(Продовження. Поч. у №28 - 29). Пор╕вня╓мо з сучасною Рос╕╓ю. Поразка у Холодн╕й в╕йн╕ малозрозум╕ла широкому загалу населення, як н╕мц╕ не розум╕ли причин поразки у Перш╕й св╕тов╕й. Адже н╕мецька арм╕я весь час довол╕ усп╕шно воювала на територ╕╖ противника, а важливий учасник Антанти Рос╕я була виведена з в╕йни. ╤ в розум╕нн╕ рос╕ян поразка в Холодн╕й в╕йн╕ була також нелог╕чною. Радянська арм╕я т╕льки що зак╕нчила переозбро╓ння ╕ ╓ найсильн╕шою у сво╖й ╕стор╕╖. Розпочалася реальна гонитва озбро╓нь у космос╕, де СРСР ма╓ гучн╕ усп╕хи. В╕йськов╕ бази розташован╕ у всьому св╕т╕. ╤ раптом таб╕р союзник╕в розб╕га╓ться, а СРСР розпада╓ться. Под╕бно до н╕мц╕в п╕сля Першо╖ св╕тово╖, рос╕яни пояснили соб╕ все довол╕ просто: нас зрадили найвищ╕ кер╕вники! ╤ так само не сприйняли демократичних порядк╕в, як колись н╕мц╕ Веймарську республ╕ку. Морально-психолог╕чний стан ╕мперсько╖ нац╕╖, що зазнала поразки ╕ потребувала часу, аби подолати ╖╖ насл╕дки, вимагав переосмислення сво╓╖ рол╕ в ╓вропейськ╕й ╕стор╕╖. За таких умов нов╕ держави, насамперед Польща ╕ Чехословаччина, де жили значн╕ н╕мецьк╕ нац╕ональн╕ меншини, стали об’╓ктами фактичного невизнання ╕ тиску з боку Н╕меччини - економ╕чного, пол╕тичного, культурного, мовного, ╖хн╕ спроби послабити н╕мецьк╕ позиц╕╖ на власн╕й територ╕╖, що було природним у сенс╕ розбудови державного суверен╕тету, наштовхнулися на протид╕ю кер╕вних к╕л н╕мецько╖ демократ╕╖. Те ж саме ми спостер╕гали з Рос╕╓ю, котра аналог╕чним чином н╕як не могла змиритися з втратою ц╕лих республ╕к, що в один момент стали незалежними кра╖нами. У першу чергу, Б╕лорус╕╓ю та Укра╖ною. Про те, що сам факт укра╖нсько╖ державно╖ незалежност╕ не сприйма╓ться рос╕йським пол╕тичним ╕стебл╕шментом, св╕дчать вислови практично вс╕х рос╕йських пол╕тик╕в. Жоден з них не залишився байдужим до «укра╖нського питання»: в╕д президента ╢льцина ╕ в╕це-президента Руцького одразу п╕сля ╖х серпнево╖ перемоги 1991 року в Москв╕ ╕ до пол╕тик╕в р╕з-них р╕вн╕в сьогодення. Давно н╕кого не диву╓, що у в╕це-сп╕кера рос╕йсько╖ Думи В. Жириновського на язиц╕ те, що у ╕нших рос╕ян на ум╕. Ось один з останн╕х «перл╕в» цього д╕яча: «Для мене Укра╖на - це Ки╖вська губерн╕я, Полтавська, Одеська. ╤ якщо я стану президентом РФ, то н╕яко╖ Укра╖ни не буде». Але ми говоримо, в першу чергу, про таких дуже поважних рос╕йських пол╕тик╕в, як голова уряду Москви Лужков, «господар Уралу» Едуард Россель, голова Кубанського краю Ткачов, колишн╕й в╕це-прем’╓р-м╕н╕стр В. Христенко та багато ╕нших. Ус╕ вони говорять без втоми про «малорос╕йське жлобство», ╕сторичн╕ образи Рос╕╖ через втрату Коси Тузла (в ╕нших умовах згадують Севастополь, Крим, Донбас, Новорос╕ю...). Самост╕йн╕ стосунки Укра╖ни з ╢вропою вважають зрадою. ╤ це ще не дуже радикальн╕ настро╖. Починали вони з того, що просто в╕дкидали сам факт ╕снування Укра╖нсько╖ держави. В╕домий рос╕йський пол╕тик початку 1990-х pок╕в С. Бабур╕н: «Либо Украина снова объединится с Россией, либо война». Член Ко-м╕тету Держдуми Рос╕╖ з геопол╕тики О. Митрофанов: «Дело в неприятии принципиальном: нет государства «Украина». Нет для общества». Член думського ком╕тету в справах СНД К. Затул╕н створив ╤нститут кра╖н СНД, котрий претенду╓ бути експертом для рос╕йсько╖ влади у справах з кра╖нами СНД. Його ╕нститут ╕ ком╕тет свого часу встигли охрестити джерелом провокац╕й напруженост╕ у в╕дносинах з Укра╖ною. В╕н публ╕чно критикував сам факт ╕снування Укра╖нсько╖ держави та ще й в ╕снуючих укра╖нських кордонах як нечувану загрозу ╕нтересам Рос╕╖ ╕ рос╕ян взагал╕. Вся його пол╕тика щодо Укра╖ни побудована на тому, щоб «смириться с тем, что невозможно изменить, и изменить то, с чем невозможно смириться». Досить погортати стор╕нки ╤нформац╕йно-пол╕тичного бюлетеня цього ╕нституту «Страны СНГ. Русские и русскоязычные в новом зарубежье», котрий вида╓ Затул╕н. До реч╕, ╕нститут Затул╕на спец╕ал╕зу╓ться не т╕льки на проблемах Рос╕╖ в СНД, але й на рос╕йських общинах поза межами Рос╕╖. Саме його зусиллями рос╕йськ╕ меншини в ╕нших державах старанно перетворюються на п’яту колону. ╤ сьогодн╕ в╕н д╕╓ при Адм╕н╕страц╕╖ Президента РФ, тобто фактично виступа╓ одним з ╕нструмент╕в реал╕зац╕╖ рос╕йсько╖ державно╖ пол╕тики. У жовтн╕ 2005 року депутат Держдуми Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, член центрально╖ пол╕тради парт╕╖ «Единая Россия», директор ╤нституту кра╖н СНД К. Затул╕н побував у Ки╓в╕ з метою в╕дкрити ф╕л╕ал свого ╕нституту, а також провести прес-конференц╕ю з «промовистою» назвою: «Криза помаранчево╖ влади напередодн╕ березневих вибор╕в». Ми ще не раз повернемося до роботи цього закладу на наших стор╕нках. Аби утримати п╕д сво╖м контролем нов╕ держави СНД, Рос╕я широко застосовувала сво╖ економ╕чн╕ можливост╕ ╕ вплив рос╕йських етн╕чних меншин. Подивимось, як це робила Н╕меччина? Н╕мецький кап╕тал ставив перед собою насамперед пол╕тичн╕ ц╕л╕ - загальмувати економ╕чний розвиток молодих кра╖н, зм╕цнити опорн╕ пункти герман╕зму й засади сво╓╖ присутност╕, зберегти н╕мецький елемент ╕ обстановку неспокою та конфл╕кт╕в. Масштабна торговельна в╕йна 1925 - 1934 pp. проти Польщ╕ повинна була довести ╖╖ «нежитт╓здатн╕сть». Митна в╕йна сприяла збереженню й зм╕цненню економ╕чних позиц╕й Н╕меччини в Польщ╕. Щодо Чехословаччини сповна використовувалась ╖╖ експортно-╕мпортна залежн╕сть, ор╕╓нтац╕я на н╕мецьк╕ ринки. Потуж-на антипольська й античехословацька пропаганда, розгорнута н╕мецькою демократ╕╓ю, формувала у н╕мц╕в уявлення про нов╕ держави як кваз╕держави. У низц╕ фальсиф╕кац╕й, спрямованих на розпалювання нац╕онально╖ ворожнеч╕, було охаювання й применшення рол╕ у сусп╕льному житт╕ поляк╕в ╕ чех╕в та переб╕льшення й вихваляння д╕яльност╕ н╕мц╕в. Поширювалася теза про «нездатн╕сть чех╕в ╕ поляк╕в творити свою державн╕сть». У Польщ╕ робилася ставка на створення антипольських настро╖в, на внутр╕шн╕й розкол сусп╕льства. Поглянемо на укра╖нськ╕ реал╕╖. Прагнення Укра╖ни вийти ╕з зони рос╕йських ╕нтерес╕в ╕ мати незалежну внутр╕шню ╕ зовн╕шню пол╕тику зустр╕чають спротив як з боку Рос╕╖, так ╕ з боку п’ято╖ колони в Укра╖н╕. Загрозами п╕двищення ц╕н на газ Рос╕я прагне безкровним способом орган╕зувати «недокр╕в’я» укра╖нсько╖ економ╕ки. А це на руку п’ят╕й колон╕, яка може використати проблему енергонос╕╖в у сво╖й пропаганд╕ проти незалежно╖ пол╕тики Укра╖ни на користь сво╖м замовникам з Рос╕╖. Серед пр╕оритет╕в рос╕йсько╖ пол╕тики щодо Укра╖ни в останн╕ роки пров╕дне м╕сце пос╕дають придбання частини промислових ╕ енергетичних п╕дпри╓мств в Укра╖н╕, тиск у сфер╕ енергетики, п╕двищення ц╕н на енергонос╕╖, буд╕вництво газопровод╕в в обх╕д Укра╖ни та ╕нше. Сутн╕сть ц╕╓╖ пол╕тики поляга╓ в тому, щоб д╕ючи через економ╕чне життя, використовуючи економ╕чн╕ важел╕ тиску, домогтися кадрових зм╕н в укра╖нськ╕й влад╕. Тобто сформувати м╕цно пов’язан╕ з Рос╕╓ю б╕знес-групи й привести ╖х до пол╕тично╖ влади в Укра╖н╕. З ц╕╓ю метою рос╕йська влада розгорнула формування рос╕йських транснац╕ональних корпорац╕й, котр╕ б волод╕ли майном в межах СНД ╕ слугували пров╕дниками рос╕йсько╖ пол╕тики. Ясна р╕ч, м╕сцев╕ громадяни, що отримали роботу в цих компан╕ях, ставали б патр╕отами сво╖х п╕дпри╓мств ╕, в╕дпов╕дно, пров╕дниками рос╕йських ╕нтерес╕в. П╕онерами на цьому шляху стали приватн╕ нафтов╕ компан╕╖: ТНК, ЛУКойл, «Татнафта», «Альянс». Саме ц╕ компан╕╖ виявилися першими в рос╕йськ╕й економ╕ц╕, хто завдяки продажу на експорт високол╕кв╕дно╖ сировини отримав значн╕ кошти для експанс╕╖ на ринках СНД. У короткий час до ╖х рук перейшли 90% п╕дпри╓мств укра╖нсько╖ нафтопереробки ╕ нафтох╕м╕╖. П╕сля цього голова п╕дпри╓мства з ╕ноземними ╕нвестиц╕ями «ТНК-Укра╖на» пан Городецький в╕дкрито заговорив, що укра╖нський ринок нафти ╕ нафтопродукт╕в ╓ придатком рос╕йського. З суто нафтово╖ сфери рос╕йськ╕ кошти почали перет╕кати до ╕нших галузей. Найперше, до контролю за морськими портами ╕ харчовою промислов╕стю. Кр╕м того, рос╕яни придбали вс╕ укра╖нськ╕ п╕дпри╓мства алюм╕н╕╓во╖ промисловост╕. Нехай не вводить в оману приватний статус цих нафтових корпорац╕й. Рос╕йський уряд ма╓ вдосталь важел╕в тиску на них. Хоча б право надавати й в╕дкликати л╕ценз╕╖ на родовища вуглеводн╕в у Рос╕╖, без чого ц╕ компан╕╖ перестануть ╕снувати. ╢ у влади й чимало ╕нших способ╕в. Доля «ЮКОСа» та його голови Ходорковського, а також безсл╕дне зникнення й таке ж дивне повернення кер╕вника ф╕нанс╕в ЛУКойлу пана Кукури яскраво демонстру╓, що нафтовикам з владою краще не сперечатися. Окремо прийшли в Укра╖ну PAT «╢дин╕ енергосистеми» ╕ ВАТ «Газпром». Щоправда, враховуючи державний статус цих корпорац╕й, укра╖нський уряд в╕дкинув можлив╕сть ╖х участ╕ в приватизац╕╖ без спец╕альних м╕журядових угод. Наступним кроком стало ╕н╕ц╕йоване рос╕йським урядом формування транснац╕ональних корпорац╕й в галуз╕ машинобудування. Створен╕ на баз╕ указ╕в президента Пут╕на концерни об’╓днують п╕дпри╓мства одн╕╓╖ галуз╕, з радянських час╕в зав’язан╕ в ╓диний виробничий комплекс. П╕дпри╓мства ц╕ знаходяться в р╕зних республ╕ках, однак мозковий та ф╕нансовий центри - у Рос╕╖. Однак економ╕кою все не вичерпу╓ться. Вище ми вже навели приклади оф╕ц╕йних заяв, висловлювань пол╕тик╕в, практичних д╕й Рос╕╖, котр╕ фактично ╓ коп╕╓ю аналог╕чних д╕й Н╕меччини 1920-х рок╕в. Той самий стог╕н про м╕льйони рос╕ян, що опинилися поза межами Рос╕╖ в нових державах, неухильна боротьба з використанням ╖х потенц╕алу проти укр╕плення незалежност╕ колишн╕х республ╕к. ╤ все це разом ╕з галасливою кампан╕╓ю проти «насильницько╖ укра╖н╕зац╕╖», як колись н╕мецька демократ╕я боролася проти слов’ян╕зац╕╖ н╕мц╕в. Ось назви публ╕кац╕й лише на шпальтах «Берл╕нер Анцайгер» за 1924 р╕к: «Чеська зл╕сть проти н╕мецько╖ культури», «Чеський терор», «Страждання н╕мц╕в», «Нечуване насильство» тощо. ╤ все це на тл╕ зовс╕м протилежно╖ реальност╕, як в наш╕ дн╕ галас про «насильницьку укра╖н╕зац╕ю» тим дужчий, чим ближче до остаточно╖ смерт╕ укра╖нства. (Дал╕ буде).
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
БИТВА ЗА УКРА╥НУ
