Цього тижня майстриня живопису, голова Севастопольсько╖ сп╕лки художник╕в "Мистецький шлях" Тетяна М╕хно в╕дзначила св╕й юв╕лей. Вже 15 рок╕в вона мешка╓ у Балаклав╕, щоденно висловлюючи свою любов до чар╕вного стародавнього м╕ста. На ╖╖ полотнах - Балаклавська бухта, тих╕ маленьк╕ дворики... Ось вони у п╕н╕ кв╕тнучих дерев, а тут - вже присипан╕ золотавим ос╕нн╕м листям. За роки сво╓╖ творчост╕ Тетяна М╕хно створила багато роб╕т. Чимало з них знайшли сво╓ м╕сце у приватних колекц╕ях, музеях Укра╖ни, Рос╕╖, кра╖н ╢вропи, Австрал╕╖, США та Канади. Гост╕ Балаклави в╕дв╕дують ╖╖ художн╕й салон як музей. Книга в╕дгук╕в переповнена записами. З юв╕ле╓м ╖╖ в╕тали друз╕, прихильники таланту. Кер╕вництво обох г╕лок влади Балаклави в╕дзначило, що сво╓ю працею майстриня прославля╓ сьогодн╕шню Балаклаву. Не вс╕м в╕домо, що Тетяна М╕хно народилася в мальовничому м╕стечку Олевськ Житомирсько╖ област╕, де серед м╕ста тече р╕чка Уборть та височить церква. З раннього дитинства захоплювалася музикою, а малюнок - так це було не захопленням, а засобом сп╕лкування з природою. Усам╕тнившись, д╕вчинка розглядала рослини, а ол╕вець в╕дтворював ╖хн╕ форми на папер╕. Т╕ досконал╕ форми вже тод╕ пом╕тила вчителька малювання. Альбоми школярки й понин╕ збер╕гаються в Олевськ╕й школ╕. Малювалося залюбки, але музика - то зовс╕м ╕нша справа, думала д╕вчина, складаючи вступн╕ ╕спити у Житомирському музичному училищ╕. Та в якийсь момент завагалася й по╖хала додому, д╕знавшись про не дуже вдало складений останн╕й ╕спит. Пот╕м з'ясувалося, що по╖хала даремно. Але то вже, мабуть, доля. А трохи п╕зн╕ше Тетяна вже опановувала науку живопису в Одеському художньому училищ╕ ╕м. М. Б. Грекова. Батьки ╖╖ не малювали. Правда, у родин╕ якось згадували про дядька матер╕, на ╕м'я Володимир, в╕домого сво╖м вм╕нням писати ╕кони. В╕н ще вчителював у церковно-приходськ╕й школ╕. Напевне, все-таки гени, см╕╓ться пан╕ Тетяна, розм╕рковуючи над крутими звивинами власно╖ дол╕. За розмовою пригаду╓ часи, коли ледве не перебралася до Санкт-Петербурга - радянську мистецьку мекку. Але все вир╕шив 1982 р╕к, коли вперше при╖хала в╕дпочивати до Балаклави. Тод╕ й прийшло розум╕ння, що це - саме те м╕сце, де вона б хот╕ла залишитися назавжди. Задум зд╕йснювала довг╕ 10 рок╕в. Жила в Олевську, писала картини, робила виставки ╕ мр╕яла про Балаклаву. Нарешт╕ в 1992 роц╕ мр╕я таки зд╕йснилася, хоч оселитися довелося в гуртожитку. Через два роки нею зац╕кавився в╕дд╕л культури Балаклавсько╖ держадм╕н╕страц╕╖, а виставка роб╕т, орган╕зована тод╕, ╕ здивувала, ╕ порадувала: р╕вно за м╕сяць вс╕ 30 картин були продан╕. В╕дтод╕ почали з'являтися пропозиц╕╖ працювати на певного хазя╖на за надан╕ пав╕льйони та виставков╕ зали. Майстрин╕ вистачило мудрост╕ в╕д таких пропозиц╕й в╕дмовитися. Вир╕шальним стало запрошення на сп╕вбес╕ду до Балаклавсько╖ райдержадм╕н╕страц╕╖: кер╕вництво м╕ста поц╕кавилося нагальними проблемами талановитого живописця. Хоч ╕ мешкала з родиною у гуртожитку, та квартиру не попросила. Сказала, що конче потр╕бна майстерня. Запропоновано було сам╕й пошукати прим╕щення серед нежитлового фонду. ╤ вона знайшла - будиночок, де колись мешкала Леся Укра╖нка. "У вас гарний смак, ╤лл╕ Глазунову також свого часу сподобався цей будиночок", - пожартували у в╕дпов╕дь. Отже, пошуки треба було продовжувати. ╤ тод╕ пан╕ Тетяна знайшла двоповерх╕вку, перший поверх яко╖ не використовувався. П╕длоги не було, в╕кна - аж в землю вросли. На другому поверс╕ мешкав райв╕дд╕л м╕л╕ц╕╖. Так╕ обставини розвеселили: хоч злод╕╖ в майстерню не заберуться. Ремонтувати помешкання мала власноруч. Як мовиться, все по черз╕: спочатку кредит у банку, пот╕м двор╕чний кап╕тальний ремонт. Зате вже у 1996 тут в╕дбулася перша виставка роб╕т. Того ж року до майстерн╕, що слугувала ╕ виставковою залою, зав╕тав голова Севастопольсько╖ м╕сько╖ держадм╕н╕страц╕╖ В╕ктор Семенов. Д╕знавшись, що пан╕ М╕хно з родиною мешка╓ в гуртожитку, а на другому поверс╕ майстерн╕ розташувалося в╕дд╕лення м╕сцево╖ м╕л╕ц╕╖, запропонував кер╕вництву райдержадм╕н╕страц╕╖ м╕л╕ц╕ю перевести в ╕нше м╕сце, а другий поверх в╕ддати художниц╕. Хоч в╕ддати - це не зовс╕м те визначення. П╕зн╕ше помешкання другого поверху доведеться викупити. Але все одно, завдяки Богов╕ ╕ В. Семенову родина таки перебралася у помешкання над майстернею. Пан╕ Тетяна ма╓ чолов╕ка, сина та доньку. ╤ знову кредит у банку та виснажливий ремонт. Але невеличка двоповерхова буд╕вля сьогодн╕ вже набула досить ошатного вигляду. В╕д старо╖ залишилися х╕ба що вх╕дн╕ двер╕, як╕ ще не встигли зам╕нити. Нарешт╕ з'явилося в╕дчуття стаб╕льност╕, але як же швидко спливають роки: вже час святкувати юв╕лей. Про нагороди якось не думалося. Каже, що важливий сам процес творчост╕. До художнього салону, так тепер називають майстерню, приходять ╕ балаклавц╕, й гост╕ м╕ста. Книга в╕дгук╕в розпухла в╕д запис╕в. Слова вдячност╕ та поваги, висловлен╕ поез╕╓ю ╕ прозою, к╕лькома рядками ╕ ц╕лими стор╕нками. А картини, як птахи, й дос╕ розл╕таються по св╕ту. Сьогодн╕ Тетяна М╕хно очолю╓ Сп╕лку художник╕в Севастополя "Мистецький шлях". Каже, що бува╓ хтось ╕з доброзичливц╕в радить зм╕нити назву на "Путь к искусству". Чому саме "Мистецький шлях"? Каже, назву сп╕лки вибирали колег╕ально. Пропозиц╕я художника Мурата С╕хурал╕дзе вс╕м припала до душ╕. Сп╕лка художник╕в зд╕йсню╓ щор╕чно до 10 колективних виставок, бере участь у святкових заходах Балаклави та Севастополя. У св╕й юв╕лей Тетяна М╕хно повна наснаги та творчих задум╕в. Каже, що ╖й у житт╕ таланило на справжн╕х друз╕в ╕ справжн╕х ворог╕в. Перш╕ ╖╖ п╕дтримували, друг╕ не давали розслабитися. Найдорожчим скарбом вона вважа╓ свою родину. А в людях ц╕ну╓ щир╕сть ╕ природн╕сть. Каже, що цими р╕дк╕сними рисами Бог над╕ля╓ не кожного, а т╕льки тих, кого любить. ╤нод╕ серед таких бувають ╕ художники.