Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3269)
З потоку життя (6506)
Душі криниця (3527)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1677)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2003 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 17.01.2003
SUPERАГЕНТ 000
.

У залізних нетрях
Дитячий  детектив
Розділ восьмий,
де професор Байда крізь саморобну далекоглядну трубу стежить за небезпечною мандрівкою Яромира, а Зореслава розшифровує стародавнє послання
- Тату, чи здолає Яромир усі перешкоди, що трапляться на його шляху? - проказала Зореслава і схилила голову на груди професора Байди.
- Не журися, доню, краще ходи сюди, - відказав геніальний професор Байда, відкриваючи вхід до печери й підводячи Зореславу до дивного отвору в аметистовій стіні.
Професор перший припав очима до невеличкого заглиблення, а потім запросив і всіх присутніх заглянути у гірські глибини.
Зореслава з подивом глянула на батька:
- Хіба тепер слушний час, щоб роздивлятися коштовні камінці?
Професор Байда хитро усміхнувся й задоволене потер руки:
- Не гнівайся, доню! Я так само, як усі, потерпаю за долю Яромира. І саме тому вночі, коли всі ви солодко спали, за допомогою спеціальної переносної лазерної установки, яку я на всяк випадок захопив із собою в гори, просвердлив у товщі цієї аметистової труби отвір довжиною у п'ять кілометрів і вставив туди лінзи. Ідеально відшліфоване прозоре каміння набуває ефекту збільшувального скла. Отож ми зможемо стежити за кожним кроком Яромира й телепатично зв'язуватися з ним. Щоправда, усе, що відбуватиметься з нашим любим малюком, ми бачитимемо у рожевому світлі - адже аметист має бузково-рожевий колір.
- Професоре, ви - геній! - захоплено вигукнув крокодил Кирило і віддано глянув на свого старшого друга й учителя.
Та професор лише скромно махнув правицею і відійшов убік.
Тим часом Зореслава, пересвідчившись у тому, що зможе спостерігати за кожним кроком рідного сина, перевела погляд на знаки, вибиті руками прадавніх індіанців на аметистовій поверхні таємничої печери. Вона раз у раз освітлювала загадкові знаки потужним галогеновим ліхтариком. Зненацька, спрямувавши промінь світла під кутом 48°, золотокоса красуня зойкнула - вона побачила, що від деяких опуклих знаків на протилежну стіну падає тінь, і там, відбиваються зображення незрозумілих написів, немов у дзеркальному відображенні.
- Погляньте! - радісно скрикнула Зореслава, й усі присутні подивилися туди, де у мерехтливому світлі ліхтарика можна було роздивитися давні літери Софійської абетки. Професор Байда повільно прочитав ледь видимий напис: "Гора ця - священна. Її сила відкриється лише тоді, коли батько і син здолають темряву і їхні погляди з'єднаються, перетнувши півсвіту".
Несподівано тишу, що запанувала в аметистовій печері, порушив мужній, упевнений голос Снігового Барса, який непомітно приєднався до друзів:
- Ну от, старовинне пророцтво починає здійснюватися. Син уже вийшов на стежину, що веде до пізнання істини. Тепер черга за батьком! - І мудрий індіанський воїн поглянув на схід - туди, де у залізних нетрях гігантського монстра вийшов на двобій з ворогами Супераґент 000.


Розділ дев'ятий,
у якому Гриць Мамай проникає у  мозковий центр бандитського лігвиська і бачить жінку-павука
Тим часом Супераґент 000, отямившись після бандитського нападу, крадькома пробирався до центру злочинної змови. Інтуїція підказувала йому, що він ось-ось розгадає таємницю металевої статуї і водночас розкриє план страхітливої змови.
Тепер Гриць Мамай діяв тихо і обережно. Він не став викликати ліфт, а, напруживши могутні м'язи, розкрив половинки автоматичних дверцят, стрибнув у темне провалля ліфтової шахти і, міцно уп'явшись руками й ногами у слизький сталевий трос підйомника, почав спускатися донизу.
- Ти чуєш, - озвався до Гриця його внутрішній голос, - десь у районі апендикса гігантської потвори працює потужний механізм.
- Авжеж, - відказав Супераґент і різко загальмував між 205 і 204-м поверхами, адже він умів точно визначати висоту, ширину й глибину будь-якого об'єкта.
Ще мить - і він стояв на вузенькому металевому окутті, ризикуючи впасти додолу, на дно порожнистої статуї. Та Супераґент не був би всесвітньо відомим майстром карате, кун-фу та інших східних та західних двобоїв, якби розгубився тепер, коли стояв на порозі розкриття глобальної змови.
Він міцно вчепився пучками у гумову облямів-ку дверцят, що розкриваються, коли ліфт зупиняється на потрібному поверсі, і сторожко ступив на металеву підлогу, яка вібрувала під його кросівками фірми "Reebok".
- Здається, що ця гігантська статуя ось-ось зірветься з місця і полетить, - заклопотано промовив внутрішній голос, та Грицеві не було коли прислухатися до нього.Те, що він побачив у центрі величезного приміщення, вразило його до глибини душі. У прозорій капсулі висіла... бабуся-ніндзя. Вбрана вона була у лискучий обтислий костюм, схожий на водолазний, від якого, мов тонке павутиння, тяглися тисячі кольорових дротин. Ті дротини були під'єднані до миготливих пультів. І сама зловмисниця нагадувала гігантського хижого павука.


Розділ десятий,
у якому вражений читач дізнається про страхітливу загрозу, яка нависла над людством, а гігантська потвора тупає ногою
Навколо бабусі-ніндзя зібралися кількасот темних постатей, які уважно слухали її настанови.
- Зараз, коли ми знищили Супераґента 000, а його помічники лазять по горах на іншому континенті, нашому плану не завадить ніхто! - І бабуся задоволено зареготала огидним, прокуреним басом.
До прозорої капсули, у якій висіла підступна бабуся, підбігло двоє бандитів.
- Шефе, які будуть вказівки? - спитав огрядний зловмисник, і Гриць пізнав голос бабусиного поплічника Чмиря-Байстрюченка.
- За двадцять три хвилини й сорок вісім секунд розпочнеться операція "Залізна  п'ятка". Ви знаєте, що тут, у цій велетенській статуї, ми розташували найпотужнішу у світі променеву установку. Саме за допомогою енергетичних струменів я змогла викликати повені та урагани. Саме вони допомогли мені розворушити вулкани й спровокувати землетруси. І нехай йолопи-вчені намагаються пояснити ці катаклізми космічними явищами - парадом планет та хвостатими кометами. Скоро вся Земля затремтить від моєї залізної ходи!
Бабуся-ніндзя ледь поворухнула лівою ногою - і раптом підлога під ногами Супераґента захиталася, і він, не втримавши рівноваги, впав додолу. Добре, що Гриць мав блискавичну реакцію. Він встиг згрупуватися й, перевернувшись через голову, закотився в найтемніший куток зали, де його ніхто не міг побачити. Решта ж вбраних у чорне бандитів борсалися на підлозі, безладно хапаючись руками один за одного.
- Шефине, що ви робите? Ми ж вам ще потрібні!!! - заволав другий бандюга, по-підлабузницьки рачкуючи навколо прозорої капсули.
"А це голос голомозого садиста, - подумки зауважив Гриць, - здається, наші давні знайомі знову перейшли у наступ".
- Але цього разу вони й справді загрожують усьому людству. Грицю, здається, наспів час вдатися до мистецтва гіпнозу, - підказав Супераґентові його власний внутрішній голос, і Гриць, як завжди, прислухався до його поради.

Розділ одинадцятий,
де Супераґент 000 марно намагається проникнути у підсвідомість бабусі-ніндзя, а до всесвітньої катастрофи залишаються лічені секунди
Підступна зловмисниця продовжувала вдоволено реготати, дивлячись, як навколо неї безпорадно борсаються й силкуються зіп'ястися на ноги її поплічники.
Напруживши свою могутню волю та інтелект, Гриць Мамай вп'явся поглядом в очі бабусі-ніндзя. Та що це? На обличчі старої лиходійки не ворухнувся жоден м'яз. Натомість помічники підступної бабусі враз завмерли у чудернацьких позах, і залою прокотилося голосне хропіння. Звичні до тупого виконання команд, бандити вмить скорилися телепатичному впливові Супераґента і занурилися у глибокий гіпнотичний сон.
"Певно, броньоване скло капсули не пропускає моїх біохвиль", - здогадався Гриць. Та в цю мить бабуся зауважила свого давнього супротивника.
- Гей ти, недобитку! - Бандитка ніби вдавилася власним реготом і враз споважніла.
Її голос, підсилений потужною аудіоапаратурою, загримів по цілій залі і, відбиваючись від металевих стін, примусив Супераґента затулити вуха долонями.
- На що ти сподіваєшся? Нехай мої телепні-помічники й цього разу не змогли тебе дістати. Та не радій - за кілька хвилин ми з моєю залізною подружкою влаштуємо невеличкий показовий виступ! - Лиходійка, підвішена у прозорій капсулі за сотні дротинок, поворухнула ногами, і Супераґент з жахом відчув, що статуя зробила велетенський крок уперед.
- Так-так! - У голосі бабусі-ніндзя залунала шалена радість. - До мого тіла під'єднані сенсорні надчутливі прилади. Варто мені хоч мізинцем поворухнути, як ця гігантська потвора слухняно повторить мій жест.
- Зажди! - скрикнув Супераґент і впритул наблизився до прозорої оболонки, за якою ворушила кінцівками цинічна зловмисниця. - Хіба ти не розумієш, що коли викличеш нові катаклізми, то життя на Землі може загинути? Невже ти віриш, що зможеш керувати тайфунами, землетрусами та повенями?
- Я можу все! - хвалькувато вигукнула бабуся-ніндзя й ледь плеснула в долоні.
В ту ж мить металева статуя страшно здригнулася, й Супераґент покотився додолу, невтримно падаючи у люк, що враз відкрився під його ногами. Вже падаючи у безвість, Гриць встиг помітити сліпучі цифри, що миготіли на величезному таймері над головою бабусі-ніндзя. До вибуху залишалося дев'яносто дев'ять секунд...

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2003 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=441

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков