"Кримська Свiтлиця" > #10 за 10.03.2007 > Тема "Душі криниця"
#10 за 10.03.2007
МОЯ РОЗМОВА З КОБЗАРЕМ
Наталя ШЕВЧУК
У душ╕ кожного св╕домого укра╖нця ╓ маленький куточок, в якому живе незабутн╕й образ великого сина укра╖нського народу Тараса Григоровича Шевченка. Коли у плетив╕ с╕рих будн╕в виринають роздуми про нац╕ональн╕ духовн╕ ц╕нност╕, я йду до тебе на розмову, Тарасе. Сьогодн╕, батьку, я хочу поговорити з тобою про Укра╖ну, яку ти так любив. Укра╖на, Кобзарю, пережила не один дев'ятий вал. Ти жив за царату, який жорстоко гнобив тво╖х брат╕в ╕ сестер.
Он глянь, у т╕м ра╖, що ти покида╓ш, Латану свитину з кал╕ки зн╕мають, З шкурою зн╕мають, бо н╕чим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, ╢диного сина, ╓дину дитину, ╢дину над╕ю! в в╕йсько оддають! ("Сон")
Останнього рос╕йського царя змила в небуття могутня революц╕йна хвиля. Червоний терор знищив м╕льйони людських душ. Нове покр╕пачення селян у вигляд╕ колгосп╕в темним простирадлом брехн╕ та облуди накрило нашу з тобою Укра╖ну, батьку. Облудна комун╕стична ╕деолог╕я, немов павутиння, заснувала вс╕ сфери життя, тримаючи тв╕й народ у тенетах неправди. Але ж наш укра╖нський народ може зробити все з н╕чого. Це чудод╕йний народ! В╕н вистояв, в╕д╕гнав злидн╕ в╕д сво╓╖ осел╕, бо працював день ╕ н╕ч, не знаючи спину. ╤ що ж тепер, коли укра╖нц╕ вже мають власну державу? Влада об╕крала д╕тей Укра╖ни ╕ матер╕ально, ╕ духовно, батьку Тарасе. Згадуються слова нашого екс-президента про те, що, мовляв, треба "пожертвувати одним покол╕нням" заради щасливого прийдешнього. Але ж нав╕що оц╕ безглузд╕ жертви? Х╕ба у нас, в Укра╖н╕, не найкращий чорнозем у св╕т╕, щоб прогодувати вс╕х тут сущих?! А чи не працьовит╕ руки в наших людей, як╕ нав╕ть з допотопною поламаною техн╕кою здатн╕ впоратись ╕з землею? А що ж залишить п╕сля себе втрачене покол╕ння? Ф╕зично кволу ╕ духовно спустошену безлику народну масу з порожн╕ми серцями ╕ головами (вчитися у ВНЗ нам теж не по кишен╕). Наш╕ поля, Тарасе, заростають бур'янами. В Укра╖н╕ зубож╕ння сягнуло крайньо╖ меж╕. Старш╕ люди мовчки терплять наругу. Свою м╕ць ╕ здоров'я вони давно розгубили по неозорих колгоспних полях, р╕зних заводах ╕ фабриках ╕з застар╕лим устаткуванням. Пережили голод, в╕йну, репрес╕╖, грабунки майна ╕ заощаджень. То ж тепер, здобувши омр╕яну незалежну Укра╖ну, обдурен╕ владою, стиха промовляють молитви до Бога, шукаючи захисту в╕д безк╕нечних принижень. ╤ обп╕кають ╖хн╕ пошерхл╕ руки др╕бн╕ коп╕йки, що ╖х називають пенс╕╓ю. Т╕ ж, у кого кишен╕ набит╕ грошима, цин╕чно п╕драховують, ск╕льки пенс╕онеров╕ потр╕бно "випити кеф╕ру", щоб не вмерти з голоду. На оф╕ц╕йну м╕сячну зарплату цих стовп╕в влади можна прогодувати сто ос╕б похилого в╕ку. А там же ╕ще ╓ й великий б╕знес!
Тим неситим очам Земним богам - царям, ╤ плуги, й корабл╕, ╤ вс╕ добра земл╕, ╤ хвалебн╕ псалми Тим др╕бненьким богам... ("Тим неситим очам...")
Т╕ "др╕бненьк╕ боги" - це народн╕ обранц╕ до державного урядування, Тарасе. Вони глух╕ нав╕ть до голосу власного сумл╕ння. Знай гребуть соб╕, напускаючи туману на безрад╕сн╕ оч╕ народу. Виривають владн╕ портфел╕ один в одного, ╕ двадцять чотири години на добу думають, як би урвати якомога б╕льший шматок для себе, улюбленого. Минуле не виправити. А сьогодн╕шн╕й день ще можна зм╕нити. Чекати, чи бити на сполох?
...Коли ми д╕ждемося Вашингтона З новим ╕ праведним законом? А д╕ждемось-таки колись! ("Юродивий")
Я живу ╕ дихаю Укра╖ною. Це - моя Батьк╕вщина. Вона прекрасна. Як ╖╖ не любити! Але дехто любить не Укра╖ну в соб╕, а себе в Укра╖н╕. ╤ це засмучу╓. Осмислюючи шлях Незалежно╖ Укра╖ни, я под╕лилася з тобою, Кобзарю, власними спостереженнями ╕ висновками. Щось не так у мо╖й держав╕. Наш жовто-блакитний стяг не встиг погр╕ти душу укра╖нському народов╕, як став прикриттям здирництва ╕ зради.
У ярмах лицарськ╕ сини, А препоган╕╖ пани Жидам, братам сво╖м хорошим, Остатн╕ продають штани... ("╤ вир╕с я на чужин╕")
Нова укра╖нська ел╕та дивиться на народ, як на отару овець, яких можна гнати, куди хочеш. Ц╕ пихат╕ пани, що перекривають голубий екран, б╕льше схож╕ на пол╕тичних ман╕як╕в, н╕ж на господар╕в сво╓╖ кра╖ни. Вони нав╕ть ладн╕ понабивати одне одному пики, зам╕сть того, щоб д╕йти розумно╖ згоди на благо народу. Чубляться на очах вс╕╓╖ Укра╖ни, як хлопчаки в нашому двор╕, але б╕льш агресивно. А ск╕льки проблем у кра╖н╕ чекають на сво╓ вир╕шення: безпритульн╕сть д╕тей, алкогол╕зм, наркоман╕я, СН╤Д, онкозахворювання. Але ╓ найстрашн╕ша хвороба в нашому сусп╕льств╕ - це атроф╕я моральних та духовних ц╕нностей. Нашу калинову укра╖нську мову деяк╕ паплюжники називають хохляцькою або й зовс╕м в╕дмовляють ╖й у прав╕ на ╕с-нування. В Укра╖н╕ "по московськ╕й так ╕ р╕жуть" ("Сон"). А державна укра╖нська мова - застигла декорац╕я.
...╤ вс╕ мови Слав'янського люду - Вс╕ зна╓те. А сво╓╖ Дастьб╕... ("╤ мертвим, ╕ живим...")
Укра╖нську народну п╕сню, як╕й нема╓ р╕вних у св╕т╕, та запального гопака розц╕нюють як шароварщину. Порушують нав╕ть свят╕ церковн╕ канони на догоду ворогам нашо╖ держави.
А тим часом перевертн╕ Нехай п╕дростають Та поможуть москалев╕ Господарювати, Та з матер╕ полатану Сорочку зн╕мати. ("Розрита могила")
Тво╓ велике укра╖нське серце, Тарасе, не витримало б такого знущання над нац╕ональними святинями. Крад╕╖ народного добра дуже далек╕ в╕д духовного життя. Власна утроба для них - понад усе.
Ви любите брата! Су╓слови, лицем╕ри, Господом проклят╕. Ви любите на братов╕ Шкуру, а не душу! Та й лупите по закону... ("Кавказ")
Але ж н╕, батьку, не все так погано в нашому укра╖нському дом╕. ╢ ще ╕нша Укра╖на - розум╕юча, любляча, думаюча, добра, духовна, патр╕отична, нац╕ональна. Вона прекрасна. Ця Укра╖на вивела на Майдан сво╖х кращих син╕в ╕ дочок. Пром╕нь свободи осв╕тив Укра╖ну немеркнучим вогнем. Ти був би там, ╕з ними, Тарасе, бо в╕рив, що
...Встане Укра╖на. ╤ розв╕╓ тьму невол╕, Св╕т правди засв╕тить, ╤ помоляться на вол╕ Невольнич╕ д╕ти!.. ("Сто╖ть в сел╕ Суботов╕...")
Любий Тарасе! Можливо, Укра╖на саме тому не була н╕ким поборена, що черпала сили в тво╖й безсмертн╕й поез╕╖, яка ╓ джерелом високого патр╕отизму. Сьогодн╕ ми припада╓мо до нього, щоб зарядитися духовною енерг╕╓ю, бо нам, як ╕ тоб╕, неоднаково:
Та неоднаково мен╕, Як Укра╖ну зл╕╖ люде Присплять, лукав╕, ╕ в огн╕ ╥╖, окраденую, збудять... Ох, не однаково мен╕. ("Мен╕ однаково, чи буду...")
Дозволь подякувати тоб╕ за нашу розмову, батьку Тарасе. Я побачила твою Укра╖ну. Ти побачив мою Укра╖ну. Разом - це наша Укра╖на. А ми - ╖╖ д╕ти... Наталя ШЕВЧУК, учениця 10-го "а" класу НВК № 15 м. Ялти.
P. S. Ця уявна розмова ялтинсько╖ десятикласниц╕ Натал╕ Шевчук з нашим Великим Кобзарем - уривок з ╖╖ об'╓мно╖ роботи, п╕дготовлено╖ для всеукра╖нського конкурсу, присвяченого пам`ят╕ Т. Г. Шевченка. Робота Натал╕ в╕дзначена дипломом першого ступеня, з чим ми ╖╖ щиро в╕та╓мо! Прочитавши ц╕ роздуми юно╖ школярки, ми були вражен╕: треба ж так "дохазяйнуватися" у сво╖й кра╖н╕ нашим владоможцям, щоб ╕ д╕ти, забувши про свою дитячу безтурботн╕сть, вдалися до громадянського осмислення: хто ми так╕, як нам живеться на р╕дн╕й земл╕ уже незалежно╖ Укра╖ни - чи краще, ан╕ж жилося колись героям в╕рша Тараса Шевченка "Якби ви знали, панич╕?" та багатьох ╕нших твор╕в. Зам╕сть того, аби д╕ти кохалися в л╕ричних в╕ршах нашого великого Пророка, в його бентежно-трепетних поез╕ях про р╕дну природу - вони змушен╕ цитувати рядки з соц╕ально значимих поез╕й Кобзаря, прим╕ряти ╖х п╕д сьогодн╕шн╓ наше життя-буття. Господи, та пошли ж нам нарешт╕ отого омр╕яного Шевченк╕вського Вашингтона, аби в╕н вив╕в наш волелюбний ╕ працьовитий народ з нетр╕в безпросв╕тного економ╕чного занепаду до яскравих сонячних дн╕в гарного, доброго статку ╓вропейського р╕вня. Адже ж ми - ╓вропейська держава!
"Кримська Свiтлиця" > #10 за 10.03.2007 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4559
|