Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4229)
З потоку життя (7276)
Душі криниця (3913)
Українці мої... (1556)
Резонанс (1788)
Урок української (1000)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (262)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (104)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤СТОР╤Я КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАРОДУ МА╢ ШАНС ЗАЗВУЧАТИ УКРА╥НСЬКОЮ
30 липня на платформ╕ “Велика ╤дея” стартувала кампан╕я збору кошт╕в про╓кту...


ФЛЕШМОБ «БУДЕМО РАЗОМ»
У Ки╓в╕ запущено флешмоб «Будемо разом» на п╕дтримку людей, що проживають на...


«ДИВОВИЖН╤ ╤СТОР╤╥ КРИМУ» У МИСТЕЦЬКОМУ АРСЕНАЛ╤
26 лютого у Мистецькому арсенал╕ в╕дкри╓ться виставка «Дивовижн╕ ╕стор╕╖ Криму».


УРОКИ КРИМУ: ПОПРИ ТРАВМУ, МИ МА╢МО ЗНАЙТИ СИЛИ ДЛЯ РОЗВИТКУ
Виступ учасника Нестор╕всько╖ групи ╢вгена Гл╕бовицького у Кримському дом╕ п╕д час вечора,...


ОДИНОЧН╤ П╤КЕТИ В КРИМУ: ВИКЛИК ОКУПАНТАМ
Б╕льше 80 суд╕в у справах кримськотатарських патр╕от╕в провела в один день т.зв. "кримська влада"...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 02.02.2007 > Тема "Крим - наш дім"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 02.02.2007
СЕЛО МО╢ ДЛЯ МЕНЕ НАЙР╤ДН╤ШЕ...

Джерела
 Минулого року учитель укра╖нсько╖ мови та л╕тератури Кольчугинського загальноосв╕тнього навчального закладу № 2 з кримськотатарською мовою навчання С╕мферопольського району Автономно╖ Республ╕ки Крим Катерина Валер╕╖вна ВОЙТ була нагороджена ц╕╓ю грамотою М╕н╕стерства осв╕ти та науки Укра╖ни «за сумл╕нну працю, особистий вагомий внесок у справу навчання ╕ виховання п╕дростаючого покол╕ння та п╕дготовку переможця Всеукра╖нського конкурсу учн╕всько╖ творчост╕, присвяченого Шевченк╕вським дням, п╕д гаслом «Об`╓днаймося ж, брати мо╖!».
 Пропону╓мо уваз╕ читач╕в роботу учениц╕ К. В. Войт Ельв╕ри Сал╕╓во╖, яка принесла ╖й перемогу у цьому престижному конкурс╕.

 У КОЖНО╥ людини ╓ своя маленька батьк╕вщина, де вона народилася, де минуло ╖╖ дитинство, де живуть ╖╖ р╕дн╕. ╤ для кожного - це найпрекрасн╕ше м╕сце на земл╕.
 Село Кольчугине, в якому я живу, для мене найр╕дн╕ше. У ньому ╓ все: родюч╕ сади та виноградники, сосновий л╕с, розкиданий по пагорбах, ╕ величний дзеркальний став з численними рибалками на берез╕. У центр╕ села - Будинок культури ╕ дв╕ загальноосв╕тн╕ школи з рос╕йською та кримськотатарською мовами навчання. ╢ й п’ятиповерхов╕ будинки, де живуть прац╕вники агропромислового комплексу «Виноградний».
 У сел╕ мирно сп╕в╕снують люди р╕зних нац╕ональностей ╕ в╕роспов╕дань. Ц╕кава й ╕стор╕я села Кольчугиного, колишньо╖ н╕мецько╖ колон╕╖ Кроненталь.
 В часи бурхливого XVIII стол╕ття не лише у пол╕тичн╕й, але ╕ в етн╕чн╕й ╕стор╕╖ Кримського п╕вострова почалась нова епоха. 8 кв╕тня 1783 р. рос╕йська ╕мператриця Катерина II вида╓ Ман╕фест «Про прийняття п╕вострова Кримського, острова Таман╕ та вс╕╓╖ кубансько╖ сторони п╕д Рос╕йську державу».
 У 1784 р. було створено Тавр╕йську область, згодом ╖╖ перетворено на губерн╕ю (1802 р.). Було видано низку указ╕в про запрошення ╕ноземц╕в, на яких «покладались над╕╖ в пол╕пшенн╕ розвитку скотарства, сад╕вництва та землеробства».
 Найб╕льшу хвилю нових переселенц╕в складали н╕мц╕ з само╖ Н╕меччини, перш╕ з яких при╖хали до Криму в 1784 роц╕.
 Коли переселення набуло масового характеру (1804 - 1805), на п╕востров╕ з’явились нов╕ поселення: Цюр╕хталь, Гейльбрун, Судак ╕ Герценберг (Феодос╕йський пов╕т); Нейзац, Фр╕денталь ╕ Розенталь (С╕мферопольський пов╕т). А в 1810 р., недалеко в╕д С╕мферополя, було засновано колон╕ю Кроненталь. Ц╕ колон╕╖ ╕сторики називають «материнськими» (Mutter colonies).
 Кроненталь (Кольчугине) було створено на м╕сц╕ сучасних вулиць Революц╕╖ та Горького н╕мецькими переселенцями з П╕вденно╖ Бавар╕╖ та Рейнсько╖ Бавар╕╖. У 1810 роц╕ населення колон╕╖ Кроненталь («райського куточка» - у переклад╕ з н╕мецько╖) складало 215 чолов╕к.
 Колон╕сти вирощували виноград, займалися городництвом, сад╕вництвом ╕ скотарством. На р╕внинних полях вирощували хл╕б ╕ тютюн. Згодом до колон╕╖ Кроненталь ув╕йшли сус╕дн╕ села. Було створено Кронентальську волость.
 Колон╕сти перебували в особливому становищ╕. Вони мали певн╕ переваги перед ╕ншими переселенцями. Кожна н╕мецька с╕м’я, кр╕м одноразово╖ допомоги грошима, худобою, зерном, знаряддями прац╕, отримувала в╕д уряду у власн╕сть ще 60 - 65 десятин земл╕. Пересе-ленцям надавались п╕льги при сплат╕ податк╕в ╕ повинностей терм╕ном на 10 рок╕в. Але найважлив╕шим було зв╕льнення в╕д рекрутсько╖ повинност╕. В 1865 р. у Криму нараховувалося 49 н╕мецьких поселень.
 У 60 - 70-т╕ рр. XIX ст. рос╕йський уряд знову почав запрошувати н╕мц╕в для заселення залишених кримськими татарами земель. Переселення йшло з п╕вденно-зах╕дних губерн╕й Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, а головним чином з Катеринославського ╕ Тавр╕йського п╕вн╕чних пов╕т╕в.
 У 60-х рр. XIX ст. на п╕востр╕в переселяються менон╕ти. Найв╕дом╕ш╕ ╖хн╕ колон╕╖ - Карасан ╕ Спат.
 У к╕нц╕ XIX ст. н╕мц╕ були найчисельн╕шими серед багатонац╕онального населення рег╕ону. За даними Всерос╕йського перепису 1897 р., у Криму проживало 31950 н╕мц╕в (близько 7 в╕дсотк╕в в╕д загально╖ к╕лькост╕ населення). Приблизно 80 в╕дсотк╕в були заможними селянами. Вони мали свою землю та м╕цне господарство. Близько трьох в╕дсотк╕в з них - велик╕ багат╕ землевласники. Решта - безземельн╕ селяни-орендатори.
 У Кронентал╕ (с. Кольчугине) найбагатшим був пом╕щик А. Шнайдер. В╕н волод╕в землями в╕д села Пожарського до Микола╖вки (сучасн╕ назви). У нього був великий будинок ╕ в С╕мферопол╕.
 Протягом XIX ст. у Криму зростала не лише к╕льк╕сть н╕мц╕в, а й ╖хн╕ землеволод╕ння. Пров╕дну роль почали в╕д╕гравати на п╕востров╕ вих╕дц╕ з н╕мецьких с╕мей. Сво╓ю громадською д╕яльн╕стю, п╕дпри╓мництвом вид╕ляються ц╕л╕ династ╕╖ - Дубс, Кайзер, Люстих, Люц, Нефф, Рапп, Шле╓, Шнайдер ╕, звичайно ж, Фальц-Фейни.
 Антон Данилович Люстих, який мав б╕льш н╕ж 25 тис. десятин земл╕, а також Петро Шредер, власник 12 тис. десятин, були в╕дом╕ й за межами Криму.
 Головною господарською д╕яльн╕стю н╕мц╕в було землеробство. У вс╕х його галузях: хл╕боробств╕, городництв╕ та сад╕вництв╕ використовувалися прогресивн╕ засоби с╕возм╕ни, удосконалювалися знаряддя прац╕. Наявн╕сть р╕зноман╕тних техн╕чних засоб╕в: соломор╕зок, к╕нних грабл╕в, молотарок та ╕нших знарядь прац╕ виг╕дно вир╕зняло н╕мецьк╕ господарства в Криму. Справжн╕м переворотом у господарствах п╕вдня Укра╖ни став винах╕д коваля ╤сака Дарксена - багатолем╕шний плуг-буккер, названий в народ╕ «швидкооралкою». На пов╕тов╕й виставц╕ в Мел╕топол╕ ╤сак Дарксен отримав медаль за свою модель плуга.
 Колон╕╖ Судак ╕ Кроненталь (с. Кольчугине) спец╕ал╕зувалися на вирощуванн╕ винограду та на виноробств╕. Серйозно займалися там ╕ скотарством. На нов╕й батьк╕вщин╕ переселенц╕ прагнули залишатись н╕мцями. Вони суворо дотримувались сво╖х рел╕г╕йних звича╖в, збер╕гали свою мову та нац╕ональн╕ традиц╕╖.
 Наприклад, 24 червня н╕мц╕ в╕дзначали сво╓ найдавн╕ше свято - День л╕тнього сонцестояння, яке п╕зн╕ше було визначене церквою як свято на честь ╤оанна Хрестителя. Переплетення християнських ╕ язичницьких обряд╕в ма╓ тут найхимерн╕ший характер. Стародавн╕ германц╕ в╕рили, що коли сонце сто╖ть у зен╕т╕, можуть в╕дбуватися ус╕ляк╕ дива. Особливо╖ маг╕╖ набував вогонь. Тому головним символом цього свята було багаття. Так само, як ╕ на ╤вана Купала у слов’янських народ╕в, ╤ванов╕ багаття обов’язково розпалювалися на пагорбах. ╤снувало пов╕р’я, що той, хто перестрибне через багаття, переможе б╕ду та очиститься в╕д хвороб. А ще з соломи або г╕лок робили ляльку, прикрашали ╖╖ стр╕чками й п╕р’ям. Цю ляльку, Коримедкен, символ родючост╕ та життя, урочисто спалювали на початку свята на вогнищ╕. Доросл╕ танцювали навколо вогню, водили хороводи, сп╕вали. Молодь влаштовувала ╕гри. У багатьох н╕мецьких поселеннях неодм╕нною приналежн╕стю свята було «╤ванове дерево». Воно готувалося так само, як ╕ травневе. На нього, змагаючись м╕ж собою у сил╕ й спритност╕, залазили молод╕ парубки.
 ╤з зв╕робою, чебрецю, ромашки, полину, троянд, дубового листя складали букети, плели в╕нки. Розв╕шували ╖х у хатах, хл╕вах. Обов’язковою умовою свята була наявн╕сть семи або дев’яти трав. Д╕вчата, як╕ на травнев╕ свята або Тр╕йцю отримали «Травневе дерево», в╕дпов╕дали парубков╕ в╕нком ╕з польових кв╕т╕в ╕ трав. Чебрець ╕ волошки означали кохання, в╕рн╕сть, а чортополох уособлював в╕дмову. Зак╕нчувалося свято вноч╕. Перед тим, як ╕ти додому, кожен прагнув захопити з собою жаринку з вогнища й запалити в╕д не╖ св╕чку. Ц╕ обереги повинн╕ були охороняти подв╕р’я в╕д р╕зних нещасть.
 ...У т╕ часи поселення н╕мц╕в у Криму нагадували села на берегах Рейну, вир╕знялись вони заможн╕стю й облаштуванням. Будинки розташовувалися в одному напрямку обаб╕ч вулиц╕.
 У к╕нц╕ XIX - на поч. XX ст. почалося широкомасштабне буд╕вництво нових церков ╕ будинк╕в ╕з каменю-вапняку з╕ стропильним дахом, але водночас продовжували будувати з саману. Ст╕ни були завширшки 60 см. Дахи завжди покривали черепицею.
 Особливу увагу прид╕ляли горищу, що служило сховищем для зерна, а також знаменитих копчених ковбас ╕ окост╕в. Там же часто влаштовувалась ╕ коптильня. На подв╕р’╖ обов’язково будували кам’ян╕ погреби, колодяз╕ чи ╓мност╕ для води. Перед будинком робили клумби, у садочку цв╕ли троянди, бузок. Нав╕ть у степовому Криму росло багато дерев: тополь, клен╕в, акац╕й. Тротуари часто мостили ╕з каменю, регулярно зам╕тали, ╕ вони вир╕знялися чистотою.
 У степових колон╕ях були громадськ╕ колодяз╕ з к╕нною тягою, що досягали 100 метр╕в завглибшки.
 Кожен господар с╕м’╖ добротно обладнував св╕й д╕м. У кожн╕й с╕м’╖ були сво╖ майстри - столяри та ковал╕. Часто для буд╕вництва запрошували укра╖нських та рос╕йських майстр╕в.
 Складн╕сть п╕чних споруд ╕ дос╕ диву╓ нас. Так, у пом╕щика Шнайдера, який жив у Кронентал╕ (с. Кольчугине) на вулиц╕ Революц╕╖ (сучасна назва) була п╕ч, яка об╕гр╕вала в╕с╕м к╕мнат ╕ великий п╕двал. Для цього вистачало одного тюка соломи. Тепло трималося дванадцять годин.
 Господин╕ прикрашали сво╖ осел╕ р╕зноман╕тними вишивками. ╥х можна було побачити на наст╕нних килимах, скатертинах, накомодниках, серветках, кишеньках для греб╕нц╕в. Т╕льки в н╕мецькому будинку на ст╕нах вис╕ли цитати з Б╕бл╕╖ - «шпрух» (рушник з фразою повчального зм╕сту). Предметом гордост╕ багатих колон╕ст╕в була ф╕сгармон╕я (п╕ан╕но-орган).
 Рел╕г╕йне життя у н╕мц╕в було надзвичайно активним. Члени громади сплачували церковний податок ╕ вносили пожертви на буд╕вництво церков. Участь у цьому вважалася почесною. Н╕мц╕ належали до двох християнських в╕роспов╕дань: римо-католицького та протестантського. Серед протестант╕в найчисельн╕шими були лютерани та менон╕ти. У м╕стах зустр╕чалися й н╕мц╕, що стали православними.
 Центром великих поселень була церква з дзв╕ницею, що вивищувалася над хатами жител╕в. Для лютерансько╖ та католицько╖ церков характерним був орган, який привозили з Н╕меччини. У малих поселеннях будували молитовн╕ будинки, як╕ одночасно були й школами. По нед╕лях храми було переповнен╕. У ц╕ дн╕ не працювали нав╕ть п╕д час жнив. Нед╕льний спок╕й панував скр╕зь.
 Поряд з церквою обов’язково будували школу, навчали вс╕х: ╕ д╕вчаток, ╕ хлопчик╕в. Н╕мц╕ ставились з великою повагою до осв╕ти, грамотними були майже вс╕. До к╕нця XIX ст. В ус╕х колон╕ях були зведен╕ добротн╕ кам’ян╕ шк╕льн╕ буд╕вл╕, крит╕ черепицею, з дерев’яними п╕длогами, часто з квартирами для вчител╕в. Громади не жал╕ли кошт╕в на утримання вчителя й школи, забезпечуючи ╖х вс╕м необх╕дним: меблями, навчальним приладдям, б╕бл╕отекою.
 На цей пер╕од у сел╕ Кроненталь вже ╕снували дв╕ школи: лютеранська та католицька. Католицьку школу було в╕дкрито в 1870 роц╕, а лютеранську - у 1872. У школах вивчали Закон Божий, рос╕йську ╕ н╕мецьку мови, арифметику, латину.
 У колон╕╖ Нейзац було в╕дкрито перше в Криму (1876 р.) центральне училище п╕дготовки вчител╕в для с╕льських шк╕л. Згодом под╕бн╕ училища було в╕дкрито в Цюр╕хтал╕, Карасан╕, Спат╕, а в сел╕ Окреч - чотирикласне ж╕ноче училище (1913 р). У старих буд╕влях й донин╕ працюють школи.
 У XIX - XX стол╕ттях н╕мецьк╕ учен╕, громадськ╕ д╕яч╕, арх╕тектори, л╕кар╕ прославили наш край. У науковому св╕т╕ особливо шанують ╕мена учених-енциклопедист╕в К. ╤. Габлиця, П. С. Палласа, П. ╤. Кеппена, як╕ в╕дкрили Крим для науки. Серед л╕кар╕в найв╕дом╕шим був Ф. К. М╕льгаузен, ╕менем якого згодом було названо одну з вулиць С╕мферополя.
 Багато характерних споруд у м╕стах Криму зведено за проектами н╕мецьких фах╕вц╕в: Г. Геккера, у С╕мферопол╕, Бейл╕са, у Феодос╕╖. На П╕вденному берез╕ Криму буд╕вництво проектували Г. Ф. Шрайбер, К. Ешл╕ман, Н. А. Штакеншнайдер, В. А. Шретер. В╕зитна картка Криму - знамените Ласт╕вчине гн╕здо - шедевр арх╕тектора А. В. Шервуда.
 Серед н╕мц╕в були досв╕дчен╕ сад╕вники, ландшафтн╕ арх╕тектори. К. Кебаху ми зобов’язан╕ створенням чар╕вного Алупкинського парку. Особливе м╕сце серед творц╕в парк╕в займа╓ Н. А. Гартв╕с, який присвятив велику частину свого життя Н╕к╕тському ботан╕чному саду. На його честь у 1912 р. було встановлено пам’ятний знак.
 На початку XX стол╕ття Кронентальська волость була найб╕льшою в С╕мферопольському пов╕т╕, а село Кроненталь отримало назву Булганак.
 У 1920 р. в Криму було проголошено радянську владу. На той час на п╕востров╕ проживало 42350 н╕мц╕в (близько 6 в╕дсотк╕в в╕д загально╖ к╕лькост╕ населення).
 ...Булганак пережив тяжк╕ часи Першо╖ св╕тово╖ в╕йни, жовтнево╖ революц╕╖, громадянсько╖ в╕йни. У Булганаку д╕яв с╕льревком, який розкуркулював заможних селян. ╥хн╕ земл╕ передавалися б╕днот╕, як╕й н╕чим було ╖х обробляти. Господарства занепали. Виноградники було занедбано. У 1931 р. на територ╕╖ села орган╕зували колгосп ╕мен╕ Ф. Енгельса.
 ...В роки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни вс╕х кримських н╕мц╕в було виселено. У серпн╕ - вересн╕ 1941 р. було депортовано 53 тис. ос╕б, а враховуючи людей у зм╕шаних шлюбах, цифра зб╕льшу╓ться до б╕льш н╕ж 61 тис. П╕зн╕ше, у 1941 - 1944 рр., виселили ще 2,5 тис. н╕мц╕в.
 ...Минуло багато рок╕в, але й зараз у село Кольчугине при╖здять нащадки пом╕щика А. Шнайдера, котр╕ живуть у Канад╕. У п╕двал╕ його будинку М╕найк╕н Едуард Юр╕йович (новий господар) створив Н╕мецький культурно-етнограф╕чний центр, який назива╓ться «Кроненталь». Потрапляючи сюди, н╕би опиня╓шся в ╕ншому стол╕тт╕. Час н╕би зупиня╓ться. Тут все, як ╕ тод╕, дв╕ст╕ рок╕в тому, т╕льки нема╓ дбайливих н╕мецьких господар╕в. Вони так ╕ не повернулися з депортац╕╖...
 Ельв╕ра САЛ╤╢ВА,
 учениця 10-го «а» класу Кольчугинсько╖ загальноосв╕тньо╖ школи I - III ступен╕в № 2 з кримсько-татарською мовою навчання.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 02.02.2007 > Тема "Крим - наш дім"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4458

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков