Не м╕г не в╕дгукнутись на статтю в╕д 19.01.2007 р. «Хто врятував укра╖нц╕в в╕д стал╕нсько╖ депортац╕╖ в 1944 роц╕». Я давно чув, що було таке р╕шення Стал╕на про знищення укра╖нц╕в (п╕сля голодомор╕в, репрес╕й), але не м╕г н╕де знайти цей страшний наказ № 0078/42 в╕д 22 червня 1944 р., який передбачав вивезти вс╕х укра╖нц╕в у Сиб╕р. Хочеться процитувати з ц╕╓╖ статт╕ ще раз к╕лька рядк╕в. Н╕мецький генерал зверта╓ться до маршала Жукова: «Ви маршал? Не може цього бути! Якби ви були маршалом, ви н╕коли б не дозволяли посилати на заб╕й сво╖х солдат╕в без жодного захисту». На що той в╕дпов╕в: «А что этих хохлов жалеть, они же изменники родины». Не знаю, чому таке питання було поставлене маршалу, але, мабуть, н╕мц╕ знали, як гнали на смерть сотн╕ тисяч ╕ м╕льйони наших солдат╕в туди, де неможливо було зберегти ╖хн╕ життя. Розпов╕м, що сам знав ╕ бачив, - про те, як робили гарматне м’ясо «не с этих хохлов», а з наших молодих хлопц╕в, н╕ в чому не повинних перед державою. Бо не була ╖хньою вина, що Червона Арм╕я залишила нашу землю ╕ людей на окупован╕й територ╕╖. Коли зв╕льнили Ки╖в у листопад╕ 1943 року, в цей же день зв╕льнили ╕ наше село Борову. Червона Арм╕я невдовз╕ взяла Житомир. Але Г╕тлер дав наказ повернути Ки╖в. Це йому не вдасться, вт╕м н╕мецьк╕ в╕йська знову наближались до Ки╓ва. На цю д╕лянку Житомирського шосе ╕ кинули наших хлопц╕в в╕ком 19 - 23 роки, давши ╖м, не обстр╕ляним, по «трьохл╕н╕йц╕» ╕ нав╕ть не переодягнувши у в╕йськову форму. Вс╕ вони полягли п╕д Коростишевом, на р╕чц╕ Тетер╕в. Ось ╕мена декого з них: ╤гор Дуб╕нський, Микола Станкевич, Володимир Сп╕вак, Павло Дубровський. З нашого села там загинуло б╕льше 30 хлопц╕в, багатьох ╖х я знав. Ще один приклад. Наша 129-та Гвард╕йська стр╕лецька Житомирська див╕з╕я в лютому 1945 р. готувалась форсувати р╕чку В╕слу (б╕ля польського м╕ста Б╓льско-Бяла). За день наступу в див╕з╕╖ залишилось менше 10 в╕дсотк╕в складу. Тобто з 10 тисяч солдат залишилось близько тисяч╕. Справа в тому, що н╕мецька розв╕дка знала про наш наступ. Н╕мц╕ вноч╕ в╕д╕йшли на той берег ╕, коли вранц╕ ми п╕шли в наступ, то по нас в╕дкрили такий артилер╕йський ╕ м╕нометний вогонь, що порятунку вже не було. До води ми так ╕ не д╕йшли, а залишки п╕дрозд╕лу знову в╕дправили в другий ешелон, на доукомплектац╕ю. 90 в╕дсотк╕в солдат╕в див╕з╕╖ були ╕з зах╕дних областей Укра╖ни. Знаю, бо сам ╖здив за поповненням в м╕сто Мукачеве. Так Стал╕н, Жуков, Бер╕я знищували укра╖нц╕в на фронтах ╕ готувались депортувати з Укра╖ни все мирне населення, але не наважились не таке. Ось цей наказ: «Совершенно секретно» Приказ № 0078/42 22 июня 1944 г. г. Москва По Народному комиссариату внутренних дел Союза ССР и Народному комиссариату обороны Союза ССР... ...Приказываю: 1. Выселить в отдельные края Союза ССР всех украинцев, проживавших под властью немецких оккупантов...» Побоялись комун╕сти вивезти вс╕х укра╖нц╕в у неволю, але знищили голодомором, з допомогою табор╕в, репрес╕й, в тилу ╕ на фронтах. Тепер я т╕льки зрозум╕в, чому мен╕ довелося служити в арм╕╖ близько семи рок╕в - з 1943 по 1950, бо н╕ким вже було нас зам╕няти. Юр╕й З╤НЧЕНКО, ╕нвал╕д в╕йни. м. С╕мферополь.