Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2963)
З потоку життя (6158)
Душі криниця (3392)
Українці мої... (1447)
Резонанс (1469)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1653)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧИ ПОТР╤БНА ДИТЯЧА ПРЕСА УКРА╥Н╤?
Дитяча преса потр╕бна вс╕м – ╕ юним читачам, ╕ батькам, ╕ осв╕тянам.


ХТО ОТРИМА╢ ПЕРШУ Л╤ТЕРАТУРНУ ПРЕМ╤Ю ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА?
20 листопада зак╕нчився пер╕од висунення претендент╕в на здобуття л╕тературно╖ прем╕╖ ╕мен╕...


ТРЕТЯ ПРЕЧИСТА СН╤ГОМ МЕТЕ...
Серед численних свят церковного календаря у народному побут╕ чи не найб╕льш “ж╕ночим”...


СВ╤ТЛИЧН╤ В╤ТАННЯ КРИМСЬКОМУ ╤НЖИРУ
От ╕ завершився конкурс. Чудове починання!


«Я – Л╤ТО, ГОЛОСИСТЕ ТЕПЛЕ Л╤ТО»
Сьогодн╕, в першому сво╓му грудневому числ╕ Поетична Св╕тлиця представля╓ сво╓му читачев╕ в╕рш╕...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 10.03.2007 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#10 за 10.03.2007
МОЯ РОЗМОВА З КОБЗАРЕМ
Наталя ШЕВЧУК


У душ╕ кожного св╕домого укра╖нця ╓ маленький куточок, в якому живе незабутн╕й образ великого сина укра╖нського народу Тараса Григоровича Шевченка. Коли у плетив╕ с╕рих будн╕в виринають роздуми про нац╕ональн╕ духовн╕ ц╕нност╕, я йду до тебе на розмову, Тарасе. Сьогодн╕, батьку, я хочу поговорити з тобою про Укра╖ну, яку ти так любив.
Укра╖на, Кобзарю, пережила не один дев'ятий вал. Ти жив за царату, який жорстоко гнобив тво╖х брат╕в ╕ сестер.

Он глянь, у т╕м ра╖,
що ти покида╓ш,
Латану свитину
з кал╕ки зн╕мають,
З шкурою зн╕мають,
бо н╕чим обуть
Княжат недорослих;
а он розпинають
Вдову за подушне,
а сина кують,
╢диного сина,
╓дину дитину,
╢дину над╕ю!
в в╕йсько оддають!
("Сон")

Останнього рос╕йського царя змила в небуття могутня революц╕йна хвиля. Червоний терор знищив м╕льйони людських душ. Нове покр╕пачення селян у вигляд╕ колгосп╕в темним простирадлом брехн╕ та облуди накрило нашу з тобою Укра╖ну, батьку. Облудна комун╕стична ╕деолог╕я, немов павутиння, заснувала вс╕ сфери життя, тримаючи тв╕й народ у тенетах неправди.
Але ж наш укра╖нський народ може зробити все з н╕чого. Це чудод╕йний народ! В╕н вистояв, в╕д╕гнав злидн╕ в╕д сво╓╖ осел╕, бо працював день ╕ н╕ч, не знаючи спину.
╤ що ж тепер, коли укра╖нц╕ вже мають власну державу?
Влада об╕крала д╕тей Укра╖ни ╕ матер╕ально, ╕ духовно, батьку Тарасе. Згадуються слова нашого екс-президента про те, що, мовляв, треба "пожертвувати одним покол╕нням" заради щасливого прийдешнього. Але ж нав╕що оц╕ безглузд╕ жертви? Х╕ба у нас, в Укра╖н╕, не найкращий чорнозем у св╕т╕, щоб прогодувати вс╕х тут сущих?! А чи не працьовит╕ руки в наших людей, як╕ нав╕ть з допотопною поламаною техн╕кою здатн╕ впоратись ╕з землею? А що ж залишить п╕сля себе втрачене покол╕ння? Ф╕зично кволу ╕ духовно спустошену безлику народну масу з порожн╕ми серцями ╕ головами (вчитися у ВНЗ нам теж не по кишен╕).
Наш╕ поля, Тарасе, заростають бур'янами. В Укра╖н╕ зубож╕ння сягнуло крайньо╖ меж╕. Старш╕ люди мовчки терплять наругу. Свою м╕ць ╕ здоров'я вони давно розгубили по неозорих колгоспних полях, р╕зних заводах ╕ фабриках ╕з застар╕лим устаткуванням. Пережили голод, в╕йну, репрес╕╖, грабунки майна ╕ заощаджень. То ж тепер, здобувши омр╕яну незалежну Укра╖ну, обдурен╕ владою, стиха промовляють молитви до Бога, шукаючи захисту в╕д безк╕нечних принижень. ╤ обп╕кають ╖хн╕ пошерхл╕ руки др╕бн╕ коп╕йки, що ╖х називають пенс╕╓ю. Т╕ ж, у кого кишен╕ набит╕ грошима, цин╕чно п╕драховують, ск╕льки пенс╕онеров╕ потр╕бно "випити кеф╕ру", щоб не вмерти з голоду. На оф╕ц╕йну м╕сячну зарплату цих стовп╕в влади можна прогодувати сто ос╕б похилого в╕ку. А там же ╕ще ╓ й великий б╕знес!

Тим неситим очам
Земним богам - царям,
╤ плуги, й корабл╕,
╤ вс╕ добра земл╕,
╤ хвалебн╕ псалми
Тим др╕бненьким богам...
("Тим неситим очам...")

Т╕ "др╕бненьк╕ боги" - це народн╕ обранц╕ до державного урядування, Тарасе. Вони глух╕ нав╕ть до голосу власного сумл╕ння. Знай гребуть соб╕, напускаючи туману на безрад╕сн╕ оч╕ народу. Виривають владн╕ портфел╕ один в одного, ╕ двадцять чотири години на добу думають, як би урвати якомога б╕льший шматок для себе, улюбленого.
Минуле не виправити.
А сьогодн╕шн╕й день ще можна зм╕нити. Чекати, чи бити на сполох?

...Коли ми д╕ждемося
Вашингтона
З новим ╕ праведним
законом?
 А д╕ждемось-таки колись!
("Юродивий")

Я живу ╕ дихаю Укра╖ною. Це - моя Батьк╕вщина. Вона прекрасна. Як ╖╖ не любити! Але дехто любить не Укра╖ну в соб╕, а себе в Укра╖н╕.
╤ це засмучу╓. Осмислюючи шлях Незалежно╖ Укра╖ни, я под╕лилася з тобою, Кобзарю, власними спостереженнями ╕ висновками. Щось не так у мо╖й держав╕. Наш жовто-блакитний стяг не встиг погр╕ти душу укра╖нському народов╕, як став прикриттям здирництва ╕ зради.

У ярмах лицарськ╕ сини,
А препоган╕╖ пани
Жидам, братам сво╖м
 хорошим,
Остатн╕ продають
штани...
("╤ вир╕с я на чужин╕")

Нова укра╖нська ел╕та дивиться на народ, як на отару овець, яких можна гнати, куди хочеш. Ц╕ пихат╕ пани, що перекривають голубий екран, б╕льше схож╕ на пол╕тичних ман╕як╕в, н╕ж на господар╕в сво╓╖ кра╖ни. Вони нав╕ть ладн╕ понабивати одне одному пики, зам╕сть того, щоб д╕йти розумно╖ згоди на благо народу. Чубляться на очах вс╕╓╖ Укра╖ни, як хлопчаки в нашому двор╕, але б╕льш агресивно.
А ск╕льки проблем у кра╖н╕ чекають на сво╓ вир╕шення: безпритульн╕сть д╕тей, алкогол╕зм, наркоман╕я, СН╤Д, онкозахворювання. Але ╓ найстрашн╕ша хвороба в нашому сусп╕льств╕ - це атроф╕я моральних та духовних ц╕нностей. Нашу калинову укра╖нську мову деяк╕ паплюжники називають хохляцькою або й зовс╕м в╕дмовляють ╖й у прав╕ на ╕с-нування. В Укра╖н╕ "по московськ╕й так ╕ р╕жуть" ("Сон"). А державна укра╖нська мова - застигла декорац╕я.

...╤ вс╕ мови
Слав'янського люду -
Вс╕ зна╓те. А сво╓╖
Дастьб╕...
("╤ мертвим, ╕ живим...")

Укра╖нську народну п╕сню, як╕й нема╓ р╕вних у св╕т╕, та запального гопака розц╕нюють як шароварщину. Порушують нав╕ть свят╕ церковн╕ канони на догоду ворогам нашо╖ держави.

А тим часом перевертн╕
Нехай п╕дростають
Та поможуть москалев╕
Господарювати,
Та з матер╕ полатану
Сорочку зн╕мати.
("Розрита могила")

Тво╓ велике укра╖нське серце, Тарасе, не витримало б такого знущання над нац╕ональними святинями. Крад╕╖ народного добра дуже далек╕ в╕д духовного життя. Власна утроба для них - понад усе.

Ви любите брата!
Су╓слови, лицем╕ри,
Господом проклят╕.
Ви любите на братов╕
Шкуру, а не душу!
Та й лупите по закону...
("Кавказ")

Але ж н╕, батьку, не все так погано в нашому укра╖нському дом╕. ╢ ще ╕нша Укра╖на - розум╕юча, любляча, думаюча, добра, духовна, патр╕отична, нац╕ональна. Вона прекрасна. Ця Укра╖на вивела на Майдан сво╖х кращих син╕в ╕ дочок. Пром╕нь свободи осв╕тив Укра╖ну немеркнучим вогнем. Ти був би там, ╕з ними, Тарасе, бо в╕рив, що

...Встане Укра╖на.
╤ розв╕╓ тьму невол╕,
Св╕т правди засв╕тить,
╤ помоляться на вол╕
Невольнич╕ д╕ти!..
("Сто╖ть в сел╕ Суботов╕...")

Любий Тарасе! Можливо, Укра╖на саме тому не була н╕ким поборена, що черпала сили в тво╖й безсмертн╕й поез╕╖, яка ╓ джерелом високого патр╕отизму. Сьогодн╕ ми припада╓мо до нього, щоб зарядитися духовною енерг╕╓ю, бо нам, як ╕ тоб╕, неоднаково:

Та неоднаково мен╕,
Як Укра╖ну зл╕╖ люде
Присплять, лукав╕, ╕ в огн╕
╥╖, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мен╕.
("Мен╕ однаково, чи буду...")

Дозволь подякувати тоб╕ за нашу розмову, батьку Тарасе. Я побачила твою Укра╖ну. Ти побачив мою Укра╖ну. Разом - це наша Укра╖на. А ми - ╖╖ д╕ти...
Наталя ШЕВЧУК,
учениця 10-го "а" класу НВК № 15 м. Ялти.

P. S. Ця уявна розмова ялтинсько╖ десятикласниц╕ Натал╕ Шевчук з нашим Великим Кобзарем - уривок з ╖╖ об'╓мно╖ роботи, п╕дготовлено╖ для всеукра╖нського конкурсу, присвяченого пам`ят╕ Т. Г. Шевченка. Робота Натал╕ в╕дзначена дипломом першого ступеня, з чим ми ╖╖ щиро в╕та╓мо! Прочитавши ц╕ роздуми юно╖ школярки, ми були вражен╕: треба ж так "дохазяйнуватися" у сво╖й кра╖н╕ нашим владоможцям, щоб ╕ д╕ти, забувши про свою дитячу безтурботн╕сть, вдалися до громадянського осмислення: хто ми так╕, як нам живеться на р╕дн╕й земл╕ уже незалежно╖ Укра╖ни - чи краще, ан╕ж жилося колись героям в╕рша Тараса Шевченка "Якби ви знали, панич╕?" та багатьох ╕нших твор╕в. Зам╕сть того, аби д╕ти кохалися в л╕ричних в╕ршах нашого великого Пророка, в його бентежно-трепетних поез╕ях про р╕дну природу - вони змушен╕ цитувати рядки з соц╕ально значимих поез╕й Кобзаря, прим╕ряти ╖х п╕д сьогодн╕шн╓ наше життя-буття.
Господи, та пошли ж нам нарешт╕ отого омр╕яного Шевченк╕вського Вашингтона, аби в╕н вив╕в наш волелюбний ╕ працьовитий народ з нетр╕в безпросв╕тного економ╕чного занепаду до яскравих сонячних дн╕в гарного, доброго статку ╓вропейського р╕вня. Адже ж ми - ╓вропейська держава!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 10.03.2007 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4559

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков