Михайло МИКИТЮК: ЗЕМЛЯ - НАЙДОРОЖЧЕ, ЩО У НАС ЗАЛИШИЛОСЯ...
Моя розмова з п╕дпри╓мцем директором ПП "Сал. Мик" Михайлом Степановичем Микитюком в╕дбулась напередодн╕ його юв╕лею. 25 с╕чня пану Михайлу виповнилось 60 рок╕в. Майже вся його трудова б╕ограф╕я пов'язана з с╕льським господарством. Зак╕нчивши в 1974 роц╕ Ки╖вську с╕льськогосподарську академ╕ю, за спец╕альн╕стю економ╕ст-к╕бернетик, Михайло Степанович зрозум╕в, що йти в обчислювальн╕ центри на к╕бернетичн╕ в╕дд╕лення - не його справа, ╕ тому п╕шов головним економ╕стом в колгосп. П╕зн╕ше працював у показовому господарств╕, яке збиралося впроваджувати систему управл╕ння за допомогою ЕОМ та рад╕озв'язку - це був к╕нець 70 - початок 80-х рок╕в. Паралельно навчався в асп╕рантур╕ (тема "Автоматизована система управл╕ння тваринництвом району"). В той час Михайло Степанович в╕рив, що радянська система прогресивна. Але з часом почав пом╕чати, що ця система давить все передове, воно не потр╕бне ц╕й ╕мпер╕╖, яка знищувала величезн╕ статки народу, а сам народ ╖й був потр╕бен як слухняний раб. Побачивши безвих╕дь системи, в╕н не п╕шов до т╕╓╖ год╕вниц╕, не продав свою сов╕сть, а просто зм╕нив м╕сце роботи. Так в╕н опинився в Кримськ╕й досл╕дн╕й станц╕╖ сад╕вництва. Працюючи головним економ╕стом на початку перебудови, запропонував створити асоц╕ац╕ю кооператив╕в, щоб люди були власниками майна, сад╕в, земл╕. Та м╕сцеве кер╕вництво зрозум╕ло, що таке нововведення заважатиме ╖м спок╕йно жити. Система зробила свою справу: Михайло Степанович п╕шов на ╕ншу роботу, а Кримська досл╕дна станц╕я сад╕вництва поступово почала розвалюватись. ╤ тод╕ Михайло Степанович Микитюк вир╕шив сам стати господарем на сво╖й земл╕. - Михайле Степановичу, скаж╕ть, чи достатньо земля зад╕яна в ринков╕й економ╕ц╕? - Найб╕льший абсурд нашо╖ держави, яка ма╓ найкращ╕ земл╕ в св╕т╕, поляга╓ в тому, що до цього часу земля не працю╓. Земля повинна бути зад╕яна в ринков╕й економ╕ц╕, а для цього вона повинна мати варт╕сть. Ця варт╕сть повинна амортизуватися ╕ стати елементом соб╕вартост╕, тобто в╕дбитись на ц╕н╕. А коли цього нема╓, то все, що вироста╓ на земл╕, ста╓ неприбутковим. ╤ тому селяни, як╕ фактично тримають сво╓ю працею державу, не живуть, а виживають. Це найстрашн╕ше ╕ найнедолуг╕ше, що зробила та номенклатура, яка на початку 90-х рок╕в взяла владу в незалежн╕й Укра╖н╕. Приватизувавши державу, вони мають все у сво╓му п╕дпорядкуванн╕ - нафту, газ, електрику, банки, гор╕лчану галузь. А зараз ╖м треба взяти без грошей ще й землю. З одного боку, я чудово розум╕ю, що правий Президент, який хот╕в скасувати моратор╕й на продаж земл╕, а з ╕ншого боку, що дерибан знову був би такий самий, а може, ╕ страшн╕ший. Адже влада в наш╕й кра╖н╕ на вс╕х р╕внях в руках у колишн╕х комсомольських кер╕вник╕в. В радянськ╕ часи комсомольц╕ були найнижчим ╕деолог╕чним елементом, вони воювали за парт╕йн╕ посади, продавали себе - т╕ло, душу, все продавали для того, щоб стати хоч маленьким парт╕йним д╕ячем. Але саме колишн╕ комсомольц╕ разом ╕з спецслужбами ╕ отримали парт╕йн╕ грош╕ п╕сля розвалу СРСР. Згадайте так зван╕ комсомольськ╕ кооперативи. Саме т╕, хто був б╕ля влади, отримували безпроцентн╕ кредити. Вони заполонили нашу кра╖ну комп'ютерами, як╕ в той час за кордоном коштували 300 долар╕в, а тут вони продавали по 55 тисяч гривень. Це б╕льше н╕ж в п'ятнадцять раз╕в! П╕зн╕ше, маючи стартовий кап╕тал, розробили для себе нульову приватизац╕ю, завдяки як╕й в к╕нц╕ 90-х рок╕в ц╕ новоявлен╕ б╕знесмени за 100 гривень могли купити будинок, який коштував м╕льйон. - Що може статися з землею за цей р╕к моратор╕ю? - Справа в тому, що незалежно в╕д того, ╓ моратор╕й чи його нема╓, "грошов╕ м╕шки" мають багато канал╕в, як в╕д╕брати у селян землю. Наприклад, беруть землю в оренду на 49 рок╕в з майбутн╕м викупом, а платять пенс╕онеру зараз ╕ вже мають сертиф╕кат на руках. Селянин-пенс╕онер ладен в╕ддати свого сертиф╕ката за якусь тисячу гривень, щоб хоч на труну вистачило. 30 в╕дсотк╕в пенс╕онер╕в саме таким чином вже давно в╕ддали землю. - А ви для свого господарства купували землю у селян? - Так, я ще до моратор╕ю викупив п'ять па╖в. У той час в С╕мферопольському район╕ купували один пай за 300 гривень. Але мен╕ сов╕сть не дозволяла платити людям так╕ м╕зерн╕ кошти. ╤ тому купив у сво╖х сус╕д╕в три па╖ по одн╕й тисяч╕ ╕ два па╖ за п╕втори тисяч╕ гривень, це близько 13 гектар╕в земл╕. Сус╕ди не в╕рили, що я заплачу так╕ грош╕, та мен╕ було соромно платити менше, я ж знав реальну ц╕ну ц╕╓╖ земл╕, але тод╕ чорний ринок д╕яв саме так. - А якби сьогодн╕ не було моратор╕ю, а був в╕льний продаж земл╕, якою була б ц╕на? - Реально╖ ц╕ни на землю на сьогодн╕ не ╕сну╓. Не проведено бантування земл╕, не проведено реальну оц╕нку земл╕ за ╖╖ справжньою варт╕стю. Земля ма╓ рентн╕ та як╕сн╕ показники - одна справа п╕дзолист╕ ╜рунти, п╕щан╕, кам'янист╕, ╕нша - чорноземи або кримськ╕ каштанов╕ чорноземи. В усякому раз╕ ц╕на за гектар може доходити до десятк╕в тисяч долар╕в. - Чи буде за р╕к моратор╕ю зроблено кадастр земл╕, чи, може, через р╕к вже не буде чого продавати? - Я гадаю, що за р╕к це зробити можна, але його не буде зроблено. Я знаю цих людей, як╕ у ВР Укра╖ни працюють в ком╕тетах ╕з земельних питань, бачу, що н╕хто цього робити не хоче, адже вони чудово розум╕ють, ск╕льки кошту╓ земля. ╤ тому чим довше триватиме моратор╕й, тим б╕льше т╕, хто при влад╕, отримають земл╕. Сьогодн╕ держава повинна викупити у селян землю, яка ще залишилась, дати ╖й справжню ц╕ну, створивши банк земл╕. Нав╕ть у найб╕льш розвинутих кра╖нах ╓ лише 5 - 7 в╕дсотк╕в людей, як╕ можуть вести св╕й власний б╕знес. Зараз не знайдеться ╕ п╕вв╕дсотка селян, як╕ б взяли землю ╕ працювали фермерами. Чому я кажу, що треба, щоб ту землю, яка залишилась у селян, викупила держава? Тому що йде зм╕на покол╕нь. Держава випуска╓ молодих спец╕ал╕ст╕в з с╕льського господарства, яким п╕сля зак╕нчення ВНЗ н╕де працювати. В мо╓ маленьке господарство на практику з аграрного ун╕верситету, з коледжу приходять студенти. Я розпов╕даю ╖м про фермерство, виступаю у них з лекц╕ями! У молод╕ оч╕ горять, та що вони будуть робити без земл╕? Отже, якщо сьогодн╕ держава викупить у селян-пенс╕онер╕в землю, в майбутньому вона повинна ╖╖ дешево продати молодим людям. Давати ╖м субсид╕╖ або безпроцентн╕ кредити на 50 рок╕в, щоб молода людина побудувала соб╕ д╕м, купила техн╕ку, найкраще нас╕ння, впровадила нов╕ технолог╕╖. Наприклад, в Польщ╕ це зробили за рахунок ╢вросоюзу, там на це було вид╕лено ш╕сть - с╕м м╕льярд╕в ╓вро. Та невже ми, укра╖нц╕, не зможемо за два - три роки зробити те саме, що наш╕ зах╕дн╕ сус╕ди? Звичайно, якщо держава допоможе кредитами. ╤ тод╕ буде дуже стр╕мке зрушення, тому що укра╖нц╕ вм╕ють добре працювати ╕ навчатись ╕, на щастя, поки що не спилися... - Але Укра╖на не Польща, ми не в ╢вросоюз╕, а одержати кредити в╕д держави селянам поки що "не св╕тить". Чи зможе укра╖нський селянин вижити, враховуючи сьогодн╕шню пол╕тику держави? - Не те, що зможемо, у нас нема╓ ╕ншого шляху, ╕ земля наша нам не дозволить знищити с╕льське господарство, адже у нас найкраща земля в ╢вроп╕. Я б побажав тим, хто ма╓ здоровий глузд ╕ хоч тр╕шечки в╕рить в Укра╖ну ╕ наше сусп╕льство, тим, хто ще не втратив над╕ю, - берегти свою землю. Сусп╕льство ста╓ структурованим ╕ воно змусить владу створити умови для подальшого розвитку. Не треба впадати у в╕дчай через такий пов╕льний економ╕чний розвиток держави. Треба враховувати вплив колишньо╖ ╕мпер╕╖ ╕ те, що серед нас працю╓ п'ята колона, яка не хоче, щоб ми досягли позитивних результат╕в, а залишались колон╕╓ю. Отже, у кого вистачить терп╕ння ╕ здоров'я, тримайтесь, ц╕на земл╕ буде достатня ╕ принесе зиск, якщо не вам, то хоч вашим онукам. Земля - це найдорожче, що ╓ у селян. Не в╕ддавайте ╖╖ просто так! Розмовляв Олександр ПОЛЬЧЕНКО. * * * РЕДАКЦ╤Я "Кримсько╖ св╕тлиц╕" щиро в╕та╓ Михайла Степановича з юв╕ле╓м ╕ бажа╓ йому м╕цного здоров`я, щедро╖ ниви, добра ╕ миру на наш╕й благословенн╕й кримськ╕й укра╖нськ╕й земл╕!
ДМИТРО КАПРАНОВ: БРАТ, ЯКОГО НЕ СТАЛО
УКРА╥НУ МА╢ ЗАХИЩАТИ КОЖЕН, А Н╤ – ТО МОЖНА В╤ДМОВИТИСЯ В╤Д ГРОМАДЯНСТВА
«Я ПРЕДСТАВНИК БОГООБРАНОГО НАРОДУ, ЯКИЙ МА╢ ПОК╤НЧИТИ З НАЙБ╤ЛЬШИМ ЗЛОМ»
СТЕПАН РУДАНСЬКИЙ: ПРОЧИТАНИЙ, АЛЕ ДО К╤НЦЯ НЕ ОСМИСЛЕНИЙ
ПОМЕР ДИСИДЕНТ СТЕПАН ХМАРА
