Версiя для друку Обговорити в форумi

До 95-річчя від дня народження Віри Сергіївни Роїк

    Немала віддаль між містами Сімферополь та Новоград-Волинський, не близький шлях. Та Віра Сергіївна Роїк - жінка з роду Одержимих, привезла свою творчість за скільки верст! Та й місто не зовсім відоме пересічному громадянину України, але має велику славу, бо є Батьківщиною гені-альної Лесі Українки. Ім’я Лесі Українки визначило місто на карті світу. Віра Сергіївна ще з дитин-ства захоплювалася творчістю поетеси, виховувалась у високоосвіченій родині на Полтавщині, звідки й родина Драгоманових-Косачів. Та й життя Віри Сергіївни, в деяких моментах, є прототипом життя Лесі Українки. Це вона напевне почерпнула з життя поетеси одержимість, любов до народної творчості, жагу до життя. Адже не легкі випробування випали на долю цієї жінки. Та Віра Сергіївна пам’ятала поезію Лесі Українки і вірила у силу свого духу.
  Так! Я буду крізь сльози сміятись,
  Серед лиха співати пісні,
  Без надії таки сподіватись,
  Буду жити! Геть, думи сумні!
  І Віра Сергіївна Роїк вирішила привезти виставку народної вишивки до літературно-меморіального музею Лесі Українки, що в Новограді-Волинському, поділитися досвідом, показати народне мистецтво Лесиним земляками і взяти снаги в Лесиній оселі. Зустріч із заслуженим майстром народної творчості України, кавалером ордена княгині Ольги та багатьох інших нагород Вірою Сергіївною Роїк залишилась гарним спомином на довгі літа у майстрів народної вишивки Лесиного краю, які прийшли на зустріч з цією легендарною жінкою, віддаючи велику шану майстерності її робіт. Її рушники, серветки, оригінальні орнаменти вишивок, самобутність, фантазія, яка поєднується із високою професійністю, досвід, що складався роками у ґрунтовну науку про вишивання, не забувається. Яке все талановите і неповторне. А мені, як завідувачці музею, поталанило. Адже з творчістю Віри Сергіївни я була знайома раніше. У фондах нашого музею зберігається і періодично експонується її творча робота «Наволочка декоративна, ювілейна», вишита на честь 100-річчя від дня народження Лесі Українки. І коли Віра Сергіївна побачила свою роботу в музеї, була дуже щаслива, що й вона вплела у вінок шани Лесі свою працю, свою квіточку. Це була перша зустріч з Вірою Сергіївною, а були і наступні зустрічі, коли вона експонувала свою виставку на Волині, Рівненщині.
  Багато далеких країв за своє життя відвідала Віра Сергіївна, несучи людям красу мистецтва народу України. Її не лякають відстані, не завжди комфортні умови проживання, дороги. Ці поїздки надавали тільки наснаги і витримки. Це вона успадкувала життєве кредо Лесі Українки, яка все своє життя мандрувала, пишучи:
  В далекій чужині
  Я сили наберусь
  Служити країні...
  Під час кожної зустрічі з Вірою Сергіївною дивуєшся і захоплюєшся цією неординарною Постаттю, її силою волі, одержимістю, прагненням до життя, до прекрасного в житті - вишивання і пропаганди цього прекрасного. А вишивка - особливий світ душі - це не-повторна гама кольорів, це - краса. А краса прикрашає і рятує світ.
  Нести цю красу людям допомагає Вірі Сергіївні її син Вадим Михайлович. Він для неї рада і порада, він для неї все. А вона - мама чуйна, добра і неповторна для нього. Він справжній син своєї матері і гідний син України.
  Тож хочеться напередодні 95-річчя від дня народження Віри Сергіївни доземно вклонитися їй - цій невтомній, одержимій жінці та побажати здоров’я і ще довгих літ життя.
  Будьте здорові і в Бога милі, люба наша Майстрине!
  Віра РИМСЬКА,
  зав. літературно-меморіального музею Лесі Українки.
  м. Новоград-Волинський.
  На фото - Віра Сергіївна Роїк серед музейних працівників Житомирщини.

  ЖИТОМИРЩИНА ШАНУЄ ВАС, МАЙСТРИНЕ!
  Красива жінка, схожа на сиву голубку, представляла зразки прадавніх узорів - «Музику на полотні» у залах Житомирського обласного краєзнавчого музею. Це була незабутня виставка. Одна з тих, про яку довго згадували в місті з зачаруванням ті, що побачили, і з жалем ті, які не встигли познайомитися з нею.
  Віра Сергіївна - одна з тих, хто повертає світло забутих українських ідеалів. Володіючи системою архаїчних знаків-символів, вона зуміла зберегти і закодувати для нинішніх і майбутніх поколінь розуміння високого змісту людського життя на землі. Її вишивки - полотняні листи - послання віри, любові, надії у майбутнє нашої ядерної епохи.
  Усе тече і змінюється. Живуть і течуть її вишивані рушники, килимки, доріжки з минулого крізь нас у майбутнє, утверджують вічну красу, молодість, безсмертя душі Жінки-Матері, поруч з якою завжди найвеличніша її гордість - син Вадим Михайлович Роїк.
  Низенький уклін вам обом. Будьте здорові, живіть довго й щасливо. Житомирщина пам’ятає і любить вас.
  Любов ГАРБУЗОВА,
  зав. відділу етнографії Житомирського обласного краєзнавчого музею.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 24.03.2006 > Тема "Українці мої..."