"Кримська Свiтлиця" > #49 за 01.12.2006 > Тема "З перших уст"
#49 за 01.12.2006
«╤ СТАЛО СТРАШНО В ЧОРНОМУ БЕЗВ╤Р’╥...»
ЛИСТ В НОМЕР
Шановна редакц╕╓! Моя родина надзвичайно вдячна ваш╕й газет╕ за те, що ви оприлюднили спогади тих, хто пережив Голодомор. М╕й р╕д прекрасно пам’ята╓ ╕ страшн╕ 1932 - 1933, ╕ 1946 - 1947 роки - часи знущань над в╕рою та Укра╖ною. Як прикро, що дос╕ не вс╕ визнають цю трагед╕ю. Якщо я, кримчанка, та моя подруга в сонячн╕й Полтав╕ 25 листопада поминали безвинно вбитих (так, я не обмовилася, вбитих!), то мо╖ с╕мферопольськ╕ однол╕тки в цей день ганяли м’яча та розпивали смердюч╕ трунки. Навпроти мого дому чинилося бузув╕рство. ╤ ц╕ люди просто не знають, що сталося понад с╕мдесят рок╕в тому з ╖хн╕м родами. Мо╖х родич╕в Островських, сов╕сть Запор╕жжя, було вивезено як «куркул╕в» до Зах╕дного Сиб╕ру, де нещасн╕ померли. ╥хн╕ т╕ла викинули на мороз, ╕ н╕хто не зна╓ тепер, де саме ╖х поминати. Дядьки мо╓╖ бабус╕ загинули в шахт╕. Т╕ ж, хто лишився в Укра╖н╕, бачили таку ж саму смерть - ╕з наганом, граб╕жництвом, лайкою: «Контр╕к╕, работать н╓ хатят, нац╕онал╕сти». Хот╕лося б в╕рити, що всього цього не було. Але як, коли це сталося з мо╖ми близькими?! Тому я згодна з вельмишановною В╕рою Серг╕╖вною Ро╖к: «Як же придумано, якщо я все це на сво╖й с╕м’╖, на соб╕ випробувала?» Ми, укра╖нц╕, не можемо соб╕ дозволити таку сумн╕вну «розк╕ш» розучитися пам’ятати. Тому хай буде пок╕нчено з балачками про поганий врожай. Якби т╕, хто це стверджу╓, добре знали ╕стор╕ю, вони б знали, що в 1932 р. врожай був лише трохи менший, н╕ж у попередн╕ роки, а в деяких селах ╕ зовс╕м рясний. Ще раз дякую вам за адресу конкурсу «Нова проза», у зб╕рнику переможц╕в оприлюднили дв╕ мо╖х новели: «Холодний кришталь» ╕ «Прибуття Божича».
З найкращими побажаннями й п╕дтримкою - Ольга СМОЛЬНИЦЬКА, студентка 3-го курсу факультету укра╖нсько╖ ф╕лолог╕╖ та укра╖нознавства Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету.
ДЕНЬ ПАМ’ЯТ╤ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ Вони ч╕плялися застиглими руками, Не знаючи, що кожен з них - св╕ча. Св╕ча, яку поставили у храм╕. ╤з сотень св╕ч одна - моя печаль. Вони стогнали в змерзлому безсонн╕. Над картоплинням - трути багрянець. Злов╕сний крик. Над пр╕рвою - сьогодн╕. ╤ над хрестами - зморений чернець. «Якщо живим лишуся - вас зустр╕ну»... Та не судилось... Плаче за в╕кном Розбита церква, схожа на могилу. ╤ позолота вкрилася гр╕хом. Як насл╕док - безбожники незр╕л╕ Затовчують напам’ять код сл╕пих. ╤ стало страшно в чорному безв╕р’╖, Де зам╕сть сл╕з луна╓ дикий см╕х. ╤ зрозум╕ло, що години й днини, М╕лк╕ бажання, сльози та думки Не варт╕ золотаво╖ зернини, Що випала ╕з мертво╖ руки... 25. 11. 2006
"Кримська Свiтлиця" > #49 за 01.12.2006 > Тема "З перших уст"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4296
|