Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОКИНУВСЯ ВОДЯНИК
Наш╕ традиц╕╖


САВА ╤ ЛАВА
Наш╕ традиц╕╖


«20 ДН╤В У МАР╤УПОЛ╤», ДЖАМАЛА ╤ «КОНОТОПСЬКА В╤ДЬМА»:
Стали в╕дом╕ лауреати Шевченк╕всько╖ прем╕╖…


ПРАВДА ДВО╢СЛОВА
Наш╕ традиц╕╖


ОЧИМА БЕЛЬГ╤ЙСЬКОГО ФОТОГРАФА
На його зн╕мках - чорно-б╕ла пал╕тра Майдану…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2007 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#11 за 16.03.2007
У БЕРЕЗН╤ КОЖУХ ╤ БЕЗ ГУДЗИК╤В ТЕПЛИЙ

У кожного з нас своя улюблена пора року. ╤ все ж одна з них нав╕ю╓ особливу рад╕сть. Мова, як ви здогадалися, йде про весну. Справа, зрештою, не т╕льки в тому, що увесь довколишн╕й св╕т ожива╓ ╕ зодяга╓ться в зело; у давнину це був ще й початок нового року.
Березень - найоч╕куван╕ший м╕сяць селянина. Впродовж ус╕╓╖ зими в╕н жив над╕╓ю про час, коли земля прокинеться од зимово╖ сплячки ╕ можна буде нарешт╕, вдихнувши на повн╕ груди теплого пов╕тря, прокласти першу рахманну борозну. Дбайлив╕ господар╕ вже напоготов╕ - полагоджено вози, чекають свого застосування п╕дв╕шен╕ п╕д стр╕хою плуги й борони, приготовлена в лантухах пос╕вна яровина. "Як прийшов марець, то покинь сани, в╕зьми в╕з, викинь шубу й з печ╕ зл╕зь", - казали в народ╕. Та, перш н╕ж вийти в поле, хл╕бороби з нетерп╕нням чекали, коли оф╕ц╕йно зав╕та╓ в гост╕ довгождана господиня - весна.
╥╖ справжн╕й прих╕д традиц╕йно пов'язували з╕ святом Явдохи, котре припада╓ на 14 березня. До цього дня вип╕кали обрядове печиво, так зван╕ веснянки. Д╕вчата й хлопц╕ брали ╖х у долон╕ ╕ з простягнутими руками йшли на околицю села - до левади, щоб закликати в гост╕ весну-красну.
Першими ознаками приходу весни вважався посвист байбака. Удосталь виспавшись за довгу зиму, зв╕рок, в╕дчувши тепле пром╕ння весняного сонця, вилазив з н╕рки, ставав на задн╕ лапки ╕, нашорошивши вушка та п╕днявши вгору писок, голосисто спов╕щав про прих╕д весни. Люди в цей день виходили в степ, щоб почути голос живого пров╕сника. "Просвист╕в байбак, - казали в народ╕, - ховай у зат╕нок с╕ряк!"
Другою прикметою приходу весни був прил╕т з теплих кра╖в в╕всянок - найперших перел╕тних птах╕в. Зачувши ╖хн╕й сп╕в, кожен згадував давню припов╕дку:
"Як звеселилася веснянка, то покинь сани, в╕зьми в╕з, викинь шубу й з печ╕ зл╕зь!"
З Кононового дня - 18 березня - почина╓ться весняний сонцеворот, коли день уже переважу╓ н╕ч. З ц╕╓╖ нагоди влаштовували ц╕кав╕ дитяч╕ забави - "заклички птах╕в". Напередодн╕ матер╕ й бабус╕ вип╕кали з т╕ста для д╕тлах╕в безл╕ч р╕зноман╕тних ф╕гурних птах╕в. Таке обрядове печиво називали "жайворонками", або "голубками".
Уранц╕ ними прикрашали дв╕р ╕ сад, а коли сонце об╕гр╕вало землю, юрбами виходили за село, несучи в долонях печиво. Дзв╕нк╕ дитяч╕ голоси дружно декламували:

Пташок викликаю
З теплого краю.
Лет╕ть, соловейки,
На нашу земельку,
Сп╕ш╕ть, ласт╕воньки,
Пасти кор╕воньки!

Якщо хтось уперше побачив ласт╕вку, то тут же брав грудочку земл╕ й жбурляв ╖й усл╕д, приказуючи: "На тоб╕, ласт╕вко, на гн╕здо, а людям на добро!"
Календарна весна, як уже мовилося, зб╕галася з╕ святом Явдохи, але б╕олог╕чний ╖╖ прих╕д вважався на Олексу (30 березня). Цей день так ╕ називали в народ╕ - Теплий Олекса, на якого "щука-риба вже хвостом л╕д розбива╓", позаяк нав╕ть у л╕сових озерцях почина╓ скресати крига.
Особливим пошан╕вком користувався Теплий Олекса серед пас╕чник╕в. У цей день виносили з омшаник╕в (спец╕альних льох╕в, де переховувалися вулики полегшених конструкц╕й - так зван╕ довбанки чи лип╕вки) бдж╕л ╕ виставляли ╖х на пас╕ки, щоб комахи зробили перший обл╕т. На Теплого Олексу виставляли б╕ля вулик╕в й ╕кони Зосими та Сават╕я - давн╕х покровител╕в бдж╕льництва. Вони мали убезпечувати спок╕й та добру взятку аж до осен╕.
╤ все ж остаточним, а в╕дтак ╕ справжн╕м утвердженням весни вважалося Благов╕щення, котре припада╓ на 7 кв╕тня (25 березня за старим стилем). З цього дня вже можна було починати ранню оранку. В окремих селах Бойк╕вщини збер╕гся звичай, коли на Благов╕щення в оселю вносили плуга, прибирали його ╕, п╕д супров╕д в╕дпов╕дних обряд╕в, урочисто несли в поле, щоб прокласти першу символ╕чну борозну.
У давнину було вельми пох╕дним присл╕в'я: "На Благов╕щення тиждень - вдовиний плуг". За цим коротким афоризмом сто╖ть ц╕кава ╕стор╕я. Першу в селах оранку, себто протягом тижня п╕сля Благов╕щення, починали лише в с╕м'ях, де не було господаря. А таких сир╕тських родин не бракувало. Пост╕йн╕ в╕йни, що супроводжували укра╖нський народ, змушували чолов╕к╕в йти до в╕йська, тобто вливатися в козацьк╕ загони, щоб в╕двоювати свою незалежн╕сть. Не багатьом щастило повернутися з нелегких поход╕в.
Ось чому народне звича╓ве право виробило високогуманний звичай: в першу чергу починали оранку в сир╕т та вд╕в. Цей обряд п╕дтверджу╓ високий р╕вень морал╕ нашого народу. Принаг╕дно додам, що под╕бний звичай ╕снував ╕ п╕зн╕ше. Коли на зм╕ну знищен╕й рос╕йським царизмом козацьк╕й вольност╕ прийшло чумацтво - нап╕вв╕йськова форма самоврядування, то також було за святий обов'язок: в яке б село не за╖здили на пост╕й чумаки, вони безкоштовно давали вдовам ╕ сиротам по пуду сол╕; це досить великий, як на той час, в╕ддарунок...
З березнем пов'язано чи не найб╕льше обряд╕в весняного циклу. Не останню роль у цьому в╕д╕гравала й та обставина, що це був у наших далеких предк╕в початок нового року. Культом новол╕тування вважалося р╕внодення, а з ним узгоджувались пишн╕ обрядод╕йства. До реч╕, сучасна астроном╕чна весна також наста╓ 21 березня о 6 годин╕ 52 хвилини.
Давньоруська назва березня - "сухий". Справд╕-бо, п╕д цю пору року надто мало випада╓ опад╕в. Проте в народному лексикон╕ ╕снували й ╕нш╕, не менш ц╕кав╕ наклички: "капельник", "протальник", "зимобор", "запал╕ сн╕ги", "заграй-ярочки",
"з г╕р потоки" тощо. Були в активному вжитков╕ й так╕ р╕зновиди, як "сочень", або "соковик", тобто пер╕од збирання березового соку, "палютий", чи "полютий", - такий, що йде на зм╕ну лютому ╕ менш суворий; де╕нде березень називають ╕ще "красовиком", "красним м╕сяцем" - за його неповторну чар╕вн╕сть.
У галицьких та закарпатських гов╕рках найб╕льше вживали, а почасти й тепер користуються, означенням "марець". В╕дом╕ з джерел також назви "март" ╕ "березоль" чи "берез╕ль".
Сучасна ╕менн╕вка "березень" ран╕ше стосувалася наступного м╕сяця - кв╕тня. Лише з середини позаминулого стол╕ття, коли з укра╖нсько╖ мови випав латинський терм╕н "март", березень п╕днявся на сходинку вище.
Етимолог╕я сучасно╖ назви "березень" ╕ пох╕дно╖ - "березоль" чи "берез╕ль", на думку багатьох учених, символ╕зу╓ давн╕й промисел - загот╕влю березово╖ золи та кори. У давнину селяни в цей час завершували вирубку б╕локорих га╖в, щоб
зв╕льнити площу п╕д землеробство. Заготовлену деревину спалювали: поп╕л ╕шов для виготовлення скла (був нав╕ть спец╕альний промисел "гутництво"), а вуг╕ллям (браками) удобрювали ╜рунт. Березову кору заготовляли окремо. З не╖ отримували ц╕нну л╕кувальну й техн╕чну речовину - дьоготь. Ним не т╕льки змазували повози, мастили шк╕ряну ув'язь та взуття, але й л╕кували. В╕домий факт, коли Богдан
Хмельницький спец╕альним ун╕версалом надавав прив╕ле╖ окремим м╕стечкам, як╕ спец╕ал╕зувалися на загот╕вл╕ дьогтю. Ця ╕сторична реал╕я засв╕дчу╓ важлив╕сть продукту в давн╕шому житт╕ нашого народу.
Основна сировина, з яко╖ добували дьоготь, - берест. У к╕нц╕ березня л╕совики збиралися в╕дзначити "початок д╕гтярського сезону". Ц╕кавий опис цього обряду подав у сво╖х етнограф╕чних спостереженнях Д. Делафл╕з, француз за походженням. Наприк╕нц╕ Х╤Х стол╕ття в╕н був св╕дком такого д╕йства в Радомишльському пов╕т╕ Ки╖всько╖ губерн╕╖.
З чотирьох бок╕в ями, наповнено╖ берестом, к╕лька чолов╕к ставали з╕ смолоскипами. Отаман ╕з зав'язаними очима тримав у руках хл╕б-с╕ль. Пот╕м в╕н, трич╕ об╕йшовши яму, виб╕гав на середину. В цей час д╕гтяр╕ смолоскипами п╕дпалювали берест; отаман лишався доти, доки його не охоплювало полум'я, аж тод╕ зб╕гав на землю, ╕ вс╕ пили могорич. Таким був початок д╕гтярського промислу.
Вар╕антна назва м╕сяця - "берез╕ль" (себто береза ╕ зола) була у вжитков╕ ще до недавнього часу. Пам'ята╓те у В. Сосюри: "╤ про весну шум╕в водою берез╕ль"? Однойменну назву в 1920 - 1930-х роках прибрав один з перших профес╕йних укра-╖нських театр╕в, що його орган╕зував у Харков╕ в╕домий режисер-новатор Лесь Курбас. З "Березолем" пов'язан╕ найяскрав╕ш╕ стор╕нки молодого театрального життя Укра╖ни.
П╕д цю пору остаточно вже зак╕нчувалися молод╕жн╕ розваги - досв╕тки й вечорниц╕. Все част╕ше ╕ част╕ше збиралась юнь на с╕льськ╕ сходки - колоди: сп╕вали п╕сень,
улаштовували забавн╕ обрядов╕ ╕гри. Це вже були початки весняних гуль просто неба. Д╕вчата й хлопц╕ сходилися на левадах, щоб урочисто в╕дзначити веснянки й га╖вки. Але то буде в кв╕тн╕.
У березн╕ починали заготовляти традиц╕йний нап╕й - кленовий та березовий с╕к. Там, де не було таких пор╕д дерев, його виготовляли з верби: молод╕ пагони с╕кли на невеличк╕ цурпалки ╕ заливали ╖х водою. Через два-три тижн╕ таку настоянку вже можна було споживати.
Проте найпопулярн╕шим усе-таки був березовий с╕к. Заготовлену з╕ старих дерев, котр╕ планувалися п╕д вирубку, р╕дину зливали в д╕жу, заправляли смаженим ячменем або сухофруктами з груш-дичок ╕ тримали в прохолодному м╕сц╕. Такий нап╕й м╕г збер╕гатися протягом трьох-чотирьох м╕сяц╕в; в╕н був вельми смачним ╕ корисним, а позаяк ╕ популярним у народ╕.
В╕дтак березень - особливий м╕сяць. В╕н, як мовиться в народ╕, й усм╕хнеться, ╕ заплаче, ╕ ошк╕риться крутим норовом. Недарма про його конозисту ╕ непередбачливу вдачу кажуть: у березня ж╕ночий характер, бо
вноч╕ тр╕щить, а вдень плющить. Але що б там було, весна вже бере сво╓; тому ╕нша народна мудр╕сть стверджу╓: "В березн╕ кожух ╕ без ╜удзик╕в теплий".
(За книгою "М╕сяцел╕к"св╕тло╖ пам'ят╕ Василя Скурат╕вського).

ЯР╤Й, ДУШЕ!

В╕домо, що Крим не бажа╓ п╕дкорятися загальним прикметам. Але ж сп╕льне кор╕ння святкування весни ╓? Саме це показала моя культуролог╕чна розв╕дка.
Нав╕ть у середньов╕ччя (а не т╕льки в язичницьку добу) 1 березня вважалося початком Нового року - саме тому в численних колядках згаду╓ться, як Господь Бог ╕з апостолом Петром орють поле, а Божа Мати приносить ╖м об╕д (саме так╕ колядки, зокрема, на Херсонщин╕ - батьк╕вщин╕ мого пок╕йного д╕дуся). Укра╖нський р╕к складався з двох половин - зимово╖ та л╕тньо╖. В╕рили, що Адам був створений саме
1 березня. У народному живопис╕ Березень зображувався як батько.
Весна розглядалась як пор╕г до л╕та - саме тому ╖╖ звали прол╕ттям, прол╕тком, п╕дл╕ттям, молодим л╕том, "нал╕тн╕м часом". Сама весна звалась яр - дос╕ в зах╕дноукра╖нських говорах збереглася ця назва. Яра весна повертала весь "б╕лий св╕т" ╕з царства мертвих. Уособленням чудово╖ пори року була Леля (Ляля), дочка Лади-л╕та. Етимолог╕чний словник укра╖нсько╖ мови, до реч╕, пода╓ ╕м'я Ляля як суто укра╖нське, нав╕ть зменшувальне в╕д Олена. Свято Лял╕ (6 травня) називали "Ляльником".
1 березня вв╕чливо поводилися з домовиком - щоб не одружився з в╕дьмою. Палили опудало зими - Мару, Марану (Морану), Марену. 17 березня, як вважалося, крига на р╕чц╕ ставала такою тонкою, що ╖╖ розбивала хвостом щука. Птахи поверталися з вир╕ю (╕р╕ю, ир╕ю, ураю - зв╕дси "рай") - волод╕нь Лел╕, чудового острова, де нема холоду.
На згадку про яру весну проциту╓мо Василя Стуса: "Яр╕й, душе. Яр╕й, а не ридай".
Ольга СМОЛЬНИЦЬКА, студентка 3-го курсу факультету укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ та укра╖нознавства Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 16.03.2007 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4575

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков