"Кримська Свiтлиця" > #44 за 27.10.2006 > Тема ""Джерельце""
#44 за 27.10.2006
НАША МОВА СОЛОВ’╥НА
ДО ДНЯ УКРА╥НСЬКО╥ ПИСЕМНОСТ╤ ТА МОВИ Любе «Джерельце»! Мен╕ б дуже хот╕лося, щоб про це свято, яке в╕дбулося в середн╕й школ╕ № 26 м. С╕мферополя, прочитали вс╕. Кожен з нас повинен не т╕льки завжди ╕ скр╕зь користуватися нашою чар╕вною мовою, а й активно ╖╖ пропагувати: проводити уроки народознавства. Цей урок на тему «Наша мова солов’╖на» провела вчителька початкових клас╕в Г. М. Харьковська. Валентина КОВАЛЕНКО, учитель укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури НВК «Школа-л╕цей» № 3 м. С╕мферополя.
НАША МОВА СОЛОВ’╥НА Мета. Формувати розум╕ння того, що укра╖нська мова - наш скарб, без якого не може ╕снувати н╕ народ, н╕ Укра╖на як держава. Розширювати знання про красу ╕ багатство укра╖нсько╖ мови. Ознайомити д╕тей з укра╖нськими обрядами ╕ звичаями. Пробудити почуття нац╕онально╖ г╕дност╕. Виховувати любов до р╕дно╖ мови, р╕дного краю, його традиц╕й, почуття поваги до всього свого, укра╖нського, бажання розмовляти р╕дною мовою.
Обладнання. Вишиван╕ рушники, хл╕б, калина, малюнки герба, прапора Укра╖ни, портрет Т. Г. Шевченка, плакати «Без мови р╕дно╖, юначе, й народу нашого нема», «П╕сня - душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша - солов’╖на».
(На сцену виходять ведуч╕ - хлопчик ╕ д╕вчинка в укра╖нських костюмах з хл╕бом ╕ с╕ллю на вишитому рушнику)
Д╕вчинка. Добрий день вам, добр╕ люди! Хай вам щастя-доля буде, Не на день ╕ не на р╕к, А на довгий-довгий в╕к. Хлопчик. Гостей дорогих ми в╕та╓мо щиро, Стр╕ча╓мо з хл╕бом, любов’ю ╕ миром, Для людей в╕дкрита хата наша б╕ла, Т╕льки б жодна кривда в не╖ не заб╕гла.
(П╕д музику в зал заходять учн╕, одягнен╕ в укра╖нський одяг).
Вчитель. Шановн╕ батьки, д╕ти, гост╕, запрошу╓мо вас до нашо╖ господи на хл╕б та с╕ль, на слово щире, на бес╕ду мудру, на свято укра╖нсько╖ мови. Д╕вчинка. Батьк╕вщина почина╓ться з батька ╕ матер╕, з осел╕, де ви вперше побачили св╕т, з мови, якою розмовляють ваш╕ батьки, з подв╕р’я, по якому ви б╕гали, з села чи м╕ста, з Укра╖ни, де ви народилися. А Укра╖на - це наша Батьк╕вщина. Хлопчик. У наш╕й св╕тлиц╕ сьогодн╕ тепло ╕ св╕тло, тож давайте поговоримо про Укра╖ну, нашу р╕дну мову. Укра╖на - золота, чар╕вна сторона. Земля рясно укв╕тчана, зеленню закосичена. Ск╕льки н╕жних, ласкавих, поетичних сл╕в придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились ╕ живуть. 1-й учень. Люблю тебе, моя В╕тчизно мила, Тво╖ поля ╕ небо голубе, Бо ти дала мен╕ малому крила. То як же не любить мен╕ тебе! 2-й учень. Люблю тебе я, мила Укра╖но! ╤ все зроблю, щоб ти завжди цв╕ла. Я буду вчитись в школ╕ на «в╕дм╕нно», Щоб мною ти пишатися могла! 3-й учень. Люблю тво╖ л╕си, струмки, джерельця ╤ все-усе, що ╓ в мо╖м краю! Тепло долонь, ╕ розуму, ╕ серця Я Укра╖н╕ мил╕й в╕ддаю! 4-й учень. Укра╖на моя почина╓ться Там, де доля моя усм╕ха╓ться, ╤, як небо, як даль солов’╖на, Не к╕нча╓ться Укра╖на. 5-й учень. Укра╖но! Ти для мене диво! ╤ нехай пливе за роком р╕к, Буду, мамо, горда ╕ вродлива, З тебе дивуватися пов╕к. 6-й учень. На земл╕ велик╕й ╢ одна кра╖на: Гарна, неповторна, Красна, як калина. 7-й учень. ╤ живуть тут люди Добр╕, працьовит╕, ╤ скажу, до реч╕, Ще й талановит╕. 8-й учень. Землю зас╕вають. ╤ п╕сн╕ сп╕вають, На бандур╕ грають ╤ в╕рш╕ складають Про л╕си ╕ гори, ╤ про син╓ море, Про людей ╕ кв╕ти... То скаж╕ть же, д╕ти, Що це за кра╖на? Разом. Наша велика славна Укра╖на! Учн╕ виконують п╕сню «Це моя Укра╖на». Зацв╕та╓ калина, Зелен╕╓ л╕щина, Степом котиться диво-луна. Присп╕в: Це моя Укра╖на, Це моя Батьк╕вщина, Що, як тато ╕ мама, одна (дв╕ч╕) Пролягають дороги У зелен╕ д╕брови, Що ростуть на початку села. 1-й учень. Люб╕ть Укра╖ну у сн╕ й наяву, Вишневу свою Укра╖ну, Красу ╖╖ в╕чно живу ╕ нову, ╤ мову ╖╖ солов’╖ну. 2-й учень. М╕й друже, брате, Звертаюсь сьогодн╕ до тебе Мовою земл╕ тво╓╖, Мовою матер╕ тво╓╖, Народу твого мовою. 3-й учень. Вся ╕стор╕я народу - в мов╕, Мова - душа народу. Позбавити народ р╕дно╖ мови - Це означа╓ вбити народ. 4-й учень. Слова летять у душу, як леб╕дки, ╤ пахнуть п’янко житом ╕ росою, Калиною, ц╕лющою травою, Вербички юно╖ д╕вочою красою. 5-й учень. Зневажати мову мамину - б╕да, Котра пустими зробить наш╕ душ╕, ╤ ми нащадкам зможем передать Лиш те, що корен╕ калин╕ сушить. 6-й учень. Зневажати мову - зрадити себе, А зрадник╕в хто може поважати? ╤ стане чорним небо голубе, Вмиратиме у муках р╕дна мова. 7-й учень. О, не згуби свого народу, Безсмертна мово, р╕дна ╕ терпка. Ти ╓ душа сп╕вучого народу, Що був ╕ ╓, ╕ буде у в╕ках. Учень. Кожен народ гордий з того, що в╕н ма╓ свою державу, свою мову, волю ╕ гарне життя у сво╖й кра╖н╕. Кожен народ - патр╕от сво╓╖ кра╖ни, в╕н любить ╖╖, поважа╓ ╖╖ закон ╕ бореться за ╖╖ незалежн╕сть ╕ волю, якщо того нема╓. Учениця. А ми, укра╖нц╕, т╕льки зовс╕м недавно здобули свою незалежн╕сть, у 1991 р. Тепер у нас ╓ сво╖ держава, воля, своя мова. ╤ хоч як не глумились ╕з нашо╖ мови, принижували ╕ забороняли, не хот╕ли слухати ╕ чути ╖╖ мелодику звучання, а сьогодн╕ вона в╕дроджу╓ться. Учень. Бо й не замовкла в устах патр╕от╕в р╕дного слова, звучала в народн╕й п╕сн╕, бо люди берегли ╖╖, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата ╕ мелод╕йна, наша укра╖нська мова. 1-й учень. Яка ж багата р╕дна мова! Увесь чар╕вний св╕т у н╕й! Вона барвиста ╕ чудова, ╤ нищити ╖╖ не см╕й! 2-й учень. Вона про все тоб╕ розкаже, Чар╕вних сл╕в тебе навчить, Усе розкри╓ ╕ покаже, Як правильно у св╕т╕ жить. 3-й учень. В н╕й ст╕льки сл╕в, що й не збагнути! ╤ приказок, ╕ пор╕внянь. А мову знаючи, здобути Ти зможеш просто безл╕ч знань. Символами Укра╖ни завжди були хл╕б, рушник та калина. 2-й учень. Зацв╕ла в долин╕ Червона калина, Н╕би засм╕ялась Д╕вчина-дитина. Любо, любо стало, Пташечка зрад╕ла ╤ защебетала. 3-й учень. У пол╕ калина, у пол╕ калина Хорошенько цв╕те. Ой роде наш красний, роде наш прекрасний, Не цураймося, признаваймося, Бо багато нас ╓.
Д╕ти танцюють укра╖нський танець.
4-й учень. Кожна пора дару╓ свою красу: весна - н╕жн╕ б╕л╕ кв╕ти, ос╕нь - червон╕ ягоди. Важко уявити с╕льське подв╕р’я, де б не р╕с кущ калини. У канадц╕в - клен, в рос╕ян - бер╕зка, а в нас верба ╕ калина. 5-й учень. Перша кв╕точка - наша родиночка. Друга кв╕точка - р╕дна сторона. Так говориться в п╕сн╕ про калиновий цв╕т. На луках ╕ узл╕сс╕ можна побачити ц╕л╕ калинов╕ га╖. Правду каже присл╕в’я: «Без верби ╕ калини нема Укра╖ни». 6-й учень. В народ╕ кажуть: «Любуйся калиною, коли цв╕те, а дитиною, коли росте». Часто матер╕ колихали сво╖х маленьких д╕ток, сидячи п╕д калиною. А як потр╕бна була калина на вес╕лл╕! Коли вип╕кали коровай, то прикрашали його калиною. 1-й учень. Слово р╕дне! Шум дерев! Музика з╕р блакитнооких, Шовковий сп╕в степ╕в широких, Дн╕пра м╕ж них левиний рев. Неначе юна зоря св╕танкова, Ти л╕сами, степами ╕деш. Укра╖нська чар╕вна мово, Ти у серц╕ народу живеш. Мелод╕йна моя, промениста, Як земля, тв╕й багатий словник. Укра╖нська мово пречиста, Ти у серц╕ народу нав╕к! Укра╖нська прабатьк╕вська мово, До з╕рок через терни ╕деш. Р╕дна мово моя, пелюсткова, Ти у серц╕ народу живеш! Вчитель. Д╕ти, ми не завжди соб╕ уявля╓мо те, яке багатство ╓ у кожного з нас, його ми не завжди пом╕ча╓мо, не завжди ц╕ну╓мо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на уваз╕? Учн╕ (разом). Це наша р╕дна мова! Учень. Вона нам р╕дна, як мама ╕ тато, як та земля, на як╕й ви зроста╓те. Бо це мова, яку ми вс╕ чу╓мо змалку, якою ми промовили перш╕ слова. Ця мова зрозум╕ла вс╕м нам. Бо без мови нема╓ народу. ╤ так само, як у кожно╖ людини ╓ одна мама, так ╕ мова р╕дна лише одна. Людина може знати дв╕, три ╕ б╕льше мов, але р╕дною залиша╓ться материнська мова. Учениця. Р╕дна мова. ╤ чу╓ться лаг╕дний, теплий голос матер╕, яким вона будить нас уранц╕. Х╕ба ще хтось вм╕╓ промовляти так╕ слова, як наш╕ укра╖нськ╕ мами? Адже ц╕лий св╕т визнача╓, що укра╖нська мова - чудова, мелод╕йна, багата. 5-й учень. Не посм╕й забути Мамино╖ мови. Нею кв╕тне поле, ╤ гудуть д╕брови. Можеш призабути Запах рути-м’яти, Але р╕дну мову Мусиш пам’ятати. 6-й учень. Можеш не вп╕знати Голосу д╕брови, Та не см╕й зректися Мамино╖ мови. Бо як в╕дречешся, Кине тебе п╕сня, Будеш ти без не╖ Наче вишня п╕зня. 7-й учень. Люб╕ть свою мову й н╕коли ╥╖ не забудьте в житт╕. А хто свою мову забуде, Той серце забуде сво╓. 8-й учень. Вона, як зоря пурпурова, Що ся╓ з небесних висот, ╤ там, де звучить р╕дна мова, Живе укра╖нський народ. Вчитель. Укра╖нська мова багата не т╕льки в п╕снях, а й у побут╕. Хто з вас не був в укра╖нськ╕й хат╕? Кругом вишивки, скатертини, серветки ╕ рушники. В╕д сиво╖ давнини ╕ до наших дн╕в, в радост╕ й гор╕ рушник - нев╕д’╓мна частинка нашого побуту. З хл╕бом-с╕ллю на рушнику зустр╕чають дорогих гостей. Ще й тепер у деяких селах ж╕нки тчуть ╕ вишивають рушники. Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати дару╓ рушник, як обер╕г в╕д лиха.
(Учн╕ виконують «П╕сню про рушник», сл. А. Малишка, муз. П. Майбороди).
1-й учень. Ми дуже славим весь наш край ╤ любим Укра╖ну: ╥╖ лани, зелений гай, В саду ясну калину. 2-й учень. ╤з слова почина╓ться людина, ╤з мови почина╓ться людина, Моя ласкава, мамина, ╓дина - Щебече соловейко на весь св╕т. 3-й учень. Бентежна, тополина, калинова, Не випита, не вибрана до дна - Це наша укра╖нська р╕дна мова, Немов бандури в╕чно╖ струна. 4-й учень. Моя земля - це гори темнолиц╕, Навчили мови р╕дно╖ мене ╤ п╕дняли мене, немовби птицю, В склеп╕ння неба тихе ╕ ясне. Вчитель. Ось бачите, д╕ти, яка багата ╕ чудова укра╖нська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпа╓ш, а ╖й нема╓ н╕ к╕нця, н╕ краю. 1-й учень. Друз╕ шановн╕, Матус╕ ╕ тата, Вдячн╕ ми вс╕м, Хто прийшов на це свято. 2-й учень. Ми - укра╖нц╕ - велика родина, Мова ╕ п╕сня у нас солов’╖на. Кв╕тне в садочках червона калина, Р╕дна земля для нас вс╕х - Укра╖на. 3-й учень. Розвивайся, звеселяйся, моя р╕дна мово! У барв╕нки зодягайся, укра╖нське слово. Колосися житом в пол╕, п╕снею в осел╕, Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали, Як з дитячо╖ колиски мову покохали. 4-й учень. Вже к╕нчилось свято. ╤ прощатись нам пора. Ми бажа╓мо В╕тчизн╕. Разом. Щастя, миру ╕ добра.
Луна╓ п╕сня «Це моя Укра╖на».
Вчитель. Д╕ти, ви, мабуть, ╕ присл╕в’я зна╓те? За р╕дний край - хоч помирай! Св╕т один, та р╕зн╕ люди. Що кра╖на, що родина. Кров не водиця, проливати не годиться. Хто л╕том спеки бо╖ться, той зимою не ма╓ чим гр╕тися. Не родись багатий та вродливий, а родись при дол╕ та щасливий. Рання пташка дзьобик чистить, а п╕зня очиц╕ жмурить. Хот╕в зробити сп╕шно, а вийшло см╕шно. Б╕да Укра╖н╕: ╕ в╕дт╕ль гаряче ╕ в╕дс╕ль боляче. Вчитель. А як╕ скоромовки вм╕╓те швидко промовляти? С╕в шпак на шпак╕вню, Засп╕вав шпак п╕сню п╕вню: - Ти не вм╕╓ш так, як я, Так, як ти, не вм╕ю я. Ти, малий, скажи малому, Хай малий малому скаже, Хай малий теля прив’яже. За горою, б╕ля броду, Обгороджений город. Барабанять по городу Бараболя ╕ горох. На печ╕, на печ╕ Смачн╕ та гаряч╕ Пшеничн╕ калач╕. Хочеш ╖сти калач╕ - Не сиди на печ╕. От К╕ндрат, так К╕ндрат, Зуб зламав об мармелад. Ати-бати - йшли солдати, Ати-бати - на базар. Ати-бати - що купили? Ати-бати - самовар. Лиса з л╕су у село «ку-ку-р╕ку» занесло. Загляда╓ лис у в╕кна: «Де ж це п╕вень кукур╕кнув?» Карл у Клари украв корали, А Клара у Карла украла кларнет. Сорока сороченятам Сорочки строчила, Сорочки строчила, Вишиванки шила. Все чорним та б╕лим, Все б╕лим та чорним Сорочки строчила, Стрекотати вчила. 1-й учень. Мово р╕дна, слово р╕дне! Хто вас забува╓, Той у грудях не серденько, А лиш кам╕нь ма╓. 2-й учень. Як ту мову можна забути, Котрою учила Нас вс╕х ненька говорити, Ненька наша мила. 3-й учень. От тому плекайте, д╕ти, Р╕дненькую мову ╤ уч╕ться говорити Сво╖м р╕дним словом.
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 27.10.2006 > Тема ""Джерельце""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4231
|