"Кримська Свiтлиця" > #6 за 09.02.2007 > Тема "Урок української"
#6 за 09.02.2007
"КРИМСЬКА СВ╤ТЛИЦЯ" ╤ КУЛЬТ Р╤ДНОГО
Серг╕й ЛАЩЕНКО.
Ви пробували дивитися на реч╕ через призму збереження, плекання р╕дного? Це, м╕ж ╕ншим, один ╕з способ╕в примноження добра на земл╕... Варто т╕льки св╕домо стати на цей шлях, ╕ життя в╕дразу в╕дкри╓ться, зася╓ новими гранями. Найактуальн╕ше для нас, звичайно, - р╕дна земля. "Н╕хто не спроможний змити сл╕д земл╕, яко╖ ми ще д╕тваками торкалися босон╕ж", - це рядки з книги "Тенета мовчань" нашо╖ читачки, ялтинки Св╕тлани Кочерги. Р╕дний закуток земл╕ у кожного св╕й, але ставлення до нього може бути однаково трепетним у р╕зних людей. ╤ це об'╓дну╓ ╖х. Здавалося б, що може бути сп╕льного м╕ж лемками - найзах╕дн╕шою г╕лкою укра╖нського народу - ╕ кримськими татарами? А от з╕йшлися б ╕нтелектуали-ф╕лософи з одного ╕ з другого боку ╕... знайшли б про що поговорити. Тому, що було у ╖хн╕й ╕стор╕╖ сп╕льне: втрата р╕дно╖ територ╕╖, депортац╕я, розс╕яння. ╤, звичайно, була боротьба за повернення.
Крым - ты моя религия, Ты моя боль великая...
Це з в╕рша кримськотатарсько╖ поетеси Л╕л╕ Буджурово╖. А для 87-р╕чного лемка Петра Когута (в роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни в╕н був переконаним антифашистом ╕ мужн╕м розв╕дником) нема╓ р╕дн╕шо╖ земл╕ як р╕дна Лемк╕вщина. Як св╕тяться його оч╕, коли в╕н розпов╕да╓ ╕стор╕ю священного 1300-л╕тнього лемк╕вського дуба, якому поклонялися ще його далек╕ прапращури! А як прискорено б'╓ться його серце, коли в╕н показу╓ фотозн╕мок сво╓╖ р╕дно╖ початково╖ школи, яка знаходиться в доброму стан╕ ╕ тепер, через 60 рок╕в п╕сля операц╕╖ "В╕сла"! Як рад╕в Петро Михайлович, коли д╕знався, що на "св╕тличанську" публ╕кац╕ю "Осяян╕ лемк╕вською ватрою" в╕дгукнувся земляк-лемко з С╕мферополя! Ось так ╕ кримськ╕ татари на початку 90-х рад╕ли могутн╕м обрисам Чатир-Дагу, соснам Ялтинсько╖ гряди ╕ нав╕ть випаленому сонцем присиваському степу. ╤, звичайно ж, кожному одноплем╕ннику, який повернувся на землю предк╕в. А як би подивився патр╕арх льв╕вського товариства "Лемк╕вщина" на ключов╕ моменти кримськотатарсько╖ справи? На мо╓ запитання колишн╕й розв╕дник (а, отже, й анал╕тик в╕д Бога!) в╕дпов╕в так: - Шанси на нормальне сп╕вжиття в рамках одн╕╓╖ держави у нас досить висок╕. Св╕т ста╓ б╕льш цив╕л╕зованим. Так, рел╕г╕╖ у нас р╕зн╕, але кожна заклика╓ до Любов╕ й Добра. Кримськ╕ татари наполегливо вчать укра╖нську. Думаю, що й кримськотатарську треба вчити вс╕м мешканцям Криму. Т╕льки треба не силувати людей, а б╕льше заохочувати до цього. У кримських татар чудова, багата культура, ╕ це великий плюс. Пол╕тика, як кажуть рос╕яни, - "дело сиюминутное", пол╕тичн╕ реал╕╖ зм╕нюються ледь не щодня. А ось культура бере за душу раз ╕ назавжди... Культурою зробиш б╕льше, ан╕ж пол╕тикою! Як приклад можу назвати юну поетесу Роксолану Мамчур. Тато у не╖ з Под╕лля, мама з╕ Львова. Щоправда, прад╕д Роксолани, д╕йсно, - лемко. ╤ вже цього одного було достатньо, аби вона написала багато в╕рш╕в, присвячених цьому кра╓в╕: "О, р╕дна Лемк╕вщина", "Ос╕нь Лемк╕вщини" та багато ╕нших. Зац╕кавило мене це пов╕домлення Петра Михайловича. Пригадав слова знайомо╖ п╕сн╕: Ой, котилось яблуко до порога р╕дного, До порога р╕дного, та до дня пог╕дного...
Яка ж сила заставила льв╕в'янку Роксолану розвернутися ус╕м серцем ╕ душею до нев╕домого ╖й ще вчора лемк╕вського св╕ту? Як прибилося це льв╕вське яблучко до лемк╕вського порога? Скоро з'явилася нагода посп╕лкуватися з молодою поетесою. Лемки "тусуються" так само часто ╕ охоче, як ╕ галицьк╕ передплатники "Кримсько╖ св╕тлиц╕". Бо об'╓дну╓ р╕дне. На мо╓ запитання Роксолана в╕дпов╕ла так: - Одного разу я прийшла на фотовиставку, присвячену Лемк╕вщин╕. Були там чудов╕ роботи Мар╕╖ Янко. Я познайомилась ╕з майстринею. Згодом була вражена тим, як ця художниця береже в сво╓му серц╕ культуру Лемк╕вщини! Цей св╕т ╕ мене полонив... Мар╕я Янко познайомила мене з Петром Когутом, який, виявля╓ться, замолоду добре знав Богдана-╤горя Антонича. Ось так земля мого прад╕да стала мен╕ ближчою ╕ р╕дн╕шою. Скажете - випадков╕сть? Але ж ╕ не т╕льки вона. Вир╕шальним було те, що реально ╕снував у Львов╕ остр╕вець лемк╕всько╖ культури.
* * *
А я пригадав статтю льв╕всько╖ студентки ╤рини Лисак "М╕й укра╖нський Къырым". Стаття була надрукована у "Кримськ╕й св╕тлиц╕", де ╤рина проходила практику вл╕тку минулого року. Як тепло писала вона про кримських татар! ╤ т╕льки тому, що в╕дкрив ╖й двер╕ у цей св╕т кримськотатарський журнал╕ст Бек╕р Мамутов. При╓дналася ╤рина згодом ╕ до нашого льв╕вського "св╕тличанського" братства. Ходили ми з нею по Львову в день його 750-л╕тнього юв╕лею ╕... зустр╕ли ще одного "свого" - ялтинця Остапа К╕ндрачука. Бандуриста, козака, передплатника "Кримсько╖ св╕тлиц╕" ╕ популяризатора укра╖нсько╖ культури у Польщ╕. Ось який ц╕кавий випадок розпов╕в нам ялтинець: - Поляки мою бандуру ╕ укра╖нськ╕ п╕сн╕ сприймають загалом добре. Тому я багато мандрую в Польщ╕. Сьогодн╕ в Краков╕, завтра - в ╫данську... Сталося так, що одночасно з╕ мною опинився у ╫данську ╕ наш Президент - В╕ктор Ющенко. Вийшов я його зустр╕чати разом з укра╖нською громадою цього м╕ста; в╕н пом╕тив мене, п╕д╕йшов, об╕йняв ╕ сказав дуже тепло: - Що ж ви тут робите, козаче? А я йому на це: - Триста рок╕в поляки вогнем ╕ мечем хот╕ли завоювати Укра╖ну, встановити св╕й порядок "од можа до можа". ╤ н╕чого у них не вийшло... А я ось подолав ту ж в╕дстань з п╕вдня на п╕вн╕ч, в╕д Ялти до ╫данська. Те, що не змогли зробити ╖хн╕ гармати, зробила моя бандура. Пропагуючи укра╖нську культуру, я розширив меж╕ укра╖нського св╕ту. Президент тепло, з вдячн╕стю потиснув мен╕ руку...
м. Льв╕в.
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 09.02.2007 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4478
|