Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3269)
З потоку життя (6506)
Душі криниця (3527)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1677)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
НЕМА╢ Н╤ЯКОГО СЕПАРАТИЗМУ
Нещодавно я прочитав першу частину книги б╕йця добровольчого батальйону особливого призначення...


В╤ТАННЯ З МИНУЛОГО – З В╤РОЮ У МАЙБУТН╢!
Цей «в╕тальний з г╕рчинкою» в╕рш севастопольського поета ╕ журнал╕ста ╤вана Левченка...


Серг╕й Дзюба, Артем╕й К╕рсанов, автори сценар╕ю та книги «Заборонений»: СТУС В ХХ СТОР╤ЧЧ╤ – Ф╤ГУРА НЕ МЕНША ЗА ШЕВЧЕНКА
В укра╖нський к╕нопрокат 5 вересня 2019 року виходить б╕ограф╕чна стр╕чка...


ЗДОЛАТИ РОС╤Ю
Нещодавно ки╖вське видавництво «Холодний Яр» випустило в св╕т другу книгу сер╕╖...


В╤Н ДЛЯ УС╤Х СТОЛ╤ТЬ
На свят╕ вкотре наголошувалося, яку славу та велич прин╕с для Укра╖ни наш Кобзар, а його творча...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 10.03.2007 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 10.03.2007
Кримський Майдан

КРА╥НА МО╢╥ МР╤╥
"Для мене лиша╓ться дивом ╕з див
моя Укра╖на..." (М. Лук╕в)

Я з д╕да-прад╕да кримчанин, праправнук, внук ╕ син хл╕бороб╕в, що з любов'ю вирощували чудов╕ врожа╖ пшениц╕. Буду, мабуть, пам'ятати все життя т╕ хвилини, коли д╕дусь брав мене з собою на збирання урожаю. Я бачив, як св╕тились його оч╕, коли в╕н гладив золоте колосся, чекаючи черги до комбайна, щоб в╕двезти автомашиною на радгоспний т╕к намолочене зерно. Чому ж його оч╕ тепер так╕ сумн╕? Чому в╕н вимика╓ телев╕зор, коли хтось ╕з депутат╕в словоблудить про високий р╕вень життя сьогодн╕?
Чому таким сумним ходить м╕й татусь, чому пост╕йно з╕тха╓ мама, дивлячись на нас? Мо╖ батьки ще зовс╕м молод╕, повн╕ сил люди, як╕ ум╕ють ╕ бажають працювати. (Про батька вс╕ кажуть, що в нього золот╕ руки). То чому ╖м треба шукати роботу поза селом, яке свого часу називалось радгоспом-м╕льйонером, а односельчани (як розказують батьки) вс╕ мали роботу ╕ хорошу зарплатню? Чия вина, що поля, як╕ колись колосились доб╕рним зерном, потопають у бур'янах?
Скажете: люди розучились працювати. Н╕! Люди лишились т╕ ж! Та й ми, п╕дростаюче покол╕ння, не б╕лоручки ╕ не байдуж╕ до дол╕ сво╓╖ держави. Хоч я люблю спорт ╕ без мене не обходяться жодн╕ змагання, але я ще захоплююсь ╕нтелектуальними ╕грами ╕ конкурсами. Позаминулого року очолював команду "Соколята" в мовно-л╕тературно-╕сторично-п╕сенному конкурс╕, що проводила ╓дина укра╖номовна газета в Криму "Кримська св╕тлиця". На жаль, комп'ютер був один, а бажаючих отримати - понад тридцять. Правда, жаль, що ця газета нап╕вжива (не ф╕нансу╓ться державою) ╕ б╕льше так╕ конкурси не проводяться.
За недолуге кер╕вництво розплачу╓ться народ, ╕ не лише сво╖м матер╕альним становищем, а й життям.
Коли хочеш побачити себе, то дивишся в дзеркало. Воно тоб╕ допомага╓ виправити р╕зн╕ вади, недоречност╕ в зовн╕шност╕, ╕ ти н╕би сам собою удосконалю╓шся. А ось що треба зробити, щоб побачити свою Укра╖ну найзаможн╕шою державою в св╕т╕? Мен╕ зда╓ться, що треба помр╕яти. Наш╕ предки колись давним-давно теж мр╕яли про килим-самол╕т, чоботи-скороходи, скатертину-самобранку ╕ т. д. ╤ все ж таки ╖хн╕ мр╕╖ збулися. То нехай ╕ мо╖ мр╕╖ про Укра╖ну XXI стол╕ття збудуться!
Всього 15 рок╕в минуло в╕д дня проголошення Незалежност╕, а наша держава утвердилась на вс╕х позиц╕ях у св╕т╕. Народ повернувся до сво╖х першоджерел. Обновлю╓ ╕ буду╓ храми. Все це для людей. Якщо ╓ Бог в душ╕, х╕ба п╕де така людина на щось погане? Отже, я певен, сформу╓ться нова св╕дом╕сть людей, де кожен буде поводитись так з ╕ншими, як би в╕н хот╕в, щоб поводились з ним.
Життя людей не залежатиме в╕д начальства, а кожен буде в╕дпов╕дальним ╕ в╕дпов╕дально ставитиметься до сво╓╖ роботи, до сво╖х обов'язк╕в незалежно в╕д рангу. До влади будуть йти розумн╕, порядн╕, ╕стинн╕ патр╕оти, як╕ здатн╕ стати за Укра╖ну поруч з Тарасом Шевченком, для яких Батьк╕вщина - найсвят╕ше слово. Саме завдяки глибоко розвиненому патр╕отизму в ус╕х людей ╕ в ус╕х сферах д╕яльност╕ у нас високо зросте економ╕ка, як це сталося у високорозвинуто╖ Япон╕╖ п╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни. Там патр╕отизм ╕ нац╕ональна ╕дея спрацювали саме тому, що ставку було зроблено на патр╕отичне виховання.
В ус╕х сферах влади будуть т╕льки профес╕онали, як╕ дбатимуть в першу чергу про нац╕ональн╕ ╕нтереси. Представники р╕зних парт╕й не будуть чубитись на трибунах на см╕х ╕ горе людям, не будуть складати про себе хвалебн╕ оди на стор╕нках газет ╕ телев╕з╕йних каналах. Вони пом╕рковано ╕ зосереджено будуть в╕дстоювати найважлив╕ш╕ проблеми Укра╖ни, думки вс╕х парт╕й будуть зб╕гатись, бо ╖х хвилюватиме не сво╓, а затребуване ╤стор╕╓ю та В╕тчизною.
Укра╖на з╕ сво╖ми 30% в╕дсотками св╕тових чорнозем╕в буде найбагатшою державою в св╕т╕. Виробники зерна, м'яса, овоч╕в, фрукт╕в будуть зац╕кавлен╕, бо будуть п╕дтриман╕ державою, ╕ закуп╕вля ╖хн╕х продукт╕в проводитиметься теж державою. Якщо п╕дпри╓мство буде саме переробляти свою продукц╕ю, йому будуть знижен╕ податки.
В село з бажанням по╖дуть молод╕ спец╕ал╕сти - вчител╕, л╕кар╕, ╕нженери, бо будуть мати п╕льги в сфер╕ побутового обслуговування, а головне - у них буде б╕льша зарплата, н╕ж у м╕ст╕. Села оживуть, помолод╕ють, задзвенять дитяч╕ голоси, по-новлять свою роботу дитяч╕ садочки, р╕зноман╕тн╕ гуртки при Будинках культури, пов╕дкриваються школи мистецтв, а с╕льськ╕ дитяч╕ хори ╕ танцювальн╕ колективи стануть активними учасниками р╕зноман╕тних конкурс╕в ╕ фестивал╕в в районних ╕ обласних центрах.
Як в селах, так ╕ в м╕стах будуть для молодих с╕мей безпроцентн╕ кредити, щоб т╕ могли придбати житло ╕ все необх╕дне для с╕м'╖. Молод╕ мами будуть забезпечен╕ матер╕ально для утримання д╕тей. Вони матимуть змогу не т╕льки п╕ти на молочну кухню, але й купити св╕ж╕ фрукти, овоч╕ ╕ т. д.
Медицина досягне таких результат╕в, що д╕ти будуть народжуватись здоровими, бо ╖х будуть народжувати здоров╕ матер╕, здоров'ям яких буде оп╕куватись в першу чергу держава. Це буде здорова нац╕я, яка викор╕нить у себе шк╕длив╕ звички.
Осв╕та в наш╕й кра╖н╕ п╕дн╕меться до такого високого р╕вня, що ╖й не буде альтернативи, ╕ молодь з╕ всього св╕ту буде прагнути здобувати ╖╖ в Укра╖н╕.
Я в╕рю, що в╕тряна ╕ сонячна енергетика зам╕нить атомн╕ електростанц╕╖, у нас б╕льше н╕коли не повториться страшне слово Чорнобиль.
Мо╓ село Славне переросте в м╕сто, бо двохк╕лометрова зона в╕д нього до моря буде забудована б╕локам'яними здравницями не зг╕рш в╕д п╕вденнобережних. Тепер у мо╓му м╕ст╕ люди зможуть не т╕льки в╕дпочивати вл╕тку, але й ц╕лий р╕к. ╤ не т╕льки в╕дпочивати, але й л╕куватись, бо в нас ╓ дуже високоефективн╕ л╕кувальн╕ гряз╕ ╕ с╕рководнев╕ душ╕ та ванни.
В Укра╖н╕ не буде безпритульних д╕тей. Для тих, хто залишився без батьк╕в, будуть створен╕ невелик╕ школи-╕нтернати на 50 м╕сць, де до кожно╖ дитини буде знайдена турботлива батьк╕вська оп╕ка з боку виховател╕в. За них держава буде п╕клуватись доти, поки ц╕ д╕ти, ставши дорослими, не створять свою с╕м'ю.
Друз╕, ровесники! П╕знавайте свою ╕стор╕ю, п╕знавайте свою землю ╕ горд╕ться тим, що ви ╓ укра╖нцями! Я в╕рю, ми збуду╓мо таку державу, за яку не буде соромно перед ус╕м св╕том.
Юр╕й РОМАНОВ,
учень 10-го класу Славн╕всько╖ ЗОШ
Роздольненського району.

ЯК ЖЕ НАМ ЖИТИ НА Р╤ДН╤Й ЗЕМЛ╤?

Р╕д, родина, р╕дний край, р╕дна земля... Як╕ це н╕жн╕ ╕ тепл╕ слова. Який глибокий зм╕ст в них кри╓ться! Це наш д╕м, л╕с за р╕чкою, небо, зор╕, яблуня у двор╕, калина б╕ля криниц╕, лани - все це наша Укра╖на. Ми - ╖╖ часточка. ╥╖ не вибирають, в н╕й народжуються, живуть, намагаються зробити ╖╖ кращою. Ми промовля╓мо це слово з любов'ю ╕ н╕жн╕стю, бо воно под╕бне наймил╕шому слову на земл╕ - "батьк╕вщина". Ще з давн╕х-давен люди дбали про кра╖ну, бо майбутн╓ народжу╓ться в минулому, а розвива╓ться в сучасному.
Як же нам жити на р╕дн╕й земл╕? Якою ми хочемо ╖╖ бачити? Розр╕зненою чи соборною? Звичайно, кожен св╕домий громадянин, син сво╓╖ земл╕, хоче бачити ╖╖ ╓диною, бо т╕льки в ╓дност╕ - процв╕тання ╕ сила. А ми ж цього прагнемо.
За останн╕ роки св╕т сутт╓во зм╕нився, зм╕нилися ╕ ми. Нин╕ ми - громадяни незалежно╖ держави, яка заявила про себе всьому св╕тов╕. До нас прислухаються ╕ спод╕ваються, що ми зможемо побудувати справжню демократичну державу. Я не раз ставив соб╕ питання: що ж для цього ми повинн╕ робити? А в╕д-пов╕дь дуже проста. Саме життя п╕дказу╓ ╖╖ ╕ народна мудр╕сть навча╓: "Наша сила - с╕м'я ╓дина".
Так, у нас багато невир╕шених проблем. ╤ державний устр╕й далекий ще в╕д ╕деалу, але т╕льки сп╕льними зусиллями, з'╓днавши вс╕ земл╕ во╓дино, ми зможемо здолати перешкоди.
Питання соборност╕ Укра╖ни дуже актуальне для нас, кримчан. Адже ╕ нин╕ доводиться читати на стор╕нках пер╕одики, чути у приватних розмовах, як люди не можуть визначитися ╕ д╕йти сп╕льно╖ думки, чи Крим з Укра╖ною?
Чому мен╕, звичайному школярев╕, зрозум╕ло, що ми не повинн╕ д╕лити нашу землю на зах╕д ╕ сх╕д, на Крим ╕ Укра╖ну. Ми - ╓дина держава, ми - ╓диний народ.
Вставай, ╓днайся, Укра╖но,
Кра╖на дружби ╕ добра,
╢днай народ св╕й во╓дино
Нам згуртуватися пора.
╢днайся зах╕д вже з╕ сходом,
╤ Крим вливайся в це злиття -
Нам треба бути вже народом
Заради кращого життя.
Довол╕ вже незгод ╕ чвар╕в,
Покори, утиск╕в, ганьби.
Треба позбутись цих кошмар╕в
Нехай ╕ в муках боротьби.
Я в╕рю в тебе, Укра╖но,
Соборн╕сть - наше майбуття.
Прошу вас, люди, я укл╕нно -
╢днайтесь - в цьому сенс життя.
Андр╕й ПОВОРОЗНИЙ,
учень 9-го класу Азовсько╖ ЗОШ Джанкойського району.

На фото: команда Славн╕всько╖ ЗОШ "Славноцв╕т", яка у 2003 р. виборола у конкурс╕ "Кримсько╖ св╕тлиц╕" комп`ютер.


МИКИТА ХРУЩОВ - ГЕРОЙ УКРА╥НИ?!

Шановна "Кримська св╕тлице"! Хочу висловити на тво╓му майдан╕ свою думку, хоча й розум╕ю, що вона ╓ певною м╕рою дискус╕йною.
Отже, укра╖нц╕ Криму в назвах сво╖х населених пункт╕в, вулиць та майдан╕в пам'ятають безл╕ч людей, нав╕ть тих, чия д╕яльн╕сть зовс╕м не стосу╓ться нашого п╕вострова. Не пам'ятають вони лише того, завдяки кому власне ця земля стала укра╖нською. Я маю на уваз╕ Микиту Серг╕йовича Хрущова. Вважаю, що настав час виправити цю ╕сторичну несправедлив╕сть.
Укра╖нц╕! Як можна не шанувати того, хто при╓днав до тво╓╖ держави таку шикарну область?! Адже Крим, як сказав в╕домий поет П. Неруда, "це орден на грудях нашо╖ планети". Ск╕льки кров╕ ст╕лькох нац╕й пролилося за цю землю протягом ╕стор╕╖ - одна лише Кримська в╕йна Х╤Х стол╕ття чого варта. А тут, лише завдяки одному ген╕альному р╕шенню мудрого державного д╕яча, кримськ╕ укра╖нц╕ отримали змогу зрештою опинитися не на задв╕рках чи╓╖сь ╕мпер╕╖, а в склад╕ сво╓╖ самост╕йно╖ держави - ╕ без жодного прояву насильства. Во╕стину, т╕льки безбатченки не пам'ятають такого см╕ливого вчинку! Аби це трапилося в як╕йсь ╓вропейськ╕й держав╕, то в столиц╕ тако╖ пров╕нц╕╖ обов'язково б височ╕в монумент великому пол╕тику, а центральний проспект носив би його ╕м'я (а не ╕м'я, скаж╕мо, далекого в╕д Криму С. К╕рова).
Вшановування в Криму М. Хрущова не повинно негативно сприйматися кримськими татарами, адже ця людина хоча й не повернула ╖х на ╕сторичну батьк╕вщину, але першою з державних д╕яч╕в СРСР засудила депортац╕╖, зняла з ц╕╓╖ нац╕╖ тавро ворог╕в народу та надала цим самим можлив╕сть спок╕йно облаштовуватись на нов╕й земл╕. Сама ж депортац╕я проходила п╕д час перебування Криму в склад╕ РРФСР, а М. Хрущов керував Укра╖ною ╕ н╕чого не м╕г вд╕яти. Рос╕яни також не повинн╕ бути налаштованими вороже, бо М. Хрущов - це наша з ними сп╕льна ╕стор╕я. Подив╕ться, як ус╕ рос╕яни встають разом, коли укра╖нц╕ в Ки╓в╕ намагаються щось призабути з ц╕╓╖ ╕стор╕╖. Тому нагадування про ще одного сп╕льного ╕сторичного персонажа вони швидше за все сприймуть позитивно.
В цьому план╕ дуже добре, що зараз при влад╕ перебува╓ Парт╕я рег╕он╕в, адже верх╕вка ц╕╓╖ парт╕╖ ма╓ донецьке кор╕ння. Донбас╕вц╕ завжди в╕дзначалися шанобливим ставленням до сво╖х земляк╕в, а молод╕ роки М. Хрущова, як в╕домо, пройшли саме на Донбас╕. Зв╕сно, що через таку постать, як М. Хрущов, завдяки якому м╕льйони шахтар╕в можуть в╕дпочивати на теплому мор╕ без м╕грац╕йних карт та митних процедур, донбас╕вц╕ на чол╕ з прем'╓р-м╕н╕стром В. Януковичем не повинн╕ пройти, а мають допомогти нам вшанувати його.
Як на мене, позитив в╕д при╓днання Криму до Укра╖ни значно перевищу╓ весь той негатив, який накопичився п╕д час керування М. Хрущовим СРСР та УРСР. До реч╕, нам ще належить вивчити роль ц╕╓╖ людини у невиконанн╕ "знаменитого" стал╕нського-бер╕╖всько-жуковського наказу, зг╕дно з яким передбачалося виселити у в╕ддален╕ кра╖ вс╕х укра╖нц╕в, що перебували п╕д окупац╕йною владою. ╤ це також наш з вами обов'язок. А написи на монумент╕ М. С. Хрущову я зробив би так╕:
"Тому, хто зробив Крим частиною Укра╖ни". "Тому, хто першим засудив депортац╕ю народ╕в".
Отже, Микита Хрущов - наш герой, який при╓днав Крим до Руси-Укра╖ни. Слав╕мо його! Ус╕х в╕таю з 53-ю р╕чницею укра╖нського Криму!
Владислав ГОЛОВКО.
м. Феодос╕я.

НА ГОРОД╤ БУЗИНА...

ПРОЧИТАВ вашого листа в "Кримськ╕й св╕тлиц╕", шановна пан╕ Валентино Дяченко. ╤ перша моя думка була - "на город╕ бузина, а в Ки╓в╕ дядько". У лист╕ ви зм╕шали гр╕шне з праведним - прихватизатор╕в, ол╕гарх╕в, бандит╕в ╕... сп╕вроб╕тник╕в газети. Звинувачу╓те все ╕ вс╕х, окр╕м себе, зв╕сно. Припису╓те газет╕ гр╕хи, яких вона не ма╓. А ще мен╕ здалося, що пишете з якимось злорадством ╕ ╓хидн╕стю. Оск╕льки я пост╕йний читач ц╕╓╖ газети з початку ╖╖ заснування, то дозволю дати вам в╕дпов╕дь ╕ дещо спростувати, утримуючись в╕д вашого стилю.
Перше. Ви стверджу╓те: "Газета люта, в╕д прочитання ╖╖ вас охоплю╓ жах. Под╕бне бачили т╕льки у нац╕онал-фашист╕в. Якби кореспондентам ц╕╓╖ газети дали зброю, - вони б стали вбивати рос╕ян".
Вам не соромно таке писати? Як на м╕й погляд, газета досить толерантна. У н╕й в╕дсутн╕ безп╕дставн╕ звинувачення ╕ наклепи. ╤нколи бува╓ ╕ гострий матер╕ал, але справедливий.
А дехто з надто радикальних читач╕в звинувачу╓ ╖╖ нав╕ть в беззубост╕. Тож я думаю, чи не переписали ви все це з газети "Крымская правда", трохи зм╕стивши акценти. Нагадаю вам дещо ╕з ц╕╓╖ газети за 12 листопада минулого року з╕ статт╕ "Окупац╕я": "...у меня возникли другие воспоминания: бледные от злобы лица западенцев из "Руха", некоторые из каких-то схронов повылазили... Дай им только "шмайсеры" в руки - всех перестреляют! Европеоиды!.. говорили, что рост ВВП в Украине резко замедлился, а я сижу и недоумеваю: оккупанты бродят по пускай еще не российской земле. Какой к черту ВВП?! Взрывать заводы и уходить в леса!" Як це вам, шановна Валентино, подоба╓ться. Невже ╕ ви тако╖ думки? Виходить, що ми, укра╖нц╕, окупанти на р╕дн╕й, не сво╖й земл╕? А господар╕ ╖╖ - рос╕яни? Мушу нагадати, що в Укра╖н╕ за ет-н╕чними ознаками людей не вбивають, а вбивають ╖х в Рос╕╖, убивають ╕ укра╖нц╕в теж.
Друге. "... не знаю, яка Укра╖на сьогодн╕, знаю якою була Укра╖на Щербицького-красеня, лаг╕дна ╕ в╕дкрита..." А я знаю ╕ другу Укра╖ну - Укра╖ну Горсько╖ та Св╕тличного, Руденка та Лук'яненка, Чорновола (В'ячеслава) ╕ Стуса, Симоненка (Василя, а не комуняки Петра), ╕ Григоренка. Ваш "красень" разом з╕ сво╖ми попл╕чниками знищував ╖х т╕льки за те, що вони боролися за права людини, вимагали дотримуватись Гельс╕нсько╖ угоди, котру, до реч╕, п╕дписав генсек Брежн╓в. Пам'ятаю ╕ те, що той "красень" заборонив зупинити 4-й злов╕сний реактор Чорнобильсько╖ АЕС, як того вимагали обставини ╕ котрий в к╕нц╕ кв╕тня таки вибухнув, заразивши рад╕ац╕╓ю п╕в-Укра╖ни. Та ще той Щербицький змусив 1 травня влаштувати багатотисячну демонстрац╕ю п╕д т╕╓ю страшною рад╕ац╕╓ю. Ось такий ваш кумир Щербицький - кат Укра╖ни.
Трет╓. Невже ви звинувачу╓те газету у приватизац╕╖-прихватизац╕╖? Не вона ж все багатство Укра╖ни роздала ол╕гархам ╕ бандитам. Не вона подарувала "Кривор╕жсталь" П╕нчуку до його юв╕лею. Не вона ж роз-давала землю в приватну власн╕сть, який абсурд!
Ви, шановна, не замислювались, зв╕дки взялись ол╕гархи-хапуги? Я пам'ятаю, як колись, у перш╕й половин╕ минулого стол╕ття комун╕сти звинувачували в ус╕х негараздах "наследие буржуазного прошлого" та "ворог╕в народу". А чи╓ ж "наследие" у пан╕в Ахметових, Коломойських, П╕нчук╕в та ╖м под╕бних? Хто ╖х виховував?
А чи не т╕ "красен╕"-Щербицьк╕? ╤ чи не вони виховували нашого головного кримського комун╕ста, "палкого захисника" вс╕х труд╕вник╕в, Леон╕да Грача? Ви ж, мабуть, чули, яку "хатинку" варт╕стю в сотн╕ тисяч долар╕в побудував в╕н у С╕мферопол╕. Де ж в╕н взяв т╕ кошти? А ще, будучи головою Верховно╖ Ради Криму, вид╕лив сво╓му зятю десь близько 20 га п╕вденнобережно╖ земельки п╕д аквапарк та ще п╕д щось, порушуючи чинне законодавство.
Четверте. Ви звинувачу╓те газету в нетерпимост╕ до рос╕ян, в розпалюванн╕ м╕жнац╕онально╖ ворожнеч╕, в розкол╕ Укра╖ни. Знову ж таки наклеп, переклада╓те з хворо╖ голови на здорову. Згадайте лише, хто напередодн╕ вибор╕в Президента у 2004 роц╕ щодня показував нам з телеекран╕в розд╕лену Укра╖ну на ворож╕ рег╕они - сх╕д ╕ зах╕д. Хто збирався в С╓веродонецьку на той шабаш з метою розд╕лу Укра╖ни на дв╕ держави? Там були Янукович╕ та Азарови, Кушнарьови та Колесникови. Там не були укра╖нц╕, були т╕льки чужинц╕, деяк╕ з укра╖нськими пр╕звищами. Це вони д╕лили нашу Укра╖ну, це вони розпалювали ворожнечу в сусп╕льств╕. То вс╕ претенз╕╖ до них.
╤ останн╓. Ви п╕дкреслю╓те "кухарське" походження, та ми майже вс╕ вих╕дц╕ з низ╕в - хто з селян, хто з роб╕тник╕в.
╤ н╕чого поганого в цьому я не бачу. Б╕да в тому, що багато ще ╓ людей з "кухарством" в голов╕. ╤ що виховали д╕тей, як╕ за долари готов╕ продати ╕ р╕дну мат╕р. Тому ╕ у влад╕ вс╕х р╕вн╕в знаходяться переважно буржу╖ та ╖хн╕ п╕длигач╕. Це ж не та╓мниця, що т╕льки третина депутат╕в Верховно╖ Ради Укра╖ни останнього скликання визнають себе укра╖нцями. Решта чужинц╕. Для них Укра╖на - це, за висловом рос╕йського барда Розенбаума, "кухня", де вони ╖дять, а також де грабують. Ось таких виборц╕ з "кухарською" спадков╕стю ╕ обирають до влади. Як каже укра╖нське присл╕в'я: "Бачили оч╕, що купували, ╖жте - хоч повилазьте". Тож як обирали, так ╕ живемо. Кого обрали, те й ма╓мо.
З повагою,
Олександр КИСЛИЙ.
Красногвард╕йський р-н.

КРАПЛЯ РУЙНУ╢ КАМ╤НЬ, А ПРАВДА - СТЕРЕОТИПИ

В той час, як вдень з вогнем неможливо знайти у нас в Криму в продажу укра╖нську книжку чи часопис, рос╕йськомовн╕ ЗМ╤ не перестають трубити про засилля укра╖нсько╖ мови, про двомовн╕сть, про зневажання, пригноблення рос╕ян та ╕нш╕ н╕сен╕тниц╕. Я людина, яка пройшла весь шлях б╕льшовицько╖ ╕мпер╕╖, прожила в ╖╖ тюремному каземат╕, в╕дчувши на власному т╕л╕, на власному досв╕д╕ приваблив╕сть досягнень недосяжного. Я не за уроками, лекц╕ями з марксизму-лен╕н╕зму, не за ╕стор╕╓ю короткого курсу КПРС знаю вс╕ етапи панування тотал╕тарного б╕льшовизму в╕д громадянсько╖ в╕йни до безславного банкрут-ства ╕мпер╕╖ зла ╕ насилля, бо я майже ╖╖ ровесник, 1919 року народження.
Я добре пам'ятаю роки понев╕рянь ╕ б╕дн╕сть нашо╖ с╕м'╖, с╕м'╖ пролетар╕в, заради яких, як казали б╕льшовики, в╕дбулася Жовтнева революц╕я. Я пам'ятаю насл╕дки громадянсько╖ в╕йни, колектив╕зац╕ю, р╕к 1933-й - Голодомор, р╕к 1935-й, коли "чорний ворон" нав╕к поглинув нашого батька, коли в╕д горя померла наша годувальниця - бабуся, а мати збожевол╕ла, коли ми, шестеро малят, п╕шли у св╕т, як т╕ Шевченков╕ мал╕... Хто це робив з нами, з нашою с╕м'╓ю, з м╕льйонами под╕бних? Скаж╕ть руськоязичн╕ патр╕оти не Укра╖ни, скаж╕ть без викрутас╕в ╕ без фальш╕ - хто? Мо╓ життя - це в╕дображення, коп╕я м╕льйон╕в таких, як я, за час╕в тотал╕тарного насилля комун╕-стично-б╕льшовицько-кадебешно╖ влади.
╤ коли я виношу його на суд читача, то в ньому жодного слова вигадки, неправди, т╕льки ПРАВДА одна, багатостраждальна ПРАВДА!
Жили ми в м╕стечку зал╕зничник╕в за 20 км на п╕вдень в╕д Донецька. Як в нашому м╕стечку, так ╕ в ближн╕х хуторах, селах в основному проживали вих╕дц╕ з Полтавщини ╕ з центру Укра╖ни. Коли батько в 1927 роц╕ стулив малесеньку саманну хатинку, нас часто пров╕дували як╕сь родич╕, земляки-полтавц╕, ночували з возами на нашому подв╕р'╖. ╤ часто до п╕вноч╕ вели бес╕ди про життя-буття в т╕ часи, про комун╕стичн╕ побори, про колектив╕зац╕ю. Запам'яталась мен╕ одна розпов╕дь селянина, який казав, що п╕сля розкуркулення ╕ висилки хазяйновитих селян довго не могли обрати голову колгоспу, не було з кого. Якийсь уповноважений в╕д влади порекомендував обрати найб╕дн╕шого, мотивуючи тим, що наша кра╖на - кра╖на б╕дняк╕в. Отака ф╕лософ╕я для голодранц╕в, в╕д голодранц╕в.
У 1927 роц╕ я п╕шов вчитися в ╓дину, на той час, ╤ловайську укра╖нську середню школу № 35, директором яко╖ був педагог в╕д Бога, вельмишанований не т╕льки вчителями ╕ учнями нашо╖ школи, а й вс╕ма мешканцями м╕стечка, ╤ван Герасимович Дегтяренко. Завдяки йому я зак╕нчив в╕с╕м клас╕в ╕ за його рекомендац╕╓ю був зарахований до Ворошиловградського художньо-педагог╕чного училища. Не зважаючи на м╕й статус "син ворога народу", в╕н вид╕лив для мене фл╕гель при дом╕ вчител╕в, забезпечив одягом, взуттям, ус╕м необх╕дним для навчання у восьмому клас╕. В╕н був справжн╕м патр╕отом Укра╖ни. Як любив ╕ поважав в╕н нашу мову св╕дчить приклад з нашо╖ зустр╕ч╕ п╕сля зак╕нчення мною першого курсу училища. Я звернувся до нього рос╕йською мовою, а в╕н аж п╕дскочив в╕д неспод╕ванки та й каже: "Ой, Петренко, що ж вони зробили з тобою?" ╤, мабуть, сам злякався сво╖х сл╕в, бо похапцем закрив рукою рота. Отак╕ були часи в кра╖н╕ "где так вольно дышит человек". ╤вана Герасимовича не стало в 1937 роц╕. Де в╕н под╕вся, н╕хто не знав, н╕чого не чув. Сьогодн╕ добре в╕домо, що то був за р╕к - 1937-й, ╕ куди могла зникнути така ╕нтел╕гентна, високоавтори-тетна ╕ вс╕ма шанована людина з нашого роб╕тничого м╕стечка зал╕зничник╕в, як ╤ван Герасимович Дегтяренко. Його в школ╕ величали Татом, до нього зверталось багато людей з р╕зноман╕тними питаннями, як нин╕ до адвоката, а в╕н був т╕льки Вчитель. Ось би з кого брати приклад людинолюбства, патр╕отизму ╕ велико╖ працелюбност╕, приклад самопожертви в ╕м'я любов╕ до Укра╖ни, до ╖╖ знаних ╕ незнаних людей, до таких знедолених, горем затурканих д╕тей, серед яких був ╕ я у т╕ далек╕ траг╕чн╕ часи.
До 30-х рок╕в м╕стечко наше було суц╕льно укра╖номовне. Рос╕йська мова нам була майже незнайома, бо скр╕зь - на вулиц╕, базар╕, в крамницях, в р╕зних владних установах, на п╕дпри╓мствах сп╕лкувалися лише сво╓ю укра╖нською мовою. Пам'ятаю, коли, десь в 1930 чи 1931 роц╕, наша вчителька Мар╕я Васил╕вна Панасенко на першому уроц╕ рос╕йсько╖ мови заговорила нею, то в клас╕ п╕днявся такий рег╕т, як на якомусь комед╕йному спектакл╕. Така вона була для нас незвична ╕ чужор╕дна.
У ц╕ ж роки почалася реконструкц╕я ╕ розширення нашого зал╕зничного вузла. Буд╕вельно╖ техн╕ки на той час було обмаль, зам╕сть не╖ були лопата, однокол╕сна тачка, носилки ╕ грабарка з однок╕нною бричкою, на як╕й працювали грабар╕. От╕ грабар╕ при╖жджали з Рос╕╖. Про них можна розпов╕дати окремо. Вони були першими практичними колон╕заторами нашого краю, першими його русиф╕каторами. Жили вони в бараках на зразок в'язничних камер - довгих, приземкуватих с╕рих буд╕влях, на п╕вметра ╕ б╕льше врослих у землю, з нарами в два поверхи, в яких тулилися одинок╕ та с╕мейн╕ ╕ нав╕ть ж╕нки та д╕ти. У дн╕ зарплат там було таке зб╕говисько п'яниць, так╕ дебош, шабаш та матюкання, що поблизу пройти було неможливо. До навали грабар╕в ми н╕коли н╕де не чули, не бачили чогось под╕бного в нашому м╕стечку, под╕бн╕ лайки були просто не притаманн╕ укра╖нцям. Десь рок╕в через три - чотири значно поб╕льшало оцих грабар╕в, ╕ для них почали будувати окрем╕ одноповерхов╕ будиночки, пот╕м школу, дитяч╕ садочки. ╤ так ╖м до вподоби став наш Донецький край, що ми й незчулися, як стали меншиною на сво╖й ╕ вже мовби не сво╖й земл╕. Зразу п╕сля в╕йни нашу р╕дну укра╖нську школу роблять рос╕йською, нав╕ть перенумеровують ╕з № 35 на № 13, в чортову дюжину, асим╕лю╓ться наша прадавня укра╖нська ментальн╕сть, зника╓ широковживана наша р╕дна укра╖нська мова, зам╕нюючись на "советский общепонятный язык"...
Сьогодн╕ нащадки "грабар╕в" претендують на статус кор╕нного населення Донецького краю. ╤, по-кушнарьовськи, замахуються на в╕докремлення в╕д Укра╖ни, на створення "Южнодонецько╖ республ╕ки", а то ╕ "малорос╕йсько╖ губерн╕╖" в склад╕ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. ╤ всього-то, з часу появи перших грабар╕в, минуло трохи б╕льше 70 рок╕в, ╕ ма╓мо, як казав один в╕домий пол╕тик-яничар, те, що ма╓мо... Ставлю багато крапок ╕ далеко не риторичн╕ питання: чи будемо продовжувати асим╕люватись м╕ж грабарями та ╖хн╕ми матюками, чи в╕дродимо св╕й патр╕отизм до Укра╖ни, до ╖╖ споконв╕чних традиц╕й волелюбства, працьовитост╕ й дружби?!
Наближа╓ться мо╓ 88-р╕ччя. Дуже бажаю побачити Укра╖ну УКРА╥НОЮ, в╕дчути сво╖х укра╖нц╕в - УКРА╥НЦЯМИ без всяко╖ каламут╕ та "грабар╕в".

Костянтин ПЕТРЕНКО,
ветеран прац╕, ╕нвал╕д ╤ групи великого побо╖ща комун╕зму з фашизмом 1941 - 1945 р., народжений в м. ╤ловайськ Донецько╖ област╕ 15 кв╕тня 1919 р.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 10.03.2007 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4565

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков