Версiя для друку Обговорити в форумi

У кожного, хто не втратив почуття належності до свого народу, всі його негаразди з болем відгукуються у серці. Кожен з нас, в міру свого вміння і можливостей, реагує на стан нашої нації. Але реагувати на негативне тільки на чуттєвому рівні замало. Скільки б не змагались ми один перед одним у вмінні бачити та літературно змальовувати наші негаразди, все це залишається всього-на-всього тільки констатацією факту. За великим рахунком, від такої різнобарвної та всебічної констатації не стає нам на душі легше. Навіть навпаки.
 Так, українську мову саботують у різних проявах. Ігнорують, зневажають. Але ж причини ми давно і вже достатньо добре знаємо. Що далі?
 Читаючи матеріали україномовних газет, легко помітити, що публікацій, які б закликали читачів до конкретних дій, пропонували б методи та приклади таких дій, які унеможливлювали б такі причини, дуже мізерний, ледь помітний відсоток. А справж-ній патріотизм починається з дій.
 Якби кожний, на своєму рівні, і особливо ті, хто при зручній нагоді показово б'є себе у груди, клянучись у любові до рідної мови, вже при першому факті її дискримінації відразу ж написав скаргу у відповідні інстанції всіх рівнів, українська мова не займала б такого становища, яке вона має зараз. Але саме при постановці цієї проблеми саме таким чином відразу ж стає чітко помітною наша особиста байдужість, лінь і боязнь. Ось справжні причини.
 Якби ж це було не так, то перший національний телеканал втонув би у скаргах та судових позовах за трансляцію бодай жодного речення іноземною мовою без звукового перекладу. Чому ж ніхто з нас цього не робить? Це, панове, ваша (і моя) байдужість, лінь, боязнь.
 Чи зобов'язаний кожний українець знати іноземну мову?
 Чи російська мова є для України іноземною?
 Чи існують правові механізми впливу на Азарових, Клюєвих та тисячі інших, які б змусили їх при виконанні службових обов'язків користуватись виключно державною мовою?
 Чи можна створити прецеденти виграшу судових позовів за фактами порушень мовного законодавства, мовної політики?
 Чи є в нашій державі люди, які б сміливо та професійно взялись (індивідуально, колективно) порушити такі судові позови, вказавши таким чином шлях дієвої боротьби для інших громадян?
 З цими запитаннями звертаюсь до читачів газети та надіюсь, що з її допомогою ми отримаємо не тільки роздуми, але й чіткі відповіді як від читачів, так і від фахівців.
 Андрій ШАМАТКО.
 м. Ялта.
 
 Постійні читачі "КС" мали б пам`ятати опублікований у № 19 за 5 травня 2006 року матеріал голови Всекримського товариства "Просвіта" ім. Т. Шевченка Сергія Савченка про один із правових, цивілізованих способів припинення надання держслужбовцями (у тому разі йшлося про Севастополь) переваги за мовною ознакою. Не знаємо, скільки наших читачів, подолавши, за висловом п. Андрія Шаматка, "свою особисту байдужість, лінь і боязнь", скористалися тим механізмом (потрібно було всього-на-всього вирізати з газети, підписати та надіслати за вказаною адресою листа). Але - вода камінь точить. Тож знову - слово просвітянину Сергію САВЧЕНКУ:
 "Цілком згоден із паном Андрієм. Законів щодо забезпечення мовних прав українців достатньо. Запрацюють вони, коли принаймні хоч би один із тисячі українців цього активно захоче. Кожен може зараз впевнитися в тому, що на вокзалі касир, якщо ви йому скажете, що не розумієте його, перейде на українську мову. Це результат активних дій громадян, які домоглися того, що Укрзалізниця надіслала скрізь відповідні накази.
 Переконаний, що якби принаймні один із ста батьків, які за роки незалежності України вимушені були відправити своїх дітей навчатися за межі Криму, тому що в Криму немає можливості навчатися українською мовою, написали на адресу Президента України, Голови Верховної Ради, Секретаря Ради національної безпеки та оборони при Президентові України листа, зміст якого подається нижче, то в ТНУ ім. Вернадського та інших ВНЗ у Криму давно були б створені групи із українською мовою викладання. Все залежить від нас, патріотизм має бути активним!"
 Сергій САВЧЕНКО, голова Всекримського товариства "Просвіта".
 
 Президентові України
 п. Ющенку В. А.
 Секретаріат Президента України
 вул. Банкова, 11,
 м. Київ, 01220
 
 СКАРГА
 щодо відповідальності Табачника Д. В.,
 віце-прем'єр-міністра України

Вельмишановний Вікторе Андрійовичу!

 За всі роки існування Таврійський НАЦІОНАЛЬНИЙ (!) університет ім. В. І. Вернадського не підготував жодного викладача, який міг би викладати математику, біологію, географію, фізику, хімію та інші предмети білоруською, болгарською, гагаузькою, грецькою, єврейською, кримськотатарською, молдавською, німецькою, польською, румунською, словацькою, угорською та українською мовами.
 Випускники шкіл та класів із кримськотатарською мовою викладання не можуть отримати в ТНУ ім. В. І. Вернадського освіту, яка дозволила б їм викладати більшість предметів кримськотатарською мовою. Випускники шкіл та класів із українською мовою викладання вимушені для продовження освіти їхати за межі Криму.
 Тобто, на мою думку, ректорат ТНУ ім. В. І. Вернадського брутально порушує Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин". Європейська Хартія регіональних мов або мов меншин не передбачає надання переваги жодній із мов меншин. Нагадую, що в статті 2 Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин" стверджується:
 "Положення Хартії застосовуються до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської".
 Таким чином, на мою думку, мовна політика ректорату ТНУ ім. В. І. Вернадського є наданням незаконної переваги за мовною, національною ознаками, спрямованою на заперечення мети Європейської хартії регіональних мов та мов меншин:
 "...що охорона історичних регіональних мов або мов меншин Європи, деякі з яких знаходяться під загрозою відмирання, сприяє збереженню та розвитку культурного багатства і традицій Європи, враховуючи, що право на використання регіональної мови або мови меншини у приватному та суспільному житті є невід'ємним правом відповідно до принципів, проголошених у Міжнародному пакті Організації Об'єднаних Націй про громадянські і політичні права, та відповідно до духу Конвенції Ради Європи про захист прав і основних свобод людини, враховуючи роботу, проведену в рамках НБСЄ, і зокрема гельсінський Заключний акт 1975 року та документ Копенгагенської зустрічі 1990 року, підкреслюючи важливість міжкультурного діалогу і багатомовності, а також вважаючи, що охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх, усвідомлюючи, що охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин у різних країнах та регіонах Європи є важливим внеском у розбудову Європи, що ґрунтується на принципах демократії та культурного розмаїття в рамках національного суверенітету і територіальної цілісності".
 Якщо додати, що всі офіційні загальноуніверситетські заходи, які проводяться в ТНУ ім. В. І. Вернадського, майже всі навчальні посібники, які видає ТНУ ім. В. І. Вернадського, також видаються мовою тільки однієї із національних меншин України, то можна зробити висновок, що, на мою думку, ректоратом ТНУ ім. В. І. Вернадського здійснюється політика на систематичне та системне надання незаконної переваги мові однієї із національних меншин України.
 Про таку політику, яка здійснюється ректоратом ТНУ ім. В. І. Вернадського протягом багатьох років не може, на мою думку, не знати віце-прем'єр-міністр України Табачник Д. В., який до того ж є депутатом Верховної Ради АРК.
 У Конституції України, яка є Законом прямої дії, окремий статус державної надано тільки українській мові, жодній іншій мові переваги не надається, крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року стверджується, що українська мова як державна "є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місце-вого самоврядування, а також у інших сферах суспільного життя" - це є обов'язковим для виконання на всій території України.
 Отже, інформування студентів та викладачів про поточне життя університету, надання освітніх послуг ТНУ ім. В. І. Вернадського тільки мовою однієї з національних меншин України є, на мою думку, ігноруванням громадянських прав сотень тисяч громадян України, які мешкають у Криму або приїхали навчатися до Криму
з інших областей України, наданих їм Конституцією України та Законами України. Таке ігнорування їхніх прав я розцінюю як надання незаконної переваги за мовною ознакою.
 Таке ставлення до їхніх прав я розцінюю як прояв україноненависництва, нехтування їхніми громадянськими правами, як приниження їх честі та гідності, що завдає їм моральних страждань як громадянам своєї держави. Таке ставлення до них ректорату ТНУ ім. В. І. Вернадського я розцінюю як надання незаконної переваги за мовною ознакою.
 Таким чином, для мене стає очевидним, що позбавлення сотень тисяч громадян можливості користуватися правами, наданими їм Конституцією України, яке я розцінюю як надання незаконної переваги за мовною ознакою, фактично схвалено віце-прем'єр-міністром України п. Табачником Д. В., який за посадою не може не знати про ці ганебні прояви україноненависництва та нехтування Європейською хартією регіональних мов та мов меншин.
 У статті 10. Конституції України визнано статус української мови, як державної. Жодній мові національних меншин у Конституції України та Законах України переваги не надається. В Україні мешкають громадяни більше 100 національностей, тому надання переваги мові однієї з національних меншин, на мою думку, є наданням незаконної переваги за мовною, національною ознаками і може викликати обурення з боку представників інших національних меншин, що неприпустимо.
 На мій погляд, віце-прем'єр-міністр України п. Табачник Д. В. своїм потуранням всьому тому, що протягом багатьох років коїться в ТНУ ім. В. І. Вернадського, зухвало перекручує чинне законодавство України та принижує один із конституційних атрибутів державності України - державну мову і тим самим ганьбить мою громадянську честь та гідність, завдає мені образи та моральних страждань, тобто надає незаконну перевагу за мовною та національною ознаками.
 На мою думку, віце-прем'єр-міністр України п. Табачник Д. В. неспроможний забезпечити виконання Європейської хартії регіональних мов та мов меншин, Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 14.12.1999 року (який ухвалив, що українська мова як державна "є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також у інших сферах суспільного життя") у відомствах, установах та організаціях, які йому підпорядковані, стосовно забезпечення мовних прав білорусів, болгар, гагаузів, греків, євреїв, кримських татар, молдаван, німців, поляків, румунів, словаків, угорців та функціонування державної мови, що представляє загрозу для забезпечення громадянських прав десятків мільйонів громадян України на отримання освіти, інформації в цих відомствах, установах та організаціях білоруською, болгарською, гагаузькою, грецькою, єврейською, кримськотатарською, молдавською, німецькою, польською, румунською, словацькою, угорською та державною мовою, і тому така ситуація є загрозливою для національної безпеки України.
 
У зв'язку з цим вимагаю:

 1. Згідно зі статтею 7 Закону "Про звернення громадян" (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 47, ст. 256) (Вводиться в дію Постановою ВР № 394/96-ВР від 02.10.96, ВВР, 1996, № 47, ст. 257) (Із змінами, внесеними згідно із Законом № 653-XIV (653-14) від 13.05.99, ВВР, 1999, № 26, ст. 219):
 "...Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються", - розглянути по суті і не направляти мою скаргу до Кабінету Міністрів України.
 2. Забезпечити громадянам України право, гарантоване Конституцією України та рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (який ухвалив, що українська мова як державна "є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших сферах суспільного життя"), отримувати інформацію щодо поточного життя ТНУ ім. В. І. Вернадського, отримувати освітні послуги в ТНУ ім. В. І. Вернадського білоруською, болгарською, гагаузькою, грецькою, єврейською, кримськотатарською, молдавською, німецькою, польською, російською, румунською, словацькою, угорською та державною мовами.
 3. Відповідно до статті 10 ЗАКОНУ УКРАЇНИ "Про боротьбу з корупцією":
 "Керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ та організацій чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання інформації про вчинення підлеглим корупційного діяння або порушення спеціальних обмежень, встановлених статтею 5 цього Закону, в межах своєї компетенції зобов'язані вжити заходів до припинення таких діянь та негайно повідомити про їх вчинення будь-який з державних органів, зазначених у пунктах "а", "а-1" і "б" статті 4 цього Закону. (Частина перша статті 10 із змінами, внесеними згідно із Законом №148-IV (148-15) від 12.09.2002).
 Умисне невжиття такими керівниками заходів, передбачених частиною першою цією статті, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
 Повторне протягом року вчинення діяння, передбаченого частиною другою цієї статті, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і звільнення з посади чи інше усунення від виконання функцій держави".
 та статті 5 цього Закону України:
 "Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права:
 ...
 г) надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.
 Особи, які претендують на зайняття посади в системі державної служби або на виконання інших функцій держави, попереджаються про встановлені щодо них обмеження".
 притягти до відповідальності віце-прем'єр-міністра України Табачника Дмитра Володимировича.
 На мою думку, він підпадає під дію пункту: г) "надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень" і має відповідати згідно з нормою: "Умисне невжиття такими керівниками заходів, передбачених частиною першою цією статті, тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян", оскільки не зупинив надання незаконної переваги за мовною, національною ознаками з боку ректорату Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського.
 4. Надіслати комісію Ради національної безпеки та оборони України до Кабінету Міністрів України з метою проведення розслідування щодо ставлення до законних прав сотень тисяч громадян віце-прем'єр-міністра України п. Табачника Д. В., яке я розцінюю як прояв україноненависництва та надання ним незаконної переваги за мовною, національною ознаками.
 5. Розглянути на засіданні Ради національної безпеки та оборони України стан забезпечення конституційних прав громадян, які вибрали мовою навчання, отримування інформації та спілкування білоруську, болгарську, гагаузьку, грецьку, єврейську, кримськотатарську, молдавську, німецьку, польську, російську, румунську, словацьку, угорської та державну мову у відомствах, установах та організаціях, що належать до відповідальності віце-прем'єр-міністра України п. Табачника Д. В.
 6. Згідно зі ст. 15. та ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" повідомити мені про результати розгляду всіх пунктів моєї скарги прошу на адресу:
__________________________________

__________________________________

__________________________________

__________________________________

 З повагою та надією на підтримку й розуміння
 
__________________________________
 
 Дата __________________

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #4 за 26.01.2007 > Тема "Ми єсть народ?"