Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 16.02.2007 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 16.02.2007
У КАМ’ЯН╤Й МОГИЛ╤ П╤Д МЕЛ╤ТОПОЛЕМ ЗНАЙДЕН╤ НАЙДАВН╤Ш╤ ПИСЬМЕНА НА ЗЕМЛ╤

ПУПОВИНА ЗЕМНО╥ ЦИВ╤Л╤ЗАЦ╤╥
 Так назвав Кам’яну могилу б╕ля села Мирного, що в Мел╕топольському район╕ нашо╖ област╕, археолог, ╕сторик ╕ письменник, академ╕к Юр╕й Шилов. Бо й справд╕, першим кроком людства до цив╕л╕зац╕╖ були саме мова й письмена. А цей пагорб-п╕сковик береже в сво╖х гротах ╕ печерах сотн╕ петрогл╕ф╕чних комплекс╕в - ун╕кальних зразк╕в перв╕сного мистецтва. Б╕льш╕сть учених сходяться на тому, що це - перш╕ письмена на планет╕ Земля. Найдавн╕ш╕ з них залишен╕ тут homo sapiens ще 12 тисяч рок╕в до нашо╖ ери, а розпов╕дають про под╕╖, що в╕дбулися за 24 тисяч╕ рок╕в до Христа. Ран╕ше найдавн╕шими вважалися письмена на глиняних дощечках в Шумер╕ (Межир╕чч╕). Написи ж на п╕сковиках Кам’яно╖ могили схож╕ на шумерськ╕, але виконан╕ вони людиною на к╕лька тисячол╕ть ран╕ше. Але краще про це може розпов╕сти фах╕вець: археолог, ╕сторик, письменник, академ╕к Юр╕й ШИЛОВ.

 ВНЕСОК ГЕНЕРАЛ╤СИМУСА СУВОРОВА В НАШУ АРХЕОЛОГ╤Ю
 - Перед нами - пам’ятка, яка ╓ геолог╕чним витвором: застигле гирло прадавнього гейзера. Це так званий грязьовий вулкан, - сказав Юр╕й Олекс╕йович. - На Таман╕ ╓ такий д╕ючий. А цей припинив свою д╕ю близько п’яти м╕льйон╕в рок╕в тому. Отже, це дуже потужний природний енергетичний центр. Кр╕м того - це ун╕кальне ландшафтне явище, бо в степах, де нав╕ть кам╕нь - велика р╕дк╕сть, це просто диво.
 Так, на в╕йськових картах Олександр Суворов свого часу позначив «Чудо природи» й залишив наказ - обер╕гати його козачому посту. 16 козак╕в охороняли Кам’яну могилу. Поставив генерал╕симус ╕ поштову станц╕ю. Завдяки таким заходам ця пам’ятка збереглася, бо коли почалося буд╕вництво навколишн╕х с╕л та Мел╕тополя, ╖╖ вже почали потихеньку розтягувати. Але внасл╕док того, що тут була поштова станц╕я, яка охоронялася, збереглося й це чудо природи.
 Удруге Кам’яна могила була порятована професором Петербурзького ун╕верситету Веселовським наприк╕нц╕ XIX стол╕ття. В╕н проводив розкопки ск╕фських курган╕в ╕, знаючи попередн╕ публ╕кац╕╖ про Кам’яну моги-лу, при╖хав на не╖ подивитися. Селяни тод╕ вже почали ╖╖ потрошку п╕дривати порохом.
 Недалеко - село Григор╕вка, де селяни знищили Савур-могилу, яка ╓ славою Укра╖ни. Тепер в╕д не╖ практично н╕чого не залишилося. Напевно, така доля чекала й Кам’яну могилу, але Веселовський в╕д ╕мен╕ ╕мператорсько╖ археолог╕чно╖ ком╕с╕╖ дав пересторогу м╕сцев╕й влад╕, щоби берегла цю пам’ятку. Тод╕ ж з’явилася перша розгорнута наукова публ╕кац╕я про те, що тут ╓ прадавн╕ зображення в печерах ╕ гротах Кам’яно╖ могили.
 Перш╕ в╕домост╕ про те, що тут ╓ письмена, були опубл╕кован╕ в науковому виданн╕ 1837 року. Веселовський п╕дтвердив ╕ дав першу конкретику в цьому напрямку. ╤з того часу, особливо в 30-т╕ роки XX стол╕ття, пот╕м у 50-т╕ й донин╕ ця пам’ятка вивча╓ться археологами. Даниленко, Рудинський, Гладил╕н, Борис Михайлов, який ╓ сьогодн╕ директором Державного ╕сторико-археолог╕чного музею-запов╕дника, - цими людьми зроблено дуже багато. Але археолог╕чне вивчення ц╕╓╖ пам’ятки велико╖ слави не дало.

 ЧУДО ПРИРОДИ ЧЕКАЛО ШУМЕРОЛОГА
 Теза щодо прадавн╕х напис╕в жила в науц╕ й чекала на свого фах╕вця, на людину, яка зможе розшифрувати ╖х. Безпосередн╕м поштовхом до розшифровки найдавн╕шого в св╕т╕ арх╕ву Кам’яно╖ могили, як виявилося, були публ╕кац╕╖ 60-х рок╕в про протошумерськ╕ письмена Подунав’я. Румунський академ╕к Власа та н╕мецький шумеролог Фалькенштейн у 1963 - 1965 роках опубл╕кували сер╕ю протошумерських (дошумерських) глиняних табличок ╕з Подунав’я. В╕дштовхуючись в╕д таких публ╕кац╕й, а ╖х на сьогодн╕, кр╕м Румун╕╖, Н╕меччини, Болгар╕╖, Югослав╕╖, Угорщини нагромадилося близько 200, московський шумеролог укра╖нського походження Анатол╕й Киф╕шин 1990 року опубл╕кував у Москв╕ узагальнюючу статтю про протошумерськ╕ написи Подунав’я. У той же час, 1986 року, була перша публ╕кац╕я «Рядочки-написи з Кам’яно╖ могили» Даниленка, 1992 - стаття Михайлова про написи Кам’яно╖ могили. Ц╕ досл╕дники не могли визначити, що то за письмена, як вони розшифровуються, бо вони - археологи за фахом. А тут потр╕бен був мовознавець, та ще й з╕ спец╕ал╕зац╕╓ю «шумеролог╕я», тобто фах╕вець, який може прочитати най-давн╕шу в св╕т╕ писемн╕сть.
 Коли потрапила мен╕ на оч╕ московська публ╕кац╕я Анатол╕я Киф╕шина про письмена Подунав’я, то я з╕брав публ╕кац╕╖ Даниленка, Михайлова й сво╖ не-мовознавч╕, побачив ╖х спор╕днен╕сть ╕з шумерською м╕фолог╕╓ю, зокрема з центральним еп╕зодом «Поеми про Г╕льгамеша» та з «М╕фами про Бога, творця Енл╕ля». Я знайшов у Москв╕ Киф╕шина й в╕дв╕з усе йому, в╕н п╕дтвердив, що це спор╕днено з тим, що в╕дкрито в Подунав’╖, й п╕сля цього при╖хав сюди, працював ╕з Михайловим. ╤ з’явилися публ╕кац╕╖: спочатку статейн╕ Киф╕шина та Михайлова, пот╕м - величезна монограф╕я Киф╕шина, де да╓ться розшифровка тих зображень, як╕ були опубл╕кован╕ археологами - фотограф╕╖, малюнки. Тут Киф╕шин н╕чого не додав, т╕льки розшифрував частину цих зображень як протописьмена (у гротах ╓ одна м╕сцина де ц╕ письмена виразно проглядаються).
 До реч╕, мати Киф╕шина - княжого укра╖нського роду. Сам в╕н зак╕нчив Черн╕вецький педагог╕чний ╕нститут (тепер ун╕верситет), пот╕м - ф╕лолог╕чне в╕дд╕лення в Лен╕нград╕.

 НАПИСИ Ц╤ СПОР╤ДНЕН╤ З АНТИЧНИМИ ТВОРАМИ
 Треба сказати, що антична традиц╕я - ╕ давньогрецька, ╕ вавилонська - пам’ятала, що найдавн╕ш╕ в св╕т╕ священн╕ книги - це так зван╕ ск╕фськ╕ книги. Про це писав Берос, про це також згаду╓ Пантей Мелле в сво╖й всесв╕тн╕й ╕стор╕╖, називаючи сколот╕в найдавн╕шою нац╕╓ю в св╕т╕. До IV стол╕ття н. е. греки й в╕зант╕йц╕, зокрема в Стефан╕╖ В╕зант╕йськ╕й, пам’ятали, що слов’яни походять з етруського роду, а етруски - це в╕дгалуження пелазг╕в, з яких виводили себе греки, як╕ вважаються зачинателями ╓вропейсько╖ цив╕л╕зац╕╖.
 Проте й греки до певного часу пам’ятали, що ╖хня пра-батьк╕вщина - Г╕перборея (П╕вн╕чне Причорномор’я). Сюди прагнули в пер╕од Троянсько╖ в╕йни (до й п╕сля) аргонавти, Од╕ссей. Вони доходили до входу в Азовське море, де й у п╕зньоантичн╕ часи, вважали греки й римляни, знаходиться потойб╕чне царство. Чому не в Грец╕╖? Чому десь за Керченською протокою? Напевне тому, що це була пра-батьк╕вщина т╕╓╖ частини так званих ╕ндо╓вропейц╕в або арат╕в, яка п╕шла п╕д воду п╕д час так званого всесв╕тнього потопу середини VI тисячол╕ття до н. е. ╤ тод╕ пращури пелазг╕в пам’ятали, що там, за Керченською протокою, на дн╕ Меотиди залишилась ╖хня прабатьк╕вщина.
 Пливли аргонавти на остр╕в Ею, зв╕дк╕ля й К╕ркея, й Медея, назва Колх╕да - це вже п╕зн╓ розум╕ння ц╕╓╖ легенди - пливли вони за золотим руном. А ц╕нн╕сть цього золотого руна, тобто шк╕ри небесного священного Овна, полягала, за грецькою традиц╕╓ю, в тому, що на них були записан╕ найдавн╕ш╕ священн╕ тексти. ╤ оц╕ легенди, ця ╕сторична традиц╕я виводять нас до Кам’яно╖ могили, яка знаходиться практично на берез╕ Меотиди (Азовського моря), бо дал╕, за р╕чкою Молочною, почина╓ться Молочний лиман, що з’╓днаний з Азовським морем. Напри-к╕нц╕ XX стол╕ття вченими, ╕ особливо Анатол╕╓м Киф╕шиним, в╕дкрито те, що саме тут була започаткована найдавн╕ша писемн╕сть на Земл╕. Тут з’явилися тексти, як╕ фах╕вець-шумеролог може прочитати: ╕мена, под╕╖...
 Тут, у святилищах Кам’яно╖ могили, вперше заф╕ксовано м╕фи про Бога-творця Енл╕ля, який пот╕м стане б╕бл╕йним Елло╓м, почерпнутим укладачами Тори з б╕бл╕отек Ассир╕╖, Вавилон╕╖ й Шумеру, а тут - його витоки. ╤ тут - пряме продовження Бога -Творця Енл╕ля Кургаля або Кур-Ана (гори високо╖, гори небесно╖). Це - слов’янський Лель з його красною г╕ркою, п╕д яку збираються кургани. Тут описано всесв╕тн╕й потоп як под╕ю, що в╕дбува╓ться. Для шумер╕в вона вже стане легендою, для укладач╕в Б╕бл╕╖ - божественною ╕стор╕╓ю, але то буде пот╕м. Тут уперше виписано вих╕д народу з територ╕╖, яка потерпа╓, зника╓ п╕д хвилями моря-океану, пот╕м цей сюжет стане б╕блейською легендою про вих╕д ╓вре╖в ╕з ╢гипту.
 Тут уперше заф╕ксовано образ ╕ канон╕чне зображення ар╕йського спасителя. Це т╕льки частина тих суто наукових, п╕дкреслюю, висновк╕в, як╕ були зроблен╕ з к╕нця XIX стол╕ття. До цього в╕дкриття долучився академ╕к Олег Трубачов (мовознавець), який зокрема в сво╖й монограф╕╖ «Индоарика в Северном Причерноморье» (Москва, 1999) вийшов на сп╕льний виток ╕ндо╓вропейського епосу. Той виток, ╕з якого п╕шов, як вважа╓ться, найдавн╕ший шумерський художн╕й тв╕р «Поема про Г╕льгамеша», в╕д якого п╕шла й ╕ндоар╕йська «Магабгарата», й грецька «╤л╕ада».
 ╤ ця от територ╕я, цей виток знаходиться в долинах р╕чки Гери й р╕чки Канки (це - Молочна та Конка). Це - територ╕я м╕ж Кам’яною могилою й островом Хортицею.
 Багато можна розпов╕дати про Кам’яну могилу, про ╖╖ ╕стор╕ю та про те, що написано тут. Зупинюся т╕льки на першому сюжет╕ - спасительства. Б╕ля в╕втаря ╓ вх╕д, засипаний археологами. До реч╕, б╕льш╕сть печер була засипана (65 печер, грот╕в, сховищ), щоб уникнути вандал╕зму. Так от там, на вход╕ до так званого гроту Бика, ╓ канон╕чне зображення ар╕йського спасителя. Це зображення тепер збер╕га╓ться в образ╕ укра╖нського козака Мамая. Це - не просто народна картинка, як вважа╓ться. Це - ╕кона з дуже давн╕м дохристиянським п╕д╜рунтям. Ми зна╓мо давньоукра╖нську богиню Берегиню. Це - пряма спадко╓миця зображення праматер╕ св╕ту з храму, куди було перенесено коп╕ю початку л╕топису Кам’яно╖ могили. Оце коп╕ювання й перенесення з П╕вн╕чного Причорномор’я в П╕вденне означало створення так звано╖ ╕ндо╓вропейсько╖ сп╕льноти, означало започаткування найпершо╖ в св╕т╕ держави, цив╕л╕зац╕╖ Арати близько 6200 року до н. е.
 Записала В╕ра СЕРЕДА.
(Газета «Запор╕зька С╕ч»).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 16.02.2007 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4501

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков