Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3269)
З потоку життя (6506)
Душі криниця (3527)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1677)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В’ЯТРОВИЧ: 700 ТИСЯЧ УКРА╥НЦ╤В ВИГНАЛИ З╤ СВО╥Х ДОМ╤ВОК У 1944-1951 РОКАХ
Акц╕я “В╕сла” була лише одним з еп╕зод╕в п╕д час масово╖ депортац╕╖ укра╖нц╕в Польщ╕...


ДРУГА СВ╤ТОВА. ЧЕРЕЗ 80 РОК╤В ПИТАННЯ Т╤ САМ╤: ЯК ТАКЕ МОГЛО СТАТИСЯ ТА ХТО ВИНЕН?
Пакт Молотова-Р╕ббентропа остаточно розв’язав тотал╕тарним агресорам руки в 1939 роц╕.


З ╤СТОР╤╥ УКРА╥НСЬКОГО КОЗАЦТВА НА П╤ВДН╤ УКРА╥НИ
вийшов друком зб╕рник матер╕ал╕в науково-практично╖ конференц╕╖ «Запорозьк╕...


СТАНОВЛЕННЯ УКРА╥НСЬКО╥ НАЦ╤╥ В ОСОБАХ
3 серпня в Ки╓в╕ було урочисто в╕дкрито Музей становлення укра╖нсько╖ нац╕╖.


Р╤ЧНИЦЯ КАТАСТРОФИ МН17: 298 СОНЯШНИК╤В У Н╤ДЕРЛАНДАХ
У Н╕дерландах п╕дсумовували розсл╕дування за 5 рок╕в. Рос╕я, як ╕ ран╕ше, в╕дмовля╓ться в╕д...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 01.09.2006 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 01.09.2006
П’ЯТА КОЛОНА В УКРА╥Н╤: ЗАГРОЗА ДЕРЖАВНОСТ╤
╤ван Д╤ЯК

(Продовження. Поч. у № 28 - 35).
 Декларуючи право нац╕й на самовизначення ╕ створення кожним народом колишньо╖ царсько╖ ╕мпер╕╖ власно╖ держави аж до в╕докремлення в╕д Москви, Лен╕н та його соратники насправд╕ й не збиралися виконувати сво╖х об╕цянок. У той час в Ки╓в╕ ╕снувала лег╕тимна влада, проходив лег╕тимний перший всеукра╖нський з’╖зд роб╕тничих, селянських ╕ солдатських депутат╕в. Лен╕н з Троцьким п╕дготували сумнозв╕сний «Ман╕фест до укра╖нського народу з ультимативними вимогами до Центрально╖ Ради», чим намагалися дестаб╕л╕зувати ситуац╕ю в Укра╖н╕. Однак ╤ Всеукра╖нський з’╖зд Рад, який в╕дкрився в Ки╓в╕ 17 грудня 1917 року, в╕дкинув шантаж рос╕йських б╕льшовик╕в ╕ повн╕стю п╕дтримав державницьк╕ кроки Центрально╖ Ради. З 2500 учасник╕в з’╖зду т╕льки 150 п╕дтримали б╕льшовик╕в. Тод╕ рос╕йськ╕ б╕льшовики вдалися до притаманних ╖м заход╕в ╕з застосуванням сили.
 А у Харков╕ на б╕льшовицьких багнетах в╕дбувся спец╕ально завезений так званий всеукра╖нський з’╖зд рад, котрий проголосив так звану Укра╖нську народну республ╕ку (п╕зн╕ше УРСР) на противагу законн╕й УНР у Ки╓в╕. На цьому з’╖зд╕ волю укра╖нського народу взялися висловлювати делегати в╕д 96 рад ╕з 300 наявних в Укра╖н╕ на той час. Третиною з них були представники Донецько-Кривор╕зько╖ республ╕ки. Власне укра╖нц╕в серед них було небагато: Затонський, Коцюбинський, Шахрай, Скрипник, а решту складали переважно рос╕яни та ╓вре╖. Вони негайно звернулися по допомогу до братн╕х рос╕йських б╕льшовик╕в, в╕дкривши Рос╕╖ шлях для «лег╕тимного» вторгнення ╕ поглинання Укра╖ни. В╕д ╕мен╕ ц╕╓╖ «Республ╕ки Рад» та ╖╖ «роб╕тничо-селянського уряду», рос╕йськ╕ б╕льшовики ╕ вели в╕йну проти Укра╖ни, котра з перервами тривала до к╕нця листопада 1921 року.
 Щоб не виникало складностей, ЦК РКП(б) дуже уважно ставився до кадрового складу кер╕вних орган╕в компарт╕╖ Укра╖ни та владних структур УРСР. ╥х насичували представниками Москви та м╕сцево╖ п’ято╖ колони. Наприклад, ЦК КП(б)У в березн╕ 1920 року складався з таких «укра╖нц╕в», як Кос╕ор, Затонський, Кон, Ману╖льський, Петров, Раковський, Яковл╓в та ╕нш╕. На V Всеукра╖нськ╕й парт╕йн╕й конференц╕╖ в листопад╕ 1920 року п╕шли ще дал╕: делегат╕в в╕д укра╖нських губерн╕й було 169, а ще 173 - в╕д частин Червоно╖ арм╕╖, розташованих в Укра╖н╕. За допомогою ось таких засоб╕в Лен╕н ╕ добивався повного п╕дпорядкування Москв╕ Укра╖ни, оск╕льки прекрасно розум╕в, що без не╖ ╕снування б╕льшовицько╖ Рос╕╖ неможливе. З цим в╕н ╕ не крився в╕д сво╖х сп╕льник╕в. Так, читаючи листа Йоффе до Крестинського, Лен╕н п╕дкреслив слова, як╕ йому справд╕ сподобалися: «Те, що тут д╕йсно потр╕бно, це фактичне п╕дпорядкування Укра╖ни з╕ збереженням формально╖ самост╕йност╕». Запроданц╕ з п’ято╖ колони та спец╕ально заслан╕ з Москви д╕яч╕ з укра╖нськими пр╕звищами сповна виконали свою роль у ц╕й справ╕.
 В черговий раз ц╕ траг╕чн╕ под╕╖ були повторен╕ нещодавно на наших очах. Влада Л. Д. Кучми судорожно формувала протистояння в сусп╕льств╕, щоб з╕штовхнути м╕ж собою р╕зн╕ частини Укра╖ни ╕ таким чином знову опинитися «над процесом», диктуючи опозиц╕╖ умови переговор╕в. Харк╕вський обласний голова ╢. Кушнарьов, котрий н╕коли н╕чого не робив без санкц╕╖ Кучми, проголосив себе найвищою владою в област╕, п╕дпорядкував соб╕ вс╕ кер╕вн╕ органи област╕ включно з м╕л╕ц╕╓ю та в╕йськами. Також в╕н заявив про припинення в╕драхувань до державного бюджету. Ось витяги з р╕шення надзвичайно╖ XIX сес╕╖ IV скликання Харк╕всько╖ обласно╖ ради в╕д 26 листопада 2004 p., опубл╕кованого на оф╕ц╕йному ╕нтернет-сайт╕ Харк╕всько╖ обласно╖ держадм╕н╕страц╕╖:
 «Зобов’язати управл╕ння Державного казначейства Укра╖ни в Харк╕вськ╕й област╕ та управл╕ння Нац╕онального банку Укра╖ни в Харк╕вськ╕й област╕ припинити з 27 листопада 2004 р. в╕драхування кошт╕в до державного бюджету.
 ...П╕дпорядкувати Управл╕ння МВС Укра╖ни в Харк╕вськ╕й област╕, Управл╕ння МВС Укра╖ни на П╕вденн╕й зал╕зниц╕ та Головне управл╕ння МНС Укра╖ни в Харк╕вськ╕й област╕ з ╖х п╕дрозд╕лами виконавчому ком╕тету обласно╖ ради...
 Перевести в управл╕ння виконавчого ком╕тету обласно╖ ради Харк╕вську телерад╕окомпан╕ю та Харк╕вський обласний рад╕отелев╕з╕йний передавальний центр».
 Цьому ╓ т╕льки одна назва - злочин проти держави у форм╕ сепаратизму.
 28 листопада 2004 року в м╕ст╕ С╓веродонецьк був посп╕хом орган╕зований Всеукра╖нський з’╖зд м╕сцевого самоуправл╕ння, куди з’╖халися 3,5 тисяч╕ делегат╕в в╕д 17 рег╕он╕в Укра╖ни. На «з’╖зд╕» виступили голови адм╕н╕страц╕й Харк╕всько╖, Донецько╖, Лугансько╖ та Одесько╖ областей. Тобто вс╕х тих, що були рекордсменами фальсиф╕кац╕й виборчого процесу.
Вони назвали В. Януковича сво╖м президентом, а також затаврували ганьбою л╕дера опозиц╕╖ В╕ктора Ющенка й учасник╕в демонстрац╕╖ в Ки╓в╕ та ╕нших м╕стах. На думку одеського обласного голови С. Гриневецького, «Ки╖в прогнив ╕ в ньому пану╓ гетьманщина». «Мы должны быть и будем выше любой политической шпаны», - заявив в╕н п╕д к╕нець ╕ запропонував негайно провести ╕навгурац╕ю президента В╕ктора Януковича.
 Харк╕вський «губернатор» ╢. Кушнарьов кричав з трибуни (спец╕-ально циту╓мо ориг╕нал з в╕деозапису д╕йства, трансльованого телерад╕окомпан╕╓ю «Укра╖на», контрольованою Р. Ахметовим):
 «Не надо испытывать наше терпение... (аплодисменты)... На любой выпад у нас есть достойный ответ вплоть до самых крайних мер. И я хочу напомнить горячим головам под оранжевыми знаменами: от Харькова до Киева - 480 километров, а до границы с Россией - 40! (аплодисменты)».
 Священики Московського патр╕архату прив╕тали учасник╕в сепаратистського зб╕говиська. Митрополит Донецький та Мар╕упольський ╤лар╕он закликав делегат╕в «йти до переможного к╕нця».
 На наших очах розгортався черговий аналог харк╕вського «всеукра╖нського з’╖зду рад», що одного разу вже став першим актом драми нашо╖ ╕стор╕╖. Як ╕ ран╕ше, одразу проявився закордонний замовник п’ято╖ колони. Так, о 9.15 ранку 28 листопада в аеропорту Луганська приземлився л╕так мера рос╕йсько╖ столиц╕ Москви Юр╕я Лужкова.
40 хвилин по тому там приземлився л╕так Януковича. П╕сля корот-ко╖ зустр╕ч╕ обидва по╖хали на з’╖зд до С╓веродонецька, ще раз продемонструвавши, зв╕дки в╕ють в╕три в орган╕зац╕╖ цього д╕йства. На самому з’╖зд╕ мер Москви Лужков назвав ки╖вськ╕ демонстрац╕╖ «апельсиновим п╕дгодованим шабашем», маючи на уваз╕ помаранчеву символ╕ку виборчо╖ кампан╕╖ Ющенка. Учасники заходу скандували: «Ми з Рос╕╓ю!» ╤нод╕ телекамера вихоплювала посеред гасел «Наш президент Янукович!» коротенький ╕ вельми красномовний рос╕йський напис: «Путин, спаси нас!» ╥х п╕дтримав сам Янукович. П╕сля цього ряд учасник╕в форуму прийшли до висновку: «Потр╕бно створити не П╕вденно-Сх╕дну Укра╖ну, а Новорос╕йську республ╕ку або Малорос╕ю в склад╕ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖. Цю республ╕ку повинен очолити Юр╕й Лужков».
 Войовничо налаштован╕ делегати вже закликали до формування загон╕в ╕ завоювання влади в Укра╖н╕. З’╖зд прийняв р╕шення провести 12 грудня 2004 року референдум про створення П╕вденно-Сх╕дно╖ республ╕ки у випадку невизнання Януковича Президентом Укра╖ни. Столицею ново╖ республ╕ки проголошувався Харк╕в.
 У цьому був значний московський задум. По-перше, федерал╕зац╕я Укра╖ни м╕ститься в ряду стратег╕чних ╕нтерес╕в Рос╕╖. Тому «сх╕дн╕ губернатори» висловлювали вимоги, написан╕ для них з-за кордону. Досить почитати «анал╕тичну роботу» так званого ╤нституту кра╖н СНД в Москв╕ та особисто його директора депутата Державно╖ Думи Рос╕╖ К. Затул╕на, який писав програми та заяви, котр╕ ми пот╕м почули в╕д с╓веродонецьких сепаратист╕в. А по-друге, сама схема розшматування Укра╖ни цього разу знову повторювала наш минулий ╕сторичний досв╕д. Все могло зак╕нчитися черговим знищенням Укра╖нсько╖ держави.
 Тод╕ н╕чого не вийшло лише тому, що московськ╕ замовники виявилися слабкими перед лицем укра╖нського народу для реал╕зац╕╖ цих задум╕в. Однак у св╕т╕ н╕чого не сто╖ть на м╕сц╕, ╕ ми повинн╕ в╕дсл╕дковувати вс╕ ворож╕ настро╖, вс╕ в╕дверто недоброзичлив╕ до Укра╖ни коментар╕, спекуляц╕╖ на можливостях використати проти нас економ╕чний тиск або шантаж шляхом висування територ╕альних претенз╕й. ╤ брати «на контроль» вс╕х, хто тим чи ╕ншим способом допомага╓ реал╕зац╕╖ цих претенз╕й. Наш ╕сторичний досв╕д вчить нас бути напоготов╕. Адже свого часу ми вже припустилися помилок.
 У 1918 роц╕ гетьман Скоропадський вир╕шив п╕ти на траг╕чний крок, який в╕н вважав для Укра╖ни рят╕вним: проголошення ╕де╖ федеративного зв’язку з майбутньою неб╕льшовицькою Рос╕╓ю. 14 листопада 1918 р. в╕н видав ось таку грамоту:
 «...╥й (Укра╖н╕ - прим. авт.) перш╕й належить виступити в справ╕ утворення всерос╕йсько╖ федерац╕╖, к╕нцевою метою яко╖ буде в╕дновлення велико╖ Рос╕╖».
 ╤ в що це все вилилося для Укра╖ни? Ця грамота була свого роду сигналом для рос╕йських ╕ русоф╕льських к╕л в Укра╖н╕, аби розпочати боротьбу проти всього укра╖нського. Сам Ки╖в опинився, по сут╕, в руках генерал╕в та оф╕цер╕в рос╕йсько╖ ор╕╓нтац╕╖. Вони вчинили погром укра╖нського клубу на вулиц╕ Прор╕зн╕й, нищили бюсти ╕ портрети Шевченка, зневажали синьо-жовтий ╕ вив╕шували трикол╕рний рос╕йський прапор. Чи не нагаду╓ це нам сьогодн╕шн╕й стан Укра╖ни?
 * * *
Як ми вже зазначали вище, в Рос╕╖ в╕дбува╓ться важкий процес примирення з самим фактом ╕снування окремо╖ Укра╖нсько╖ держави. Однак Москва не втрача╓ над╕╖ на геопол╕тичний усп╕х. Зрештою, вона мала досв╕д швидкого в╕дновлення держави 1918 - 1922 pp., коли в набагато г╕рших умовах в╕йни вдалося утримати майже вс╕ територ╕╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ (за винятком Польщ╕, Ф╕нлянд╕╖ та деяких територ╕й Закавказзя).
(Дал╕ буде).

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 01.09.2006 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=4105

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков