Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4565)
З потоку життя (7298)
Душі криниця (4253)
Українці мої... (1709)
Резонанс (2312)
Урок української (1007)
"Білі плями" історії (1866)
Крим - наш дім (1375)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (255)
Бути чи не бути? (454)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (266)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 27.10.2006 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 27.10.2006
НАША МОВА СОЛОВ’╥НА

ДО ДНЯ УКРА╥НСЬКО╥ ПИСЕМНОСТ╤ ТА МОВИ
 Любе «Джерельце»!
 Мен╕ б дуже хот╕лося, щоб про це свято, яке в╕дбулося в середн╕й школ╕ № 26 м. С╕мферополя, прочитали вс╕. Кожен з нас повинен не т╕льки завжди ╕ скр╕зь користуватися нашою чар╕вною мовою, а й активно ╖╖ пропагувати: проводити уроки народознавства. Цей урок на тему «Наша мова солов’╖на» провела вчителька початкових клас╕в Г. М. Харьковська.
 Валентина КОВАЛЕНКО,
 учитель укра╖нсько╖ мови ╕ л╕тератури НВК «Школа-л╕цей» № 3 м. С╕мферополя.

НАША МОВА СОЛОВ’╥НА
 Мета. Формувати розум╕ння того, що укра╖нська мова - наш скарб, без якого не може ╕снувати н╕ народ, н╕ Укра╖на як держава. Розширювати знання про красу ╕ багатство укра╖нсько╖ мови. Ознайомити д╕тей з укра╖нськими обрядами ╕ звичаями. Пробудити почуття нац╕онально╖ г╕дност╕.
 Виховувати любов до р╕дно╖ мови, р╕дного краю, його традиц╕й, почуття поваги до всього свого, укра╖нського, бажання розмовляти р╕дною мовою.

 Обладнання. Вишиван╕ рушники, хл╕б, калина, малюнки герба, прапора Укра╖ни, портрет Т. Г. Шевченка, плакати «Без мови р╕дно╖, юначе, й народу нашого нема», «П╕сня - душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша - солов’╖на».

 (На сцену виходять ведуч╕ - хлопчик ╕ д╕вчинка в укра╖нських костюмах з хл╕бом ╕ с╕ллю на вишитому рушнику)

 Д╕вчинка.
Добрий день вам,
добр╕ люди!
Хай вам щастя-доля буде,
Не на день ╕ не на р╕к,
А на довгий-довгий в╕к.
Хлопчик.
Гостей дорогих
ми в╕та╓мо щиро,
Стр╕ча╓мо з хл╕бом,
любов’ю ╕ миром,
Для людей в╕дкрита
хата наша б╕ла,
Т╕льки б жодна кривда
в не╖ не заб╕гла.

 (П╕д музику в зал заходять учн╕, одягнен╕ в укра╖нський одяг).

 Вчитель. Шановн╕ батьки, д╕ти, гост╕, запрошу╓мо вас до нашо╖ господи на хл╕б та с╕ль, на слово щире, на бес╕ду мудру, на свято укра╖нсько╖ мови.
 Д╕вчинка. Батьк╕вщина почина╓ться з батька ╕ матер╕, з осел╕, де ви вперше побачили св╕т, з мови, якою розмовляють ваш╕ батьки, з подв╕р’я, по якому ви б╕гали, з села чи м╕ста, з Укра╖ни, де ви народилися. А Укра╖на - це наша Батьк╕вщина.
 Хлопчик. У наш╕й св╕тлиц╕ сьогодн╕ тепло ╕ св╕тло, тож давайте поговоримо про Укра╖ну, нашу р╕дну мову. Укра╖на - золота, чар╕вна сторона. Земля рясно укв╕тчана, зеленню закосичена. Ск╕льки н╕жних, ласкавих, поетичних сл╕в придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились ╕ живуть.
 1-й учень.
Люблю тебе,
моя В╕тчизно мила,
Тво╖ поля ╕ небо голубе,
Бо ти дала мен╕ малому
 крила.
То як же не любить
мен╕ тебе!
 2-й учень.
Люблю тебе я, мила Укра╖но!
╤ все зроблю,
щоб ти завжди цв╕ла.
Я буду вчитись в школ╕
на «в╕дм╕нно»,
Щоб мною ти
пишатися могла!
 3-й учень.
Люблю тво╖ л╕си,
струмки, джерельця
╤ все-усе, що ╓ в мо╖м краю!
Тепло долонь, ╕ розуму, ╕ серця
Я Укра╖н╕ мил╕й в╕ддаю!
 4-й учень.
Укра╖на моя почина╓ться
Там, де доля моя усм╕ха╓ться,
╤, як небо, як даль солов’╖на,
Не к╕нча╓ться Укра╖на.
 5-й учень.
Укра╖но! Ти для мене диво!
╤ нехай пливе за роком р╕к,
Буду, мамо, горда ╕ вродлива,
З тебе дивуватися пов╕к.
 6-й учень.
 На земл╕ велик╕й
 ╢ одна кра╖на:
 Гарна, неповторна,
 Красна, як калина.
 7-й учень.
 ╤ живуть тут люди
 Добр╕, працьовит╕,
 ╤ скажу, до реч╕,
 Ще й талановит╕.
 8-й учень.
 Землю зас╕вають.
 ╤ п╕сн╕ сп╕вають,
 На бандур╕ грають
 ╤ в╕рш╕ складають
 Про л╕си ╕ гори,
 ╤ про син╓ море,
 Про людей ╕ кв╕ти...
 То скаж╕ть же, д╕ти,
 Що це за кра╖на?
 Разом.
Наша велика славна Укра╖на!
 Учн╕ виконують п╕сню «Це моя Укра╖на».
Зацв╕та╓ калина,
Зелен╕╓ л╕щина,
Степом котиться диво-луна.
 Присп╕в:
Це моя Укра╖на,
Це моя Батьк╕вщина,
Що, як тато ╕ мама, одна (дв╕ч╕)
Пролягають дороги
У зелен╕ д╕брови,
Що ростуть на початку села.
 1-й учень.
Люб╕ть Укра╖ну у сн╕ й наяву,
Вишневу свою Укра╖ну,
Красу ╖╖ в╕чно живу ╕ нову,
╤ мову ╖╖ солов’╖ну.
 2-й учень.
М╕й друже, брате,
Звертаюсь сьогодн╕ до тебе
Мовою земл╕ тво╓╖,
Мовою матер╕ тво╓╖,
Народу твого мовою.
 3-й учень.
Вся ╕стор╕я народу - в мов╕,
Мова - душа народу.
Позбавити народ р╕дно╖ мови -
Це означа╓ вбити народ.
 4-й учень.
Слова летять у душу,
як леб╕дки,
╤ пахнуть п’янко житом
╕ росою,
Калиною, ц╕лющою травою,
Вербички юно╖
д╕вочою красою.
 5-й учень.
Зневажати мову мамину - б╕да,
Котра пустими
зробить наш╕ душ╕,
╤ ми нащадкам зможем
передать
Лиш те, що корен╕ калин╕
 сушить.
 6-й учень.
Зневажати мову -
зрадити себе,
А зрадник╕в
хто може поважати?
╤ стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках р╕дна мова.
 7-й учень.
О, не згуби свого народу,
Безсмертна мово,
р╕дна ╕ терпка.
Ти ╓ душа сп╕вучого народу,
Що був ╕ ╓, ╕ буде у в╕ках.
 Учень. Кожен народ гордий з того, що в╕н ма╓ свою державу, свою мову, волю ╕ гарне життя у сво╖й кра╖н╕. Кожен народ - патр╕от сво╓╖ кра╖ни, в╕н любить ╖╖, поважа╓ ╖╖ закон ╕ бореться за ╖╖ незалежн╕сть ╕ волю, якщо того нема╓.
 Учениця. А ми, укра╖нц╕, т╕льки зовс╕м недавно здобули свою незалежн╕сть, у 1991 р. Тепер у нас ╓ сво╖ держава, воля, своя мова. ╤ хоч як не глумились ╕з нашо╖ мови, принижували ╕ забороняли, не хот╕ли слухати ╕ чути ╖╖ мелодику звучання, а сьогодн╕ вона в╕дроджу╓ться.
 Учень. Бо й не замовкла в устах патр╕от╕в р╕дного слова, звучала в народн╕й п╕сн╕, бо люди берегли ╖╖, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата ╕ мелод╕йна, наша укра╖нська мова.
 1-й учень.
 Яка ж багата р╕дна мова!
 Увесь чар╕вний св╕т у н╕й!
 Вона барвиста ╕ чудова,
 ╤ нищити ╖╖ не см╕й!
 2-й учень.
Вона про все тоб╕ розкаже,
Чар╕вних сл╕в тебе навчить,
Усе розкри╓ ╕ покаже,
Як правильно у св╕т╕ жить.
3-й учень.
В н╕й ст╕льки сл╕в,
що й не збагнути!
╤ приказок, ╕ пор╕внянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто
безл╕ч знань.
Символами Укра╖ни завжди були хл╕б, рушник та калина.
 2-й учень.
 Зацв╕ла в долин╕
 Червона калина,
 Н╕би засм╕ялась
 Д╕вчина-дитина.
 Любо, любо стало,
 Пташечка зрад╕ла
 ╤ защебетала.
 3-й учень.
У пол╕ калина, у пол╕ калина
Хорошенько цв╕те.
Ой роде наш красний,
роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо багато нас ╓.

 Д╕ти танцюють укра╖нський танець.

 4-й учень. Кожна пора дару╓ свою красу: весна - н╕жн╕ б╕л╕ кв╕ти, ос╕нь - червон╕ ягоди. Важко уявити с╕льське подв╕р’я, де б не р╕с кущ калини. У канадц╕в - клен, в рос╕ян - бер╕зка, а в нас верба ╕ калина.
 5-й учень. Перша кв╕точка - наша родиночка. Друга кв╕точка - р╕дна сторона. Так говориться в п╕сн╕ про калиновий цв╕т. На луках ╕ узл╕сс╕ можна побачити ц╕л╕ калинов╕ га╖. Правду каже присл╕в’я: «Без верби ╕ калини нема Укра╖ни».
 6-й учень. В народ╕ кажуть: «Любуйся калиною, коли цв╕те, а дитиною, коли росте». Часто матер╕ колихали сво╖х маленьких д╕ток, сидячи п╕д калиною. А як потр╕бна була калина на вес╕лл╕! Коли вип╕кали коровай, то прикрашали його калиною.
 1-й учень.
Слово р╕дне! Шум дерев!
Музика з╕р блакитнооких,
Шовковий сп╕в степ╕в
широких,
Дн╕пра м╕ж них левиний рев.
Неначе юна зоря св╕танкова,
Ти л╕сами, степами ╕деш.
Укра╖нська чар╕вна мово,
Ти у серц╕ народу живеш.
Мелод╕йна моя, промениста,
Як земля,
тв╕й багатий словник.
Укра╖нська мово пречиста,
Ти у серц╕ народу нав╕к!
Укра╖нська прабатьк╕вська
 мово,
До з╕рок через терни ╕деш.
Р╕дна мово моя, пелюсткова,
Ти у серц╕ народу живеш!
 Вчитель. Д╕ти, ми не завжди соб╕ уявля╓мо те, яке багатство ╓ у кожного з нас, його ми не завжди пом╕ча╓мо, не завжди ц╕ну╓мо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на уваз╕?
 Учн╕ (разом). Це наша р╕дна мова!
 Учень. Вона нам р╕дна, як мама ╕ тато, як та земля, на як╕й ви зроста╓те. Бо це мова, яку ми вс╕ чу╓мо змалку, якою ми промовили перш╕ слова. Ця мова зрозум╕ла вс╕м нам. Бо без мови нема╓ народу. ╤ так само, як у кожно╖ людини ╓ одна мама, так ╕ мова р╕дна лише одна. Людина може знати дв╕, три ╕ б╕льше мов, але р╕дною залиша╓ться материнська мова.
 Учениця. Р╕дна мова. ╤ чу╓ться лаг╕дний, теплий голос матер╕, яким вона будить нас уранц╕. Х╕ба ще хтось вм╕╓ промовляти так╕ слова, як наш╕ укра╖нськ╕ мами? Адже ц╕лий св╕т визнача╓, що укра╖нська мова - чудова, мелод╕йна, багата.
 5-й учень.
 Не посм╕й забути
 Мамино╖ мови.
 Нею кв╕тне поле,
 ╤ гудуть д╕брови.
 Можеш призабути
 Запах рути-м’яти,
 Але р╕дну мову
 Мусиш пам’ятати.
 6-й учень.
 Можеш не вп╕знати
 Голосу д╕брови,
 Та не см╕й зректися
 Мамино╖ мови.
 Бо як в╕дречешся,
 Кине тебе п╕сня,
 Будеш ти без не╖
 Наче вишня п╕зня.
 7-й учень.
 Люб╕ть свою мову й н╕коли
 ╥╖ не забудьте в житт╕.
 А хто свою мову забуде,
 Той серце забуде сво╓.
 8-й учень.
Вона, як зоря пурпурова,
Що ся╓ з небесних висот,
╤ там, де звучить р╕дна мова,
Живе укра╖нський народ.
 Вчитель. Укра╖нська мова багата не т╕льки в п╕снях, а й у побут╕. Хто з вас не був в укра╖нськ╕й хат╕? Кругом вишивки, скатертини, серветки ╕ рушники. В╕д сиво╖ давнини ╕ до наших дн╕в, в радост╕ й гор╕ рушник - нев╕д’╓мна частинка нашого побуту. З хл╕бом-с╕ллю на рушнику зустр╕чають дорогих гостей. Ще й тепер у деяких селах ж╕нки тчуть ╕ вишивають рушники. Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати дару╓ рушник, як обер╕г в╕д лиха.

 (Учн╕ виконують «П╕сню про рушник», сл. А. Малишка, муз. П. Майбороди).

 1-й учень.
Ми дуже славим весь наш край
╤ любим Укра╖ну:
╥╖ лани, зелений гай,
В саду ясну калину.
 2-й учень.
╤з слова почина╓ться людина,
╤з мови почина╓ться людина,
Моя ласкава, мамина, ╓дина -
Щебече соловейко
на весь св╕т.
 3-й учень.
Бентежна, тополина,
калинова,
Не випита, не вибрана до дна -
Це наша укра╖нська р╕дна мова,
Немов бандури в╕чно╖ струна.
 4-й учень.
Моя земля - це гори темнолиц╕,
Навчили мови р╕дно╖ мене
╤ п╕дняли мене,
немовби птицю,
В склеп╕ння неба тихе ╕ ясне.
 Вчитель. Ось бачите, д╕ти, яка багата ╕ чудова укра╖нська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпа╓ш, а ╖й нема╓ н╕ к╕нця, н╕ краю.
 1-й учень.
Друз╕ шановн╕,
Матус╕ ╕ тата,
Вдячн╕ ми вс╕м,
Хто прийшов на це свято.
 2-й учень.
Ми - укра╖нц╕ - велика родина,
Мова ╕ п╕сня у нас солов’╖на.
Кв╕тне в садочках
червона калина,
Р╕дна земля для нас вс╕х -
 Укра╖на.
 3-й учень.
Розвивайся, звеселяйся,
 моя р╕дна мово!
У барв╕нки зодягайся,
 укра╖нське слово.
Колосися житом в пол╕,
 п╕снею в осел╕,
Щоб на все життя
з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячо╖ колиски
 мову покохали.
 4-й учень.
 Вже к╕нчилось свято.
 ╤ прощатись нам пора.
 Ми бажа╓мо В╕тчизн╕.
 Разом.
 Щастя, миру ╕ добра.

Луна╓ п╕сня «Це моя Укра╖на».

 Вчитель. Д╕ти, ви, мабуть, ╕ присл╕в’я зна╓те?
За р╕дний край - хоч помирай!
Св╕т один, та р╕зн╕ люди.
Що кра╖на, що родина.
Кров не водиця,
проливати не годиться.
Хто л╕том спеки бо╖ться, той зимою не ма╓ чим гр╕тися.
Не родись багатий та вродливий, а родись при дол╕ та щасливий.
Рання пташка дзьобик чистить, а п╕зня очиц╕ жмурить.
Хот╕в зробити сп╕шно, а вийшло см╕шно.
Б╕да Укра╖н╕: ╕ в╕дт╕ль гаряче ╕ в╕дс╕ль боляче.
 Вчитель. А як╕ скоромовки вм╕╓те швидко промовляти?
С╕в шпак на шпак╕вню,
Засп╕вав шпак п╕сню п╕вню:
- Ти не вм╕╓ш так, як я,
Так, як ти, не вм╕ю я.
Ти, малий, скажи малому,
Хай малий малому скаже,
Хай малий теля прив’яже.
За горою, б╕ля броду,
Обгороджений город.
Барабанять по городу
Бараболя ╕ горох.
На печ╕, на печ╕
Смачн╕ та гаряч╕
Пшеничн╕ калач╕.
Хочеш ╖сти калач╕ -
Не сиди на печ╕.
От К╕ндрат, так К╕ндрат,
Зуб зламав об мармелад.
Ати-бати - йшли солдати,
Ати-бати - на базар.
Ати-бати - що купили?
Ати-бати - самовар.
Лиса з л╕су у село
«ку-ку-р╕ку» занесло.
Загляда╓ лис у в╕кна:
«Де ж це п╕вень кукур╕кнув?»
Карл у Клари украв корали,
А Клара у Карла
украла кларнет.
Сорока сороченятам
Сорочки строчила,
Сорочки строчила,
Вишиванки шила.
Все чорним та б╕лим,
Все б╕лим та чорним
Сорочки строчила,
Стрекотати вчила.
 1-й учень.
Мово р╕дна, слово р╕дне!
Хто вас забува╓,
Той у грудях не серденько,
А лиш кам╕нь ма╓.
 2-й учень.
Як ту мову можна забути,
Котрою учила
Нас вс╕х ненька говорити,
Ненька наша мила.
3-й учень.
От тому плекайте, д╕ти,
Р╕дненькую мову
╤ уч╕ться говорити
Сво╖м р╕дним словом.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 27.10.2006 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4231

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков