"Кримська Свiтлиця" > #44 за 27.10.2006 > Тема "З перших уст"
#44 за 27.10.2006
╤ВАН ДРАЧ У СВО╢ С╤МДЕСЯТИЛ╤ТТЯ: “Я НАЛЕЖУ ЕРОСУ”
Павло ВОЛЬВАЧ.
17 жовтня незвичайний день. Бо в╕н позначений в╕дразу двома под╕ями, пов`язаними з красним письменством. ╤ ще питання, яка з них б╕льше важить в культурному житт╕ Укра╖ни. Отож, нин╕ розпочина╓ться 5-й з`╖зд Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в. ╤ цього ж дня зустр╕ча╓ сво╓ 70-л╕ття ╤ван Драч. Регал╕╖ його можна перераховувати довго, але чи потр╕бно це? Бо ╤ван Драч сам став уособленням поета й поез╕╖.
- ╤ване Федоровичу! Письменницький з`╖зд ╕ як це Вас, як кажуть рос╕яни, “угоразд╕ло” народитися саме от в цей день? - Так воно щось таке виходить. Все одно щось, десь, якийсь з'╖зд – то харчовик╕в, то металург╕в, то письменник╕в... Цього разу з'╖зд письменник╕в, так... - Вас завжди називали “ш╕стдесятником”, а тепер Ви, по сут╕, вже “с╕мдесятник”. - Переходимо в ╕нший, вищий розряд “семидесятник╕в”, так... - ╤ване Федоровичу, щось зм╕нилося у ╤ванов╕ Драчев╕ як в поет╕ ╕ як у людин╕? Може, Ви щось почали любити нове, чого зроду не любили – гриби, може, почали збирати чи ще що? Розкаж╕ть, як Вам живеться. - Хе-хе-хе... Я просто зрозум╕в, що як╕сь основн╕ реч╕ на б╕лому св╕т╕ ╓, ╕ це свята правда. ╤, мабуть, чим дал╕ живеш, тим б╕льше розум╕╓ш ╖хню ц╕ну. Це любов до людей, серед яких живеш, ╖х треба любити. Я дуже спов╕дую фразу Терези, т╕╓╖ свято╖ албанки, яка у Калькутт╕ працювала серед прокажених ╕ так дал╕... У не╖ ╓ дуже гарна така фраза, цитата: “Коли людина багато судить, то у не╖ не вистача╓ часу для любов╕”. ╤ коли менше судиш, а б╕льше любиш, то це якраз ╕ прекрасно. На цьому сходиться моя думка з нею. - ╤ване Федоровичу, ну, любов бува╓ р╕зна ╕, по-мо╓му, вс╕ ╖╖ вияви п╕двладн╕ ╤вану Драчев╕. Зокрема, я суджу ╕з останн╕х Ваших поетичних публ╕кац╕й, як╕ наробили чимало галасу й ╕рон╕чних пересуд╕в... - Ну, ╓ ╕рон╕чн╕, саркастичн╕, сардон╕чн╕ ╕ вс╕ляк╕ набори. Але вони все “дно засновуються на тому, що треба любити р╕дну землю, св╕й край, ╕ все, що ╓ в тво╖й душ╕, в╕ддати для того, щоб вона була, щоб вона жила. Я оце позавчора був у Тел╕жинцях, на Покрову, це наше храмове свято. ╤ я дуже радий, що знову в╕дчув силу ╕ магнетизм сво╓╖ р╕дно╖ земл╕. Вона ще раз ╕ ще раз в╕дкрилася, ╕ кожен раз в╕дкрива╓ться мен╕ якимись особливими, неспод╕ваними гранями. ╤ я радий ╕ щасливий, що це саме так. - ╤ване Федоровичу, я коли питав про в╕рш╕, то мав на уваз╕ оцей еротичний струм╕нь, який раптом так потужно забрин╕в у Ваш╕й поез╕╖... - А! Ну, так ви ж зна╓те, що св╕т д╕литься на Ерос ╕ Танатос. Я не хот╕в би належати Танатосу, я належу Еросу. - А як онуки, балують д╕да? Я знаю, у Вас онук ╤ванко? Пам'ятаю в╕рша, як Ви чека╓те дзв╕нка в╕д онука. - Оце мен╕ в╕н позавчора подзвонив ╕ каже: “Д╕дусю, ти зна╓ш, ти дивись, я знайшов твого в╕рша у сво╖й читанц╕”. ╤ чита╓ мен╕ в╕рш “У товариств╕ джмеля”. Я кажу: “Як тоб╕ у товариств╕ джмеля?” А в╕н каже: “Не так уже й погано.” - Це вищо╖ похвали для д╕да, мабуть, не видума╓ш? - Я Вас в╕таю ╕ об╕ймаю. - ╤ване Федоровичу! Насамк╕нець - строфу в╕рша прочитайте, будь ласка.
“ОД╤ССЕЙ ╤ ПЕНЕЛОПА”. Укра╖нський Од╕ссей, вдома в╕н пасе гусей. Д╕тей власних не пасе, лиш гор╕лку люто ссе. Тяжко ла╓ Пенелопу, що чкурнула у ╢вропу. Укра╖нська Пенелопа, вже в ногах ╖╖ ╢вропа. Чи то в Бонн╕-Л╕ссабон╕, якось тяжко жити бонн╕. Не гусят, а н╕мченят пасе краща ╕з д╕вчат. Ну, й дурна ж настала ера, треба нам знайти Гомера, Щоб усе вернув назад, щоб ╕стор╕╖ дав лад. Пенелопа аби вдома ждала свого дуролома. Укра╖нський Од╕сcей не д╕тей пасе – гусей, Та сл╕пий давно Гомер, та Гомер давно помер. Та як каже вже село, що Гомера й не було.
(RadioSvoboda.Ua)
"Кримська Свiтлиця" > #44 за 27.10.2006 > Тема "З перших уст"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4224
|