Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3435)
З потоку життя (6666)
Душі криниця (3603)
Українці мої... (1481)
Резонанс (1538)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1711)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УКРА╥НСЬК╤ ТЕЛЕКАНАЛИ В С╤ЧН╤ МАЙЖЕ НЕ ЗГАДУВАЛИ АНЕКСОВАНИЙ КРИМ
Так╕ дан╕ наведен╕ у мон╕торингу “Детектор мед╕а” за с╕чень 2020 року.


У РОС╤╥ ВИНЕСЛИ ВЖЕ 29 ВИРОК╤В КРИМЧАНАМ, ЯК╤ НЕ ХОТ╤ЛИ СЛУЖИТИ В АРМ╤╥
Про це уповноважений ВР Укра╖ни з прав людини Людмила Ден╕сова написала у Facebook.


ПРАВОЗАХИСНИКИ ПРОСЯТЬ СПРОСТИТИ В’╥ЗД У КРИМ ╤НОЗЕМНИМ ЖУРНАЛ╤СТАМ
У цьому зв’язку правозахисники просять внести в╕дпов╕дн╕ зм╕ни у законодавство


ДЕРЖКОМТЕЛЕРАД╤О ПРОДОВЖУ╢ АКТИВНУ СП╤ВПРАЦЮ З КООРДИНАТОРОМ ПРОЕКТ╤В ОБС╢ В УКРА╥Н╤
╤ чому жоден з проект╕в – н╕ колишн╕х, н╕ нин╕шн╕х, н╕ в╕д ОБС╢, н╕ в╕д будь-кого ╕ншого -...


ВЛАСНИКА ПАРКУ ЛЕВ╤В У КРИМУ В╤ДПУСТИЛИ П╤Д ДОМАШН╤Й АРЕШТ
П╕дконтрольний Рос╕╖ верховний суд Криму ухвалив р╕шення про зм╕ну запоб╕жного заходу для...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 15.12.2006 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 15.12.2006
ОДЕСЬК╤ ЗУСТР╤Ч╤
Серг╕й ЛАЩЕНКО.

 Оск╕льки я вважаю, що кожен хороший почин у сусп╕льств╕ вартий того, щоб про нього част╕ше згадували, то не зраджу ц╕й тез╕ ╕ тепер. Як перша моя по╖здка до Одеси (про не╖ йшлося у статт╕ «Одеса - вз╕рець для Криму?»), так ╕ нин╕шня були лог╕чним продовженням акц╕╖ Укра╖нського католицького ун╕верситету «Р╕здво у Львов╕». Одесити п╕знавали Льв╕в, а ми - одесит╕в.
 Початок був хорошим, тож ╕ я, аби зб╕льшити результативн╕сть акц╕╖, добров╕льно «впрягся в тему». Тим б╕льше, що йшлося не лише про користь для Укра╖ни у в╕ддаленому майбутньому, але й про можлив╕сть запозичення одеського досв╕ду кримським укра╖нством вже тепер. Маю на уваз╕ одеський досв╕д мовного в╕дродження, бо при╖хали на льв╕вське Р╕здво переважно укра╖номовн╕ одесити, або ж т╕, хто толерантно ставиться до мови. Це було при╓мне в╕дкриття. Стало зрозум╕лим, що одесити у пор╕внянн╕ з кримчанами сутт╓во «вирвалися вперед», хоча усп╕хи ╖хн╕, з точки зору льв╕вського обивателя, могли б здатися б╕льш н╕ж скромними.
 Але для кримчан... Нав╕ть факт дом╕нування укра╖нських шк╕л у «перлин╕ б╕ля моря» сприйма╓ться як щось майже фантастичне! Якщо це сталося в Одес╕, то чому цього не може бути в Криму? Чи Крим - особлива територ╕я? Чим же саме? ╤ в чому тод╕ особлив╕сть Одеси?
 Одним словом, питань було багато, а ╜рунтовних в╕дпов╕дей на них я ще не знав. Одесу треба було в╕дкривати для себе. У травн╕ був лише початок. У вересн╕ - продовження. Коли буде к╕нець? Не знаю. На м╕й погляд, Одесу можна в╕дкривати все життя. По-перше, тому що «вся Одесса очень велика», а по-друге, тому, що вона розма╖та ╕ багатогранна. На вивчення одного лише укра╖нського життя потр╕бн╕ м╕сяц╕, а може, й роки. Зрештою, саме на ц╕й тем╕ я й вир╕шив зосередитись.
 Дуже швидко зрозум╕в: укра╖нське обличчя Одеси було б надто бляклим без традиц╕й «Просв╕ти», статут яко╖ був ухвалений д╕ячами одесько╖ «Громади» ще у 1905 роц╕. Незважаючи на жахлив╕ репрес╕╖ впродовж ХХ стол╕ття, укра╖нство тут вижило ╕ «Просв╕ту» пам’ята╓. Добре про не╖ написав одесит ╕ в минулому активний дописувач до нашо╖ газети Григор╕й Зленко:
Через сто л╕т диву╓мось т╕й сил╕,
Яка когорту д╕яч╕в зростила
Й закликала до прац╕ весь народ.
╥╖ й сьогодн╕ бачимо ми м╕ти:
Новий зас╕в вихову╓ «Просв╕та»,
Не прагнучи подяк ╕ нагород.
 З тим «новим зас╕вом» я конче мусив познайомитись. Заб╕гаючи наперед, скажу, що познайомився ╕ не розчарувався. Але для об’╓ктивност╕ зазначу, що якась частина одесит╕в приходить до укра╖нства незалежно в╕д м╕сцево╖ «Просв╕ти». Як-не-як, у держав╕ для цього вже ╕снують певн╕ умови.

 БЕЛЬГ╤╢ЦЬ ТОМ

 Саме таких, у першу чергу, я й збирався пров╕дати. Це були наш╕ передплатники Олекс╕й Чорний ╕ Галина Коваль - головна геро╖ня матер╕алу «Яка вона, укра╖нська Одеса?» («КС» в╕д 31.03.2006).
 Для мене приготували сюрприз: за два дн╕ до мого при╖зду в Одес╕ з’явився мандр╕вник-екстремал з Бельг╕╖ Том Вантюкон. Про╖здом (велосипедом!) з ╢вропи до Непалу. Олекс╕й випадково познайомився з ним на вулиц╕ ╕ запросив до себе додому. Том не оч╕кував тако╖ гостинност╕ в╕д укра╖нц╕в, але в╕д пропозиц╕╖ не в╕дмовився. По-перше, в готел╕ дуже дорого, по-друге, чудова нагода краще п╕знати одесит╕в! Гостюючи у молодого подружжя, Том був ╕ для них знах╕дкою, маленькою енциклопед╕╓ю ╓вропейського життя. Я теж не пошкодував, що трапилась така «накладка». По-перше, Том - фламандець, а на його батьк╕вщин╕ фламандська мова вимушена боротись за сво╓ ╕снування в т╕н╕ значно потужн╕шо╖ французько╖ мови, яка також ╓ державною. Тож сп╕льн╕ теми для розмови у нас були. Добре, що мо╖ мил╕ одесити на пристойному р╕вн╕ сп╕лкувалися з ним англ╕йською та й мен╕ перекладали те, чого я не розум╕в. Оце такий був сюрприз.
 До реч╕, Том вважа╓, що в укра╖нц╕в ╓ вс╕ п╕дстави не любити рос╕ян, ╕ тому в╕н був дуже здивований, коли д╕знався, що ставлення одесит╕в до рос╕ян ╕ Рос╕╖ ц╕лком толерантне. А ми й соб╕ задумалися: чому? Фламандц╕ недолюблюють француз╕в, хоч т╕ й не морили ╖х голодоморами, не розстр╕лювали ╕ не депортували.
 В Одес╕ ж було репресовано ╕ знищено у 20 - 30-т╕ роки дек╕лька тисяч св╕домих укра╖нц╕в. Ось як вмирала донька засновника одесько╖ «Просв╕ти» Михайла Комарова - Галина:
 «...НКВД продовжувало сво╓ полювання за нац╕онально св╕домими людьми; хвиля пересл╕дувань досягла ╕ Комарових. П╕д час обшуку забрали все ц╕нне з квартири, згодом ╕ саму квартиру, ╕ т╕льки тому, що Галя лежала «нап╕втрупом», с╕м’╖ залишили одну к╕мнату. В 1937 роц╕ не стало сестри Галини Люби, л╕каря. С╕м’я так б╕дувала, що довелось продати майже весь одяг. Незабаром арештували Богдана, якому ╕нкрим╕нували шпигунство на користь н╕мецько╖ та японсько╖ розв╕док. Викликали в НКВД майже вс╕х р╕дних, били, кал╕чили.
А в цей час Галина Комарова, парал╕зована, лежала на смертному одр╕. ╥╖ т╕ло розкладалося заживо, день ╕ н╕ч тримали в╕дкритим в╕кно. Померла вона в страшних муках 12 лютого 1938 року...»
 Ось так знищувалося укра╖нське обличчя Одеси. Мало хто вижив, тому н╕кому вже ненавид╕ти... Ось так х╕ба що ми могли все пояснити Тому.
 До реч╕, з при╓мн╕стю зазначу, що я процитував уривок з╕ статт╕ ялтинки Св╕тлани Кочерги, яка була надрукована у книз╕ «Одеська «Просв╕та». Минуле, сучасне й майбутн╓» (Одеса, 2006).
 Не знаю, чи зрозум╕в Том мовно-етн╕чну специф╕ку укра╖нського П╕вдня, але переконаний, що завдяки гостинност╕ наших одеських передплатник╕в Олекс╕я ╕ Галини в╕н повезе з собою у Бельг╕ю найкращ╕ враження про Укра╖ну. Ми домовилися, що коли в╕н стане знаменитим, то обов’язково дасть ексклюзивне ╕нтерв’ю для «Кримсько╖ св╕тлиц╕».

 ДО УКРА╥НСЬКО╥ ╤ДЕ╥ - ЧЕРЕЗ ╤СТОР╤Ю

 Для налагодження укра╖нського життя в Одес╕ 90-х потр╕бна була не лише преса, але й передача на м╕сцевому рад╕о. ╤ тут чимало зробила Ал╕на Пляченко - голова Одесько╖ орган╕зац╕╖ Л╕ги укра╖нських ж╕нок. Понад с╕мдесят рад╕опередач! Вс╕ вони, записан╕ на касетах, й дос╕ збер╕гаються у не╖ вдома. ╤ це вже ╕стор╕я...
 Досл╕днику укра╖нського в╕дродження в Одес╕ к╕нця другого - початку третього тисячол╕ття було б дуже легко вивчити вс╕ його етапи, прослухавши рад╕опередач╕ у хронолог╕чн╕й посл╕довност╕.
 Пан╕ Ал╕на зак╕нчила ф╕лфак Одеського держун╕верситету, а проблемами нац╕онально-патр╕отичного виховання зац╕кавилась, працюючи доцентом Одеського ╕нституту Сухопутних в╕йськ. До реч╕, ситуац╕я з рад╕опрограмою «Прийди до серця, Укра╖но!», яку веде Ал╕на Григор╕вна, тр╕шки схожа на нашу, «св╕тличанську». С╕м рок╕в вона ф╕нансувалася державою, а п╕сля Помаранчево╖ революц╕╖... ф╕нансування припинилося. Тепер за п╕вгодини еф╕рного часу Ал╕на Григор╕вна мусить заплатити триста гривень! ╤ н╕кого на ц╕кавить, де вона ╖х в╕зьме? Ось так╕ зм╕ни п╕сля Майдану; як бачимо, не в усьому позитивн╕. Мабуть, тому, що Парт╕я рег╕он╕в у област╕ ╓ найсильн╕шою, а укра╖нське нац╕ональне в╕дродження для не╖ не ╓ пр╕оритетним завданням.
 Тож патр╕оти покладаються лише на себе. Слухаючи Ал╕ну Григор╕вну, роблю для себе висновок: нов╕тн╓ укра╖нське в╕дродження в Одес╕ було б неможливе без м╕сцевих ╕сторик╕в. Без них ╕ одеську «Просв╕ту» важко соб╕ уявити. Показуючи мен╕ касети ╕з записаними рад╕опередачами, пан╕ Ал╕на розпов╕да╓:
 - Я й сама прийшла до укра╖нства через ╤стор╕ю. ╤ якби можна було оперативно повернути ╕сторичну пам’ять кожному одеситу, то багато з них стали б патр╕отами Укра╖ни! Але до ц╕╓╖ ╕дил╕╖ ще далеко. Осв╕тньою роботою в масштабах Укра╖ни зав╕ду╓ соц╕ал╕ст Н╕кола╓нко. На жаль, тепер укра╖нська школа ще не гаранту╓ глибоких знань з ╕стор╕╖. Учн╕ не усв╕домлюють багатьох важливих речей. Наприклад, того, що ╕ Перша св╕това в╕йна, ╕ Друга - для укра╖нського народу були братовбивчими. Програми програмами, але багато ще залежить в╕д учител╕в, в╕д ╖хньо╖ позиц╕╖. Перев╕рити роботу вс╕х викладач╕в, на жаль, неможливо, а справжн╕х патр╕от╕в серед них на Одещин╕ не так вже й багато.
 Тому для програми «Прийди до серця, Укра╖но!» я намагалася залучити якомога б╕льше в╕домих у м╕ст╕ людей, що стоять на державницьких позиц╕ях. Наприклад, доцента Фесика, досв╕дченого викладача ╕стор╕╖; молодого викладача Нац╕онального ун╕верситету - Олександра Музичка (зараз в╕н ╓ сп╕вроб╕тником ╤нституту стратег╕чних досл╕джень), Анатол╕я ╤вановича Мисечка - також чудового фах╕вця з ╕стор╕╖. Ц╕кавим для одесько╖ аудитор╕╖ був ╕ полковник Володимир Шевченко (колишн╕й м╕й начальник кафедри в ╤нститут╕ Сухопутних в╕йськ).
 Теми рад╕опередач? Ну, наприклад, так╕: «ОУН-УПА: наша ганьба чи наша горд╕сть?», «Чи треба боятися НАТО?», була передача ╕ про ╤вана Ог╕╓нка, ╕ про Андрея Шептицького, ╕ про вибори, ╕ про мову.
 Якось п╕сля передач╕ подзвонив викладач юридично╖ академ╕╖: «Мы иначе подаем историю, учим студентов уважать героев Великой Отечественной войны, а не оуновцев!» На що я йому в╕дпов╕ла: «Якщо ви й дос╕ так пода╓те матер╕ал, то вам пора на пенс╕ю. А студенти повинн╕ знати справжню укра╖нську ╕стор╕ю».
 
 (Зак╕нчення в наступному номер╕).
На фото: «св╕тличани» Галина ╕ Олекс╕й та бельг╕╓ць Том.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 15.12.2006 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4328

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков