Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2003 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 17.01.2003
Про своє улюблене новорічне свято
учні сімферопольської зош № 29

Про своє улюблене новорічне свято розповідають учні сімферопольської зош № 29 - вихованці вчительки української мови та літератури Тетяни Миколаївни Захарової.

*  *  *
Моє улюблене родинне свято - Новий рік. Це чудове свято!
Мама накриває на стіл, тато приносить ялинку, Дід Мороз - подарунки. Ми прикрашаємо кімнати, робимо справжньою красунею ялинку, співаємо новорічні пісні, поздоровляємо одне одного. Це дуже весело! Немов казка прийшла до нас у дім!
Вночі ми засипаємо з казкою на віях очей і з великим нетерпінням чекаємо ранку, щоб побачити свої подарунки.
А ще кажуть, що в новорічну ніч здійснюються мрії і відбуваються чудеса. І я в це вірю!
Після Нового року теж безліч свят: це Різдво, Старий Новий рік, Водохреща... На Різдво ми колядуємо у бабусі в селі. Ми з друзями вивчаємо колядки, щедрівки, наряджаємось і йдемо колядувати. Це дуже весело! У кожній хаті нас господарі зустрічають з усмішкою на обличчі, ми колядуємо, а потім нас пригощають різними солодощами. А після цього ми вертаємось додому з повними торбами гостинців.
Мені дуже подобається цей народний звичай!
Ганна ВАНІНА.
*  *  *
Новорічне свято мені подобається тим, що це свято  зеленої ялинки. Я дуже люблю прикрашати лісову красуню, а потім віднаходити під нею подарунки від Діда Мороза. Люблю новорічні феєрверки, салюти. Це дуже веселе свято.
Сергій ШУСЬКОВ.
*  *  *
Для мене немає кращого свята, ніж Новий рік. Мені подобаються ялинкові базари, радісний передноворічний настрій людей. Моя родина кожного разу на Новий рік купує ялинку. Зустрічаємо свято ми всією родиною, даруємо одне одному подарунки.
Катерина ЯРОШЕНКО.
*  *  *
З настанням Нового року всі наші турботи залишаються в старому році. Найбільша моя радість - наряджати ялинку, прикрашати її різнокольоровими гірляндами. А ще переживати хвилюючі хвилини, коли стрілки годинника сходяться на цифрі 12 і люди вітають одне одного, гримлять салюти і феєрверки.
Віра ГЕЙКО.
*  *  *
До новорічного свята ми готуємося усією родиною - прикрашаємо ялинку, готуємо смачну вечерю, приберігаємо подарунки, щоб потім урочисто їх вручити одне одному. Новий рік - це нові мрії, нові життєві плани, які повинні обов'язково збутися.
Юрко ПШЕНИШНИЙ.
*  *  *
Багато є різних свят, але найбільш радісне і веселе  новорічне. Ми з татом завжди ходимо купувати ялинку, а потім всі разом наряджаємо її. У кімнаті відразу, неначе в лісі, пахне хвоєю. А потім - дванадцята година, передзвін бокалів, салюти. Та найголовніше - зимові канікули! Добре ще коли є надворі сніг - можна кататися на санках та радіти зимоньці-зимі!
Сергій ШИТИКОВ.
*  *  *
Мені подобається багато свят, та найбільше - новорічне. І прикрашена ялинка, і усміхнені обличчя моїх рідних створюють неповторний настрій. Та найвеселіші, найприємніші хвилини - це вручення подарунків.
Мені дуже подобається це свято.
Тетяна ГЕРАЩЕНКО.
*  *  *
Новий рік святкують у різних країнах по-різному. Але в Україні його святкують по-особливому. І ялинка, і різноманітні подарунки, а потім і колядування, щедрування, засівання... Канікули  минають як один день - радісно і весело. Я дуже люблю новорічні свята!
Сергій ПАЦЮК.
* * *
Різдво - моє найулюбленіше свято. Моя матуся на Різдво стіл застеляє скатертиною, а під неї кладе сіно, тому, що Ісус Христос народився на сіні. На стіл мама ставить дванадцять страв, з яких найголовнішою є кутя.
Увечері я з братом та друзями йдемо колядувати. Мені дуже подобається колядувати, бо коли колядуєш, ти бажаєш здоров'я та щастя іншим людям.
Я дуже люблю Різдво!
Марина ЩЕКОЛДОВА.

ЗИМА
Дорога біла стелеться,
І краю їй нема.
Сніжок мете. Метелиця.
Прийшла до нас зима.

Льодком тоненьким скована
Спинилася ріка.
Повита тихим сном вона, Весняних днів чека.

І ліс дріма. Безлистою
Верхівкою поник.
Над ним пісні висвистує
Лиш вітер-сніговик.
В. БИЧКО.

ХТО ЯК ЗИМУЄ
Подивися у вікно. Вся шибка розмальована білими візерунками - це мороз її так розмалював. Холодно надворі. Все навколо вкрито снігом - і  земля, і дахи будинків; навіть на деревах  сніг.
Січень - найхолодніший місяць, середина зими. Ставки й ріки закуті кригою, заметені снігом поля й ліси. Ночі стоять довгі. О сьомій годині ранку тільки розвиднілось, на восьму -  сонечко сходить. А дні взимку найкоротші. Не встигнеш на вулицю вийти побігати, погратися - зирк - і знову стемніло.
Заглянь зимового ранку на подвір'я. По снігу стрибають горобчики, від холоду настовбурчилися, розпушилися, на м'ячики стали схожі. Стрибають, крихти підбирають. Тут же перевальцем гуляють ворони, між ними метушаться галки - так і дивляться, чим би їм підживитися.
Винесуть собаці миску з їжею, тільки поставлять, а галки, ворони вже тут: навколо собаки стрибають, стараються з-під самого носа шматочок  вихопити. Не витримає пес, кинеться за пташкою, а інші вже в миску лізуть. Схопить хто хліб, хто кісточку - і геть полетять.
У селі взимку біля оселі не тільки цих пташок побачити можна. Сюди й синиці, і вівсянки, і навіть обережні сороки прилітають. Голодно взимку їм у лісі, ось вони й летять ближче до людської оселі, щоб підгодуватися.
Звірі лісові в теплі нори поховалися.
Вовки, лисиці на полювання виходять, а ведмідь з осені як заляже в барліг, так і спить до весни.
Взимку всі стараються сховатися від морозу, від холодного крижаного вітру, і кожен по-своєму зимувати пристосувався.

ЩО ДЯТЕЛ ВЗИМКУ ЇСТЬ
Живе в нас у лісі пташка. Сама чорна з пробілинками, а на потилиці в неї пірця яскраві, червоні. Називається ця пташка - дятел.
Влітку дятел цілий день в лісі літає, шукає, що поїсти. Сяде на дерево, та не на гілку, як інші шпаки, а прямо на стовбур, і біжить вгору по ньому, неначе по драбинці. Біжить, а сам дзьобом по дереві вистукує: тук-тук, тук-тук. Дістане з-під кори хробачка або жучка і з'їсть.
А прийшла зима - холодно стало. Далеко поховалися всі комашки. Що ж дятел взимку їсть? Ось глянь: на снігу під деревом багато-багато соснових шишок лежить. А що це за дерево? Це дуб, а не сосна. Чому ж під ним соснові шишки?
Раптом підлетів до дуба дятел, в дзьобі шишку держить. Всунув її в розколину і почав дзьобом довбати. Роздовбав, насіння повибирав і по другу полетів. Приніс другу, в розколину вставив, а стару шишку виштовхнув. Ось чому ціла купа шишок під деревом валяється.
Це дятел взимку насіння з них дістає і їсть.

ЯК ЗАЄЦЬ ВЗИМКУ ЖИВЕ                                                
Зима. Мороз. Всі тварини від лютого холоду поховалися. А в зайця немає ні нори, ні гнізда. Сьогодні під кущиком виспиться, завтра в ярочку приляже: де ямку в снігу викопає - там у нього й дім. Зате шубка у зайця тепла, пухнаста й біла, як сніг. Добре йому в такій шубці - тепло і сховатися від ворогів неважко, притулився до снігу - спробуй розглядіти!
Вдень заєць спить, а як прийде ніч, виходить погуляти й попоїсти.
Поки снігу в полі небагато, він лапками його розриє, глянь - і травичку знайде. А як намете хуртовина глибокі замети, тоді вже не розкопати зайчикові снігу. Зате в лісі він на високий замет вилізе, з кущів, з дерев молоді  гілочки пообгризає або кори поїсть, от і ситий. А інколи і в село в "гості завітає. Прийде пізно ввечері, коли в селі тихо, всі вже сплять, підбіжить до стіжка і почне сіно смикати. Насмиче, наїсться, а потім назад в ліс побіжить. Так і живе заєць цілу зиму.

ЯК БІЛОЧКА ЗИМУЄ
Для білки взимку ні мороз, ні вітер не страшні. Як закурить метелиця, негода - білка мерщій у своє гніздечко поспішає.
Гніздо у білки, як у пташки, збудоване з гілок, з хмизу. Та так зроблено ловкенько - неначе великий м'яч, кругле, а збоку - пролазка.
Всередині гнізда сухою м'якою підстілкою вислано: затишно в ньому, тепло. Залізе білочка в гніздо, а щоб холодний вітер не задував, ще пролазку підстілкою затулить. Потім згорнеться клубочком, пушистим хвостиком вкриється і спить.
А надворі крижаний вітер так і віє, так і несе дрібний колючий сніг. Стихне непогода, білочка з гнізда вилізе, струснеться і поплигає з дерева на дерево - їжу собі здобувати: де ялинову шишку зірве, де сухий гриб знайде, який сама влітку на гілці сушити залишила. Але головна їжа в білки ще з осені в коморках припасена - в дуплі старого дерева. Там у неї і жолуді, і горіхи є - на всю зиму запасів вистачить.

КУДИ КОМАРІ ВЗИМКУ ПОХОВАЛИСЯ
На зиму комарі поховалися в різні щілини, в старі дупла. Вони й біля нас зимують. Позлітаються в підвал або погріб, багато їх там у кутку назбирається. Причепляться комарі своїми довгими ніжками до стелі, до стін та й сплять цілу зиму.
Г. СКРЕБИЦЬКИЙ,
В. ЧАПЛІНА.

ЇДАЛЬНЯ ДЛЯ ПТАХІВ
Усі хлопці заздрили Василеві. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку він вирвав з кігтів шуліки, зовсім звикла до хати. Василь вирубав для неї велику гілку і причепив до стіни. Там синиця і лазила, мов акробат.
Годував її Василь. Насипле насіння конопляного, синичка і клює його. Всіх комах синиця в хаті виловила. Лазить вона всюди, в кожну щілину зазирає. Помітить таргана, то вже не втече! Націлиться своїм довгим, чорним, тонким дзьобом - і немає таргана. Проковтнула його синиця.
Тепло в хаті. А надворі завірюха гуде, снігу намело так багато, що й тинів не видно. Все позамітало. Цілий ранок Василь з батьком сніг одкидали, стежки прочищали.
Прийшов до Василя його товариш Миколка. Дивилися хлопці, як синичка весело стрибає. А Миколка й каже:
-  Добре цій пташці. Вона в теплій хаті сидить, і їжа в неї є. А тим пташкам, що в лісі, тяжко. Бур'яни снігом замело. Голодують пташки. Багато їх до села поналітало, в комори і в хати просто лізуть.
Тоді Василь аж з місця схопився:
-  А що, коли для пташок їдальню зробимо?
-  Яку їдальню? - не розуміючи, спитав Миколка.
Пояснив йому Василь:
-  Приладнаємо таку дошку невелику і повісимо на дерево. Щодня будемо туди насипати насіння, крихт, класти листя з капусти. Нехай пташки їдять собі.
Прийшли хлопці до мене радитись.
Розповів я хлопцям, як зробити їдальню і врятувати пташок від голодної смерті. А діти вже й самі знають, що коли більше пташок у нас буде - менше шкідників на полі і в саду. Пташки знищують комах-шкідників.
Хлопці завзято взялися до справи. Знайшли дошку й прибили низенькі борти, щоб вітер насіння не здував. Прив'язали по кутках чотири мотузки, на яких висітиме дошка. От і готова їдальня.
- У нас буде найкраща їдальня. Пташки гуртом їстимуть дружно, - сказав Миколка. Хлопці написали на дошці: ЇДАЛЬНЯ ДЛЯ ПТАХІВ.
Це на одному боці. А на другому такий напис:
ХИЖАКАМ І ШКІДНИКАМ ТУТ ЇСТИ ЗАБОРОНЕНО!
Набрали хлопці в кишені різного насіння, крихт, обрізків з капусти і пішли на лижах у ліс. Василь заліз на невисоку осику й приладнав там дошку. Насипав поживи для пташок. Потім побігли Василь з Миколкою покататися на лижах, доки пташки злетяться.
Хороше на лижах у лісі взимку. На прогалині, біля яру, гора жовта. Летить Василь, а за ним Миколка. Швидко лижі несуть, аж сльози на очах від вітру. Та ось  Василь на горбочку не встиг підстрибнути і перекинувся в сніг. І не видно хлопця - так снігом засипало. А Миколка полетів далі, сміючись.
Покаталися хлопці і, додому повертаючись, зайшли до своєї їдальні. А там уже йде справжній бенкет. Налетіли  щиглики галасливі, чижі, засмучені чечітки-сирітки, снігур поважно сів на борт, вівсянка полохливо озирається, навіть горобчик, сіренький стрибунець, хитро клює насіннячко. Шум, галас! А синичка собі підлетить обережно до дошки, схопить конопляне насіннячко, потім сяде на гілку, розлущить його, проковтне зернятко і назад.
Приємно хлопцям, що вони стільки пташок нагодували.
Так усю зиму Василь з Миколкою годували птаство.
Усі пташки в лісі знали про цю їдальню і щодня зліталися попоїсти.
А про двох хлопців - про Василя з Миколкою - пташки співали веселих пісень.
О. КОПИЛЕНКО.

ГОЛОСИ ТВАРИН
У казках тварини розмовляють. А як насправді? Є в них мова чи нема?
Тварини спілкуються між собою за допомогою запахів, рухів тіла, голосу. У них, таким чином, не одна, а ніби три мови.
Тваринна мова дуже виразна. Це переважно такі вигуки: "Увага!", "Стережись!", "Рятуйся!", "Забирайся геть!". Сила і частота цих вигуків залежать від стану тварини. Якщо, наприклад, жаб'яче "бреке-ке-ке" звучить спокійно - значить, тваринка миролюбна, а коли сильно і коротко - назріває сварка за територію.
Подаючи звуковий сигнал, білка скрекоче, бобер ляпає хвостом по воді, олені б'ють копитами по землі, а зайці стукотять задніми лапами. В разі небезпеки кабан коротко хрокає, а лось форкає. Козуленя, зголоднівши, тоненько свистить - підкликає матір. Коли лисиця приносить лисенятам їжу, то про своє наближення до нори повідомляє звуком "уф-уф".
Звірі змалечку вчаться розпізнавати звуки безпечні й небезпечні - які з них належать своїм і які - чужакам.
Більшість тварин розуміє голос не тільки свого виду, а й інших видів. Наприклад, крики сойки або сороки знають усі жителі лісу. Вовки розуміють голос ворона, олені - гавкіт собаки. Шпак, сорока, ворона, ворон, сойка, дрізд, снігур здатні наслідувати голоси інших тварин, можуть вимовляти окремі людські слова.
В. БОНДАРЕНКО.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2003 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=424

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков