Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ХУДОЖН╢ ЗОБРАЖЕННЯ «МОВНОГО РЕЙДЕРСТВА» У ПОЕТИЦ╤ ╤ВАНА НИЗОВОГО
╤ван Низовий – один ╕з найяскрав╕ших творц╕в художнього слова друго╖ половини ХХ –...


ЛИШ ЧЕКАЛИ Б НА МЕНЕ ДИТЯЧ╤ ДОПИТЛИВ╤ ОЧ╤, ╤ ДЗВ╤НКИМ «ДОБРИЙ ДЕНЬ!» ПОЧИНАВСЯ ЩОРАЗУ УРОК…
Дякую тоб╕, вчителько, що розв╕яла м╕й смуток, що допомогла мен╕ перебороти особист╕ негаразди...


ТАРАС ШЕВЧЕНКО ╤ ВОЛОДИМИР СОСЮРА
...використовуючи образи Шевченка, Сосюра не вдавався до ╖хн╕х простих рем╕н╕сценц╕й, а творчо...


«ВЧИТЕЛЬКО МОЯ, ЗОРЕ СВ╤ТОВА!»
Про талановитого молодого педагога — вчителя укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури...


«…МЕН╤ ╤ ВДЕНЬ, ╤ ВНОЧ╤ СНИТЬСЯ ОТА БЛАГОДАТЬ НАД ДН╤ПРОМ…»
ОБРАЗ УКРА╥НИ В ТВОРЧОСТ╤ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 17.11.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 17.11.2006
БОЛ╤ТИ БОЛЕМ СЛОВА НАШОГО...
Роксолана ЗОР╤ВЧАК

(Продовження. Поч. у № 8 - 46).

ПРОБЛЕМИ СОЦ╤ОЛ╤НГВ╤СТИКИ

Мово народу мого...

Соц╕ол╕нгв╕стика (соц╕альна л╕нгв╕стика) - наукова дисципл╕на, що розвива╓ться на з╕ткненн╕ мовознавства, соц╕олог╕╖, соц╕ально╖ психолог╕╖ та етнограф╕╖ й вивча╓ широкий комплекс проблем, пов'язаних ╕з соц╕альною природою мови та ╖╖ сусп╕льними функц╕ями.
У соц╕ол╕нгв╕стиц╕ XX ст. випрацювано поняття (╕, в╕дпов╕дно, терм╕н "л╕нгвоцид" - мововбивство), що познача╓ один ╕з найтяжчих вид╕в м╕жнародних злочин╕в: св╕доме, ц╕леспрямоване нищення певно╖ мови як головно╖ ознаки етносу - народност╕, нац╕╖. К╕нцевою метою його ╓ не геноцид, тобто ф╕зичне винищення певного народу (тупа робоча манкуртна сила завжди потр╕бна поневолювачам), а етноцид - л╕кв╕дац╕я цього народу як окремо╖ культурно-╕сторично╖ сп╕льноти, винародовлення етносу. Як справедливо стверджу╓ доцент Льв╕вського нац╕онального ун╕верситету ╕мен╕ ╤вана Франка М. Яцимирська в навчальному пос╕бнику "Сучасна укра╖нська мова. Пунктуац╕я", л╕нгвоцид ╓ передумовою масово╖ денац╕онал╕зац╕╖ та манкуртизац╕╖: в╕н спричиня╓ втрату нац╕онально╖ пам'ят╕, етн╕чного ╕мун╕тету народу, призводить до поглинання одного народу ╕ншим. Ось чому поневолювач╕ завжди нищать мови поневолених народ╕в.
Наша мовна традиц╕я сяга╓ далеких, докняжих час╕в, ╖╖ розвитку не могли зупинити н╕ чвари, н╕ м╕жусобиц╕, н╕ феодальна роздр╕бнен╕сть, н╕ багатов╕кове татаро-монгольське ярмо.
Стор╕нки укра╖нсько╖ ╕стор╕╖, полит╕ сльозами й кров'ю нашого народу, рясн╕ють арештами, тюрмами, засланнями волелюб╕в ╕ моволюб╕в ╕ при тому - п╕дступом, погордою, лицем╕рством поневолювач╕в ╕ зрадник╕в, яничар╕в ус╕х ╜атунк╕в. На щастя, у страшному ворожому вир╕ минулого ми все ж встояли. Одначе, тепер ми не завжди дбайлив╕ щодо сво╖х громадянських обов'язк╕в, щодо культури, зокрема мовно╖. Процв╕та╓ в нас ренегатство ╕ споживацтво, воно заполонило душ╕ багатьох. Усе част╕ше люди голосно-преголосно вимовляють слово "я" й пошепки - слова "ми", "ви", "вони", хоча повинно бути, зг╕дно з нашою ментальн╕стю та мовною традиц╕╓ю, навпаки. Декому вида╓ться: що б╕льше ╕ноземних сл╕в (хай незрозум╕лих, перекручених, немилозвучних) ужива╓мо, то краще. Бува╓, що "патр╕отов╕" закордонне громадянство дорожче за р╕днодержавне; некомпетентн╕ можновладц╕ активно насаджують спрощення сакрального стилю - одного з важливих вияв╕в повноц╕нного буття нашо╖ л╕тературно╖ мови. Часто забруднюють озонну сферу нашо╖ мови чорн╕ викиди-слова з еф╕ру. ╢ й так╕ (з дозволу сказати) укра╖нц╕, що вже нав╕ть ╤. Франко муля╓ ╖м оч╕, ╕ вони, сповнен╕ сентиментальност╕ до колон╕ального минулого Укра╖ни, прагнуть ╤вано-Франк╕вську повернути його польську назву Стан╕слав╕в ╕ вже досить посл╕довно вживають ╖╖ в сво╖х писаннях (див., напр., ╤здрик. Льв╕в: секвенц╕╖ психозу. - Критика. - 2005. - Ч. 9). ╥м байдуже, що жоден нормальний громадянин Польщ╕ не запропону╓ будь-яке польське м╕сто перейменувати в Хмельницьк чи Богун╕в... А ще комусь запраглося назвати колон╕альним певний стиль помешкання ╕ мебл╕в ╕ галасливо рекламувати його в центр╕ Львова...
╤ знову нам треба голосу Тараса: "Схамен╕ться! будьте люди, Бо лихо вам буде". ╤. Франко стверджував: "Найц╕нн╕ше та найкраще в кожн╕й людин╕ - це ╖╖ ╕ндив╕дуальн╕сть, ╖╖ духовне обличчя з╕ вс╕ма особливими прикметами. Що б╕льше таких прикмет, то характерн╕ш╕ та гармон╕йн╕ш╕ вони, то багатша, сильн╕ша й симпатичн╕ша ╕ндив╕дуальн╕сть людини... До таких прикмет, що в╕дпов╕дають складов╕ душ╕, належить ╕ мова".
Обов'язок кожного з нас - дбати про сво╓ мовлення, бо ж мова кожного з нас разом створю╓ мову народу нашого. А мова - це, за влучним висловом Б. Харчука, сорочка духу народного. Вона вся з гомону пол╕в, л╕с╕в ╕ мор╕в Отчо╖ земл╕, мережана сходом ╕ заходом сонця, гаптована сяйвом м╕сяця, з╕рок ╕ переткана калиною. Вона з блиску козацько╖ шабл╕, з весла невольницького човна - вся ╕з шляхетного лицарства, якому н╕що й найстрашн╕ш╕ муки, й тортури.

Тернистий шлях укра╖нсько╖ мови: деяк╕ факти

За кожне р╕дне слово
В нас слали кулю вороги
(В. Сосюра).

1720 р. - указ Петра ╤ ("Це той перший, що розпинав Нашу Укра╖ну" - Т. Шевченко) про заборону друкувати укра╖нською книжною мовою у друкарнях Ки╓во-Печерсько╖ лаври, в Черн╕гов╕ та Новгород╕-С╕верському.

1764 р. - указ Катерини II ("А вторая доконала Вдову сиротину" - Т. Шевченко) про заборону викладати укра╖нською мовою в Ки╓во-Могилянськ╕й академ╕╖ (першому вищому навчальному заклад╕ й визначному культурно-осв╕тньому центр╕ Укра╖ни в XVII - XVIII ст.).

1769 р. - указ Синоду (найвищого органу управл╕ння Рос╕йсько╖ православно╖ церкви) про вилучення в населення укра╖нських буквар╕в та укра╖нських текст╕в з церковних книг.

1811 р. - закриття Ки╓во-Могилянсько╖ академ╕╖.

1860 р. (14 жовтня) - Синод пов╕домля╓ укра╖нського поета й перекладача П. С. Морачевського, що "╢вангел╕╓", перекладене ним укра╖нською мовою, не можна опубл╕кувати.

1862 р. - заборона укра╖нських нед╕льних шк╕л. У 1864 р. ╖х знову було дозволено, але з великим обмеженням. До реч╕, активно допомагав справ╕ шк╕льно╖ осв╕ти Т. Шевченко: в╕н уклав восени 1860 р. "Букварь южнорусский" (випущено окремою книжкою на початку с╕чня 1861 р. у Петербурз╕ на поетов╕ кошти тиражем 10 тисяч прим╕рник╕в). П╕зн╕ше буквар для нед╕льних шк╕л склав О. О. Потебня.

1863 р. (20 червня) - циркуляр м╕н╕стра внутр╕шн╕х справ П. Валу╓ва (твердив, що "н╕яко╖ окремо╖ малорос╕йсько╖ мови не було, нема╓ й бути не може") про заборону друкувати л╕тературу укра╖нською мовою. Заборона не стосувалася художньо╖ л╕тератури, проте цензура п╕д р╕зними приводами обмежувала ╖╖ появу.

1876 р. (18 травня) - Емський акт: розпорядження рос╕йського уряду, п╕дписане царем Олександром II у м╕ст╕ Емс (Н╕меччина) про подальш╕ обмеження в застосуванн╕ укра╖нсько╖ мови. За Емським указом в Рос╕йськ╕й ╕мпер╕╖ вводилася жорстока цензура на укра╖нськ╕ книжки, що ввозилися з-за кордону; укра╖нською мовою дозволялося публ╕кувати (з обов'язковим застосуванням рос╕йського правопису) лише ориг╕нальн╕ художн╕ твори та ╕сторичн╕ документи. Укра╖номовн╕ переклади було повн╕стю заборонено. Не дозволялося вживати укра╖нську мову на сцен╕ та при нотописанн╕.

1884 р. - указ про закриття укра╖нських театр╕в.

1895 р. - заборона укра╖нсько╖ дитячо╖ книжки.

(Дал╕ буде).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 17.11.2006 > Тема "На допомогу вчителеві"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4273

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков