Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
К╤ЛЬК╤СТЬ СКАРГ НА ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ ПРО МОВУ ЗРОСТА╢
Значний стрибок у ставленн╕ до мови стався власне п╕сля повномасштабного вторгнення Рос╕╖…


НА ХЕРСОНЩИН╤ В╤ДКРИВСЯ ПЕРШИЙ ФЕСТИВАЛЬ «Р╤ДНА МОВА - ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ»
Укра╖нська мова об’╓дну╓ укра╖нц╕в у боротьб╕ та в нац╕ональн╕й ╕дентичност╕…


УКРА╥НЦ╤ ВИЗНАЧИЛИСЬ, ЧИ ТРЕБА РОС╤ЙСЬКА У ШКОЛАХ
42% укра╖нц╕в п╕дтримують збереження вивчення рос╕йсько╖ мови в певному обсяз╕.


МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
В Укра╖н╕ в╕дзначають День писемност╕ та мови.


МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
Сьогодн╕шня доб╕рка поез╕й – це твори кримських укра╖нських педагог╕в-поет╕в…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 10.11.2006 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#46 за 10.11.2006
СОВ╤СТЬ НАЦ╤╥ РОЗШУКУ╢ СОВ╤СТЬ ТАБАЧНИКА
╤ван ДЗЮБА.

В╕домо, що м╕жнац╕ональн╕ (а надто мовно-культурн╕) вза╓мини належать до тих сфер сусп╕льного життя, де передовс╕м необх╕дний толерантний, мудрий, зважений п╕дх╕д. Але цей п╕дх╕д, тим не менше, поляга╓ не в тому, щоб «згладжувати» гостр╕ кути й наявн╕ проблеми, заганяти ╖х вглиб або упод╕бнюватись тому страусов╕, котрий, щосили ховаючи голову в п╕сок, щиро в╕рить, що проблеми взагал╕ нема╓...
 А мудр╕сть, мабуть, поляга╓ в даному раз╕ не в тому, аби «гармон╕йно по╓днати» крайн╕ погляди — в╕д ультрарадикально-нац╕онал╕стичних до в╕дверто укра╖ноненависницьких — та вивести в п╕дсумку щось «середньоарифметичне». Н╕, в даному раз╕ ми ма╓мо пам’ятати слова Гете про те, що «м╕ж двома полюсами, двома крайнощами лежить не ╕стина, а проблема», ╕ треба, отже, дивитись ╕ «копати» глибше! А для цього — передовс╕м, називати реч╕ сво╖ми ╕менами, без обридного камуфляжу.
 Саме це ╕ робить у пропонован╕й читачам «Дня» публ╕кац╕╖ людина, яка ма╓ повне, беззастережне право (як мало хто в Укра╖н╕) в╕дверто викласти сво╖ погляди на долю укра╖нсько╖ мови, культури ╕ загалом духовност╕. Це право академ╕к, Герой Укра╖ни, частий автор «Дня» ╤ван Михайлович Дзюба во╕стину вистраждав й дов╕в ус╕м сво╖м життям. Досить сказати, що перед нами — особист╕сть, яка, за сво╓╖ винятково╖ ╕нтел╕гентност╕, н╕коли не поступалася сво╖ми переконаннями та ╕деалами, завжди в╕дстоювала нев╕д’╓мне право укра╖нсько╖ мови, р╕дного слова виборювати та збер╕гати сво╓, неповторне м╕сце у суз╕р’╖ св╕тових до-сягнень духу — без утиск╕в, як╕ прикривались то брутальною волею царя, то брехливим гаслом «╕нтернац╕онал╕зму».
 Проблеми культури були ╕ ╓ житт╓во важливими для ╤вана Михайловича: не лише тому, що, будучи м╕н╕стром культури Укра╖ни на початку 1990-х, в╕н доклав немало зусиль для в╕дродження, розвитку, а почасти ╕ врятування нац╕онально╖ духовност╕. Р╕ч ще й в тому, що ╤ван Дзюба абсолютно ч╕тко розум╕╓: без мови, без укра╖нсько╖ культури Укра╖ни просто не буде — хай би яким чудовим не був стан економ╕ки. Можливо, саме це й спонукало вченого ще в середин╕ 60-х рок╕в ХХ стол╕ття написати фундаментальний тв╕р «╤нтернац╕онал╕зм чи русиф╕кац╕я?» (40 рок╕в в╕д завершення роботи над ц╕╓ю книгою наша громадськ╕сть в╕дзначала р╕к тому), де вперше вголос пролунала ця ╕дея.
 Безпосередн╕м же поштовхом до написання матер╕алу, що друку╓ «День», стало ╕нтерв’ю в╕це-прем’╓р-м╕н╕стра Укра╖ни Дмитра Табачника в╕домому «шевченкознавцю» та «укра╖нознавцю» з╕ славою Герострата, журнал╕сту Олесю Бузин╕. Читач зможе сам судити, наск╕льки актуальними ╓ порушен╕ ╤ваном Михайловичем Дзюбою проблеми.
 4. Чи проанал╕зовано можлив╕ насл╕дки надання рос╕йськ╕й мов╕ статусу «друго╖ державно╖»? Враховуючи ╖╖ безсумн╕вно пан╕вн╕ позиц╕╖ в б╕льшост╕ сфер сусп╕льного життя, — чи не стане вона дуже швидко реально першою, а пот╕м ╕ ╓диною державною, а н╕бито «перш╕й державн╕й» залишиться суто декоративна функц╕я? Тобто на зм╕ну нин╕шньому фактичному функц╕онуванню двох мов прийде одномовн╕сть — рос╕йськомовн╕сть (поза межами приватного життя)? Чи бажаний такий розвиток ситуац╕╖? Якщо небажаний, то як його можна уникнути?
 5. Одне ╕з запитань-тверджень ╕нтерв’юера звучало так: «Нас пытались убедить, что в прошлом Украины, кроме сечевых стрельцов, и героев нет. Забыли о нашем дворянстве, об украинцах, которые в СССР и России становились маршалами и генералами, о великих учёных. Навязывали только кандидатуры, близкие Гали-чине. Вы собираетесь переломить эту традицию?» — «Попытаюсь», — з неспод╕ваною для в╕це-прем’╓ра дог╕длив╕стю в╕дпов╕да╓те ви, н╕би не пом╕чаючи шулерського характеру запитання-твердження ╕нтерв’юера, який н╕би н╕чого не чита╓ ╕ не чу╓, а розкошу╓ у сво╓му хворобливому галичанофобському сн╕. Чи не зда╓ться вам, що тим самим ви п╕д╕гру╓те активно розповсюджуван╕й нин╕ галичанофоб╕╖ — «р╕зновиду ╕нкв╕зиц╕╖», якщо вдатися до вашо╖ щасливо╖ формули-в╕дкриття?
 6. Ваша пропозиц╕я ввести (у вузах? у школах?) спецкурс «Литературное наследие Украины» з вивченням твор╕в Гоголя, Короленка, Волошина, Паустовського, Булгакова (я б додав ╕ Бориса Чичибаб╕на) як «неотъемлемой части украинской русскоязычной культуры» — ц╕лком слушна, ╕, якщо буде реал╕зована розумно, п╕де на велику користь самоусв╕домленню укра╖нства. Однак
чи так уже варто ур╕внювати з ними ╖хн╕х — дуже часто, нав╕ть здеб╕льше — ╕дейних ╕ етичних антипод╕в: царських сановник╕в ╕ генерал╕в ╕з малорос╕в? Тих, кого Шевченко справедливо назвав: «Дядьки отечества чужого»? Адже багато з них, зм╕цнюючи ╕мпер╕ю, тим самим зм╕цнювали неволю сво╓╖ батьк╕вщини ╕ розтл╕вали ╖╖.
А серед тих уславлених малорос╕в, що кували «славу русского оружия», були, як ви зна╓те, кривав╕ царськ╕ кати Польщ╕, Кавказу ╕ не т╕льки…
 7. ╤ головне. Проголосивши фундаментальний постулат свого урядування: «Нельзя вести культурную политику только в интересах узкого слоя украиноязычной интеллигенции, которая просто боится конкуренции во всём» (н╕би дос╕ культурна пол╕тика була в тих «╕нтересах»!?), — чи усв╕домлю╓те ви страшний зм╕ст оц╕╓╖ вашо╖ формули: «узкий слой украиноязычной интелли-генции»? Це мова про укра╖нську д╕аспору в Рос╕╖? У Польщ╕? В Канад╕? Н╕ — в Укра╖н╕!!! Це ж до якого стану треба було довести Укра╖ну — ╕ «нав╕ки возз’╓днану», ╕ радянську, ╕ тепер╕шню — щоб у н╕й залишився т╕льки «узкий слой украиноязычной интеллигенции»! ╤ до чого ще можуть довести ╖╖ т╕, хто керуватиметься ц╕╓ю формулою на висотах сво╓╖ пол╕тично╖ ╕ державницько╖ неадекватност╕? Приймаючи як норму в╕дл╕ку те, що було «досягнуто» стол╕ттями гн╕ту, морями кров╕ й м╕льйонами жертв? Хто-хто, а ви, як ╕сторик, це добре зна╓те. Чому ж дозволя╓те соб╕ про це забувати ╕ так очуж╕ло-зневажливо говорити про цю посл╕довно викор╕нювану, але все-таки до к╕нця не викор╕нену ╕нтел╕генц╕ю?
 До реч╕, про конкуренц╕ю. На вашу думку, з ким ╕ яко╖ конкуренц╕╖ можуть боятися (а в╕дтак — чим керуються у сво╖х тривогах про долю укра╖нсько╖ культури), прим╕ром, ф╕лософи Серг╕й Кримський, Мирослав Попович, В╕лен Горський; поети Л╕на Костенко, Василь Герасим’юк, ╤ван Драч, Мойсей Ф╕шбейн; культурологи Вадим Скурат╕вський, Дмитро Горбачов, ╢вген Сверстюк, Тарас Возняк; ╕сторики Ярослав Дашкевич, Наталя Яковенко, Ярослав Грицак; ф╕з╕олог Платон Костюк; б╕олог Дмитро Гродзинський; к╕бернетик ╤ван Серг╕╓нко (називаю т╕льки декого з тих, хто працю╓ в укра╖нськ╕й культур╕ сьогодн╕)
 …Цей ряд я м╕г би продовжувати й продовжувати, нав╕ть не залучаючи класик╕в ХIХ ╕ ХХ стол╕ть (як╕ теж викликали велике невдоволення р╕зних начальств сво╖м убол╕ванням за культуру й мову), — але ви могли б ╕ сам╕ це зробити: нав╕ть посада зобов’язу╓. То, може, цей «узкий слой украиноязычной интеллигенции», як ╕ м╕льйони «украиноязычных» укра╖нц╕в, не сво╓ю конкурентоспроможн╕стю стурбован╕, щось ╕нше ╖м болить?
 Що? Подумайте, державний керманичу!
 …Ну, що ж. Укра╖на знала й г╕рш╕ часи. Тож над╕я залиша╓ться. Адже наш╕ керманич╕ (╕м’ярек) приходять, щоб невдовз╕ п╕ти; йдуть, щоб повернутися; знову йдуть ╕ повертаються — ╕ так без к╕нця. А самостояння укра╖нсько╖ культури та мови трива╓.
 Трива╓ самостояння Укра╖ни! Працюймо! 
 
 (Газета «День»).

РЕДАКЦ╤Я «Кримсько╖ св╕тлиц╕» сердечно дяку╓ ╤вану Михайловичу Дзюб╕ за черговий дарунок для нашо╖ б╕бл╕отеки - доб╕рку книг, як╕ ми нещодавно отримали. Це, зокрема, праця «╤нтернац╕онал╕зм чи русиф╕кац╕я?» - анал╕з радянсько╖ нац╕онально╖ пол╕тики в Укра╖н╕. У виданн╕, присвяченому 40-л╕ттю з дня оприлюднення цього твору, вм╕щено документальн╕ матер╕али, в╕дгуки заруб╕жних та в╕тчизняних учених.
 Ще один дарунок - видрукувана Видавничим домом «Ки╓во-Могилянська академ╕я» лекц╕я «Шевченкофоб╕я в сучасн╕й Укра╖н╕», прочитана у Льв╕вському нац╕ональному ун╕верситет╕ у вересн╕ цього року. Кримчани натраплять у н╕й на сумнов╕домих Бузину та Бахар╓ва - ╕ не т╕льки...
ЩИРУ подяку висловлю╓мо харк╕вськ╕й «Просв╕т╕» за подарован╕ для розповсюдження в Криму книги: спогади Анни Франко-Ключко «╤ван Франко ╕ його родина»; «Ге╓нна огненна» та ╕нш╕ документальн╕ прац╕ до «Книги буття» укра╖нського народу»; «Голодомор 1921 - 1923 рок╕в в Руси-Укра╖н╕ як продовження етн╕чно╖ в╕йни 1917 - 1921 рок╕в»; «Геноцид. Голодомор 1932 - 1933. Причини, жертви, злочинц╕»; опов╕дання Мар╕йки Дмитренко «Учителька» та «Михайлик» - про боротьбу УПА; «Спадщина тисячол╕ть» - про багатство укра╖нсько╖ мови. Запрошу╓мо читач╕в познайомитися з книжковими новинками!

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #46 за 10.11.2006 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4257

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков