Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3652)
З потоку життя (6866)
Душі криниця (3698)
Українці мої... (1507)
Резонанс (1599)
Урок української (997)
"Білі плями" історії (1754)
Крим - наш дім (534)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХОВАЙ ВИЛА НА ВАВИЛА!...
Наш╕ традиц╕╖


ЗАП╤ЗН╤Л╤ ЛАСТ╤ВКИ
З фенолог╕чного щоденника


СТРОГИЙ П╤СНИЙ ДЕНЬ
11 вересня — Ус╕кновення Голови пророка, Предтеч╕ та Хрестителя Господнього ╤вана.


ПОДАРУНОК ╤З КРИМУ
╤м’я нашого земляка, прекрасного поета-л╕рика, перекладача, журнал╕ста Данила Кононенка...


НАТАЛ╤Я ПАС╤ЧНИК:900 МЕТР╤В НАД Р╤ВНЕМ МОРЯ
ск╕льки не запалюй не горить т╕льки кволим димом сходить ватра перший сн╕г народиться за мить хоч...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 15.12.2006 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#51 за 15.12.2006
СВЯТО МИКОЛАЯ
Прото╕╓рей Олег ВЕДМЕДЕНКО

 19 грудня Церква Христова згаду╓ святого Миколая, арх╕╓пископа Мир Л╕к╕йських, чудотворця. Сказання про жит╕я особливо шанованих святих донесло до нас в╕домост╕ про життя ╕ працю цього угодника Божого.
 Майбутн╕й святий народився у л╕к╕йському м╕ст╕ Патар╕ наприк╕нц╕ ╤╤╤ стол╕ття. Батьки його були багатими й благочестивими, ╕ за порадою дядька його, ╓пископа патарського, присвятили сина на служ╕ння Господу. В молод╕ л╕та Миколай був висвячений в сан пресв╕тера ╕ все життя сво╓ в╕ддав на служ╕ння Богов╕ й паств╕. Коли батьки померли, в╕н використав усе сво╓ багатство на допомогу убогим, стражденним та нещасним. Пам’ятаючи запов╕дь Божу, святий праведник робив добро та╓мно, не чекаючи винагороди за численн╕ благод╕яння.
 Життя майбутнього святителя було сповнене чудесних под╕й. Так, п╕д час подорож╕ до гробу Господнього Миколай заспоко╖в бурю на мор╕ ╕ воскресив одного матроса, який впав з верха корабельно╖ щогли й розбився на смерть. Повернувшись з ╢русалима, в╕н мав бажання в╕ддалитися в╕д св╕ту та ц╕лковито присвятити сво╓ життя Богов╕, але п╕д час молитви почув Голос, який сказав йому: «Миколаю! Це не та нива, на як╕й принесеш ти оч╕куваний Мною пл╕д. Зверни життя сво╓ до людей, щоб прославилося в тоб╕ ╤м’я Мо╓...» Почувши ц╕ слова, спасенник зрозум╕в, що йому призначене Господом не чернече життя ╕, полишивши думки про усам╕тнення, вирушив у Мири, головне м╕сто Л╕к╕╖, не знаючи ╕ще, що чека╓ там на нього...
 У Мирах в цей час обирали ╓пископа на м╕сце щойно померлого ╤оанна, ╕ стар╕шому з арх╕пастир╕в було вид╕ння: йому з’явився «Муж св╕тлий» ╕ наказав вноч╕, перед ран╕шн╕м богослуж╕нням, стати в дверях та дожидатися прихожан. «Перший, хто ув╕йде», - сказав в╕н, - «╕ ╓ обранець Божий; ╕ ╕м’я йому - Миколай». ╢пископ розпов╕в про це ╕ншим арх╕╓реям, ╕ коли вони з╕бралися до церкви, в╕н став б╕ля вх╕дних дверей храму. Першим, хто ув╕йшов у церкву, був святий Миколай. «Як звати тебе?» - спитав його ╓пископ. «Миколай, раб тво╓╖ святин╕», - смиренно в╕дпов╕в йому великий чудотворець. Тод╕ ╓пископ, взявши його за руку, поставив посеред ╕нших ╓пископ╕в, ╕, звертаючись до народу, що сходився до храму, гучним голосом сказав: «Прийм╕ть, браття, свого пастиря! Сам Дух Святий помазав його ╕ доручив йому управл╕ння вашими душами. Не людський виб╕р, але суд Божий настановив його...» Громада рад╕сно дякувала Господу, а майбутн╕й святитель, п╕дкорившись вол╕ Бож╕й, смиренно прийняв високий сан арх╕╓пископа, хоча й вважав себе недостойним бути нам╕сником святительсько╖ кафедри.
 Ставши пастирем л╕к╕йсько╖ церкви, святий Миколай повн╕стю присвятив себе паств╕ й невтомно п╕клувався про благо духовних д╕тей сво╖х. Однак невдовз╕ мирне управл╕ння святителя було порушене жорстокими гон╕ннями, що ╖х в╕дкрив проти християн ╕мператор Д╕оклет╕ан. Вони розпочалися в Никомид╕╖, а зв╕дти поширились на всю Римську ╕мпер╕ю, досягли й л╕к╕йсько╖ област╕. Святий Миколай, не боячись гонител╕в, безстрашно пропов╕дував в╕ру Христову, за що разом з багатьма християнами був ув’язнений до темниц╕, де страждав в╕д голоду й спраги, терп╕в ус╕ляк╕ скорботи, сво╖м прикладом ╕ словом п╕дтримуючи та вт╕шаючи ╕нших в’язн╕в.
 З початку царювання ╕мператора Костянтина гон╕ння припинилися, ╕ Мир-Л╕к╕йський арх╕╓пископ, вийшовши з темниц╕, знов взяв управл╕ння над сво╓ю паствою. У цей час нове лихо сп╕ткало церкву: в н╕й почалися внутр╕шн╕ чвари. ╢рес╕ ╕ розколи взялися турбувати християн. В надрах само╖ церкви з’явилися неправдив╕ вчител╕, на чол╕ яких став александр╕йський священик Ар╕й. Бажаючи в╕дновити мир в церкв╕ Христов╕й, ╕мператор 325 року скликав у м╕ст╕ Н╕ке╖ ╓пископ╕в з р╕зних областей ╕мпер╕╖ для вир╕шення питань, що ╖х п╕дняли в╕дступники. Це був перший вселенський Собор, на якому були присутн╕ 318 отц╕в Церкви. Собор засудив ар╕анську ╓ресь, також на ньому був складений Символ В╕ри до 8-го члена. На цьому собор╕ був присутн╕м й арх╕╓пископ Миколай, ╕ п╕д час гостро╖ суперечки з Ар╕╓м, «не стерп╕вши богохульства, вдарив його по щоц╕...» Цей прикрий вчинок був справедливо засуджений ус╕м собором ╓пископ╕в. Святителя Миколая позбавили арх╕╓рейських знак╕в. Проте деяк╕ з ╓пископ╕в мали те ж саме чудне вид╕ння, що було перед вибранням його в арх╕╓ре╖: вони «побачили з одного боку в╕д святителя ╤суса Христа з ╓вангел╕╓м, а з другого - Мат╕р Божу з омофором (арх╕╓рейським напл╕чником. - Авт.)». П╕сля цього в╕дкриття святому Миколаю повернули арх╕╓рейськ╕ знаки ╕ почали вшановувати його як угодника Божого.
 Певна р╕ч, отакий вчинок святого пастиря не був тод╕, ╕ не ╓ тепер прикладом для насл╕дування, хоча в╕н ╕ св╕дчить про ревн╕сть його до Божого. Бо «не силою й не м╕ццю», - навча╓ Господь, - «але т╕льки Духом Мо╖м». Святим Духом смирення й любов╕ ма╓ змагатися во╖нство Христове. Тож цей еп╕зод ╓ лише п╕дтвердженням того, що лише Господь без гр╕ха, ╕ що вс╕ ми, нав╕ть найдосконал╕ш╕ з нас, не застрахован╕ в╕д помилок. Згадаймо у цьому контекст╕ й святого апостола Петра, який в запал╕, захищаючи Учителя, «в╕дс╕к вухо рабу первосвященика, Малхов╕». Що в╕дпов╕в на це Христос? «Сховай свого меча в його м╕сце, бо вс╕, хто в╕зьме меча (у тому числ╕ й меча образливого слова. - Авт.), в╕д меча ╕ загинуть (тут загинуть духовно, втративши смирення, а отже, й благодать. - Авт.)». Вт╕м, вид╕ння стосовно святого Миколая, отримане арх╕╓реями церкви, було св╕дченням як щирого його розкаяння у тому що сталося, так ╕ прощення йому хвилинно╖ слабкост╕ Усемилостивим Богом.
 Повернувшись у Мири, святий Миколай, як ╕ ран╕ше, продовжував керувати сво╓ю паствою, зд╕йснивши в цей час багато чудес, про як╕ детально розпов╕да╓ться в широкому опис╕ його життя. Св╕й земний в╕к в╕н ск╕нчив у глибок╕й старост╕, у 343 роц╕, в Мирах, ╕ був покладений у соборн╕й церкв╕. З нетл╕нних мощ╕в його точилося благовонне миро, в╕д якого в╕руюч╕ отримували зц╕лення. Згодом мощ╕ були перенесенн╕ в м╕сто Бар (╤тал╕я), де вони спочивають ╕ донин╕.
 Церква прославля╓ святого Миколая чудотворця нар╕вн╕ з╕ святими апостолами ╕ святку╓ день його упоко╓ння 19 грудня, а 22 травня - день перенесення мощ╕в у м╕сто Бар.
 * * *
 НАПИШ╤ТЬ, ╕ ми по╕нформу╓мо Вас, як отримати поштою книги, конспекти лекц╕й, а також ауд╕о- та в╕деозаписи лекц╕й та пропов╕дей прото╕╓рея Олега Ведмеденка. У лист вклад╕ть порожн╕й конверт з╕ зворотною адресою.
НАША АДРЕСА: Прото╕╓рею Олегу Ведмеденку, Б╕бл╕йна школа духовного вдосконалення, а/с 18, Луцьк-21, Укра╖на, 43021. (www.vedmedenko.org)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #51 за 15.12.2006 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4326

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков