"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2002 > Тема "Крим - наш дім"
#52 за 27.12.2002
БАТИЛИМАН
Галина БЄДАРЄВА. Севастополь.
В західній частині Південного берега Криму розкинувся гірський амфітеатр Ласпі. З дороги Севастополь - Ялта він відкривається несподівано і зачаровує погляд подорожнього. Глибока затока Ласпі обмежена мисами Айя (грецьке - Святий) і Сарич (тюркське - Жовтий), добре захищена з півночі та сходу від вітрів. Найглибша частина затоки дала їй назву Батилиман (грецьке - Глибока затока). 1912 року компанія пайовиків з двадцяти восьми чоловік купила Батилиман у татар села Хайту (тепер - Тилове), заплативши близько сорока тисяч карбованців і відбудувавши для хайтинців їхню стару мечеть. Організаторами батилиманської спілки були юрист Віктор Антонович Плансон та подружжя Кулакових: Петро Юхимович, редактор-розпорядник книговидавництва "Общественная польза" і Людмила Сергіївна, дочка відомого в Криму лікаря та громадського діяча Сергія Яковича Єлпатьєвського. До гурту пайовиків увійшли письменники В. Короленко, Є. Чириков, учені В. Вернадський, А. Йоффе, Г. Морозов, М. Ростовцев, А. Титов, художники І. Білібін, Руднєв, В. Фон Дервіз, артисти Московського художнього театру К. Станіславський, Л. Сулержицький, О. Кніппер-Чехова, співаки Цвєткова і Рубан, громадські діячі М. Петрункевич, М. Шнитников, П. Гукасов, П. Милюков, А. Кравцов, С. Єлпатьєвський та інші відомі особи з Москви та Петербурга. В основному люди одного "стилю життя", психологічної настроєності, однодумці у ставленні до людей, природи, мистецтва, до обов'язків честі і совісті. Батилиман полонив їх своєю красою, і хоч колонія проіснувала всього сім років, це місце залишило помітний слід у їхньому житті і творчості. Куплену землю поділили на ділянки, виділяючи їх за жеребом і мріючи втілити тут ідею гармонійного поєднання людини з природою і суспільством. Благоустрій маєтків передбачав будівництво дороги, пристані, тенісного корту і навіть цвинтаря. Розрахована на екіпаж з трійкою коней дорога від села Хайту до самого моря з'явилася через рік. Прокладати її довелося по кручах петлями. Одним з перших було споруджено будинок для керуючого маєтком. Купили йому віслюка для поїздок у Байдари по провізію і пошту. За спогадами Георгія Володимировича Вернадського, "...будинки були розміщені у три яруси. Найбільш бажаними вважалися ділянки біля самого моря. Вони були найменші. Ділянки середнього ярусу трохи більші, верхні - найбільші. Будинки різного розміру, але всі з одного матеріалу - каменю на цементі. Поряд з будинками ставилися цистерни з дощовою водою для поливу та господарських потреб. У посушливу пору доводилося почасти привозити воду з джерела Хайтинської долини. Води завжди не вистачало в Батилимані, і це було однією з причин пожеж. Проведене у Криму літо дарувало батилиманцям нові відчуття і враження. М. Ростовцев майже щодня ходив до сусіднього маєтку Ласпі, де проводив археологічні дослідження. П. Милюков працював тут над "Історією російської культури". Художник І. Білібін з притаманним йому смаком та умінням перетворив свій будиночок край самого моря на затишний котедж. На ділянці заклав виноградник, посадив магнолії і троянди. Події 1920-х років, що відбувалися в Криму, закинули на чужину багатьох батилиманців, роз'єднавши сім'ї, розлучивши друзів. У середині двадцятих років на південь Франції до Кравцових приїхали Людмила Сергіївна Єлпатьєвська та її другий чоловік Микола Олександрович Врангель. Тамтешня природа дуже нагадувала Південний берег Криму, і народилася думка створити у Франції другий Батилиман. Так, 1927 року група російських еміґрантів придбала у містечку Ла-Фав'єр невелику земельну ділянку біля моря. Ядром цього гурту стали колишні компаньйони по Батилиману: Кравцови, Білібін, П. Милюков, Титови, Л. Єлпатьєвська. Пайовиками - професор С. Метальников, письменник Гребенщиков, О. Мечникова (дружина І. Мечникова), поет Саша Чорний (Глікберг), композитор М. Черепнін та інші. Запропоновано було вступити в пай і О. Купріну, але в нього не було грошей. 1929 року він провів тут літо, наймаючи житло на мисі Гурон. Враження від перебування там відобразилися в нарисах, об'єднаних спільною назвою "Мис Гурон". За радянського часу на основі батилиманських дач було створено санаторій Академії наук СРСР. Тут відпочивали відомі вчені, письменники й артисти. Одначе будівлям, які втратили своїх справжніх господарів, явно не щастило. Під час зсуву зруйнувалася дача В. Плансона, потерпіли від пожежі будинки В. Вернадського і В. Короленка. Під час війни німці і румуни спалили ще три дачі, а інші були розібрані для відбудови Севастополя. Лише з 1955 року почалося відновлення уцілілих будівель Батилиману.
"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2002 > Тема "Крим - наш дім"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=374
|