бий в бубни ╕ лети в танок з нестяму, К╕нь ╕ ╖здець в червон╕м мор╕ згинув, Тоб╕ зостався спадок на покраси, Бо зносиш ти Укра╖ни клейноди, Святкуючи над нею перемогу. Такий для нас був вих╕д ╕з ╢гипту, Немов потоп. Заграло та й ущухло Червоне море, висохло, й осталась Безрад╕сна пустиня п╕сля нього, ╤ став по н╕й блукать новий ╤зра╖ль, По т╕й сво╖й земл╕ об╕тован╕й, Немов якась отара безпричальна. З отарою блукали й пастухи, Вноч╕ за т╕нню йшли, а вдень з вогнем. Коли ж у них з’являвся дух величний, Що вогняним стовпом палав у тьм╕, А вдень ╕шов, мов туча гр╕зно-б╕ла, Вони не в╕рили сво╖м очам ╤ врозт╕ч розб╕гались ман╕вцями, ╤ попадали ворогам в полон. ...Чи довго ще, о Господи, чи довго ми будемо блукати ╕ шукати р╕дного краю на сво╖й земл╕? Який ми гр╕х вчинили проти Духа, Що в╕н зламав св╕й запов╕т великий, Той, взятий з бою вол╕, запов╕т? Так доверши ж до краю тую зраду, Розбий, розс╕й нас геть по ц╕л╕м св╕т╕, Тод╕, либонь, журба по р╕дн╕м краю Навчить нас, де ╕ як його шукать. Тод╕ покаже батько свому сину На ср╕бне марево удалин╕ ╤ скаже: «Он земля твого народу! Борись ╕ добувайся Батьк╕вщини, Бо прийдеться загинуть у вигнанн╕ Чужою-чуженицею, в неслав╕». ╤, може, дасться запов╕т новий, ╤ Дух нов╕ напише нам скрижал╕. Але тепер? Як ма╓мо шукати Свому народу землю? Хто розбив нам Скрижал╕ серця, Духу запов╕т? Коли ск╕нчиться той полон великий, Що нас зайняв в земл╕ об╕тован╕й? ╤ доки р╕дний край ╢гиптом буде? Коли загине новий Вавилон? 1904 (У радянських виданнях не друкувався)
"Кримська Свiтлиця" > #15 за 13.04.2007 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4663
|