Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3652)
З потоку життя (6866)
Душі криниця (3698)
Українці мої... (1507)
Резонанс (1599)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1754)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХУДОЖН╢ ЗОБРАЖЕННЯ «МОВНОГО РЕЙДЕРСТВА» У ПОЕТИЦ╤ ╤ВАНА НИЗОВОГО
╤ван Низовий – один ╕з найяскрав╕ших творц╕в художнього слова друго╖ половини ХХ –...


ЛИШ ЧЕКАЛИ Б НА МЕНЕ ДИТЯЧ╤ ДОПИТЛИВ╤ ОЧ╤, ╤ ДЗВ╤НКИМ «ДОБРИЙ ДЕНЬ!» ПОЧИНАВСЯ ЩОРАЗУ УРОК…
Дякую тоб╕, вчителько, що розв╕яла м╕й смуток, що допомогла мен╕ перебороти особист╕ негаразди...


ТАРАС ШЕВЧЕНКО ╤ ВОЛОДИМИР СОСЮРА
...використовуючи образи Шевченка, Сосюра не вдавався до ╖хн╕х простих рем╕н╕сценц╕й, а творчо...


«ВЧИТЕЛЬКО МОЯ, ЗОРЕ СВ╤ТОВА!»
Про талановитого молодого педагога — вчителя укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


«…МЕН╤ ╤ ВДЕНЬ, ╤ ВНОЧ╤ СНИТЬСЯ ОТА БЛАГОДАТЬ НАД ДН╤ПРОМ…»
ОБРАЗ УКРА╥НИ В ТВОРЧОСТ╤ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 15.12.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 15.12.2006
БОЛ╤ТИ БОЛЕМ СЛОВА НАШОГО...
Роксолана ЗОР╤ВЧАК

 (Продовження. Поч. у № 8 - 50).
 Де ж, нарешт╕, громадськ╕сть льв╕вська?! Чи громадяни перетворилися просто в населення?!
 Очевидно, до мови сл╕д упроваджувати ╕ транскрибован╕ слова, ╕ кальки - але там, де вони абсолютно необх╕дн╕. А без будь-яко╖ потреби вилучати питомо укра╖нськ╕ слова з мови й зам╕нювати ╖х чужими покручами - це злочин перед нац╕╓ю. А за злочин (лог╕ка п╕дказу╓) сл╕д карати... ╤ то г╕рко...
 Про наших б╕дних д╕ток-льв╕венят
 Виховання нац╕╖ почина╓ться з виховання д╕тей. У всесв╕тн╕й ╕стор╕╖ знаходимо чимало яскравих приклад╕в на доказ то╖ думки.
 Нав╕ть в умовах тотал╕тарного режиму наш╕ льв╕венята мали «Дитячий св╕т Барв╕нок», мали крамниц╕ ╕з забавками «Лис Микита» й «╤васик-Телесик». Нема╓ ╖х тепер. У центр╕ м╕ста красу╓ться величезна крамниця з написом «Дитячий супермаркет «Антошка». Лише одне укра╖нське слово - дитячий... Не шкодують усемогутн╕ (по сут╕, зденац╕онал╕зован╕) «батьки м╕ста» д╕тей, не думають, як складно дитин╕ оцей капосний супермаркет вимовити. ╤ - що набагато жахлив╕ше: як зранять ц╕ чуж╕ слова, англ╕йське й рос╕йське, душу дитячу, як зародять суржикову ментальн╕сть...
 А про це м╕сто колись Василь Симоненко писав:
Бубняв╕ють думки,
проростають словами,
╥х паг╕ння бринить у завихренн╕ дн╕в -
Ц╕лий тиждень живу
╕ ходжу межи львами,
Недаремно ж м╕сто
 взива╓ться - Льв╕в...
 Ки╖вськ╕ каштани...
 ╕ Mister Snack
 Ки╖в - столиця мо╓╖ В╕тчизни.
«З глибин в╕к╕в ╕ гордо, й величаво вста╓ легендами ов╕яне ╕м’я»
(В. Симоненко). Ки╖в - це Хрещатика краса... Ки╖вськ╕ каштани - це щось до болю р╕дне й кохане.... Ки╖в - це вогненний к╕нь Богдана, диво-Соф╕я, Михайл╕в собор, князь Володимир на ки╖вських горах, Андр╕╖вський собор - шедевр Растрелл╕; Аскольдова могила на Дн╕прових кручах; м╕ст Патона через Дн╕про-Славутич; сам Дн╕про, осп╕ваний в легендах, думах ╕ п╕снях; чар╕вна Русан╕вка, Золот╕ ворота, Тарас Шевченко в непохитн╕й бунтарськ╕й задум╕ навпроти Ки╖вського нац╕онального ун╕верситету, що носить його ╕м’я.
У л╕тературну карту Ки╓ва вписано ╕мена ╤вана Франка (уперше при╖хав сюди 1885 p., востанн╓ - 1909), Лес╕ Укра╖нки, Михайла Коцюбинського, Агатангела Кримського, Бориса Гр╕нченка, ╤вана Нечуя-Левицького, Олександра Довженка, ╤вана Св╕тличного, Василя Стуса, Миколи Лукаша, Григор╕я Кочура й багатьох-багатьох ╕нших чарод╕╖в Укра╖нського Слова.
 Кожен при╖зд до Ки╓ва - для мене свято. Але все, що негоже в цьому м╕ст╕, ранить душу. Мабуть, тому такою наругою видались мен╕ цими днями нов╕ назви ╖далень та буфет╕в, що з’явилися в Ки╓в╕, зокрема серед ки╖вських каштан╕в - Mister Snack. Просто отак, на крамницях, латиницею. Наче нема╓ кирилиц╕, наче нема╓ сво╖х назв ╕ сл╕в... Чим не гож╕ назви «Затишок», «Частунок», «Смачненько», «Частуйтесь на здоров’я», «Перекуска», «Закуска», «Вареники» та чимало ╕нших?!
 Якби ж усе обмежувалося розповсюдженням ц╕╓╖ назви! Але ж ╕з лихо╖ вол╕ глухих до Слова
(а, отже, й дол╕ народу) можновладц╕в так╕ чуж╕ назви зустр╕чаються скр╕зь, по вс╕й Укра╖н╕. ╤нколи латиницею велично красу╓ться чужа назва, й десь зовс╕м маленькими л╕терами подано укра╖нський в╕дпов╕дник - ╕ це ж в Укра╖н╕!
 Не надто звинувачую власник╕в окремих установ - р╕вень ╖хньо╖ ╕нтел╕гентност╕ бува╓ р╕зним! Та й Укра╖на, наша земля, - для них не б╕льше, н╕ж м╕сце доброго заробку та дешево╖ робочо╖ сили. Але де ж кер╕вники м╕ст ╕ нашо╖ Держави? Чи не розум╕ють вони, що так╕, здавалося б, «др╕бнички» породжують суржикову ментальн╕сть, що мова - це найкоштовн╕ший скарб народу!

 Про «прайси» та про «перформенси»: жмут роздум╕в

 Я - на Хрещатику. Милуюсь але╓ю знаменитих ки╖вських каштан╕в, що вже зазелен╕ли... Раптом кидаю поглядом на к╕оск - ╕ бачу журнал ╕з написом «Прайси». Виявля╓ться, звичайн╕с╕нький рекламний журнал ╕з зазначенням ц╕н та з галасливими (й часто неправдивими) закликами, до яких ще не звикла наша ментальн╕сть. Але чому ж не назвати його «Ц╕ни»?! Мабуть, щоб не змогли покупц╕ зор╕╓нтуватися, про що йдеться, щоб за╕нтригувати, збаламутити ╖х. Д╕лкам треба наживи, а що засм╕чують вони мову — це ╖х аж н╕як не турбу╓. Р╕зноман╕тн╕ неграмотн╕ оголошення - поруч ╕з «Прайсами» «красу╓ться» ще одна знах╕дка -  «Музичний перформенс» (зам╕сть «Музичне виконання», «Музичний веч╕р») - фатально шк╕длив╕ для розвитку мови. Адже запозичати ╕ноземн╕ слова доречно лише для тих понять, для яких нема╓ сво╖х сл╕в. У протилежному випадку вони абсолютно
зайв╕. Транскрипц╕я - це лише наб╕р незрозум╕лих, часто важких до вимови звук╕в, що сприя╓ неч╕ткост╕ думки.
 Як же змагатися з ц╕╓ю пошестю в торговельн╕й та д╕лов╕й сферах?! Адже вона виклика╓ в╕дчуття, що наша нац╕я ще не сформована, що не ма╓мо достатньо╖ к╕лькост╕ нац╕онально св╕домих промисловц╕в... У роздумах звертаюся до дуже ц╕кавого виступу ╤вана Ющука - зав╕дувача кафедри слов’янсько╖ ф╕лолог╕╖ Ки╖вського м╕жнародного ун╕верситету - на парламентських слуханнях проблем укра╖нсько╖ мови 12 березня 2003 р. (опубл╕ковано в тижневику «Слово
Просв╕ти» за 23 - 29 кв╕тня 2003 p.). Мовознавець перекону╓, що ми - не виняток. Адже у Франц╕╖ понад дв╕ст╕ рок╕в тому - п╕сля Велико╖ французько╖ революц╕╖ - половина населення не волод╕ла французькою; коли сто сорок рок╕в тому ╤тал╕я здобула незалежн╕сть, ╕з 25 млн. ╖╖ громадян розмовляло ╕тал╕йською мовою лише 600 тис., тобто 2,4 в╕дсотка; в ╤ндонез╕╖, що здобула незалежн╕сть 1945 p., колон╕затори насаджували голландську мову до такого р╕вня, що, по сут╕, ╕ндонез╕йськ╕ ╕нтел╕генти думали майже виключно голландською мовою.
 Отже, ╕сторичн╕ факти переконують, що под╕бн╕ ситуац╕╖ траплялися у св╕т╕. Щоб виправити становище в Укра╖н╕, потр╕бн╕ не лише державн╕ законодавч╕ заходи, сл╕д виховувати нац╕онально св╕дому ╕нтел╕генц╕ю, людей, для яких усе, що стосу╓ться державно╖ мови й ширше - нац╕онально╖ культури, - справа свята. В╕ддаймо ж належну шану вчителям-патр╕отам, допомагаймо ╖м!

 Про... с╕т╕, ...шинок ╕ ...в╕зарда

 Хоча буваю в Ки╓в╕ дуже часто, кожна по╖здка - це свято, велике свято. Кохаюсь у Ки╓в╕, люблю його як величаву й горду столицю мо╓╖ В╕тчизни, як колиску нашо╖ ╕стор╕╖, як центр нашо╖ науки, нашо╖ культури, як м╕сто мо╖х благородних Учител╕в, найщир╕ших друз╕в та однодумц╕в. Як тебе не любити, Ки╓ве м╕й! Нещодавно при╖хала я знову до Ки╓ва й була зранена... знущанням над р╕дним м╕стом. Маю на уваз╕ мовне оформлення столиц╕, а воно день у день жахлив╕ше. Це ж наша в╕зитна картка ╕ для нас самих, ╕ для ╕ноземц╕в! Коли виходила ╕з прим╕щення вокзалу, душу обпалили «мовн╕ знах╕дки» - написи: «С╕т╕ кафе», «С╕т╕ казино» та «Шинок Coca-Cola» (згадався символ╕чний неолог╕зм «cola-colonization» - «американ╕зувати св╕т напо╓м кока-кола»!). Поблизу височить розк╕шний McDonalds (власникам ц╕╓╖ установи також доречно б поважати мову народу, на земл╕ якого знайшли непоганий зароб╕ток!), а тод╕ - невеличка крамничка з р╕дним написом «Хл╕б»
(╕ жах пронизу╓ в╕д думки, що, можливо, хтось - хижий! - напише незабаром «Бред» або ж «Лоуф»). А в центр╕ м╕ста - крамниця п╕д назвою «В╕зард»...
 Це вже не просто надсилля чужоземних сл╕в, це безглузде, потворне (а можливо, ╕ злобне) намагання створити укра╖нсько-американський г╕брид, щось на зразок pidgin English. Але якщо згаданий торговельний жаргон виник для виконання певних комун╕кативних функц╕й, то в Укра╖н╕ ан╕як╕с╕нько╖ потреби в такому мовному неподобств╕ нема╓. Кому ╕ чим не догодило наше слово «м╕сто»?! Чим кращий не зрозум╕лий загалу «В╕зард» за наш╕ лексеми «Чар╕вник», «Чаклун», «Чарод╕й»?!
 Окремо хочеться звернути увагу на столичний («кока-кол╕вський») «шинок». Запозичене з н╕мецько╖ мови (einschenken - «наливати»; der Ausschank, -es - «╖дальня найнижчого ╜атунку, ╕з спиртними напоями»), слово «шинок» здавна вживалося в укра╖нськ╕й мов╕ в цьому ж значенн╕. За академ╕чним «Словником укра╖нсько╖ мови», «шинок» - це «невеликий заклад, де продавалися на розлив спиртн╕ напо╖; корчма» (СУМ. - Т. 11. - С. 454). Словник пода╓ його з ремаркою «застар╕ле». Доречно, мабуть, було б ще додати, що цей заклад був дуже прим╕тивним, найнижчого рангу. Дуже часто зустр╕ча╓ться слово «шинок» у творах наших класик╕в: «Вс╕ грош╕, що в╕н заробляв у пана та в людей на возах, на плугах та боронах, старий Кайдаш пропивав у шинку» (╤. Нечуй-Левицький); «Ще я був малим, як батько Зве було та каже: - Синку! на посудину та зб╕гай По гор╕лочку до шинку» (Я. Щогол╕в). Утворене в╕д цього ╕менника д╕╓слово шинкувати часто вжива╓ться метафорично, з р╕зко пейоративними конотац╕ями, пор.: «Земля кричить. Шинкують кров’ю в╕йни, ╤ падають занози в╕д ярма» (В. Симоненко). «Я наркотиками не шинкую», - стверджував ╤. Франко, пишучи про те, що «не в т╕м р╕ч, з яко╖ бочки бере поет нап╕й, що пода╓ свойому народов╕, а в т╕м, який нап╕й в╕н пода╓ йому, чи чисте покр╕пляюче вино, чи наркотик на приспання» (Передмова до зб╕рки «Поеми» 1899 p.).
 Прим╕щення, де продають кока-колу, доречно б назвати «Напо╖» або ж (якщо вже украй побажане ╕ноземне слово) «Б╕стро».
 Хто дав право можновладцям розкрадати найб╕льший скарб народний - мову?! Хто дав право ус╕м ╕ншим мовчати, згадаймо Шевченкове: «А брат╕я мовчить соб╕, Витр╕щивши оч╕! Як ягнята. «Нехай, - каже, - Може, так ╕ треба»?! Може, так НЕ треба?!

 Жорсток╕ слова

 У в╕рш╕ ╤. Франка «Якби ти знав, як много важить слово...» (цикл «╤з книги Кааф», зб╕рка «Semper tiro») ╓ так╕ повчальн╕ рядки:
 Якби ти знав, як╕ глибок╕
  чинить рани
 Одно сердите, зг╕рдне╓ сл╕вце,
 Як чист╕ душ╕ кривить
  ╕ поганить,
 ╤ тро╖ть на весь в╕к, -
  якби ти знав оце!
 До таких «сл╕вець» у сучасному укра╖нському мовленн╕ належать дуже часто вживан╕ ╕менникова та прикметникова лексема-терм╕н «престар╕лий (-а, -е)» та висл╕в-кл╕ше «люди похилого в╕ку». Так побудовано оцей наш дивний св╕т, що життя старших людей через р╕зноман╕тн╕ хвороби та переживання загалом трудне. В Укра╖н╕ в умовах над╕нфляц╕╖ воно дуже часто й голодне, й холодне.
 (Зак╕нчення в наступному номер╕).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 15.12.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4330

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков