Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4233)
З потоку життя (7276)
Душі криниця (3915)
Українці мої... (1558)
Резонанс (1793)
Урок української (1001)
"Білі плями" історії (1805)
Крим - наш дім (537)
"Будьмо!" (262)
Ми єсть народ? (238)
Бути чи не бути? (106)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (109)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЖИВ З УСМ╤ШКОЮ
Таким ╕ залишився у наш╕й пам’ят╕…


ЗРОДИЛИСЬ МИ ВЕЛИКО╥ ГОДИНИ: КОГО ВШАНОВУ╢ ДЕНЬ ГЕРО╥В
23 травня в╕дзначають День Геро╖в на честь укра╖нських вояк╕в – борц╕в за волю Укра╖ни.


ШИКУЙСЬ П╤Д УКРА╥НСЬКИМ СТЯГОМ!
Знатимемо по╕менно вс╕х Геро╖в, як╕ боролися з ворогом.


ПОМЕР ПЕРШИЙ ПРЕЗИДЕНТ УКРА╥НИ ЛЕОН╤Д КРАВЧУК
Першого президента Укра╖ни не стало на 89 роц╕ життя.


ВРОСТАТИ У НЕБО ТОПОЛЯМИ
Нотатки до 85-л╕ття письменника ╕ науковця Михайла Вишняка.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 15.09.2006 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#38 за 15.09.2006
ВО╥Н, ПОЕТ, ПЕДАГОГ
Василь ЛАТАНСЬКИЙ


 ╢ у мене найближчий серцю друг. Звуть його Як╕в ╤ванович ╤вашкевич. Народилися ми з ним майже в одному сел╕ Катериноп╕льского району на Черкащин╕. Його село Пальчик ╕ моя Лук╕вка, як ото городи сус╕дськ╕ - межують через м╕сток. З’явилися на св╕т одн╕╓╖ осен╕ в невеличких солом’яних хатах. Йому довелося в голодному тридцять третьому вишукувати на берез╕ Т╕кича зелен╕ «калачики» й рвати солодкий цв╕т з╕ старо╖ акац╕╖. Щоб хоч якось угамувати голод. Я це робив у сорок сьомому.
 ╤ хоча Як╕в ╤ванович старший за мене на дванадцять рок╕в, ми ╕ дос╕ нерозлучн╕, як ╕ сорок рок╕в тому, зв╕ря╓мо один одному сво╖ житейськ╕ ╕ л╕тературн╕ тайни, не можемо наговоритись н╕ при зустр╕чах, н╕ в листах (ось уже п’ятий десяток л╕т я вчителюю в Криму). До того ж, ми обидва - с╕льськ╕ вчител╕ укра╖нсько╖ мови й л╕тератури. Зустр╕ча╓мося нечасто (дол╕ носили нас по р╕зних ╕ далеких шляхах), але наш╕ спор╕днен╕ душ╕ н╕коли не розлучились - ╓дна╓ ╖х романтичне сприйняття св╕ту й незрадлива любов до художнього слова. При виснажлив╕й учительськ╕й прац╕ не в╕дпуска╓ н╕ мене, н╕ його поез╕я.
 Яка то розк╕ш - рад╕сть сп╕лкування! Мо╓му другов╕ ╓ про що ╕ писати, ╕ розпов╕дати. Не раз слухав його захоплююч╕ розпов╕д╕ про те, як прощався в╕н ╕з життям, коли в 1945 роц╕, незадовго до Перемоги, був тяжко поранений в м. Бреслау. Зак╕нчив Як╕в ╤ванович в╕с╕м клас╕в середньо╖ школи - ╕ вдарила в╕йна. В╕с╕мнадцятир╕чним п╕шов на фронт, воював на Першому Укра╖нському. Повернувшись додому ╕нвал╕дом, одержав атестат зр╕лост╕ ╕ диплом ф╕лолога в Черкаському пед╕нститут╕. Сорок п’ять л╕т «серце в╕ддавав д╕тям» (В. Сухомлинський). В╕ршувати почав ще в школ╕, а друкуватись - у фронтов╕й газет╕ «За честь Батьк╕вщини». Закоханий в красу Шевченкового краю, в його працьовитих людей, ╕ понин╕ чаклу╓ над словом. Його поетичний голос давно почули читач╕ багатьох республ╕канських, обласних часопис╕в, альманах╕в, окр╕м того, ма╓ ╕ власн╕ поетичн╕ зб╕рки - «В╕чносте моя!», «╤скрою викрешусь», «На перехрест╕ дор╕г», «Кв╕ти любов╕». В ос-танн╕й, як ╕ в по-передн╕х книгах, ╕деться не ст╕льки про ╕нтимн╕ почуття л╕ричного героя взагал╕, ск╕льки про любов у високому розум╕нн╕ цього слова: до земл╕, на як╕й зробив перш╕ кроки, до земляк╕в, з якими живе ╕ трудився, до всього того, що зветься Укра╖на. Рад╕сно-тривожн╕ в╕рш╕ присвячен╕ школ╕, вчителю. Воно й зрозум╕ло: не можуть не об╕зватися в серц╕ тисяч╕ проведених урок╕в, учительськ╕ радощ╕ ╕ бол╕. Т╕льки той, хто п╕знав ╖х сповна, здатен сказати отак звабливо й задушевно:
Замовк учитель.
 Дзвоник милозвучний
Розбризкав малинов╕ трел╕.
Враз д╕ти виб╕гли весел╕ -
Мо╖ то, зв╕сно, мил╕ учн╕.
 Нагород у Якова ╤вановича - як цв╕ту навесн╕! В одному з в╕рш╕в з╕зна╓ться:
Я правдою жив, я н╕де не гр╕шив -
В шухляд╕ одн╕ нагороди,
Та т╕льки для себе добра не нажив,
Мов сам соб╕ шкодив.
 Справд╕, його бойовий ╕ трудовий шлях в╕дзначений чотирма орденами, багатьма медалями ╕ грамотами. Та найдорожча для нього прем╕я ╕мен╕ Олекси Г╕рника, яку одержав весною цього року. Найдорожча, бо все життя як пе-дагог ╕ поет учив д╕тей любити р╕дну землю ╕ ╖╖ солов’╖ну мову.
А добра, знаю достеменно, не нажив та й навряд чи наживе в сво╖ в╕с╕мдесят. Ото ╕ все багатство: хата на берез╕ Т╕кича (не один р╕к будував), багатюща б╕бл╕отека в н╕й.
╤ в╕н - самотою. Могилка дружини Н╕ни Григор╕вни, теж учителя, в╕дм╕нника осв╕ти, поруч, до кладовища рукою подати. Зр╕дка гостю╓ донька Тетяна, викладач ун╕верситету. Можна сказати, ╤вашкевич╕ - педагог╕чна династ╕я...
 Скоро ми знову зустр╕немось. Наговоримось - набалака╓мось. Т╕льки я не згадуватиму про його роки, що пролет╕ли, не зупинившись з нестримним плином часу. Бо хочеться бачити ╕ себе, ╕ мого побратима молодими. А зараз кажу: з 80-л╕ттям, м╕й любий друже! Хай здоровиться ╕ пишеться!
 Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
 учитель, член Нац╕онально╖ Сп╕лки письменник╕в Укра╖ни.

 P. S. Редакц╕я «Кримсько╖ св╕тлиц╕» радо при╓дну╓ ╕ св╕й голос до цих пречудових сл╕в прив╕тання, бажа╓ нашому пост╕йному читачев╕ й авторов╕ Якову ╤вановичу ╤вашкевичу доброго здоров’я ╕ мног╕╖ л╕та! З роси та води вам, ветеране!

 УКРА╥НО, В╤ЧНОСТЕ МОЯ
 С. О. ╢фремову, в╕домому вченому-академ╕ку, уродженцю мого р╕дного села Пальчик, присвячую

 Живу з тобою споконв╕чно,
 Як сонце й п╕сня солов’я,
 Милуюсь, т╕шуся одв╕чно,
 Вкра╖но, мат╕нко моя!
 Тебе палила ╕ топтала
 Орди злорадна теч╕я,
 Та ти з невол╕ то╖ встала,
 Вкра╖но, гордосте моя!
 Тебе то краяли, то рвали,
 Немов була ти н╕чия,
 Та ти, живуча, не вмирала,
 Вкра╖но, муко ти моя.
 Як не ярмо, то знов навала,
 То свист колючий нагая,
 А ти, знедолена, стояла,
 Вкра╖но, страднице моя...
 Ти неп╕дступна, нелукава,
 Хоч доля не легка твоя,
 Зате дзвенить козацька слава,
 Вкра╖но, вольносте моя!
 У бурев╕ях, в круговерт╕
 Недоля й воленька твоя...
 З тобою житиму до смерт╕,
 Вкра╖но, сов╕сте моя.
 Н╕ким не скорена, могутня,
 Бо невмируща кров твоя.
 Гряде тво╓ нове майбутн╓,
 Вкра╖но, в╕чносте моя!
 1998 - 2006 рр.

 МАНДР╤ВКА
 Мо╓му щирому другу ╕ брату втрет╕х, кримському поетов╕ й публ╕цисту В. Г. Латанському

 Бувало, вирушу в мандр╕вку
 Та й завертаю у Лук╕вку,
 «Де дмуть ╕з Т╕кича в╕три
 В глух╕ серпнев╕ вечори»*,
 Село Лук╕вка - то в╕д «луки»...
 Я не терплю ╕з ним розлуки.
 Он там вони, як ╕ колись,
 В понизз╕ р╕чки розтяглись...
 Серед засохло╖ заплави
 Цв╕туть нескошен╕ отави.
 А дал╕ степ, суха стерня
 Прошку╓ вдалеч навмання.
 ...╤ду та йду... Спекотний веч╕р...
 Ще чути радий клич малеч╕...
 ╤ ось б╕л╕╓ ╕здаля
 У вишнях хата Василя.
 В подв╕р’╖ чисто, як годиться,
 А п╕д калиною - криниця...
 П╕д нею - ст╕л, де хл╕б ╕ с╕ль,
 Лини рум’ян╕ й карас╕...
 Яка заманлива ут╕ха!..
 Мабуть, Василь оце при╖хав...
 Не близький шлях прив╕в,
 ╕з Криму, -
 А це ж, напевне, як ╕з Рима.
 Ах ось ╕ в╕н... Зн╕маю бриль...
 - Що, зачекавсь, - кажу, -
 Василь?!
 ...Щаслива мати Василина
 Вгоща мене ╕ свого сина,
 Все, чим багата, пода╓:
 - Вгощайтесь, д╕ти, вс╕м, що ╓...
 Тим часом ╕з вор╕т спроквола
 ╤де наш друг, Г╕рник Микола,
 Як сам ╤сус, як Божий дар -
 Поет, подвижник ╕ бунтар!..
 Не гладив нас в╕н по гол╕вц╕
 В сел╕ колгоспному Лук╕вц╕.
 Всм╕хались дружно, обн╕мались,
 Сам╕ себе критикували...
 ╤ мовив п╕д к╕нець поет:
 - Це був, звичайно, не бенкет,
 Тут, де калиновий нектар,
 А поетичний сем╕нар...
 * Слова М. Г╕рника.

 * * *

 Якщо тебе осилить втома,
 То не сиди без д╕ла вдома,
 Шукай других соб╕ принад,
 Виходь неквапливо у сад.
 
 Перед тобою гори й доли,
 Дуби ростуть зеленочол╕,
 Л╕щини плетиво густе
 Чи дика яблунька цв╕те...
 
 Коли йдеш л╕сом, чу╓ш з ходу:
 Махнув крилом повз тебе одуд,
 А он ╕ дятел... С╕в на сук -
 Й по коро╖дах - стук та стук...
 
 Важка роса ╕з дуба пада -
 ╤ запану╓ враз розрада.
 ╤ду ╕ йду я в ц╕м раю,
 Духмян╕ трунки л╕су п’ю...
 
 А на левад╕ ╕нш╕ зваби -
 Жовтеньк╕ сонечка кульбаби,
 Ще й зайчик вистрибом поб╕г
 ╤з-п╕д куща Петр╕в бат╕г.
 
 Весною в будь-яку погоду
 Сп╕ш╕ть в оновлену природу.
 Кажу це вс╕м не жартома -
 ╤ втоми вашо╖ нема!..
 Як╕в ╤ВАШКЕВИЧ.
с. Пальчик, Катериноп╕льський район, Черкаська область.

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #38 за 15.09.2006 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4136

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков