Версiя для друку Обговорити в форумi

ДО ФОРУМУ УКРАЇНЦІВ

 Прийміть моє щире вітання з луганської діаспори! Кажу так, як говорила 13 років тому.
 15 років незалежності, а ми як залежали, так і залежимо далі. Найперше, від влади, яка не хоче дбати про Український народ. Від влади, яка навіть не спромоглася за 15 років вивчити українську державну мову.
 Залежимо від українського парламенту, який працює лише на себе, щороку роблячи собі все більші й більші пільги і двадцятитисячні зарплати. Це вже просто навіть непристойно при трьохсотгривневих наших пенсіях і все більшому зубожінні суспільства.
 Залежимо від росту цін на продукти, житло, на газ. І на совість у верхах, якої там щоразу все рідше і менше.
 Залежимо, як і залежали від постійного московського втручання у наші внутрішні справи.
 Єдина крапля радості - це наша Помаранчева Єдність на Майдані. Здавалося, що вибороли Свободу і обрали справді Народного Президента. Але й ту Помаранчевість у нас підло украли. Зрадою перекреслили всі наші зусилля. Олігархічні клани об’єдналися, усе повернулося на синьо-білі кола. Аж посиніла, осквернена підлістю наша Українська Душа.
 Де це видано, щоби при Помаранчевому Президентові помаранчеві сили знаходилися в опозиції. Це нечуваний нонсенс!
 Це просто ЗЛОЧИН ПРОТИ УКРАЇНИ!
 Дозволю собі нагадати слова Великого Каменяра перед його ювілеєм:
 Ти, брате, любиш Русь,
 як хліб і кусень сала,
 Я ж гавкаю раз в раз,
 щоби вона не спала.
 І Лесі Українки слова:
 Не поет, хто забуває
 про страшні народні рани,
 щоб собі на вільні руки
 золоті надіть кайдани.
 Ці слова маємо віднести до кожного з нас і найперше до нашого продажного верховенства.
 ЗАПЕРЕЧЕННЯ
 То не Син, який не хоче
 Дати світло серцевині.
 То не Син, який лоскоче
 Гострим лезом по Святині.
 Не Дочка, що рідну Матір
 На торги веде до турків,
 Щоб у тьмищі пелехатій
 Здерти з неї власну шкурку.
 Не Престольник, що з Престолу
 Прагне тільки насолоди.
 Щоб втопитися в крамолах
 Без поради і без плоду.
 Не Народник, що з Народу
 Тягне жили до могили.
 Щоб йому чужі клейноди
 Очі й душу засліпили.
 Не Вівтарник, що офіру
 На Вівтар не вміє класти.
 Щоб украсти навіть Віру
 З непотоптаним ще рястом.
 Не Державник, що Державу
 Підіймати не сподвижен.
 Щоб собі лиш мати право
 На хороми. І на хижість!
 Не Вкраїнець, що Вкраїну
 Крає черевом під груди.
 Не захоче чути й глина,
 Що про нього скажуть люди.
 Не герой - що з героїном...
 Трунок з’їсть і справу, й слово.
 Не керманич - без коріння.
 І не Син - без Свят-Любови...
 Антоніна ЛИСТОПАД.
 18 серпня 2006 р.
 На фото: делегати форуму під час покладання квітів до пам`ятника М. Грушевському (зліва направо): луганчанка Антоніна Листопад, Владислав Хмеловський, голова ОУН Микола Плав`юк, Петро Вольвач.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #36 за 01.09.2006 > Тема "Ми єсть народ?"