Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4464)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4142)
Українці мої... (1669)
Резонанс (2145)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1083)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (341)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (214)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВЕСЕЛКА
В╕рш╕ нашого дитинства


Р╤ДНА МОВА
З дитинства мо╖ батьки навчали мене любити свою Батьк╕вщину з кв╕тучими садами, безмежними...


В╤РШ╤ НАШОГО ДИТИНСТВА. ╤ван ДРАЧ
Перша зб╕рка поез╕й ╤вана Драча «Соняшник» побачила св╕т 1962 року.


«У КОЖНО╥ ФЕ╥ БУВАЮТЬ ПРИ╢МН╤ МОМЕНТИ...»
В гостях "Джерельця" ╕з сво╖ми поез╕ями Наталка ЯРЕМА, Наталя МАЗУР ╕ Ксенислава КРАПКА


НАЙКРАЩ╤ УКРА╥НСЬК╤ МУЛЬТФ╤ЛЬМИ ВС╤Х ЧАС╤В
6 кв╕тня св╕т в╕дзначив День мультф╕льм╕в. Це свято було засноване 2002 року М╕жнародною...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 27.10.2006 > Тема ""Джерельце""
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#44 за 27.10.2006
СТЕЖКАМИ ДРЕВНЬОГО М╤СТА
Галина СТУЛ╤КОВА.

 Люб╕ друз╕ - читач╕ ╕ дописувач╕ газети «Джерельце»!
 Вс╕ ми живемо в чудов╕й кра╖н╕, яка багата сво╓ю ╕стор╕╓ю, неповторною природою. Давайте разом будемо мандрувати мальовничими селами ╕ м╕стами Укра╖ни, вивчаючи ╖хню ╕стор╕ю, захоплюючись прекрасними кра╓видами, г╕рськими ╕ морськими пейзажами, фортецями ╕ замками, церквами ╕ палацами. Наша земля неповторна, багата талановитими людьми, давн╕ми традиц╕ями ╕ звичаями. Розпов╕дайте нам про свою маленьку Батьк╕вщину - м╕сто чи село, де ви народилися. Ми з рад╕стю передамо вашу розпов╕дь ус╕м читачам.
П╕знаймо р╕дну Укра╖ну разом!

 Сьогодн╕, крокуючи р╕дним м╕стом, ╕нод╕ замислююся, що могли б розпов╕сти стар╕ льв╕вськ╕ кам’яниц╕. Вони дивляться на нас сво╖ми син╕ми в╕концями в досконалих обрамленнях, над якими чарували талановит╕ скульптори ╕ арх╕тектори Середньов╕ччя. Вони стоять сотн╕ л╕т ╕ були св╕дками безл╕ч╕ ц╕кавих под╕й, що траплялися на затишних вузеньких льв╕вських вуличках ╕ гам╕рних площах. З дня в день протягом стол╕ть тут луна╓ веч╕рн╕й передзв╕н старих дзвон╕в ╕ мелод╕йний б╕й годинника на Льв╕вськ╕й ратуш╕. Ц╕ вимощен╕ брук╕вкою вулички сьогодн╕ чують кроки нових мешканц╕в древнього м╕ста, як╕ щоденно наповнюють життя Львова сучасним ритмом - швидк╕сним, ╓вропейським. Але те, що створене самою ╕стор╕╓ю, не п╕двладне нав╕ть найнов╕шим в╕янням часу. Льв╕в залиша╓ться самим собою, неповторним, колоритним  духовним центром Галичини, де переплелися культури, традиц╕╖, родинн╕ зв’язки багатьох ╓вропейських народ╕в. Нас ╕ сьогодн╕ чару╓ краса ╕ гармон╕я буд╕вель, палац╕в, храм╕в, створених найкращими майстрами Середньов╕ччя.
 Хочу запросити вс╕х зд╕йснити мандр╕вку в минуле древнього укра╖нського м╕ста, яке недавно в╕дзначило св╕й 750-й день народження.
Перша л╕тописна згадка про Льв╕в дату╓ться 1256 роком. Засновником м╕ста був Галицько-Волинський князь Данило, який назвав його на честь свого сина Лева. То були важк╕ часи монголо-татарських напад╕в на Ки╖вську Русь. М╕сто з’явилося у верх╕в’╖ р╕чки Полтви. Навколо гори були болота, що робило недоступними для ворога осел╕ м╕щан ╕ рем╕сник╕в, а князь укр╕пив сво╖ позиц╕╖, переселившись у замок, зведений на гор╕. М╕сто було розташоване на перехрест╕ торгових шлях╕в, тому швидко зростало, будувалося, приваблюючи купц╕в, рем╕сник╕в з навколишн╕х земель.
 До сьогодн╕ збереглися пам’ятки княжо╖ доби: церква Святого Миколая, каплиця княгин╕ Констанц╕╖, дружини князя Лева, святиня н╕мецько╖ колон╕╖ - костьол Мар╕╖ Сн╕жно╖. Центром торговельного ╕ громадського життя була площа Старий Ринок. Будувалися укра╖нськ╕, в╕рменськ╕ церкви. А п╕зн╕ше з’явилися й храми ╕нших нац╕ональних громад, як╕ жили в м╕ст╕.
 П╕сля князювання Данила ╕ Лева на галицький престол запрошено ╖хнього близького родича мазовецького князя Юр╕я-Болеслава ╤╤. В╕н усе част╕ше ор╕╓нтувався на зах╕д, слухаючи поради багатих купц╕в, переважно польського походження. Князь був отру╓ний бунт╕вною аристократ╕╓ю. Зак╕нчилася епоха Рюрикович╕в на зах╕дноукра╖нських землях. Почалася боротьба за Галичину м╕ж найближчими сус╕дами.
 Першим захопив Льв╕в польський король Казимир ╤╤╤
у 1349 роц╕. П╕сля його смерт╕ Львовом волод╕в Людов╕к Угорський, який призначив сюди нам╕сником Володислава Опольського. Галичина вийшла з-п╕д влади Польщ╕ ╕ залишилася в склад╕ Угорщини.
В 1387 роц╕ Льв╕в знову захопило Польське корол╕вство.
 Так, переходячи з рук в руки, м╕сто жило сво╖м життям. Будувалися нов╕ храми, палаци, осел╕ для м╕щан. Центр м╕ста перен╕сся на торгову площу-ринок, посередин╕ яко╖ стояла Ратуша - буд╕вля, де зас╕дала м╕ська рада. Льв╕в був багатонац╕ональним м╕стом. Зг╕дно з документами про сплату податк╕в, 1407 року приблизна к╕льк╕сть мешканц╕в лише в межах мур╕в м╕ста досягала 4000 ос╕б. З них - б╕льш╕сть були н╕мц╕, значна к╕льк╕сть - русини, також були татари, поляки. ╢вре╖ не належали до складу м╕щан, тому ╖х не враховано, а в╕рмен було 63 особи.
 М╕сто вистояло, незважаючи на в╕йни, моровиц╕, пожеж╕. На ру╖нах ╕ згарищах виростали красив╕ витончен╕ палаци, церкви. Часто запрошували ╕тал╕йських майстр╕в, як╕ привнесли в льв╕вську арх╕тектуру золоту добу Ренесансу. Одним з визнаних льв╕вських арх╕тектор╕в-вих╕дц╕в з Рима був Павло
Римлянин (Паоло Дом╕н╕ч╕). Його шедеври - каплиця Камп╕ан╕в (1618 р.),
Успенська церква (1598 р.), костьол бернардин╕в (1606 р.) достояли до наших дн╕в.
 На зм╕ну Ренесансу приходить епоха бароко, пов’язана з появою ╓зу╖т╕в.
╤ сьогодн╕ ми захоплю╓мось перлиною укра╖нсько╖ арх╕тектури - кафедральним собором Святого Юра (1761 р.), створеним арх╕тектором Б. Мерети-
ном ╕ скульптором ╤. П╕нзелем.
 Серцем укра╖нського Львова був храм Усп╕ння Богородиц╕. При церкв╕ виникла нац╕онально-рел╕г╕йна громадська орган╕зац╕я православних укра╖нських м╕щан - Ставроп╕г╕йське братство. Спершу число його член╕в становило 14 чолов╕к. Згодом ╖хня к╕льк╕сть зросла до 50. Дисципл╕на була дуже строгою. Вс╕ ухвали приймалися б╕льш╕стю голос╕в ╕ п╕сля прийняття ставали обов’язковими. Це дало змогу вистояти в умовах наступу католицизму, досягти усп╕х╕в в розвитку укра╖нського шк╕льництва ╕ друкарства. Статут братсько╖ школи передбачав можлив╕сть навчання д╕тей з р╕зних майнових стан╕в. Мовою навчання була укра╖нська, вивчали ще грецьку, латинську, польську. Поруч з Успенською церквою в╕дкрилась братська друкарня в 1585 роц╕. Це найстар╕ша, неперервно д╕юча типограф╕я у Сх╕дн╕й ╢вроп╕. Вс╕ зароблен╕ з друку книг грош╕ йшли на ремонт церкви, утримання школи та шпиталю. Успенське братство про╕снувало до 1788 року, коли розпорядженням австр╕йсько╖ влади його д╕яльн╕сть була припинена. Але не припинилось життя укра╖нц╕в Львова.
 Льв╕в ов╕яний легендами про подвиги м╕щан, як╕ хоробро захищали свою землю в╕д численних ворог╕в. Бачили льв╕вськ╕ вулиц╕ ╕ славне В╕йсько Запорозьке на чол╕ з Богданом Хмельницьким. У 1655 роц╕ козаки разом з рос╕йськими полками завдали нищ╕вно╖ поразки полякам. М╕щани визнали владу гетьмана Хмельницького, який не в╕ддав м╕сто на пограбування, а оголосив його п╕д сво╓ю оп╕кою. М╕жнародна ситуац╕я змусила Хмельницького в╕д╕йти з Галичини у зв’язку з наступом татар на Под╕лля. М╕сто знову потрапило в руки поляк╕в.
 Вже написано чимало книг, статей, дисертац╕й про ╕сторичну спадщину Львова. Але щоб в╕дчути, чим жило м╕сто протягом стол╕ть, треба, мандруючи льв╕вськими вуличками, вслухатися в мелод╕ю старих церковних дзвон╕в, помилуватися кра╓видами Замково╖ гори. М╕сто гостинно в╕дчиня╓ свою браму для вс╕х, хто вм╕╓ пом╕чати в буденному житт╕ красу, гармон╕ю, досконал╕сть...
 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 27.10.2006 > Тема ""Джерельце""


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4230

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков