В╕домо, що наш земляк, митець авангардного напрямку Давид Давидович Бурлюк активно ц╕кавився сво╖м родоводом. Так, у сво╖х автоб╕ограф╕чних даних в╕н називав себе нащадком хана Батия. Про пращур╕в писав, що вони були вих╕дцями з Криму, де займалися торг╕влею худоби, мешкали у селищ╕ Бурлюк поблизу Бахчисарая. Нин╕ цей населений пункт носить назву Каштани, однак попередня назва збереглася у найменуванн╕ невеличкого винзаводу "Бурлюк", який сьогодн╕ випуска╓ чудов╕ вина. Зг╕дно з родинним переказом, один з Бурлюк╕в якимось чином опинився серед запорожц╕в, можливо, потрапив у полон до козак╕в, де був писарем. П╕сля знищення Запорозько╖ С╕ч╕ Катериною II Бурлюк разом з╕ сво╖м товаришем Рябушком потрапив на Слобожанщину, де на територ╕╖ Сумського полку вони ос╕ли на сталий побут у долин╕ р╕чки В╕льшанки, заснувавши слободу Рябушки. З часом у слобод╕ виник ц╕лий клан Бурлюк╕в, яких по-вуличному звали "писарчуками", представники якого ╕ нин╕ мешкають у Рябушках. ╤нш╕ ж ╖хн╕ родич╕ розс╕ялися по св╕тах. Так, наприклад, онуки Д. Д. Бурлюка мешкають у США та Канад╕. Останн╕ досл╕дження родоводу батька укра╖нського футуризму, зд╕йснен╕ автором даного матер╕алу, дають п╕дстави погодитися з верс╕╓ю Давида Давидовича про те, що його родов╕ корен╕ ведуть до хана Батия (Бату-хана) та Менгу-Т╕мура (л╕тописного Мангу-Тем╕ра) - хан╕в Золото╖ Орди. Хто ж ц╕ ╕сторичн╕ особи, на як╕ вказу╓ Д. Бурлюк у сво╓му родовод╕? Зг╕дно з даними "Слов'янсько╖ енциклопед╕╖" Бату-хан (л╕тописний Батий або Батига) - монгольський хан, другий син хана Джуч╕, онук Чинг╕схана. Народився 1204 року. П╕сля смерт╕ батька у 1227 роц╕ став головою улуса Джуч╕. У 1236 - 1243 рр. очолював пох╕д до Сх╕дно╖ ╢вропи, який супроводжувався масовим знищенням населення та м╕ст. П╕сля приборкання у 1236 р. Половецького степу, розгрому Волзько-Камсько╖ Булгар╕╖ та завоювання Рус╕ (1237 - 1240 рр.) зд╕йснив пох╕д на Польщу, Угорщину ╕ Далмац╕ю. Однак не зм╕г утримати ц╕ територ╕╖. П╕сля повернення 1243 року ╕з в╕йськово╖ експедиц╕╖ до ╢вропи заснував на Волз╕ поблизу сучасно╖ Астрахан╕ столицю сво╓╖ держави - Сарай-Бату. Туди звозилися раби ╕ багатства з╕ вс╕х к╕нц╕в велико╖ держави, що мала назву Золота Орда, яка простиралася в╕д берег╕в Дунаю до берег╕в ╤ртиша. Бату-хан брав участь у переворот╕ в Монгольськ╕й ╕мпер╕╖ 1251 року, п╕д час якого за його п╕дтримки став великим ханом Мунке ╕з роду Тулуя. Помер Бату-хан близько 1255 року. Менгу-Т╕мур був сином Тукана - другого сина Бату-хана. С╕в на престол у Сарай-Берке 1267 року п╕сля смерт╕ хана Берке. При ньому татари зд╕йснювали походи на В╕зант╕ю (близько 1270 р.) та Литву (1275 р.), на Кавказ (1277 р.), у яких вимушен╕ були брати участь ╕ руськ╕ княз╕ з╕ сво╖ми дружинами. П╕д час його правл╕ння почалося посилення темника Ногая. Менгу-Т╕мур дозволив генуезцям селитися у Каф╕ (нин╕ Феодос╕я), внасл╕док чого пожвавилася кримська торг╕вля ╕ зросло значення п╕вострова ╕ його столиц╕ Солхата як важливого торгово-пол╕тичного перехрестя на шляху м╕ж Заходом ╕ Сходом. Хан Менгу-Т╕мур видав перший ярлик, зг╕дно з яким руська церква була зв╕льнена в╕д сплати данини Орд╕. В╕дпов╕дно до його указу на Рус╕ був проведений перепис населення. В╕н же звел╕в умертвити в Орд╕ рязанського князя Романа Ольговича. У 1275 р. допомагав галицькому князю Леву Даниловичу у бойових д╕ях проти литовського князя Тройдена. Помер хан Менгу-Т╕мур 1280 року, передавши престол синов╕ Тохт╕, окр╕м якого мав ще дев'ятьох в╕домих ╕стор╕╖ син╕в: Алгуя, Тудакана (Дюдена), Сарай-Буку, Мулакана, Кадана, Кудукана, Тогрулджу (Тогрула) ╕ Бурлюка. Дуже в╕рог╕дно, що останн╕й ╕ був далеким пращуром в╕домого художника, уродженця Сумщини, якому цього року виповниться 125 рок╕в в╕д дня народження.