Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧУБАРОВ НЕ ВИКЛЮЧА╢ НОВУ ХВИЛЮ МОБ╤Л╤ЗАЦ╤╥ В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ
З 2022 року на територ╕╖ тимчасово окупованого Криму моб╕л╕зован╕ десятки тисяч чолов╕к╕в…


ПРОКУРАТУРА ГАМБУРГА ЗВИНУВАТИЛА СП╤ВРОБ╤ТНИК╤В SIEMENS У ПОРУШЕНН╤ КРИМСЬКИХ САНКЦ╤Й
Прокуратура висунула обвинувачення п'ятьом чолов╕кам, причетним до незаконного постачання газових...


У КРИМУ ПРОБЛЕМИ З╤ ЗВ’ЯЗКОМ П╤СЛЯ УРАЖЕННЯ В╤ЙСЬКОВО-МОРСЬКО╥ БАЗИ В СЕВАСТОПОЛ╤
Сили оборони Укра╖ни уразили рос╕йськ╕ велик╕ десантн╕ корабл╕ "Ямал" та "Азов", центр зв'язку ╕...


В╤ДНОВЛЕННЯ ВОДОЙМ КРИМУ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥ Ф╤НАНСУВАТИМУТЬ ЗА ПРОГРАМОЮ UKRAINE FACILITY
До 2014 року Укра╖на забезпечувала 85% потреб Криму у пр╕сн╕й вод╕ завдяки П╕вн╕чно-Кримському...


У СЕВАСТОПОЛ╤ ЗАТРИМАЛИ ХЛОПЦЯ ЗА АНТИВО╢ННИЙ НАПИС У БЮЛЕТЕН╤ НА «ВИБОРАХ ПУТ╤НА»
Хлопець написав у бюлетен╕ «Н╕ в╕йн╕, мир Укра╖н╕»…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 09.02.2007 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 09.02.2007
КАГАРЛИК. ЦЯ ЗЕМЛЯ ПАМ'ЯТА╢ ТРИП╤ЛЬСЬКУ КУЛЬТУРУ, ГОГОЛЯ ╤ ТЕРЕЩЕНК╤В...

ПОДОРОЖН╤ НОТАТКИ
ЯКОСЬ одно╖ зимово╖ за календарем, але не за зм╕стом, не дуже погожо╖ днини ходив-бродив я по такому соб╕ - кому добре, а кому мало в╕домому районному м╕стечку Ки╖вщини з трохи дивною, як для тих кра╖в, а б╕льше б придатною для Криму назвою Кагарлик.
╢ безл╕ч верс╕й, вар╕ант╕в перекладу цього тюркомовного запозичення. Найпопулярн╕шою ╓ та, що начебто якийсь хан в╕ддав тод╕ ще н╕кому не в╕домому м╕стечку, заснованому в 1142 роц╕ п╕д нехитрою назвою "Городець", "ярлик" - тобто, фактично, документ на право ╕снування в умовах Золото╖ Орди. Так це чи не зовс╕м, зараз достеменно не в╕домо, ╕ хто був тим ханом, ╕ хто був тим градоначальником Городця, який отримував цей "ярлик", але Кагарлик ╕сну╓ ╕ донин╕ вже дев'яте стол╕ття.
Так от, ходив-бродив я по цьому древньому м╕стечку, куди мене в черговий раз привели зустр╕ч╕ з родичами, милувався м╕ськими "кра╓видами": двоповерховою буд╕влею типового поштамту, ще типов╕шою адм╕н╕стративною буд╕влею п╕д стандартною для будь-яко╖ м╕сцини народною назвою - "Б╕лий д╕м"; ще один типовий пам'ятник - типовому радянському танку, що, зв╕сно ж, першим ув╕рвався у палаюче м╕сто, щоб зв╕льнити його в╕д н╕мецько-фашистських загарбник╕в п╕д час геро╖чно╖ Корсунь-Шевченк╕всько╖ операц╕╖.
Впадала у в╕ч╕ ще одна двоповерхова споруда п╕д назвою "Церква Голгофи", у як╕й що було ран╕ше н╕як не зм╕г пригадати. Типовий, як колись, так ╕ тепер, автовокзал.
Рушивши вузенькою вуличкою пом╕ж "Б╕лим домом" ╕ "Церквою Голгофи", раптом натрапив на зовс╕м неприм╕тний з вигляду дерев'яний будиночок явно з минулих час╕в з╕ скромною табличкою - "Музей". Я не зм╕г його проминути - ╕ не помилився. Це - те м╕сце, ради якого варто в╕дв╕дувати типове пострадянське м╕с-течко районного чи будь-якого ╕ншого масштабу, щоб заглянути тому м╕стечку у душу.
З таким нам╕ром я й переступив пор╕г цього храму ╕стор╕╖ та культури, ╕нту╖тивно потягнувшись рукою до купюри в кишен╕. Але... на м╕й превеликий подив, грош╕ не знадобилися, чим я був при╓мно вражений, адже, наприклад, м╕й аналог╕чний пох╕д до ╢впатор╕йського кра╓знавчого музею "зв╕льнив" м╕й гаманець на 6 гривень. ╤ я ладен був в╕ддати ще б╕льше. Аж тут... мен╕ нав╕ть н╕яково стало.
╤ це при тому, що я знаходився у будинку з 218-р╕чною ╕стор╕╓ю, що був споруджений спочатку як один з пересильних пункт╕в для челяд╕, що обслуговувала знамениту епопею катерининського фаворита графа Потьомк╕на Тавр╕йського п╕д час в╕домо╖ подорож╕ самодержавиц╕ з П╕вн╕чно╖ Пальм╕ри до "полуденного краю", де нин╕ ╓дина укра╖номовна "Св╕тличка" намага╓ться не "погаснути". ╤ цей самий шлях пролягав через Кагарлик! Чи не правда, ╓ тут якась спор╕днен╕сть?
За б╕льш н╕ж 200-л╕тню ╕стор╕ю ця невеличка, як для того, що вона охоплю╓ собою, буд╕вля кого т╕льки не приймала ╕ не розм╕щувала в сво╖х ст╕нах!.. Згодом п╕сля "потьомк╕нц╕в" була тут поштова станц╕я з одним наглядачем ╕ дек╕лькома парами чи тр╕йками коней, з конюшнею ╕ к╕мнатами для постояльц╕в, з крамницею та ╕ншими побутовими прим╕щеннями. Дал╕ тут була просто "Крамниця", пот╕м ще якесь "спец╕альне" прим╕щення, а перед самою революц╕╓ю (т╕╓ю, що у 1917-му) ╕ трохи згодом, аж до в╕йни з "оп╕╓м для народу", нав╕ть синагога.
Вже за радянських час╕в що тут т╕льки не розм╕щувалось: селищна рада, нотар╕альна контора, загс, готель, ╕нвентарбюро, м╕жкомунгосп ╕ найдовше - в╕йськкомат.
╤ вже тепер, з грудня 1973 року, тобто понад 33 роки, тут висить музейна табличка. Про все це мен╕ люб'язно розпов╕ла директор музею Любов Петр╕вна Ткаченко, яка вс╕ ц╕ 33 роки всю себе в╕дда╓ цьому напрочуд дивовижному (як на нин╕шн╕ часи) служ╕нню р╕дн╕й ╕стор╕╖ ╕ культур╕, стоячи на сторож╕ пам'ят╕ р╕дного народу. А що вона не згадувала, то доповнювала ╖╖ одна з пом╕чниць Ольга Никифор╕вна Жукова.
Провели мене прим╕щеннями музею ╕нш╕ подвижниц╕ культурницько╖ ниви Св╕тлана Володимир╕вна Соломченко, Над╕я Михайл╕вна Сп╕вак, Мирослава ╤гор╕вна Орел. Що я т╕льки не дов╕дався в╕д них! Ця земля багата на розкопки, як╕ св╕дчать ще про Трип╕льську, Зарубинецьку, Чернях╕вську культури. На околицях Кагарлика ╕ територ╕╖ району у розкопках двох городищ, одне з яких названо Торчеським, були знайден╕ ╕сторичн╕ докази про вже ос╕лих тюрк╕в, беренде╖в та ╕нших колишн╕х кочових народ╕в. Про ц╕ розкопки ╕ назву м╕ста Кагарлик св╕дчив ще в╕домий досл╕дник Н. С. Бранденбург у в╕домому на той час кра╓знавчому ╕ археолог╕чному "Журнале раскопок", що видавався у Санкт-Петербурз╕ у 1888 - 1908 роках.
Поблизу села Гребен╕ за 9 км в╕д Ржищева (сам Ржищев розташований на берез╕ Дн╕пра, а Кагарлик - за 23 км в╕д нього) було знайдене велике поселення ╕з залишками глинобитних осель з к╕лькома печами в кожн╕й ╕ п╕длогою з виточених плиток, як╕ дос╕ збереглися. Р╕зн╕ предмети домашнього вжитку, посуд, знаряддя прац╕ з рогу оленя, шило з к╕сток, роговий серп, н╕ж з кременю, дивовижним чином нагадували все те, що я бачив у наших р╕дних кримських музеях. ╤ теж з поясненням, що це - атрибути Трип╕льсько╖ культури. Про це нагаду╓ ╕ ще одне м╕сце Кагарличчини - ╤ван-гора поблизу того ж таки Ржищева...
Знову виника╓ асоц╕ац╕я про нашу спор╕днен╕сть. Спор╕днен╕сть у сучасному. Спор╕днен╕сть (в╕римо!) у майбутньому. Д╕йсно, Трип╕льська культура охоплювала територ╕ю до берег╕в Дн╕стра ╕ Дунаю, до причорноморських степ╕в, починаючись з п╕вноч╕, де на зал╕зничному в╕др╕зку м╕ж Ки╓вом ╕ Кагарликом-Мирон╕вкою на берез╕ того ж таки славного Славутича-Дн╕пра п╕дпира╓ мирне небо над Укра╖ною сво╖ми багатоповерх╕вками сучасне Трип╕лля - м╕сто ╕ зал╕знична станц╕я, яку обов'язково про╖жджають вс╕ т╕, хто наближа╓ться до столиц╕ з п╕вденних ╕ сх╕дних рубеж╕в колишнього географ╕чно-культуролог╕чного анклаву, у тому числ╕ й з нин╕шнього Криму.
З опов╕дей мо╖х шановних екскурсовод╕в я д╕знався, що й Гоголь ходив по Кагарлику! Т╕льки у заходах, приурочених до святкування його юв╕лею у кв╕тн╕ 2009 року, чомусь Кагарлик, на жаль, не згаду╓ться у перел╕ку гогол╕вських м╕сць... Що це? Чиновницька забудькуват╕сть? Як ╕ ставлення до Кагарлицького музею в ц╕лому, що ледь живот╕╓ ╕ трима╓ться т╕льки завдяки ентуз╕азму працюючих тут небайдужих до пам'ят╕ р╕дного народу ж╕нок-подвижниць? Як ╕ до Кагарлицького парку, заснованого у р╕к смерт╕ Гоголя - 1852, який м╕г би конкурувати з╕ знаменитою "Соф╕╖вкою"? А ще ж не так давно ц╕ м╕сця не мали права оминатись п╕д час проведення тих чи ╕нших оф╕ц╕йних чи "традиц╕йних" заход╕в.
Наприклад, в наших Саках Микола Васильович одного разу теж був, у 1835 роц╕, на короткочасному л╕куванн╕. Мав бажання повторити процедуру ще раз, але, як говориться в одному в╕домому тост╕, не мав можливостей... Але Саки його пам'ятають! ╤ в м╕ському кра╓знавчому музе╖ ╓ про нього спогади. ╤ пам'ятник, точн╕ше, бюст споруджено у мальовничому парку (як, до реч╕, ╕ Лес╕ Укра╖нц╕) санатор╕ю "Саки". ╤ до "гогол╕вських" м╕сць Саки включено!
Приклад справжнього меценатства показали нам з позаминулого стол╕ття т╕, з допомогою кого у друг╕й половин╕ Х╤Х ст. в╕дбувся п╕дйом промислового виробництва, у даному випадку, цукрозаводсько╖ промисловост╕, у тому числ╕ ╕ в Кагарлику. 1858 року тут саме розпочалося буд╕вництво цукрораф╕надного заводу з паровим устаткуванням. ╤ ця промислов╕сть на довг╕ десятил╕ття ╕ стол╕ття ув╕йшла до економ╕чно╖ стор╕нки кагарлицько╖ ╕стор╕╖.
Х╕ба треба проводити детальн╕ досл╕дження, хто саме став б╕ля виток╕в ц╕╓╖ промисловост╕ ╕ одночасно хто були в╕домими меценатами на Ки╖вщин╕ ╕ не т╕льки? Х╕ба хто не чув знаменит╕ пр╕звища Ханенк╕в чи Терещенк╕в? Нема╓ часу ╕ потреби доводити у межах газетно╖ публ╕кац╕╖ ц╕ очевидн╕ факти, причетн╕сть цих небайдужих до пам'ят╕ р╕дного народу пр╕звищ... Ось де приклад нам, нин╕шн╕м! Отак би й зараз! Невже нин╕шн╕х "господар╕в" життя хвилю╓ т╕льки "мистецтво" оформлення в╕трин ╖хн╕х "торгових точок", як правило, "шлунково-кишкового" напрямку?
А як же тод╕ зреагувати на слова наймудр╕шо╖ ╕ найвеличн╕шо╖ у св╕т╕ Книги книг: "╥жа для черева, ╕ черево для ╖ж╕, але Бог одне й друге понищить. А т╕ло не для розпусти, але для Господа, ╕ Господь для т╕ла" (1 Кф. 6:13)? Що скажеш, Людино - найкраще ╕ найвеличн╕ше Боже твор╕ння? Для чого живеш? Чого обмежу╓ш сво╖ й без того обмежен╕ потреби? Де ви, нин╕шн╕ терещенки чи ханенки, неважливо з якими пр╕звищами? Що по соб╕ залишите?
Я в╕рю, що ╓ ╕ будуть т╕, кому ╓ що лишати. Бо вони створюють те, що не знищу╓ться. Доброчинн╕сть ╕ пам'ять людську, пам'ять народу неможливо знищити.
╤ тепер по ки╖вськ╕й земл╕, зокрема, в Кагарлику ходять Терещенки. Як прий-нято казати у таких випадках, вс╕ сп╕впад╕ння випадков╕. Це - мо╖ родич╕, до яких я нав╕дуюсь вже не перший р╕к ╕ нав╕ть десятил╕ття. На цю розмову мене п╕дштовхнула все та ж Любов Петр╕вна Ткаченко, коли ми прощались п╕сля мо╖х в╕дв╕дин музею, ╕ я заповнював люб'язно запропоновану нею "Книгу в╕дгук╕в". П╕сля ц╕ло╖ стор╕нки схвальних вражень я ще й насм╕лився п╕дписатися - "позаштатний прац╕вник газети "Кримська св╕тлиця", культуролог". (Вибачайте, якщо занадто багато на себе взяв...)
Так от, Любов Петр╕вна дел╕катно вив╕дала, до кого ж саме я до Кагарлика при╖хав. Я здивувався: а Ви що, весь Кагарлик зна╓те? На що почув в╕дпов╕дь, що ╕накше й бути не може. А тим б╕льше, хто ж не зна╓ шановного д╕да Павла чи бабу Анюту? ╤ Гришу зна╓мо, ╕ хлопц╕в його (через музей вс╕ школяр╕ пройшли), ╕ Олю, ╕ твою Валю... Оце-то так!...
Д╕д Павло ╕ баба Анюта б╕льше десяти рок╕в як померли, прожили довге ╕, мабуть, ц╕каве, хоч ╕ тяжке життя, вклавши, як щиро в╕рить Любов Петр╕вна, свою персональну часточку ╕стор╕╖ до загально╖ ╕стор╕╖ м╕ста ╕ його конкретно╖ частини - так звано╖ Чух╕╖вки. Дв╕ ╖хн╕ старш╕ дочки Над╕я ╕ Н╕на давно вже не т╕льки мами, але й бабус╕, проживають у Бердянську. Син Григор╕й все сво╓ св╕доме життя присвятив хоч ╕ не цукроварн╕, але автотранспортн╕й ╕стор╕╖ р╕дного м╕ста. Майже все життя за кермом. Автовокзал та ╕нш╕ автотранспортн╕ п╕дпри╓мства Кагарлика - його р╕дний д╕м.
Щодо генеалог╕чного дерева: хоча Григор╕й Павлович ╕ ╓диний син у свого батька, Терещенк╕в у Кагарлику в╕д цього не поменшало. Ма╓ двох старших син╕в - Олександра ╕ Тараса - в╕д першо╖ дружини Ольги, про яку краще за мене зна╓ директорка музею, ╕ по л╕н╕╖ яких давно вже д╕дусь; ╕ двох менших - Романа ╕ мого тезку В╕ктора, ну а ╖хня мати Валентина, як читач╕ вже здогадались, - р╕дна сестра автора цих рядк╕в.
Молодш╕ сини, як ╕ належить недавн╕м випускникам школи, продовжують "гризти гран╕т науки", мр╕ючи, мабуть, у недалекому майбутньому стати "генералами" укра╖нсько╖ економ╕ки. Можливо, "лаври" тих самих Терещенк╕в дореволюц╕йно╖ доби у доброму смисл╕ не дають ╖м спокою. Щиро бажаю ╖м знайти себе у цьому житт╕, як ╕ належить знаменитим Терещенкам. ╤ п╕дн╕мати не т╕льки в╕тчизняну економ╕ку, а й культуру, як це робили ╖хн╕ славетн╕ предки...
В╕ктор СИДОРЕНКО,
культуролог.
Кагарлик - С╕мферополь.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 09.02.2007 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4474

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков