Версiя для друку Обговорити в форумi

ПОЕТ І ВЛАДА: ХТО КОГО?

 (Закінчення. Поч. у № 39).
 До речі, в своїх виступах сам В. Хоменко ніяких поганих висловів на адресу своїх конкурентів по виборах не допускав. Скінчилось все тим, що окружна комісія винесла рішення про перемогу на виборах В. І. Хоменка. Але ж Єва Пономаренко мала інші, реальні дані від деяких голів дільничних комісій, тому подала заяву до Центральної виборчої комісії (ЦВК), в якій скаржилась на порушення 18 (!) пунктів Закону про вибори і вимагала скасування результатів виборів і перерахування виборчих бюлетенів. ЦВК, посилаючись на відсутність кворуму, відмовила Єві Пономаренко в розгляді заяви і порекомендувала звернутись до місцевого суду, що Єва належним чином виконала. Суд, в свою чергу, відмовив Єві Пономаренко в розгляді її скарги, посилаючись на норму закону, згідно з яким ЦВК першою повинна розглянути заяву про визнання виборів на четвертому окрузі недійсними. Коло замкнулося. Але ж це Єва Пономаренко! Вона подає скаргу до Апеляційного суду. І тут сталося таке, чому і сама пані Єва, й усі, хто хоч трохи знав, що відбувається, дивуються й досі.
 Увечері, після 21-ї години, додому до Єви Пономаренко зателефонував В. П. Лебедєв, довірена особа кандидата В. І. Хоменка. Як з’ясувалося, цього дня пану Хоменку, який вже святкував перемогу, ЦВК не видала посвідчення депутата Верховної Ради, пославшись на те, що комісія назавтра повинна буде розглянути заяву Єви Пономаренко про визнання виборів недійсними, бо та вже й до Апеляційного суду звернулась. Лебедєв неоднозначно дав зрозуміти Єві, що її чекає звільнення із заводу, якщо вона не забере заяву із ЦВК і скаргу з Апеляційного суду. А оскільки це було сказано в дуже й дуже образливій формі, то пані Єва теж відправила його дуже далеко...
 Через півгодини Єві Пономаренко подзвонив сам пан Дмитрієв, який дуже просив її забрати заяву з ЦВК і скаргу з Апеляційного суду, де вимагалося скасувати результати виборів на четвертому окрузі з перерахуванням виборчих бюлетенів. При цьому він нагадав, що лежить в лікарні. (Директор потрапив у лікарню в ніч після проведення засідання Армянського суду, на якому Єва Пономаренко заявила, що подасть скаргу до Апеляційного суду). Боячись за здоров’я шановного пана Дмитрієва, Єва сказала, що подумає і, можливо, після консультацій зі своїми керівниками партії, з тими, хто висував її кандидатом в депутати, та розмови із самим В. І. Хоменком забере заяву і скаргу.
 ...Після всіх цих переговорів заяву з ЦВК та скаргу з Апеляційного суду пані Єва таки забрала, але не тому, що побоялась звільнення з роботи. Свою справу в цій історії відіграло те, що Леонід Грач, лідер комуністів Криму, не пройшов в депутати по тому округу, де висувався, і шукав округ, де він міг би бути обраним. А враховуючи те, що 4-й округ на виборах депутатів у Верховну Раду Криму (це наш Армянськ) віддав найбільше голосів виборців за комуністичну партію, то цілком ймовірно (і такі наміри Грач, як потім з`ясувалось, все ж мав), що при висуненні його кандидатури він міг би перемогти на виборах в Армянську. Тож нехай уже краще буде пан генерал Хоменко, аніж товариш Грач!
 Але таких потрясінь пані Єві не пробачили. До всього, Єва Пономаренко у вересні 2002 року їде до Києва на акцію протесту «Пов-стань, Україно!», а після повернення додому на мітингу в Армянську, який був організований з метою засудити цю акцію, виступає з промовою, де розповідає людям правду про події в Києві.
А з огляду на те, що уже тоді керівництво ДАК «Титан» виношувало плани передачі цього підприємства в приватні руки (а це, як казали, могли бути руки зятя Кучми), то пані Єва підписала цим самим собі вирок: восени цього ж року керівництво ДАК «Титан» звільняє її з посади начальника відділу патентоведення та раціоналізації і переводить на посаду інженера з патентної та винахідницької роботи 1-ї категорії (це була єдина посада, на яку Єва Пономаренко могла претендувати, бо у відділі патентоведення та раціоналізації після його реорганізації тільки ця посада й залишилась). На той час горе-винахідники, які претендували на великі виплати за впровадження їхнього винаходу у виробництво ДАК «Титан» (про це йшлося вище) і заради доведення неправомірності домагань яких до ДАК «Титан» і було створено зазначений відділ, уже втратили право на оскарження. В результаті такої «реорганізації» пані Єва стала виконувати роботу, яку раніше виконували три працівники відділу, а отримувати набагато менше.
 Це був перший удар по Єві Пономаренко. А другий завдали вже по її дитині. Так, у червні 2003 року її 11-річний син був жорстоко побитий в Армянському відділі міліції за підозрою в скоєнні злочину (у одного із підприємців з офісу пропали пістолет і мобільний телефон). Її син пролежав у лікарні півтора місяця після такого потрясіння. З нього було знято побої, пані Єва написала скаргу до прокуратури, і хоч прокурор і обіцяв притягнути до відповідальності винних, вони не покарані. Бо, не знаючи судових порядків, пані Єва пропустила термін звернення до Касаційного суду.
 (До речі, той майор, що, за словами сина, найбільше над ним знущався в міліції, отримав підвищення і працює в тому державному закладі, де керівником став генерал Хоменко. Чи знав генерал-депутат про це побиття дитини Єви Пономаренко, коли призначав майора на відповідальну посаду? Повинен був би знати, тим більше, що це був син саме тієї Єви Пономаренко, яка була йому такою незручною конкуренткою на виборах в депутати Верховної Ради Криму у 2002 році).
 Після цього пані Єва вивезла сина за межі Криму, він два роки навчався у школі в Одесі. За цей час вона без страху за долю сина бере активну участь у громадському житті. В 2003 році виходить друком (за рахунок авторки) третя збірка поезій «Журавлиний спів». В 2004 році Єва Пономаренко бере активну участь в Помаранчевій революції - наприкінці листопада їде до Києва, на Майдан. Для цього довелось вступити в суперечку з працівниками відділу кадрів: ті були категорично проти того, щоб надати чергову відпустку Єві Пономаренко, бо на запитання, чи не на революцію до Києва вона зібралась, пані Єва відповіла, що так. Тільки виконуючий обов’язки голови правління ДАК «Титан», технічний директор Валерій Володимирович Калмиков дав дозвіл на відпустку, сказавши при цьому, що кожен має право використати її, як забажає. Треба сказати, що при цьому пан Калмиков проявив неабияку мужність, бо голова правління ДАК «Титан» Є. І. Дмитрієв закликав всіх працівників підприємства і жителів Армянська віддати свої голоси за Януковича. (Але вже при повторному турі він «перефарбувався» і став активно закликати голосувати за Ющенка, чого йому не пробачив наш шановний Сергій Куницин, назвавши пана Дмитрієва по телебаченню негарним словом, яке той йому досі не може пробачити).
 Президентом став Віктор Андрійович Ющенко. На «Кримський ТИТАН» приїхав радіожурналіст з міста Красноперекопська пан Кулик - дуже цікава людина, якій ніяк не можуть «закрити рота» можновладці. Пан Дмитрієв дав йому інтерв’ю, в якому сказав, що він всією душею був за обрання Ющенка президентом. Що є на його заводі людина-революціонер, котра їздила в Київ і брала участь в Помаранчевій революції, і він такий же демократичний, що навіть ніяких репресій проти неї не здійснив.
 Зрозуміло, що радіожурналіст дуже захотів зустрітися з революціонеркою. Розмова вийшла щирою, бо Кулик та пані Єва були знайомі вже давно, просто деякий час не бачились. На запитання, чи не були здійснені проти неї якісь репресії, пані Єва, усміхаючись, сказала, що так, не було. Але зазначила, що вона все ж таки постраждала за свою революційну діяльність, бо за книгу, в яку увійшли всі три раніше видані збірки її поезій, підприємство не розрахувалось з друкарнею, і тепер їй самій доведеться платити більш як 11000 гривень. Бо, як сказала голова профспілки ЗАТ «Кримський ТИТАН»: «Нечего было на революцию в Киев ехать, если ты хотела, чтобы Дмитриев оплатил тебе за книжку». Пан Кулик цей репортаж і виступ пані Єви подав на радіо не тільки в Красноперекопську й Армянську, а й по всьому Криму... Після цього, кажуть люди, профспілковій лідерці дісталось добре таки «на горіхи», але за книжку було проплачено керівництвом підприємства, і Єві Мартиянівні це була як нагорода на її 55-річний ювілей у січні 2005 року.
 Цікаво, що коли Єва Пономаренко дякувала за видання своєї книжки комерційному директору ЗАТ «Кримський ТИТАН» Дмитру Олександровичу Нікуліну, то він сказав їй: «За ті 34 роки, що Ви попрацювали на заводі, Ви вже давно відробили за цю книжку своєю працею». А от пан Дмитрієв на подяку за видання книжки відповів так: «Це Вам аванс. Відробите його на виборах в наступному році».
 Рік 2006 почався передвиборною агітацією заводського начальства на користь кандидата на посаду міського голови В. К. Сєдова. Напередодні 8 березня, зустрівши Єву Пономаренко на святі, директор запитав її, за кого вона збирається голосувати та агітувати. Та чесно відповіла, що голосувати за Сєдова не буде, до чого закликатиме й усіх виборців Армянська. Сказати, що пан Дмитрієв дуже розгнівався, значить, не сказати нічого... Зрозумівши, що треба щось робити, пані Єва бере відпустку і видає друком 5000 примірників відкритого листа на ім’я кандидата на посаду міського голови та голови правління ЗАТ «Кримський ТИТАН» під назвою «Это праздник со слезами на глазах». Посилаючись на досвід спілкування в 1983 році (після написання листа в ЦК КПРС) з Сєдовим В. К., який на той час був завідуючим відділом в Красноперекопському міськкомі компартії, Єва Пономаренко закликає виборців не слухати поради пана Дмитрієва та не голосувати за Сєдова, бо той не зможе керувати на користь місцевих жителів з огляду на свій характер та особисті якості. Соціалістам Криму так сподобалась листівка, що вони в газеті «Кримський соціаліст» передрукували цей відкритий лист, в деяких місцях змінивши текст.
 Дмитрієв та Сєдов дружно подають заяви до місцевого суду, просячи притягнути Єву Пономаренко до відповідальності «за приниження їхньої честі та гідності» і стягнення на їхню користь з Пономаренко Єви Мартиянівни по 10000 гривень кожному, які зобов’язались перерахувати на рахунок місцевого притулку для неповнолітніх. На роботі на Єву Пономаренко посипались перевірки. Треба ж - знайшли інформацію «невиробничого» характеру (чи не вірші випадково?) в її персональному робочому комп’ютері, винесли догану і зняли премію. Це, до речі, була перша догана і зняття премії за всі 35 років, що Єва Пономаренко працює на підприємстві.
 Хроніку цього затяжного тліючого протистояння можна переповідати ще довго. 23 червня ц. р., не даючи Єві Пономаренко спокійно піти у чергову відпустку, її знайомлять з наказом, в якому повідомляють про скорочення посади інженера з патентної та винахідницької роботи. На прохання пані Єви перенести скорочення посади хоча б на вересень, бо 1 вересня 2006 року виповнюється 40 років її безперервного трудового стажу, їй відмовляють і в цьому.
 Терапевт медичного пункту ЗАТ «Кримський ТИТАН» слізно просить, щоб Єва Пономаренко, яка має серйозні проблеми зі здоров’ям, лікувалась... «в нейтральній зоні». А де ж знайти ту «нейтральну» зону, коли головний лікар Армянської центральної міської лікарні теж «запрошений» на роботу все тим же всесильним Дмитрієвим з тих же Чернівців, де той раніше працював? Чи не тому одна із завідуючих відділенням лікарні, де пані Єва повинна двічі на рік проводити лікування після важкої операції, заявила, що візьме на лікування пацієнтку після того, як та буде звільнена «по сокращению штатов з «Титану», яке повинно було статися 28 серпня, бо вона не хоче сваритись з «Титаном»?
 Та це ще, може, й не найстрашніше. 19 травня 2006 року в четверту школу м. Армянська, яка, до слова, охороняється, в клас, де навчається 14-річний син Єви Пономаренко, прийшов чоловік, який назвався «афганцем» (сказавши при цьому, що він контужений і йому нічого не буде), і став погрожувати підлітку фізичною розправою. Зокрема він заявив: «З твоєю матір’ю не може справитись Дмитрієв, а ось я справлюсь не тільки з нею, а і з тобою. Була б моя воля, то я вигнав би тебе зовсім не тільки з Армянська». Погрожував в присутності учнів всього класу. Єва Пономаренко звернулась до прокурора, той передав справу до Армянського МВ УВС України в Криму, але там відповіли, що справу відкрити не можуть. Пані Єва знову звернулась до прокурора, і знову справа передана в міліцію. То, може, начальник ГУ МВС України в Криму - генерал і депутат В. Хоменко нагадає, нарешті, начальнику Армянського МВ міліції, для чого насправді його на цей пост призначено? Тим більше, що того «афганця» уже знайшли і він зізнався, що погрози з його боку таки були.
 Ось така демократія по-армянськи. Втім, хто сказав, що її тут нема? Ніхто ж поетесі Єві Пономаренко рота не затикає, бо час від часу, коли вже дуже їй допечуть, і на заводі, і у місті, на втіху людям, з`являються її листівкові вірші-памфлети, де описується ця нескінченна боротьба.
 Історію свого невеселого життя не випадково написала від третьої особи. Хотілося подивитися на себе і минулі події збоку, відсторонюючись від усього, що завдало мені стільки переживань, які аж ніскільки не зміцнюють наше здоров'я. Намагалася навіть бути веселою та іронічною, як і личило б «непокірній Жанні д’Арк» (саме так мене називають у Армянську). Та на жаль, не вдалося...
 Єва ПОНОМАРЕНКО,
інженер з патентної та винахідницької роботи ЗАТ «Кримський ТИТАН», ветеран праці, голова Армянської міської організації УРП «Собор», член Національної Спілки письменників України, мати чотирьох дітей - дорослих і не дуже...

 ВІДГУК З ІНТЕРНЕТУ
 Форум «Кримської світлиці»
 Тема обговорення : ПОЕТ І ВЛАДА: ХТО КОГО?
 Вiдправник: Василь Шляхтич <wasylszl@op.pl>
 16:10:52 22.09.2006
 Щирі вітання Вам, пані Єво, з прийняттям у Спілку письменників України! Я впевнений, що Ви, будучи собою серед своїх, виявите правду тим, які ще ходять в не зовсім своєму одязі. Щиро Вас прошу, будьте собою, як досі. З Богом, пані Єво. Краще - перед нами! Бажаю Вам успіхів! З пошаною, Василь Шляхтич з Польщі.
 
 
Єва ПОНОМАРЕНКО
СПОВІДЬ КАНДИДАТКИ В ДЕПУТАТИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ АР КРИМ
«Я знаю, где мой бег
   С усмешкою прервут,
И где мне на пути
   Канат натянут».
В. Висоцький.

Йдуть на Вкраїні знову «перегони» -
Знов вибори народних «вожаків».
Забули люди Божі всі закони:
Іде відстріл людей, а не вовків.
Того машиною збивають на дорозі,
На того вже знаходять «компромат».
І знову вся країна у тривозі,
І сиплють нам усім відбірний мат.
Я теж потрапила у цю страшну пригоду -
Я в кандидати також подалась.
Бо знов жінки виходять до народу,
А я ще й «амазонкою» вдалась.
Мені говорять: «Ти куди зібралась?
Тебе не пустять в Раду, так і знай!»
І я уже, було, затурбувалась,
Та маховик вже розкрутився вкрай.
Єдине, що тепер мені лишилось, -
Прийти до фінішу, бо старт уже дали.
Та все-таки вони не помилились -
Ті, що мене до старту привели...
Я чую окрики начальників і «прочих»:
«Куди ти пнешся? Наших пропусти!»
Та знаю я - багато є охочих
Країну нашу добре потрясти.
Їм будуть гроші -
нам же голод-холод,
Їм привілеї - нам лиш тяжкий труд.
І вже впаде на наковальню молот,
Коли заводи й землю приберуть
До рук своїх. А ми на наковальні
Уже давно - ждемо свого часу.
Хто виживе - загонять їх до стайні.
Щоб не було цього - я хрест несу,
Прийшовши на тяжкії перегони.
Я знаю, де напнуть мені канат,
І де мені поставлять перепони.
Лиш боляче мені буде стократ,
Коли СВОЇ канат тримати будуть!
Коли СВОЇ мій поступ перервуть!
Та я іду. Я лиш прошу вас, люди:
Згадайте Бога ви коли-небудь!
31.10 2002 р.

На фото: 2004 рік, Київ, Майдан. Єва Пономаренко – у центрі.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #40 за 29.09.2006 > Тема "Ми єсть народ?"