Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОБИМО ВСЕ, ЩОБ У НАШИХ ВО╥Н╤В БУЛО Б╤ЛЬШЕ МОЖЛИВОСТЕЙ, Б╤ЛЬШЕ ЗБРО╥; ЦЕ БУДЕ
Звернення Президента Укра╖ни.


ЗЕЛЕНСЬКИЙ: РОС╤Я ГОТУ╢ НОВИЙ НАСТУП
Нав╕ть завтра рос╕йськ╕ ракети можуть долет╕ти до будь-яко╖ держави…


╢ВРОПА МА╢ БУТИ ЩИТОМ ДЛЯ УКРА╥НИ
Президентка ╢вропейсько╖ ком╕с╕╖ Роберта Мецола - за п╕дсумками зустр╕ч╕ у Брюссел╕…


НАШ╤Й ╢ВРОП╤ ПОТР╤БНА РЕАЛЬНА ОБОРОННА САМОДОСТАТН╤СТЬ
Виступ Президента Укра╖ни на зас╕данн╕ ╢вропейсько╖ ради.


У ДЕНЬ УКРА╥НСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ МИ ДЯКУ╢МО КОЖНОМУ Й КОЖН╤Й, ХТО СТАВ НА ЗАХИСТ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ ТА СУСП╤ЛЬСТВА
Президент вручив нагороди во╖нам…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2007 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 16.03.2007
ЗАПОВ╤Т ВЕЛИКОГО БАШТОВОГО

ФРАГМЕНТИ СТАТТ╤ ╤ВАНА НЕЧУЯ-ЛЕВИЦЬКОГО "НЕПОТР╤БН╤СТЬ ВЕЛИКОРОС╤ЙСЬКО╥ Л╤ТЕРАТУРИ ДЛЯ УКРА╥НИ ╤ ДЛЯ СЛОВ'ЯНЩИНИ ("Сьогочасне л╕тературне прямування")
Тепер н╕ для кого не секрет, що пота╓мною метою московських колон╕затор╕в була денац╕онал╕зац╕я вс╕х п╕дкорених ╕мпер╕╓ю народ╕в, у першу чергу, укра╖нського. З ц╕╓ю метою фальшувалася наша ╕стор╕я ╕ культура, замовчувалися ╕мена багатьох видатних д╕яч╕в. Якщо ж постать була наст╕льки значною, що не п╕ддавалася замовчуванню, пок╕рн╕ вол╕ правлячо╖ верх╕вки л╕тературознавц╕ ╕ мистецтвознавц╕ змушен╕ були багато чого замовчувати у спадщин╕ нац╕ональних корифе╖в, вносити у ╖хн╕ твори в╕дпов╕дн╕ корективи.
Ось чому протягом десятил╕ть для перес╕чного нашого читача видатний укра╖нський письменник, публ╕цист, ф╕лософ, пол╕толог ╤ван Нечуй-Левицький залишався осп╕вувачем чар╕вно╖ природи, палкого кохання та селянського побуту.
╤ т╕льки п╕сля того, як Укра╖на стала незалежною державою, довго приховуване в ╕мперському м╕шку шило правди дошкульно коле фальсиф╕катор╕в, а великий син народу поста╓ перед нами як непримиренний ворог нац╕онального гн╕ту, безстрашний борець проти нос╕╖в ╕мперсько╖ ╕деолог╕╖. Як козак, що день ╕ н╕ч вартував на сторожов╕й башт╕, щоб вчасно попередити земляк╕в про наступ ординц╕в, ╤ван Нечуй-Левицький протягом усього творчого життя застер╕гав сп╕вв╕тчизник╕в в╕д смертельно╖ небезпеки з боку московського ╕мпер╕ал╕зму.
Про це - наша сьогодн╕шня публ╕кац╕я.
Що в укра╖нськ╕й л╕тератур╕ далося само по соб╕, а з Шевченком стало твердо й неповорушно, те в великоруськ╕й л╕тератур╕ далося далеко трудн╕ше. Великоруським писальникам приходилось мати д╕ло з традиц╕йною клясичною л╕тературою, з духом великорусько╖ нац╕╖, дуже консервативним у всьому ╕, само по соб╕, ╕ в л╕тератур╕; приходилось приймати традиц╕йний л╕тературний язик, перем╕шаний з церковнослов'янським, од котрого в╕н ще й дос╕ не обчистився. Але, не вважаючи на те, п╕сля Гоголя появилась ц╕ла фаланга великоруських писальник╕в ново╖ школи: в основ╕ се╖ школи лежать принципи реальности, нац╕ональности та народности. По сим принципам йде тепер нова великоруська л╕тература п╕сля Гоголя ╕ мусить ╕ти, бо т╕ принципи правдив╕ ╕ вже давненько панують в ╓вропейських л╕тературах. Так╕ дуж╕ таланти, як Чарльз Д╕ккенс та Теккерей в Англ╕╖,
Ф. Шп╕льга╜ен та Авербах в Н╕меччин╕. Еркман-Шатр╕ян, Флобер, Доде та Золя в Франц╕╖, зовс╕м затвердили л╕тературу на реальному, нац╕ональному ╕, потроху, на народному ╜рунт╕.
Укра╖нська л╕тература йде с╕╓ю стежкою з самого початку XIX в╕ку, стала на сю дорогу ще тод╕, як в великоруськ╕й л╕тератур╕ не було й мови про нац╕ональн╕сть та народн╕сть. Котляревський, Кв╕тка, Артемовський писали чистим народним язиком, брали сюжети з народного бита ще до того часу, як один укра╖нець Гоголь т╕льки що закладав сво╖ми творами реально-нац╕ональну й народну л╕тературу в Великорос╕╖, а другий укра╖нський ген╕й Шевченко вже виявив в сво╖х творах нац╕онально-народне прямування в таких рель╓фних фарбах, яких ми не бачимо в великоруськ╕й л╕тератур╕ ╕ нав╕ть в ╓вропейських л╕тературах.
* * *
Так-то, скажемо взагал╕, великоруська л╕тература стала тепер на правдив╕й дороз╕, стала реальною, нац╕ональною ╕ народною ╕ через те саме стала зовс╕м м╕сцевою л╕тературою, як воно ╕ повинно бути. Вона опису╓ м╕сцеву жизнь ╕ тим сповня╓ до к╕нця свою впливаючу ролю т╕льки для великорусько╖ нац╕╖. Великоруська порода сама далека од ╢вропи, м╕ж ╕ншими слов'янськими породами наймолодша ╕ зал╕зла м╕ж дуже прим╕тивн╕ ф╕нськ╕ та татарськ╕ народц╕, котр╕ вона втягла в себе ╕ втягу╓ до сього часу не т╕льки в Сиб╕р╕ та на Волз╕, але нав╕ть недалечко од Москви в Тверськ╕й губерн╕╖, в Тамбовськ╕й, в Олонецьк╕й ╕ в сам╕й Петербурзьк╕й. Великорос╕я щепить до свого пня прим╕тивн╕ дички ╕ через те вносить в свою породу багато нецив╕л╕зованих перв╕стк╕в. Щапов, сам сиб╕ряк, ╕ по матер╕ тунгуз, висл╕див, що великоруськ╕ старообрядн╕ секти мають усну рел╕г╕йну л╕тературу таку саму, як остяки й сиб╕рськ╕ породи, т╕льки переложену на московський язик, в ╖х ╕ рел╕г╕йн╕ обряди так само однаков╕ з поганськими обрядами сиб╕ряк╕в. А так як т╕ народи стоять на низькому ступен╕ цив╕л╕зац╕╖, то вони принижують саму великоруську народу, придержують ╖╖ зр╕ст, а це все виявля╓ться ╕ в л╕тератур╕, в поетичних художн╕х типах. Ми високо шану╓мо нових великоруських письменник╕в за ╖х прямування, за ╖х осв╕чування сво╖х твор╕в л╕беральним поглядом, за народн╕сть ╖х твор╕в ╕ бажа╓мо, щоб ╕ наш╕ укра╖нськ╕ письменники йшли такою самою стежкою, але мусимо признатись, що ╖х твори не годяться для Укра╖ни, мають ╕нтерес або м╕сцевий, або зовс╕м етнограф╕чний ╕ не п╕дн╕муть розумового та морального зросту Укра╖ни. Для сиб╕рських пород, для ф╕н╕в, ляпландц╕в, киргиз╕в, калмик╕в, може, великоруська л╕тература принесе користь, бо ╖х жизнь сто╖ть нижче од великорусько╖, але на сх╕д, на полудн╓ вона нешироко п╕де ╕ матиме ╕нтерес не б╕льше як науковий або зовс╕м етнограф╕чний. Нам кажуть, що великоруський народ, кругом Москви фабричний, багатий, вище од укра╖нського, але тому неправда.
З багатими фабричними великоруськими посадами (м╕стечками) треба р╕вняти укра╖нськ╕ м╕стечка та села, де багато фабрик, де наш╕ селяни та м╕щани вбираються в п╕ков╕ б╕л╕ ╜орсети, в жупани з темно-синього фабрицького сукна, з широкими парчевими ком╕рами, в шовков╕ хустки, юбки та в сап'ян╕ червон╕ й жовт╕ чоботи, носять корал╕ завтовшки в палець. Але й московськ╕ купц╕-самодури ще багат╕ш╕, що одначе не вадить (перебаранча╓) ╖м стояти розумовою та моральною просв╕тою на дуже низькому ступен╕. Великоруська л╕тература для Укра╖ни ма╓ варт╕сть т╕льки одкидну, а не покладну, а на такому кон╕ далеко не за╖деш при тепер╕шн╕х завданнях ╓вропейських л╕тератур.
* * *
В Галичин╕, на Буковин╕ та за Карпатами живе три з половиною м╕льйон╕в укра╖нського народу, це все одно, що чеське корол╕вство, ╕ на такому ╜рунт╕ може рости та розвиватись л╕тература, не вважаючи нав╕ть на гн╕т других наших брат╕в слов'ян, поляк╕в. Ш╕сть руських кафедр у Льв╕вському ун╕верситет╕ (включно з кафедрою пасторально╖ теолог╕╖), одна в Черн╕вецькому, Льв╕вська 8-клясова руська г╕мназ╕я, 3 духовн╕ сем╕нар╕╖, учительськ╕ сем╕нар╕╖ (з утракв╕стичними викладами), виклади руського язика в ус╕х г╕мназ╕ях Сх╕дно╖ Галичини ╕ на Буковин╕ ╕ народн╕ школи в Галичин╕, на Буковин╕ та мадярськ╕й Рус╕, - це все чогось варто в д╕л╕ розвиття укра╖нсько╖ л╕тератури. Гн╕т над укра╖нською л╕тературою та язиком в Рос╕╖ - це велика московська помилка. В╕н викличе в укра╖нц╕в протест ╕ ненависть до Великорос╕╖. Рос╕я повинна якнайскорше прийняти укра╖нський язик п╕д свою оборону нар╕вн╕ з великоруським язиком, повинна дати йому таке саме право, як ╕ великоруському, повинна завести його в народн╕ школи, г╕мназ╕╖, в духовн╕ та учительськ╕ сем╕нар╕╖, в ун╕верситети, в канцеляр╕╖, в церкву, в суди, словом сказати, - повинна не одр╕зняти його права од права свого великоруського язика, тод╕ т╕льки вона покладе к╕нець недоумкам м╕ж собою й нами. Рос╕я повинна дати нам в╕льну пресу, дати право друкувати всяк╕ укра╖нськ╕ книжки, видавати журнали й газети, бо кожна урядова заборона викличе т╕льки в укра╖нцях чуття ворогування й ненависти. Закриття ки╖вського географ╕чного товариства - це просто переступ проти Укра╖ни: тод╕ як сво╖ товариства Москва п╕ддержу╓ гр╕шми, широчить ╖х до Рос╕╖, розсила╓ сво╖ книжки по ц╕лому царству, наш╕ товариства, наш╕ музе╖ вона забороня╓, при-нижаючи й об╕жаючи нас, як давню ╕сторичну нац╕ю, що сама прийшла шукати в Москв╕ друга, а знайшла лютого ворога.
* * *
Сумно ста╓ на душ╕, як подума╓ш про будущ╕ часи Укра╖ни п╕д московськими пазурями; сумно ста╓ не т╕льки в пол╕тичних в╕дносинах, але нав╕ть в нац╕ональних та л╕тературних... Великоруська нац╕я молода, з диким консервативним характером, з китайською фанабер╕╓ю; вона все тягне назад, а не вперед - ╕ в свойому старообрядств╕, ╕ в в╕зант╕йсько-московському православ╕╖, ╕ в централ╕зм╕, вже нев╕домому в ╢вроп╕, ╕ в нелюбов╕ до ╢вропи, ╕ в сво╖й зажерливости. Якесь справд╕ самодурство сидить в ц╕й нац╕╖, ╕ воно викида╓ на нашу шию самодур╕в-пол╕тик╕в, ╕ буде викидати хто його зна й доки...
* * *
Укра╖ну жде погана перспектива в Рос╕╖, перспектива темна, як н╕ч, ╕ т╕льки нов╕ укра╖нськ╕ ╕нтел╕╜ентн╕ нац╕ональн╕ сили св╕тять в тому темному будущому час╕, як з╕рниця ранком. Сходь же, зоре, ╕ поведи за собою пишне л╕тн╓ гаряче сонце, щоб воно осв╕тило всю Укра╖ну, прогнало сумну, пекельну н╕ч ╕ повело за собою ясний день науки ╕ просв╕ти - ╕ вол╕, вол╕, вол╕... Наше будуще в чужих руках, але... ╕ в наших! Укра╖на буде й мусить домагатись права сво╖ нац╕ональности, свого язика в ус╕х школах ╕ в громадянськ╕й жизн╕, в адм╕н╕страц╕╖, права в╕льно╖ преси, права заводити усяк╕ науков╕ й сусп╕льн╕ товариства, як╕ потр╕бн╕ для широкого л╕берально-про╜ресивного розвиття ус╕╓╖ маси нац╕╖ зверху до самого дна.
"Культура ╕ життя",
№ 6, 7 лютого 2007 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2007 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4581

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков