Версiя для друку Обговорити в форумi

Василь Дергач. Тепло і холод. Роман-сага в шести книгах. - Черкаси: "Відлуння - Плюс", 2002 - 2006

Василь Дергач належить до тих письменників, які прийшли в літературу не від книжок, а від землі, і якому не треба було шукати сюжети у творчих відрядженнях. Виріс у донецькому селі, працював у кол-госпі, на шахтах Донецька та Макіївки, а здобувши фах енергетика, довгий час очолював Ватутінську теплоелектроцентраль на Черкащині. Тож пізнав і сільське босоноге дитинство, і містечкові вулиці з їхньою своєрідною аурою. Ще років з п'ятнадцять тому писав лише поезії, видав кілька збірок і двотомник "Святе і грішне". Потім були драматичні поеми, самобутні й емоційно наснажені (одна з них "Метеор над світом", поставлена у Франції), а далі й художня проза, отією вершиною якої став роман-сага "Тепло і холод".
На першому плані роману - осмислення й оцінка подій і людей з різних відстаней часу головним героєм Тимофієм Дериграєм, сином репресованого, який нерідко говорить немовби й від імені автора. Насправді так воно і є: батько Василя Дергача так само розстріляний як "ворог народу". Та найважливіше те, що автор не повчає, не проповідує гасла та моральні засади, а прагне побачити людину, спробувати її пізнати або ж допомогти читачеві її пізнати у вирі давно минулих чи сьогоденних в Україні подій. Йому вдалося-таки (як не цілком, то значною мірою) художньо дослідити і походження презирства трудового українця до всіляких перевертнів та запроданців, кар'єристів і хапуг. Недарма більш ніж промовисте кредо Дериграя, мудрого керівника і поета (безперечна автобіографічність!): "Важливо не те, хто ти, людино, а яка, скільки в тобі добра чи зла, малості чи величі, що ти в світ несеш і який моральний набуток полишаєш у цьому складному і не менш тривожному світі?"
Щоденні клопоти керівника електростанції Дериграя, напружені відносини між працівниками цехів і лише зустрічі з друзями юності та захоплення поезією гріють душу.
Його постійно термосять за репресованого батька - типова картина тих часів. Стара компартійна еліта, перефарбувавшись, знову пересіла в номенклатурні крісла, усунула таки Тимофія з посади директора, погрожує йому фізичною розправою. Точнісінько, як діялось у нас недавно, вже в дні незалежності. Допомагають можновладцям ще й заздрісники - кар'єристи типу Анатолія Бубанського, Вілена Степового. В останній, шостій книзі роману "В штормах відродження" правдиво оповідається, як могутнішає народний рух за молоду державу Україну. Приречені самою історією, "фарбовані лиси" та їхні натхненники, об'єднавшись в олігархічні клани, цупко тримаються за владу, ошукують чесних людей. Хтозна, хто буде переможцем, а хто черговою жертвою Історії. В одвічному конфлікті доброго і злого іде боротьба новітнього з відживаючим, тепла з холодом.
Єдина вада цього непересічного роману (та й чи вада?) - його традиційність. Хоча у пошуках нових форм вираження автор звернувся до забутого давньоірландського епічного жанру - саги (сказання), тим самим надавши і цьому жанрові, і романній оповіді новизни.
Роман писався небайдужою рукою, чесним та добрим оком автор подивився на сьогочасні проблеми, художньо дослідив причини і наслідки наших злетів і падінь, дійшовши висновку: лише той має право на високе звання українця, хто, відкинувши компроміси з совістю, одважується на двобій зі злом, у які б пристойні шати воно не рядилось. На двобій в ім'я не декоративного, а сущого відродження. Це станеться - відповімо віршем Тимофія Дериграя зі сторінок третьої книги роману "На бистрині", - коли згинуть тирани і прозріють заблудлі:

Історія з катів знімає грим,
Але, на жаль, ще є ягнята - жертви.
Вони, раби в полоні боязкім,
Не покидають левів навіть мертвих.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
член Національної Спілки письменників України.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2007 > Тема "Душі криниця"