Укра╖нська культура вирива╓ться ╕з к╕лькасот р╕чних ╕мпер╕ал╕стичних пут. За час╕в царсько-б╕льшовицького абсолютизму про укра╖нськ╕ особистост╕, та ще й високого соц╕ального стану, як╕ в╕дстоювали незалежницьк╕, чи автоном╕стськ╕ у пол╕тичному план╕, ширше - нац╕ональн╕ ╕нтереси, не могло бути й мови. А коли вони згадувалися в оф╕ц╕оз╕, то обов'язково спотворено. Згадаймо, як карикатурно "змальовував" укра╖ноцентричн╕ тенденц╕╖ у творчост╕ нашого Поета начебто прогресивний В╕ссар╕он Б╓л╕нський! А коли творч╕ особистост╕ ще й писали на "общ╓пр╕нятом", то ╖х автоматично зараховували до культури метропол╕╖. В ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ культури ╕м'я Василя Капн╕ста давно стало легендою. Нав╕ть дату народження (одн╕ твердять 1756 р., друг╕ - 1757 р╕к б╕льш ймов╕рно) доведеться уточнювати майбутн╕м досл╕дникам, як╕ колись доберуться до фонд╕в Капн╕ст╕в, Р╓пн╕них, Миклашевських, Скоропадських в ╤нститут╕ рукопис╕в книгозб╕рн╕ ╕м. Вернадського. Ми нарешт╕ повинн╕ збагнути, що вс╕ вих╕дц╕ з козацько-старшинських род╕в Гетьманщини свого часу стали на прю з ╕мперськими б╕сами ╕стор╕╖ у царств╕ "Басаврюк╕в". У липн╕ драматичного для всього укра╖нства 2004 року заманулося гайнути по сотенних ╕ полкових м╕стах Гетьманщини, побувати в краю, де кип╕ли пристраст╕ найпол╕тизован╕шого XVIII стор╕ччя. Мен╕ пощастило познайомитися з Мар╕╓ю Ростислав╕вною Капн╕ст, погомон╕ти з нею ще 1986 року. Саме тод╕ вона розпочала справу вшанування видатного нашого гуман╕ста, поета ╕ громадсько-пол╕тичного д╕яча, свого прапрад╕да тим, що написала листа голов╕ Полтавського обласного товариства УТОП╤ - доктору ф╕лософ╕╖ п. Зязюну: "Допомож╕ть! В╕дкриймо музей В. Капн╕ста у Велик╕й Обух╕вц╕ до 230-р╕ччя з дня появи його на св╕т. Споруд╕мо хоч погруддя, коли не пам'ятник у Миргород╕ чи в Полтав╕...". Мар╕я Капн╕ст вважала свого прапрад╕да значним представником укра╖нсько╖ культури. Та й небезп╕дставно! Тим самим вона заперечувала ╕мпершов╕н╕стичн╕ твердження про те, що мова твор╕в - основа приналежност╕ автора до певно╖ культури. Як тут не згадати Юр╕я Лисянського, нашого в╕тчизняного мореплавця, що народився у Н╕жин╕. Разом ╕з Крузенштерном п╕д Андр╕╖вським прапором в╕н зд╕йснив навколосв╕тн╕ мандри. Що вже його вимордували видавц╕ за укра╖н╕зми у нотатках про цей пох╕д! Та й донин╕ ще багато видань пишуть про Ю. Лисянського як про "перваго русскаво мореплавателя"... Ма╓мо десятки, сотн╕ приклад╕в. Чи замислю╓мося над тим, що лежить за зовн╕шньою оболонкою сл╕в? Як з духом творчост╕? Вчитаймося хоча б в уривок п'╓си-сатири "Ябеда" - одного ╕з найсерйозн╕ших випад╕в проти ╕мперчудовиська у XVIII ст. Не дивно, що й "Ода на рабство" Капн╕ста викликала лють Катерини II. Адже автор протесту╓ проти нац╕онального гн╕ту. До реч╕, у найвидатн╕шому твор╕ рос╕йсько╖ л╕тератури XVIII ст. "Путешествие из Петербурга в Москву" Олександра Радищева засуджу╓ться т╕льки соц╕альне ярмо. До реч╕, у ма╓тках брат╕в Капн╕ст╕в хл╕бороби були зв╕льнен╕ в╕д кр╕пацьких обов'язк╕в. За людяне ставлення ╕ захист ╖х в╕д чиновницького свав╕лля селяни зверталися до Василя Капн╕ста пошануванням "Батьку!" Сатиру "Ябеда" видано 1798 року, тод╕ ж в╕дбулася й вистава, та ╖╖ заборонили й дозволили лише 1805 року вже за Олександра ╤. Павло ╤ збагнув, що тв╕р - виклик ╕мперському розтл╕нню сусп╕льства... У цьому сенс╕ "Ябеда" - попередник "Рев╕зора", "Мертвих душ", "Сну", "Кавказу", "Юродивого". У досл╕дженнях О. Оглоблина, П. Беркова, Соф╕╖ Скалон (Капн╕ст) можна вичитати про характер зв'язк╕в поета з д╕ячами П╕вденного та╓много товариства, зокрема з Серг╕╓м Муравйовим-Апостолом. В ╤нститут╕ рукопис╕в книгозб╕рн╕ ╕м. Вернадського автор цих рядк╕в натрапив на коротенький лист 1819 р., у якому Серг╕й Муравйов-Апостол пов╕домля╓ про сво╓ прибуття до р╕дних у Хомутець... "╢ важлив╕ новини, - ╕ три знаки оклику! - Розкажу, як зустр╕нуся з Вами". Можна здогадатись - антисамодержавний, проти╕мперський рух м╕цн╕╓. В╕домо, що молодший син Василя Капн╕ста Олекс╕й був ута╓мничений в ус╕ плани змовник╕в-п╕вденц╕в. Його заарештували 14.12.1825 року. Павла Пестеля, як в╕домо, охранка взяла 13 числа того ж м╕сяця. Серг╕я Муравйова-Апостола вполювати жандармам не вдалося. Черн╕г╕вський полк п╕д проводом п╕дполковника Серг╕я Муравйова-Апостола таки став на шлях збройного протесту. Широке громадське коло протестант╕в-однодумц╕в, яке вихлюпнуло з╕ свого середовища на-гора ╕сторичного анти╕мперського процесу П╕вденне та╓мне товариство, Малорос╕йське та╓мне товариство та деяк╕ ╕нш╕ п╕дп╕льн╕ гурти Полтавсько╖, Черн╕гово-С╕версько╖ земель, було досить численне. На жаль, воно малодосл╕джене ╕ дотепер. Це ж в╕д цього кола укра╖нських патр╕от╕в 1791 року в розпал революц╕йних перем╕н у Сполучених Штатах та Франц╕╖ Василь Капн╕ст побував у Берл╕н╕ в пошуках п╕дтримки укра╖нського повстання проти ╕мпер╕╖. В╕домо - у цей час колишн╕ запорожц╕ Ант╕н Головатий та ╕нш╕ вели складну гру з урядовцями Катерини ╤╤, щоб зберегти свою в╕йськову потугу, ╖╖ нац╕ональний характер, ╕ таки виторгували для ц╕╓╖ мети Кубанський край... Стояли ми у глибок╕й задум╕ б╕ля румовищ протестантських гн╕зд у Кибинцях, Великих Сорочинцях, Велик╕й Обух╕вц╕, Хомутц╕... За генерал-губернатор╕в Олекс╕я Курак╕на (1802 - 1807), Миколи Р╓пн╕на (1816 - 1834) над Хоролом ╕ Пслом серед буйно╖ розкош╕ природи колись закипало тут буйноцв╕ття укра╖нського в╕дродження. "Якби не оця краса ╕ зр╕днен╕ люди, - не раз говорив Василь Васильович, - з╕рвався б та й гайнув до Штат╕в в╕д ц╕╓╖ проклятущо╖ тиран╕╖..." Серед здичав╕ло╖ м╕сцевост╕ могильна плита поета з його словами: "Сей Капнист глыбою покрылся, Друг Муз, друг Родины он был, Отраду в том лишь находил, Что ей, как мог, служа трудился". Б'╓ у дзвони пам'ять: пора д╕яти, в╕дродити занедбане, недоп╕знане, замовчуване... Час досл╕дити й оприлюднити для св╕ту д╕ла д╕яч╕в патр╕отичних товариств к╕нця XVIII - початку XIX стол╕ть. ...Та ось бачу на арен╕ пол╕тичного життя початку стол╕ття XXI орудують "геро╖", як╕ начебто вискочили з "Ябеди": прокурор Хватайко ╕ суддя Кривосудов з ╖хн╕м невмирущим кредо: "жить ябедой и тем, что взято, то и свято". ╥м не до гуман╕ст╕в ╕ добротворц╕в... ╥демо на Гадяче, Ромен, Недригайл╕в, Путивль, Глух╕в... А думка про кар'╓ру Василя Капн╕ста - невтомного труд╕вника на громадськ╕й нив╕ Ки╖вщини. Був Капн╕ст маршалком губернського шляхетства (1785 - 1787), на Полтавщин╕ - пов╕товим маршалком у Миргород╕, а з 1802 року - генеральний суддя ╕ директор народних училищ Полтавсько╖ губерн╕╖. То де ж школа його ╕мен╕ чи вулиця, чи хоча б маленька поштова лист╕вка? З 1812 року в╕н уже кандидат на посаду губернського маршалка Полтавщини. У зв'язку з наступом в╕йська Наполеона Бонапарта появилася нагода в╕дновити нац╕ональн╕ козацьк╕ збройн╕ сили. Капн╕ст кида╓ться сторч головою в орган╕зац╕йний вир, а на додачу треба було ще й вибити ╕з с╕дла генерал-губернатора Малорос╕╖ укра╖ножера князя Лобанова-Ростовського. Разом з╕ сво╖м другом козацького роду, значним вельможею, колишн╕м м╕н╕стром ╕мпер╕╖ Дмитром Трощинським таки домага╓ться свого. 1816 року генерал-губернатором призначено Миколу Р╓пн╕на. З 1820 року до останн╕х дн╕в саме в╕н був маршалком шляхетства Полтавсько╖ губерн╕╖. ...Садибу у Велик╕й Обух╕вц╕ (будувала б╕льше дружина Олександра - ╕з княз╕в Мишецьких, таки Рюрикович╕в, бо в чолов╕ка - в╕чно громадськ╕ клопоти) роз╕брали м╕сцев╕ "революц╕онери", а з цегли збудували водонап╕рну вежу. М╕сцев╕сть, одухотворену працею к╕лькох покол╕нь, не в╕дродити без чималих зусиль. Але хатину письменника п╕д очеретом на берез╕ улюбленого Псла можна в╕дтворити силами району чи й села Велика Обух╕вка... Збереглося ж ╖╖ зображення на тар╕лц╕ Межиг╕рсько╖ фаянсово╖ фабрики першо╖ чверт╕ XIX стол╕ття! Сер╕ю тар╕лок замовив, либонь, син поета Олекс╕й, коли перебував у Ки╓в╕ як ад'ютант генерала Миколи Ра╓вського, прихильного до протисамодержавного руху. У запов╕тн╕й хиж╕ над Пслом письменник написав багато поез╕й, досл╕дження про "Слово о полку ╤горев╕м". Одним ╕з перших в╕н зробив висновок - цей тв╕р малорусько╖ культури, нав╕в к╕лька приклад╕в: "пороси поле покривают" (а по-великоруському - пыль та ╕н.). ЗМ╤ сус╕дньо╖ кра╖ни та гнучкоши╓нки м╕сцевого розливу чинять шалений оп╕р, ╕гноруючи факти, примучують наших д╕яч╕в п╕зньо╖ Гетьманщини та п╕слягетьманщинського пер╕оду, нав╕ть Григор╕я Сковороду, ╤вана Леванду, Василя Капн╕ста ╕ сотень ╕нших до... наш╓нскаво. А ми що ж? Якось зателефонував до "Науково╖ думки": "Чи ╓ в планах видавництва на 2006 - 2007 роки твори Василя Капн╕ста?" - "Нема╓!" Заходжу до ╤нституту л╕тератури на Грушевського: Капн╕ст у систем╕ заруб╕жно╖ л╕тератури! Понад 200 рок╕в "гуля╓" злояк╕сний м╕ф "о русском писателе", ╕ з цим ми докочу╓мося до 250-х роковин укра╖нського патр╕ота! Та не т╕льки в╕н: весь р╕д Капн╕ст╕в, а це б╕льше як 250 рок╕в - на сторож╕ наших прав ╕ вольностей. Батька поета, Миргородського козацького полковника Василя Петровича знеславлено ябедами (хот╕в, бачте, стати гетьманом ╕ п╕ддатися туркам!), арештованого, пот╕м ╢лизаветою ╤ реаб╕л╕тованого ╕ кинутого у горнило в╕йни за ╕мперськ╕ ╕нтереси. 1757 року його було пос╕чено пруссаками короля Фр╕др╕ха у битв╕. Знайдено т╕льки руку. В╕дважного козака поховали недалеко в╕д плити, п╕д якою спочива╓ син загиблого. Мати його Соф╕я Дун╕на-Борковська виховала син╕в Миколу, Петра, Василя, Андр╕я патр╕отами сво╓╖ земл╕. Микола Капн╕ст (1822) певний час був Катеринославським губернатором, розмовляв переважно укра╖нською, а Петро (1826) зав╕в у сво╓му сел╕ Турбайцях "республ╕ку" ╕ просив священика послуговуватися теж р╕дною мовою. У розмов╕ з Мар╕╓ю Капн╕ст я поц╕кавився, якою була визначальна риса характеру Василя Капн╕ста. "Утвердження справедливост╕, турбота про знедолених!" - такою була в╕дпов╕дь. На порядку денному створення оргком╕тету до 250-х роковин Василя Капн╕ста. Треба видати хоч раз в Укра╖н╕ його твори з доброю передмовою ╕ коментарем. Нац╕ональн╕й академ╕╖ наук, НСПУ, М╕н╕стерству осв╕ти ╕ науки Укра╖ни варто потурбуватися, щоб творч╕сть Василя Капн╕ста, Миколи Гоголя, Томаша Падури та ╕н. вивчалася в курс╕ "Письменники ╕ д╕яч╕ укра╖нського в╕дродження". Спогади учасник╕в П╕вденного та╓много товариства наших земляк╕в (скаж╕мо, Матв╕я Муравйова-Апостола, ╤вана Горбачевського та ╕н.), як ╕ спогади дочки Василя Капн╕ста Соф╕╖ Скалон (Капн╕ст), теж необх╕дно видати в Укра╖н╕, бо в Рос╕╖ видають ╖х з╕ значними купюрами. Все укра╖нське п╕дда╓ться нещадн╕й ф╕льтрац╕╖. Нав╕ть на могильн╕й плит╕ поета до запов╕тних, написаних ним сл╕в, до священного для мене катрена чиясь в╕рноп╕ддана рука докарбувала бронзою присуд великого "укра╖нолюба", "не╕стового В╕ссар╕она": "Прав╕льно ж╕л ╕ твар╕л. Прав╕льной шол дарогой". Ось так працюють несамовит╕ соб╕гарби, а ми допомага╓мо ╖м завойовувати себе. Сини Василя Капн╕ста Семен, ╤ван, Олекса та дочка Соф╕я були не байдужими до Укра╖ни. Згаданий Олекс╕й Капн╕ст зазнав пол╕тико-культурного впливу Тараса Шевченка. Це ж в╕н привозив Поета до Миколи Р╓пн╕на в Яготин у липн╕ 1843 року. В Капн╕ст╕в збер╕галися рукописи "найнебезпечн╕ших" твор╕в Тараса Шевченка "Сон", "Кавказ". Те, що цими творами оперував п. Олекс╕й, згаду╓ Михайло Драгоманов. Д╕ти Олекс╕я Капн╕ста графи Василь, Петро, Павло п╕дтримували розвиток укра╖нсько╖ культури. Графи Дмитро Павлович та ╤полит ╤политович Капн╕сти, члени Державно╖ думи 1914 року, протестували проти заборони вшанування 100-х роковин Тараса Шевченка. Графа Олекс╕я Павловича Капн╕ста, контр-адм╕рала Чорноморського флоту, зарубали ден╕к╕нц╕ б╕ля п╕дн╕жжя гори Машук за самост╕йницьк╕ настро╖ ╕ п╕дтримку уряду гетьмана Павла Скоропадського... Ц╕ та сотн╕ ╕нших факт╕в мало в╕дом╕ нашому громадянству, яке часто черпа╓ сво╖ знання з пекельного конве╓ра м╕стиф╕кац╕й та ман╕пуляц╕й московських ЗМ╤, видань типу УРЕ. А ось "Енциклопед╕╖ укра╖нознавства" нин╕ нема╓ в колишн╕х сотенних ╕ полкових м╕стах. "ЕУ" ми не знайшли нав╕ть у музеях Великих Сорочинц╕в, Гадячого, Ромен, Путивля, Глухова, Новгорода-С╕верського. На жаль, дуже пов╕льно в╕дбува╓ться дебольшев╕зац╕я ╕ повернення таких патр╕от╕в, як Василь Капн╕ст.
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
