Версiя для друку Обговорити в форумi

Ситуація, що склалася навколо Кримської Республіканської дитячої бібліотеки ім. В. Орлова, висвітлювалася нами в "КС" від 19 січня 2007 року в публікації "Кому "заважає" дитяча бібліотека?" (Нагадаємо: головна дитяча бібліотека Криму перебуває в аварійному приміщенні, яке теж намагаються відібрати різні замасковані ділки). Пізніше, в програмі Олександра Польченка "Рідна хата" на Кримському телебаченні відбулася розмова з директором цієї бібліотеки Світланою Нєлєповою. А згодом у програмі Кримського радіо "Слово" її редактор Алла Петрова теж надала слово Світлані Дмитрівні. Збираючи коментарі з приводу газетної публікації, які були використані в програмі "Слово", телерадіожурналіст Олександр Польченко побував не в одному кабінеті міністерства культури і мистецтв Криму, в тому числі, і у самого міністра. Бажання виходити в ефір ніхто не виявляв, бо сказати по суті питання було нічого, або ж те, що можна було сказати, не хотілося виносити на люди.
Тим часом, нами було надіслано листа до Києва на ім'я міністра культури і туризму України Юрія Богуцького разом з газетною публікацією. Днями ми одержали відповідь, яку наводимо нижче.

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ
від 21.02 2007 р.
№ 37/8-1/37-07
СОЛОВЕЙ Т. Ф.

Шановна Тамаро Федорівно!
Міністерство культури і туризму України уважно розглянуло Ваше звернення з приводу приміщення Кримської Республіканської бібліотеки для дітей ім. В. Орлова.
Ми поділяємо Ваше занепокоєння щодо аварійного стану приміщення головної  скарбниці дитячої книги Автономної Республіки Крим і повністю Вас підтримуємо.
Водночас повідомляємо, що згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання діяльності бібліотек регіонів належить до компетенції місцевих органів влади. Тому МКТ України звернулося до Першого заступника міністра культури і мистецтв Автономної Республіки Крим А. Г. Литвиненка з проханням сприяти у позитивному вирішенні питання капітального ремонту та реконструкції приміщення Кримської Республіканської бібліотеки для дітей ім. В. Орлова.
Про результати розгляду Вам буде повідомлено.
З повагою,
І. О. ШЕВЧЕНКО,
заступник Директора департаменту мистецтва та регіональної політики.

Зважаючи на зміст останнього абзацу, ми зв'язалися по телефону з Анатолієм Григоровичем Литвиненком, який свого часу перебував на посаді міністра культури і мистецтв АРК, а зараз є його першим заступником. І він повідомив, що допомагав по можливості дитячій бібліотеці (цього не забула і Світлана Нєлєпова). Обіцяв упродовж тижня скласти найближчу програму дій щодо прохання МКТ України.
"Ви ж розумієте, який зараз час", - зауважив він також, певне, натякаючи на теперішню безмеж, яка для багатьох вже стала нормою. Але ж, сподіваюся, маленькі читачі "Орловки" будуть жити і в інші часи, які вимагатимуть від людей високих моральних якостей, що прищеплюються доброю книгою. І у них ніхто не має права відібрати шанс стати гідними людьми.
Щодо нашого нинішнього часу, то посилання на нього іноді межують зі спекуляцією. Бо він - не дарований нам з неба, це самі люди - його творці і його жертви. І тому зрікатися відповідальності за те, що відбувається, просто не маємо права.
Щойно, переглядаючи пресу, звернула увагу на статтю "Як не стати жертвою "чорних маклерів?" Йдеться про продаж і купівлю нерухомості, коли людина ризикує залишитися і без квартири, і без грошей. То що ж нам радять? Не купувати дешево. Не купувати терміново. Працювати з тим маклером, який добре зарекомендував себе у ваших знайомих (нібито квартири купляють так само часто, як і хліб, тому в оточенні кожного є люди, що відвідують одну і ту саму крамницю). Висновок напрошується такий: універсального рецепту щодо порятунку від аферистів не існує. То вже як кому пощастить. У зв'язку з цим пригадалася фраза, почута Світланою Дмитрівною в рідному міністерстві на свою адресу: "Порятунок утопаючих - справа рук самих утопаючих". Тож якщо це і дійсно стало нашим головним життєвим принципом, то давайте відкрито скажемо, що живемо в джунглях, де слабшого рятують лише ноги та вуха. Але в джунглях не- має розгалужених управлінських структур. За такого принципу, коли керують сила та хижість, вони просто не потрібні. У нашому ж суспільстві щодо влади ситуація інша. Нібито некерованим процесом нібито керує безліч чиновників, які забувають, що, скажімо, збереження дитячої бібліотеки - не особиста справа її директора, бо бібліотека ця не є її приватною власністю, це справа державна і має бути головним болем тих, хто уособлює державу на місцях.
Дуже б хотілося, щоб Анатолій Григорович показав нарешті приклад ось такого державницького ставлення до ввіреної йому сфери діяльності. Давайте спробуємо почати змінювати обличчя нашого часу вже сьогодні! Оце буде конструктивно і знайде щонайширшу народну підтримку, бо хочеться все ж таки бути не зайцями, а людьми.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #12 за 23.03.2007 > Тема "Резонанс"