Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4229)
З потоку життя (7276)
Душі криниця (3913)
Українці мої... (1556)
Резонанс (1788)
Урок української (1000)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (262)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (104)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЧВЕРТЬВ╤КОВИЙ ЮВ╤ЛЕЙ «ХОЛОДНОГО ЯРУ»
Конференц╕я внесла зм╕ни до статуту ╕ знову обрала президентом «Холодного Яру» Романа...


ХТО МИ ╢, УКРА╥НЦ╤?
Нещодавно в Ки╓в╕ вийшла друком книга Георг╕я Чорного «Хто ми ╓, укра╖нц╕?»


НАЦРАДА З ТЕЛЕБАЧЕННЯ ╤ РАД╤О МА╢ КАРАТИ ПОРУШНИК╤В ЗАКОНУ!
великим викликом часу стало зухвале ╕╜норування б╕льш╕стю ол╕гарх╕чних телеканал╕в Укра╖ни вимог...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: МОВНЕ НЕВ╤ГЛАСТВО ЧИ ЗЛИЙ НАМ╤Р?
Для нас, укра╖нц╕в, останн╕ дев’ятнадцять рок╕в виявилися нелегкими роками випробовувань...


В╤ТАЛ╤Й ЛАЗОРК╤Н: «УКРА╥Н╤-НАЦ╤╥ ПОТР╤БНА НОВА ДЕРЖАВА-УКРА╥НА»
Виника╓ питання, а хто ж пров╕дники нац╕╖, що здатн╕ очолити процес реал╕зац╕╖ ц╕╓╖ нац╕онально╖...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 02.02.2007 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 02.02.2007
З МИРУ ПО НИТЦ╤, або Як «Св╕тлиця» у народ ходила...


 ╤
 Прочитавши в «Кримськ╕й св╕тлиц╕» (№ 52 в╕д 22.12.2006 р.) звернення Алли Петрово╖ «Шановн╕ укра╖нц╕ ╕ не укра╖нц╕, вс╕, хто ма╓ чуйне серце!», я вир╕шив узяти посильну участь у ц╕й благородн╕й акц╕╖, щоб допомогти в скрутну хвилину сво╖й улюблен╕й газет╕. Зауважу лише, що мене непри╓мно вразило те, що укра╖нц╕в у Криму чомусь переполовинили, адже за останн╕м переписом, наск╕льки я пам’ятаю, нас тут б╕льше п╕вм╕льйона. Можливо, малося на уваз╕ 250 тисяч укра╖нських с╕мей?
 У нашому селищ╕ Видне з 250 двор╕в укра╖нц╕в ╕ справд╕ малувато, близько двадцяти хат, а переважну б╕льш╕сть складають кримськ╕ татари - дружн╕ й прив╕тн╕ люди. Газету «Кримська св╕тлиця» я передплачую пост╕йно, ще дво╓ - тро╓ людей теж читають, хоча й нерегулярно, а в решти наших мешканц╕в загалом «хата скраю».
 ╤ мен╕ особисто, ╕, мабуть, багатьом «св╕тличанам» теж ц╕каво було б почути в╕дверт╕ розпов╕д╕ й ╕нших «ходак╕в у народ» про те, як у них проходила ця акц╕я. Чесно кажучи, якби у мене була реальна на той час можлив╕сть переслати в «КС» сотню гривень, то я б зробив це охоче, щоб ╕ час не марнувати, ╕ голову не морочити н╕ соб╕, н╕ людям. Але тако╖ при╓мно╖ можливост╕ у мене, на жаль, не було, тож узяв я з собою ту газету з╕ зверненням А. Петрово╖ та й п╕шов по селищу до сво╖х друз╕в ╕ знайомих, десь у глибин╕ душ╕ спод╕ваючись з╕брати якомога б╕льше.
 У перш╕й же хат╕ мене запитали: «Ну, а сам ск╕льки да╓ш на цю справу?» «Двадцять п’ять гривень, - кажу, - ось уже й список в╕дкрив». Мен╕ у в╕дпов╕дь засм╕ялись: «Все ясно, бо всяка ╕н╕ц╕атива кара╓ться ╖╖ виконанням. А нашо╖ десятки вистачить?» «Ц╕лком... Щиро вам дякую за сумл╕ння й нац╕ональну самосв╕дом╕сть!» Але дал╕ справи п╕шли дещо г╕рше, бо всякого наслухався, як, наприклад: «Та що це в нас за держава така паскудна, що вже й на ╓дину на весь Крим укра╖номовну газету не хоче грошей знайти?!» Або: «Та оту розпрокляту Верховну Раду вже давно пора висадити в пов╕тря, а яму з-п╕д не╖ забетонувати, щоб ╕ сл╕ду не залишилось!»
 В деяк╕ двори мене не впускали зл╕ собаки, як╕ в перший день сердито гавкали, а на другий - аж б╕силися, проте господар╕ не показувались.
 Один л╕тн╕й дядечко говорив таке: «А що мен╕ дала незалежна Укра╖на? Одне безроб╕ття! Ото сам крутишся як муха в окроп╕, то щось ╕ ма╓ш. Вже багато рок╕в я ╖жджу в Рос╕ю на зароб╕тки, а що тут у нас д╕╓ться, мен╕ й байдуже...» «Я тебе розум╕ю, - кажу йому, - ╕ нав╕ть сп╕вчуваю, ╕ бажаю ще кращих зароб╕тк╕в. Але... доки ти там ╖здиш, м╕сцеве укра╖нство без громадського самозахисту, без укра╖нських шк╕л ╕ газет поступово геть переведеться. ╤ще через десяток рок╕в тво╖ внуки можуть зовс╕м зрусиф╕куватися й в╕ддячити тоб╕ тим, що московською мовою «пошлють» тебе кудись подал╕. Ти цього хочеш?» «Н╕, не хочу!» - сказав досить жорстко, а пот╕м п╕шов у хату й прин╕с 9 гривень.
 На р╕здвяно-новор╕чн╕ свята люди часто ╖здять один до одного в гост╕. Тож одна така при╖жджа т╕точка мене й пита╓: «Чому ви не йдете до кримських татар по грош╕? Вони ж багат╕, ╖х тут у сел╕ дуже багато». «А ви сам╕ до кого при╖хали?» - питаю. «Як до кого? До сво╖х!» «Тож я в першу чергу теж ╕ду до сво╖х. Як ото кажуть в Галичин╕: св╕й до свого по сво╓. Якщо ми, укра╖нц╕, сам╕ про себе не дуже дба╓мо, то чому, скаж╕ть, будь ласка, кримськ╕ татари повинн╕ це робити за нас? А де ж наша укра╖нська горд╕сть?..» Зате ╕нша при╖жджа бабуся-галичанка неспод╕вано для мене подарувала «Кримськ╕й св╕тлиц╕» три гривн╕ з╕ словами: «Хай ╕ оц╕ мо╖ маленьк╕ грош╕ допоможуть наш╕й укра╖нськ╕й газет╕ в Криму». Проте найб╕льше мене розчулила м╕сцева школярка з╕ сво╓ю гривнею. «А що, - питаю, - ти вже сама заробля╓ш, що й грош╕ ма╓ш?» «Та н╕, це я зекономила на булочках.
А «Кримську св╕тлицю» я знаю, бо там ╓ дуже гарне «Джерельце».

 ╤╤
 З╕бравши серед видновц╕в лише 53 гривн╕, я вир╕шив «спробувати щастя» за межами нашого селища й п╕шов до знайомих мен╕ др╕бних п╕дпри╓мц╕в та вчител╕в-укра╖н╕ст╕в. Але саме тут я зазнав найг╕ршо╖ невдач╕. Перший п╕дпри╓мець сказав: «Я весь в долгах, как в шелках. Лучше помолись за меня Богу, чтобы хоть через год я смог вернуть свой шеститысячный кредит...» Другий п╕дпри╓мець на сво╖ борги не нар╕кав, але сказав, що вс╕ його кошти вкладен╕ в товари, а гот╕вкових грошей в даний момент у нього нема╓ зовс╕м.
 На вчител╕в укра╖нсько╖ мови й л╕тератури я розраховував як на ╕дейних союзник╕в «Кримсько╖ св╕тлиц╕», гадав, що вони мен╕ щось добре порадять або й сам╕ орган╕зують в╕дпов╕дн╕ акц╕╖ в сво╖х колективах. Але почув: «Та н╕чого з вашою «Св╕тлицею» не станеться! В не╖ щороку як╕сь негаразди, проте вона все виходить ╕ виходить. Так що й цього разу все об╕йдеться, не переживайте...»
 П╕сля такого «гарбуза» м╕й настр╕й геть з╕псувався й руки опустилися.
А коли я трохи заспоко╖вся, в мен╕ неспод╕вано проснувся «адвокат» вс╕х вчител╕в-укра╖н╕ст╕в. З одного боку, серед них, мабуть, все-таки ╓ певний в╕дсоток зумисне засланих або «куплених» ос╕б для хитромудро╖ дискредитац╕╖ ╕ шк╕льного предмета - укра╖нсько╖ мови, ╕ Укра╖ни взагал╕. А з другого боку, переважна б╕льш╕сть вчител╕в укра╖нсько╖ мови й л╕тератури за н╕кчемну зарплату несуть чесно й самов╕ддано св╕й тяжкий хрест, намагаючись з ус╕х сил протистояти укра╖ноненависництву й русиф╕кац╕╖, як╕ чимдуж тиснуть ще й сьогодн╕, на 16-му роц╕ незалежност╕.
 Пригадаймо, в якому прив╕лейованому становищ╕ в СРСР були вчител╕ рос╕йсько╖ мови. Вони тод╕ нав╕ть зарплату отримували значно вищу (зда╓ться, на 25%), ан╕ж будь-як╕ ╕нш╕ вчител╕. Комун╕сти не жал╕ли кошт╕в для прискорено╖ русиф╕кац╕╖ вс╕х нерос╕йських народ╕в. ╤ досягнуто було величезних усп╕х╕в у цьому злод╕йському колон╕заторському процес╕. Тому сьогодн╕ незалежн╕й Укра╖н╕ вкрай потр╕бна дерусиф╕кац╕я укра╖нц╕в, а вчител╕-укра╖н╕сти обов’язково повинн╕ бути переведен╕ з╕ зневажливого в прив╕лейований стан ╕ мати в╕дпов╕дну зарплату. Лише за таких обставин вс╕ вони неминуче стануть достойними рят╕вниками укра╖нського народу, розбудять його нац╕ональну самосв╕дом╕сть.
 Будь-яка справа приречена на поразку, якщо вона не п╕дтриму╓ться матер╕ально. Тож треба любити щось або когось не лише до глибини сво╓╖ душ╕, а й до глибини власно╖ кишен╕.

 ╤╤╤
 Як ╕ чому так сталося, що вельми ц╕кава патр╕отично-державницька газета «Кримська св╕тлиця», в╕дома по вс╕й Укра╖н╕ ╕ нав╕ть за ╖╖ межами, до того ж ╓дина укра╖номовна газета в Криму, ось уже три роки посп╕ль (2004 - 2006) терпить в╕д держави ф╕нансовий голодомор?
 Газета все ще трима╓ться на плаву лише завдяки геро╖чним зусиллям прац╕вник╕в редакц╕╖, як╕ м╕сяцями не отримують зарплату, а також посильн╕й матер╕альн╕й п╕дтримц╕ багатьох читач╕в ╕ шанувальник╕в цього мужнього видання. Переглядаючи п╕дшивки «КС», можна знайти на цю тему чимало важливо╖ ╕нформац╕╖. Виявля╓ться, ще в жовтн╕ 2003 року, коли ф╕нансовий стан газети був ╕ще б╕льш-менш нормальним, тод╕шн╕й глава уряду В. Янукович п╕дписав Постанову «Про затвердження Державно╖ програми розвиту ╕ функц╕онування укра╖нсько╖ мови на 2004 - 2010 роки». Зг╕дно з цим документом «Кримська св╕тлиця» с╕м рок╕в посп╕ль, аж до 2010 року включно, ма╓ отримувати з державного бюджету щор╕чно по 300 тис. грн. Н╕де не згаду╓ться, щоб ту постанову хтось скасував, але за останн╕х три роки (2004 - 2006), коли на чол╕ уряду були В. Янукович, Ю. Тимошенко, Ю. ╢хануров ╕ знову В. Янукович, «КС» так ╕ не отримала жодно╖ коп╕йки (тобто фактично державний борг перед нашою газетою вже склада╓ 900 тис. грн.).
 Мабуть, найважлив╕ша ╕нформац╕я подана в першому номер╕ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» за 2006 р╕к, де «незм╕нний читач та ще б╕льший шанувальник ╕ вбол╕вальник, народний депутат Укра╖ни Михайло Кос╕в» у сво╓му лист╕ до головного редактора пише таке: «Не вдалося протягом 2005 року «вибити» ф╕нансування для вашого видання, тому що кошти, призначен╕ для вас, були «захован╕» у сп╕льному «котл╕» видатк╕в товариства «Просв╕та» та в ╕нших програмах. Цього разу я належав до тих, хто доклав максимум зусиль, аби вид╕лити ф╕нансування вашо╖ газети у бюджет╕ окремим рядком...» А дал╕ йде ╕люстрац╕я, що Всеукра╖нському товариству «Просв╕та» на 2006 р╕к вид╕ля╓ться 3 млн. грн. (д╕йсно окремим рядком, без усяких там сп╕льник╕в ╕ компаньйон╕в). Що стосу╓ться «Кримсько╖ св╕тлиц╕», то в цьому план╕ в не╖ не все гаразд, бо вона знову пов’язана з╕ сп╕льним «котлом», цього разу ╕ще б╕льшим: «Ф╕нансова п╕дтримка культуролог╕чних видань та видань л╕тературно-художнього напрямку... 12 млн. грн., в тому числ╕ на видання газети «Кримська св╕тлиця»... 800 тис. грн.».
 На перший погляд, тут н╕би все добре, ╕ у нас, читач╕в «КС», на початку року була нав╕ть ейфор╕я з цього приводу, мовляв, уже зак╕нчилися наш╕ негаразди ф╕нансов╕. ╤ н╕хто не звернув особливо╖ уваги на хитромудре словосполучення «в тому числ╕», яке при бажанн╕ можна тлумачити по-р╕зному ╕ верт╕ти ним, як циган сонцем. Якби було ч╕тко записано, що вс╕м виданням вид╕ля╓ться не 12 млн. грн., а 11 млн. 200 тис. грн., ╕ «Кримськ╕й св╕тлиц╕» окремо вид╕ля╓ться 800 тис. грн., тод╕ була б зовс╕м ╕нша ситуац╕я з ф╕нансуванням, було б б╕льше конкретики. Безсумн╕вно, що наш╕ недруги-крючкотворц╕ з Верховно╖ Ради Укра╖ни всю цю траг╕комед╕ю зумисне влаштували, щоб ми за весь бюджетний р╕к так ╕ не змогли розплутати цей клубок протир╕ч.
 Незабаром побачимо, як вестиме себе в 2007 роц╕ М╕н╕стерство культури ╕ туризму Укра╖ни, яке вже стало ╕ще одним сп╕взасновником газети «Кримська св╕тлиця»...
 Будьмо, шановн╕ «св╕тличани»!
 В. ТИХЕНКО, пенс╕онер.
 с. Видне Красногвард╕йського
району АР Крим.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 02.02.2007 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4452

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков