Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4466)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4143)
Українці мої... (1670)
Резонанс (2147)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1087)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (242)
Бути чи не бути? (343)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (215)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ГРОМАДСЬКА АКТИВ╤СТКА ╤З КРИМУ
Марина ран╕ше жила в Криму, а п╕сля загарбання рос╕янами п╕вострова перебралася в Ки╖в…


ОЛЕГ ОЛЬЖИЧ – НЕЗЛАМНИЙ ПОЕТ ╤ ПАТР╤ОТ
П╕сля арешту O. Кандиба потрапля╓ у таб╕р смерт╕ Заксенгаузен ╕ опиня╓ться у спец╕альному блоц╕...


ВАЖКА Ц╤НА ЗА ПОВЕРНЕННЯ В УКРА╥НУ
П╕дполковник д╕╓во╖ Арм╕╖ УНР Митрофан Очеретько…


ПРЕЗИДЕНТ ╤З ДРУЖИНОЮ ПРИВ╤ТАЛИ УКРА╥НЦ╤В З ДНЕМ ВИШИВАНКИ
За роки спротиву агрес╕╖ вишиванка стала неформальним одностро╓м ус╕х, хто в╕дстою╓ людян╕сть,...


В УКРА╥Н╤ В╤ДЗНАЧИЛИ ДЕНЬ ВИШИВАНКИ
У трет╕й четвер травня в Укра╖н╕ традиц╕йно в╕дзначають День вишиванки…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 20.10.2006 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#43 за 20.10.2006
Борис ОЛ╤ЙНИК: «НЕ ОЗИВАЙТЕ ВСУ╢ УКРА╥НУ, АБИ НЕ ВСОХЛИ ВАШ╤ ЯЗИКИ...»

На отч╕ креси темна сила суне,
А наша сов╕сть спить соб╕, н╕ма.
...Не озивайте ╤м’я Бога всу╓,
Коли в душ╕ давно його нема.
Уже й д╕д╕в сво╖х у дурн╕ взули
Онуки мудр╕, сплюнувши з губи.
...Не озивай ╕м’я Народу всу╓,
Коли ти пам’ять Роду розгубив.
╤ в час, коли прощення
за провини
Молитимете в Божо╖ Руки, -
Не озивайте всу╓ Укра╖ну,
Аби не всохли ваш╕ язики.

 22 жовтня святку╓ св╕й день народження лауреат Нац╕онально╖ прем╕╖ ╕м. Т. Г. Шевченка, д╕йсний член Нац╕онально╖ Академ╕╖ наук Укра╖ни, голова Укра╖нського фонду культури, поет Борис Ол╕йник. В╕н автор багатьох книг поез╕╖ та публ╕цистики, а до свого дня народження видав книгу вибраних твор╕в - поез╕й та поем - «Основи», головною темою яких ╓ утвердження людсько╖ особистост╕, висоти духу ╕ морал╕, протистояння злу ╕ насильству.
 У передмов╕ до книги поет Михайло Шевченко зазнача╓: «Ця книжка назива╓ться «Основи». Назва м╕стка ╕ символ╕чна. Вони, основи, в Ол╕йника - могутн╕, нар╕жн╕ не лише для таланту, а й для людини ╕ нац╕╖ в ц╕лому. Обран╕ ц╕ основи теж завдяки талантов╕ обирати головне: любов до свого народу ╕ в╕рн╕сть йому, романтична чистота почутт╕в ╕ повна гармон╕зац╕я переконань та вчинк╕в, людська над╕йн╕сть ╕ порядн╕сть у всьому, аж до побутових др╕бниць. ╤ все це - за р╕дк╕сного ╕ неповторного таланту повно╖ влади над словом. ╤ все це в принцип╕: обрати раз ╕ назавжди, щоб н╕коли не оступитися ╕ не в╕дступити. Таку дорогу в укра╖нськ╕й поез╕╖, культур╕ ╕ пол╕тиц╕ Борис Ол╕йник проклав на славу нац╕╖, на славу сво╓му народов╕. Вона не схожа на жодну з ╕нших дор╕г. Не трубадурячи (це не в природ╕ справжнього таланту), не натворивши непоправних помилок, Борис Ол╕йник - не похитнувся в найголовн╕шому - в прав╕ на правду».
 Так, Бориса Ол╕йника по праву можна назвати народним поетом. Бол╕ народу, його прагнення й устремл╕ння глибоко ув╕брала в себе поетова душа. ╤ тому вона, ця душа, народжу╓ так╕ поез╕╖, котр╕ н╕кого не залишають байдужими. Вони як дже-рельна вода, яку хочеться пити ╕ пити. Таку поез╕ю може створити лиш справжн╕й Митець. Митець в╕д Бога. ╤ таким Митцем в╕д Бога ╓ Поет Борис Ол╕йник.
 Читач╕ ╕ редакц╕я «Кримсько╖ св╕тлиц╕», для яко╖ дуже багато робив ╕ робить у сенс╕ морально╖ п╕дтримки поет-академ╕к Борис Ол╕йник (чого вартий його виступ ╕з посиланням на «Св╕тлицю» на сес╕╖ ПАР╢ у Страсбурз╕), в╕д щирого серця в╕тають його з днем народження, бажають доброго здоров’я ╕ нових творчих здобутк╕в. ╤ хай н╕коли не зароста╓ поетова стежка до «Кримсько╖ св╕тлиц╕», до наших шк╕л ╕ г╕мназ╕й, до сердець кримських укра╖нц╕в!
З роси та води Вам, Поете!
 Друку╓мо к╕лька в╕рш╕в Б. Ол╕йника з книги «Основи».
 
* * *
В день ясний ╕ в ноч╕ горобин╕,
В р╕дн╕й чи в далек╕й сторон╕ -
Ти в мо╓му серц╕, Укра╖но,
Думою Шевченка гомониш.
Вийду, стану рано-пораненьку
На луг╕в отаву молоду,
Де сини Ватут╕на й Довженка
Борозни за обр╕╖ ведуть.
До твого ясного неспокою,
До тво╖х натомлених долонь
Припаду дн╕провою снагою,
Райдугами вистелю тв╕й сон.
А як веч╕р ср╕бними човнами
Пропливе м╕ж парами в саду -
Над тво╖ми чистими думками
З╕ркою щасливою з╕йду.
1962

ОСВ╤ДЧЕННЯ

Я тут родився восени:
Морозом бралася стерня, -
╤ падолист у тепл╕ сни
Мене вгорнув, немов зерня.
А навесн╕ п╕шов у р╕ст,
Прийнявши мамину куп╕ль,
╤ перший крок у дивен св╕т
На пол╕ отчому ступив.
╤ з того дня вже сто земель
Переходив, переверстав,
Та щовесни, як журавель,
У р╕дн╕ креси повертав.
╤, надивившись р╕зних див, -
Клянуся на меч╕ пера, -
Дивн╕шого не сподобив
В╕д Укра╖ни ╕ Дн╕пра.
Тут м╕й пор╕г. ╤ перший гр╕х.
╤ всеочищення вогонь.
Тут стиглу з╕рку, як гор╕х,
Вона взяла з мо╖х долонь.
Джерела тут мо╖ свят╕.
╤ нав╕ть ворон, що оглух
На ветх╕м д╕дов╕м хрест╕,
Мене в╕та, як добрий дух.
Тут кожна в╕ть мен╕ жива.
Тут вс╕ - сво╖. ╤ вс╕ - мо╖.
╤ мати кв╕ти полива...
Хоч вже давно нема ╖╖.
Тут долю кожного в╕йна
Переорала до глибин.
╤ кожна з╕рка жерстяна
Мен╕ с╕я╓, мов руб╕н.
...Я тут родивсь. ╤ просто жив.
╤ горе знав. ╤ щастя пив.
╤ в сизу паморозь ожин
За перший полудень ступив.
╤ так же просто, сл╕д у сл╕д,
За предком зв╕ривши ходу,
Як м╕й безсмертний, чесний р╕д, -
Сво╖ натруджен╕ складу.
Скажу лиш: де б ти не ходив,
Та - хай засв╕дчу╓ перо! -
Що не знайти дивн╕ше з див,
Як Укра╖на ╕ Дн╕про...

* * *

Не погасне висока потуга Дн╕пра,
Не змал╕╓ в отецьких криницях вода,
Доки ╓ на земл╕ хоч краплина добра
╤ Мар╕я ╤суса з небес вигляда.
Сатана, перекинувшись у крамаря,
Наш╕ душ╕ не зманить на д╕ло криве,
Доки ╓ на земл╕ хоч зернина добра
╤ над╕я на Друге Пришестя живе.
Перебудеться горе ╕ туга-жура,
╤ на камен╕ з╕йде трава молода,
Доки ╓ на земл╕ хоч росина добра
╤ вмива Укра╖ну йорданська вода.
Приторкн╕ться до струн золотих, кобзар╕.
Ви пов╕дайте предк╕в святий запов╕т:
Родять щедро п╕сн╕ т╕льки в злад╕-добр╕,
На добр╕, як на в╕р╕, трима╓ться св╕т.

ПОКЛИК
Диптих


А двадцять перший в╕к при револьвер╕
Таку вчинив несв╕тню круговерть,
Коли уперше в╕д час╕в Гомера
Судилося зн╕мати репортеру
Сво╓ю камерою власну... смерть.
Коли вже речник╕в за слово правди,
За непокору влад╕ булави
Рокують на ус╕кнення глави
В мовчанн╕ просв╕щенно╖ громади.
II
По небу йдуть сив╕ш╕ гн╕ву хмари.
Земля двигтить, чорн╕ша в╕д золи.
Вставай, народе! Доки ще з кошари
Нас на перекуп скопом не здали.
На глум держави чужаки по в╕р╕
Менжують нашим духом ╕ добром,
╤ кв╕т д╕вочий продають в пов╕╖,
╤ сонми капищ плодять над Дн╕пром.
З косм╕чних звитк╕в зод╕аки гр╕зно
В╕стують знаки гибло╖ б╕ди.
Вставай, народе!
Заки ще не п╕зно -
Козацький стан могутньо п╕дведи!
Вставай, вставай
 у повен зр╕ст потуги
На гордий поклик степових предтеч!
╤ в╕дпусти на бранне поле плуга,
Коли з неробства за╕ржав╕в меч!
* * *
Доки ж нам отс╕ терп╕ти муки:
Клан - над кланом.
Злод╕й - на кон╕!? -
Б╕дкаються землячки мен╕.
- То в╕зьм╕ть хоча б м╕тлу у руки... -
- Ич, який!
Ми не так╕ дурн╕.
...Пригадалось мовлене ╓хидно
(Хоч бери - на себе перемнож):
- А чого дурн╕? Тому, що б╕дн╕.
- А чого ж ми б╕дн╕?
...Та отож.

КОЛИ ПОВЕРНУСЯ...

Коли повернуся до вас,
вже одягнутий в кам╕нь, -
Я кам╕нь зн╕му ╕з душ╕
 ╕ квадратних рамен,
╤ стану легкий,
мов хмарина в дороз╕ на Кан╕в,
╤ вв╕лл╓ться в душу, як в чашу,
козацький ромен.
╤ стануть н╕кчемними
виляски «слава-неслава»,
Порожн╕й двоб╕й язик╕в
 н╕ про що ╕ про все, -
Коли я побачу,
 як сонце голубить отави,
╤ мудрий мурах
обережно личинку несе.
Пощо тод╕, хлопц╕,
каррарський заманливий мармур,
╤ золото Креза,
╕ вкуп╕ з хвалою - хула, -
Я все в╕ддаю за одне,
недосп╕ване: «мамо»,
за те, що долоню мою
освятила бджола.
Пощо тод╕ сл╕в перел╕тних
лукава пороша,
Холодн╕ об╕йми
майстр╕в залаштункових справ, -
Я все в╕ддаю
 за хустину у син╕й горошок
З далеко╖ п╕сн╕ про ту,
що любив, та не взяв.
Я все вам прощу,
побратими ╕ недруги вчен╕, -
Хай доля врожайного
 вам надару╓ дощу!
Але не прощу ╕ пилинки
на образ Шевченка,
╤ зламану г╕лку калини
пов╕к не прощу!
Тод╕ я прийду на в╕дплату,
одягнутий в кам╕нь,
╤ рухом гран╕тним
змету крамар╕в ╕ сутяг,
╤ хай мене судить
 по правд╕ ╕ сов╕ст╕ Кан╕в -
╢дино Верховний м╕й
╕ повноважний Суддя!

На фото: гостюючи нещодавно в Криму, Борис Ол╕йник подарував свою нову книгу в╕рш╕в «Основи» голов╕ Громадсько╖ ради «Кримсько╖ св╕тлиц╕» Петру Вольвачу.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #43 за 20.10.2006 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4205

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков