|
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 16.02.2007 > Тема "Урок української"
#7 за 16.02.2007
ПЛЕКАННЯ ТРАДИЦ╤Й ЧИ СВ╤Ж╤ ╤ДЕ╥?
Серг╕й ЛАЩЕНКО.
ЯКОСЬ, обговорюючи з╕ знайомим льв╕в’янином не надто веселий стан справ у кримському шк╕льництв╕, я був вражений його аргументами:
- Зрештою, Крим н╕коли не був справжньою укра╖нською територ╕╓ю. ╢ переселенц╕, але вже нема╓ н╕ звича╖в укра╖нських, ан╕ традиц╕й. Нема за що зачепитися: все знищив каток русиф╕кац╕╖...
Отако╖... Почули б цей кап╕тулянтський висновок литовц╕. Адже за якихось 20 - 30 п╕сляво╓нних рок╕в вони перетворили спольщене на 90% В╕льно у ц╕лком литовський В╕льнюс!
А ╓вре╖? Б╕роб╕джан жодною м╕рою не можна було в╕днести до споконв╕чних ╓врейських земель. ╤, тим не менше, у створену Стал╕ним ╢врейську автономну область вже в 1928 роц╕ прибуло 116 чолов╕к з Аргентини, 87 - ╕з Франц╕╖, 61 - з Бельг╕╖. Нав╕ть з Палестини при╖хали 74 чолов╕ки. Не побоялися вусатого кремл╕вського тирана. Людей окрилювала сама ╕дея створення суверенно╖ ╓врейсько╖ територ╕╖ на новому м╕сц╕.
А Крим уже оф╕ц╕йно п╕встол╕ття належить Укра╖н╕. То чого боятися? А щодо традиц╕й, то скажу так. Часом вони потр╕бн╕, а часом ╕ сковують. Особливо, коли ╕нтенсивно працю╓ в╕льна розкута думка.
Наведу приклад ╕з життя ╤зра╖лю. Колгоспи в ц╕й кра╖н╕ виявилися б╕льш живучими, ан╕ж в Б╕роб╕джан╕. Переселенц╕ буквально виштовхали кра╖ну в л╕дери з експорту с╕льгосппродукц╕╖ ╕ найсучасн╕ших аграрних технолог╕й. Допомогли м╕гранти з СРСР - 58% з них мали вищу осв╕ту. Але чи розум╕лися в с╕льському господарств╕ арх╕тектори, х╕рурги ╕ скрипал╕? Певна р╕ч - не дуже.
Проте саме ця обставина ╕ виявилася вир╕шальною! Не обтяжен╕ аграрним досв╕дом, фермери без вагань дослухалися до наукових ╕дей, без зайво╖ обережност╕ впроваджували в життя найнов╕ш╕ розробки ╕ технолог╕╖. Не було комплекс╕в, не було страху перед новим. ╤ була в╕ра у власн╕ сили. Найменш с╕льськогосподарська нац╕я в св╕т╕ вийшла переможцем у боротьб╕ з не надто сприятливими обставинами.
А тепер про укра╖нц╕в в порядку самокритики. Себе ми вважа╓мо природженими хл╕боробами: як-не-як, беремо початок ╕з Трип╕лля. Тому декого, можливо, здиву╓ ось ця оц╕нка укра╖нсько-канадського аграрного досв╕ду.
В книз╕ Рональда Р╕са «Нова ╕ гола земля» добре описано побут, подробиц╕ вживання в нову реальн╕сть Канади переселенц╕в з ус╕х куточк╕в св╕ту. Автор в╕дзнача╓ консерватизм укра╖нц╕в, ╖хню переконан╕сть: все, що вони роблять, роблять найкраще. Тому попервах в╕дмовлялися в╕д зручн╕шо╖ ╕ прост╕шо╖ англ╕йсько╖ арх╕тектури. Часом в╕дмовлялися ╕ в╕д 160 акр╕в добрих, справд╕ врожайних ╜рунт╕в, як╕ ╖м пропонував канадський уряд. Намагалися брати д╕лянку з л╕сом ╕ водою, прагнули такого ж кра╓виду навколо себе, як у р╕дних Карпатах. А пот╕м довго морочилися ╕з кам╕нням та мочарами... Сво╓ю вперт╕стю запрограмували соб╕ тяжку, часто непродуктивну працю й б╕дн╕сть.
У статт╕ Дмитра Фурмана «Украина и мы» («Дружба народов» № 3 за 1995 р╕к) висловлю╓ться, по сут╕, ця ж думка стосовно обтяжливост╕ традиц╕й: «Богатство культурной традиции далеко не всегда и во всем преимущество. Традиция сковывает. Поэтому не Византия, сохранившая великую традицию, а более «варварский» Запад Европы (а в ней совсем «варварский» северо-запад, а не Италия) совершают прорыв к демократии и свободной экономике...»
Автор, певно, мав рац╕ю у 1995 роц╕, коли писав статтю, але ще б╕льш правий тепер: найбагатшою кра╖ною св╕ту тепер вважа╓ться... Норвег╕я, а на другому м╕сц╕ - ╤сланд╕я. Як бачимо, кра╖ни далеко не з субтроп╕чним кл╕матом. А чорнозем╕в у них так «багато», як ╕ укра╖нсько╖ мови в Криму. Проте ╓ головне: воля, в╕ра у власн╕ сили.
До реч╕, у процитован╕й мною статт╕ Дмитро Фурман висловлю╓ побоювання, що «плебейський» характер укра╖нсько╖ культури може виявитися перевагою Укра╖ни, а ось багатство ╕ специф╕чн╕сть рос╕йсько╖ культури може бути ╖╖ «м╕нусом», оск╕льки вона сформувалася як ╕мперська.
Ну, якщо вже рос╕яни так вважають, то нам негоже бути песим╕стами. Нав╕ть стосовно Криму. Ц╕каву думку висловлю╓ рос╕йський культуролог Панар╕н: «В истории нередок парадокс, когда прорывы в культуре, в духовном, эстетическом, нравственном опыте осуществляют не наиболее преуспевшие, а напротив, несущие бремя экономической или военной неудачи».
Це також пожива для оптим╕ст╕в. Згадаймо, як швидко п╕днялася з ру╖н Н╕меччина, як швидко вибилася в л╕дери розгромлена у Друг╕й св╕тов╕й в╕йн╕ Япон╕я. Як швидко дола╓ труднощ╕ ╕ наби-ра╓ сили позбавлений свого часу Батьк╕вщини кримськотатарський народ! Традиц╕╖ вони плекають р╕вно на-
ст╕льки, наск╕льки це можливо. А так... ╤ головна кримськотатарська газета «Голос Крыма» виходить рос╕йською, ╕ укра╖нську вони часто опановують ще до того, як вивчають р╕дну, кримськотатарську.
Ну, що ж... Колись ╕ Ататюрк, вибравши шлях модерн╕зац╕╖, заставляв турк╕в носити ╓вропейський одяг, а в╕йськових - вчити англ╕йську мову. Зате тепер Туреччина сто╖ть на пороз╕ ╢вросоюзу. Колись ╕ Петро ╤ голив бороди боярам, але це був не найг╕рший пер╕од в ╕стор╕╖ Рос╕╖. «Викорчовував» народн╕ традиц╕╖ мао╖стський Китай. Проте щось же ╕ досягав при цьому, бо ╓дност╕ ╕ динам╕зму китайц╕в тепер заздримо.
Очевидно, для кожно╖ нац╕╖ рано чи п╕зно наста╓ момент, коли треба вир╕шувати: затято в╕дстоювати старе чи см╕ливо долучатися до нового? Що ╕ якою м╕рою треба збер╕гати? Що ╕ у як╕й к╕лькост╕ переймати у ╕нших народ╕в св╕ту? А може, видумувати щось сво╓, непов-торне? Так чи ╕накше, укра╖нц╕ Криму будуть вимушен╕ про це думати ран╕ше, ан╕ж укра╖нц╕ Галичини, Волин╕, Под╕лля, Закарпаття...
Сумн╕ву не виклика╓ лише те, що ск╕льки б не переймалося ╕ не запозичувалося, а базов╕ ц╕нност╕ повинн╕ збер╕гатися. Нац╕ональна ╕дентичн╕сть - це святе. Непросто ╖╖ зберегти у рос╕йськомовному оточен╕. В перспекти-в╕ укра╖нц╕ п╕вострова будуть долучатися ╕ до кримськотатарсько╖ культури, мови. Але й цю обставину можна перетворити на «плюс». Крим даватиме набагато б╕льше укра╖нц╕в-тюрколог╕в, н╕ж будь-який ╕нший рег╕он Укра╖ни. Занурення в кримськотатарське життя даватиме багатющий матер╕ал для роздум╕в, продукуватимуться ╕де╖, ц╕нн╕ для вс╕╓╖ Укра╖ни.
А щодо кримського шк╕льництва... Так, Президент зв’язав себе об╕цянкою не закривати рос╕йських шк╕л. Будувати нов╕, укра╖нськ╕, непросто, адже це пов’язано ╕з великими затратами кошт╕в. Отже, треба навчитися збер╕гати ╕ утверджувати свою ╕дентичн╕сть в тих умовах, коли створення нових укра╖нських клас╕в - найб╕льше, на що можна розрахо-вувати. Це аж н╕як не катастрофа. Можливо, ця обставина т╕льки зб╕льшить необх╕дн╕сть «змагальност╕», змусить шукати нов╕ резерви, вивчати багатий досв╕д ╕нших кра╖н та народ╕в. Певен: кримське укра╖нство, коли зм╕цн╕╓, буде мати непоганий ╕м╕дж в очах решти укра╖нц╕в, як «материкових», так ╕ д╕аспорних.
Вже зараз деякий досв╕д можна переймати. Де б ╕ще додумалися зд╕йснювати бодай часткову укра╖н╕зац╕ю через «конкурсну комп’ютеризац╕ю» шк╕л, як це робила «Кримська св╕тлиця»? А п╕сенн╕ конкурси, що об’╓днують так╕ р╕зн╕, можна сказати, «протилежн╕» рег╕они? Ресурси поки найм╕зерн╕ш╕, але результат все-таки ╓. Тож в╕рю у св╕тле майбутн╓ кримського укра╖нства ╕ готовий переконати в цьому будь-якого «кап╕тулянта».
м. Льв╕в.
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 16.02.2007 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4493
|
МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
