В╕домо, що осв╕та в Укра╖н╕ час╕в Ки╖всько╖ Рус╕ ╕снувала ще в дохристиянську добу. Княгиня Ольга, яка прийняла хрещення ран╕ше його оф╕ц╕йного запровадження Володимиром, створювала школи при двор╕. А до того функц╕онували християнськ╕ громади, як╕ запроваджували початки книжност╕ й школи. А з початком введення Володимиром християнства, князь намага╓ться прищепити тод╕шню в╕зант╕йську осв╕ту ╕ культуру, створю╓ державну школу для д╕тей дружинник╕в, княз╕всько╖ адм╕н╕страц╕╖, бояр з тим, щоб виростити з них осв╕чених людей ╕ державних д╕яч╕в, здатних п╕дтримувати сп╕лкування з В╕зант╕╓ю та ╕ншими кра╖нами. За ним Ярослав заснову╓ в Соф╕йському собор╕ школу ╕ започаткову╓ б╕бл╕отеку. Про що стверджу╓ ╤пать╓вський л╕топис: «Батько Ярослава зорав ╕ зробив землю м’якою - просв╕тивши хрестом, а Ярослав, Володимир╕в син, зас╕яв книжними словами серця в╕рних». Княгиня Анна Всеволод╕вна (внучка князя Ярослава Мудрого) заснувала в 1086 роц╕ в Андр╕йському монастир╕ ж╕ночу школу. Про це л╕топис В. Татищева спов╕ща╓: «Собравши же младых девиц неколико, обучали писанию, также ремеслам, пению, швению и иным полезным знаниям». Вже в часи козацько╖ доби грек ╕з Сир╕╖ Павло Алеппський, який разом з╕ сво╖м батьком, ант╕ох╕йським патр╕архом Макар╕╓м III подорожував Укра╖ною в 1654 - 1656 рр., так в╕дзнача╓ культурн╕сть укра╖нського населення: «По вс╕й Козацьк╕й земл╕ ми пом╕тили прегарну рису, що нас дуже дивувала: вс╕ вони, за малими винятками, нав╕ть здеб╕льшого ╖х ж╕нки та дочки, вм╕ють читати та знають порядок богослужби й церковний сп╕в. Кр╕м того, священики вчать сир╕т та не дозволяють, щоб вони тинялися неуками по вулицях». Описуючи Ки╖в, П. Алеппський зазнача╓: «В Ки╓в╕ серед козацьких маляр╕в ╓ багато майстр╕в-маляр╕в, винах╕дних, що мають великий талан змальовувати людей такими, як вони ╓, вм╕ють вони також малювати страст╕ Христов╕ з ус╕ма ╖х подробицями». ╢ про що говорити за Укра╖ну козацько╖ доби, але ми хочемо зупинитись на осв╕ченост╕ коза-цького люду. Один ╕з член╕в шведського посольства Я. Г╕льденбрандт у сво╖х дорожн╕х нотатках в╕дзнача╓, що п╕д час подорож╕ до них було приставлено козака, який волод╕в французькою мовою, а видатний досл╕дник укра╖нського козацтва Д. Яворницький опису╓ один з прийом╕в делегац╕╖ запорозьких козак╕в Катериною II, де з в╕тальними промовами виступило к╕лька чолов╕к, причому один французькою, другий англ╕йською, трет╕й ╕тал╕йською, четвертий н╕мецькою, а п’ятий - латинською мовами. Тож очевидно п╕сля цього з Укра╖ни пот╕м ц╕ле стол╕ття надходили до Московсько╖ держави люди, що там основували школи, б╕бл╕отеки, вчили, писали ╕ друкували. Довгий час ус╕ вищ╕ духовники в Московщин╕ були з укра╖нц╕в, бо сво╖х учених там не було. Це стверджу╓ ╕ в╕домий досл╕дник укра╖нсько╖ осв╕ти та культури В. Б╕днов: «Вс╕ визначн╕ д╕яч╕ укра╖нськ╕ у XVIII ст. виходили з Ки╖всько╖ академ╕╖, а багато з них займали визначне становище в рос╕йськ╕й адм╕н╕страц╕╖ (як-от: м╕н╕стри час╕в Катерини II Ан. Безбородько та Завадовський). Кадри рос╕йського вищого духовенства в╕д 1700 до 1762 р. складалися т╕льки з укра╖нц╕в, учн╕в Ки╖всько╖ академ╕╖». У запорозькому в╕йську було багато вихованц╕в Академ╕╖, а також братських шк╕л ╕нших м╕ст Укра╖ни, й тому не дивно, що от╕ козаки-делегати знали по к╕лька мов. Але найвагом╕ше те, що ╕снувала школа й у сам╕й С╕ч╕. Цей факт пов’язано ╕з сво╓р╕дною традиц╕╓ю, що встановилась в Укра╖н╕. Документи засв╕дчують про обов’язкове зведення школи при церкв╕. Так, до прикладу, у «Грамот╕ Короля Сиг╕змунда III» на побудову богад╕льн╕ й церкви з╕ школою 1619 р. прямо говорено: «...И в оном городе нашем Луцке иметь брацтво милосердия. Для того, принимая на себя попечение о заложении и надлежащем построении той богодельни Ресской с церковью, в которой бы и сами они и сказанные нищие отправляли свое богослужение, и со школою для благочестивого научения молодых людей потребною». В С╕чов╕й школ╕ навчалися здеб╕льшого хлопчики, як╕ потрапили за Пороги випадково, або ж були навмисне привезен╕ батьками для навчання грамоти та в╕йськового мистецтва. Поряд з ними навчались тут ╕ доросл╕ козаки. Перейнявши сп╕лковий устр╕й Запорозько╖ С╕ч╕, школяр╕ жили громадою, користуючись сп╕льними грошима, як╕ збер╕галися в отамана. Отаман╕в обирали окремо для старших ╕ для молодших учн╕в. Скарбниця школи поповнювалась пожертвуваннями параф╕ян, а також в╕д колядування п╕д в╕кнами с╕чового товариства та поздоровлення його на свята Р╕здва Христового, Нового Року ╕ Христового Воскрес╕ння. У школяр╕в був наставник (дидаскал) - вихованець Ки╖всько╖ академ╕╖ або ж т╕╓╖ само╖ Запорозько╖ школи. Дидаскал одночасно вважався й дячком м╕сцево╖ церкви. Окр╕м прямих обов’язк╕в вчителя, дидаскал мав ще й ╕нш╕ - дбати, наприклад, про здоров’я учн╕в. Якщо занедужав учень, дидаскал пов╕домляв про це прикордонного л╕каря та кошового отамана. Запорозька школа навчала письма, церковного читання, хорового сп╕ву та музики. По зак╕нченн╕ ╖╖ частина випускник╕в ╕нод╕ лишалась при школ╕ (╖х називали «молодиками»), продовжуючи жити арт╕льним требом. «Молодики» навчали новак╕в шк╕льно╖ грамоти, брали участь у церковних в╕дправах. Решта розходилась по параф╕ях Запорозького краю як церковн╕ читц╕, хоровики ╕ нав╕ть священики. Та цим не обмежувалось коло профес╕й, яких навчали учн╕в у С╕чов╕й школ╕. Так, «Реестр заслуги музыки войсковой року 1711 октября» св╕дчить, що в Полтавському козацькому полку був св╕й оркестр, члени якого отримували за службу в╕дпов╕дну платню. Козацька старшина в ус╕ часи п╕клувалася про школяр╕в. Дидаскал зобов’язаний був допов╕дати про усп╕шн╕сть учн╕в ╕ стан ╖хнього здоров’я самому батьков╕ кошовому отаманов╕, а той з╕ свого боку завжди радив, як учинити в тому чи ╕ншому випадку. Один з дидаскал╕в так ╕ пише: «...на поряду пана кошового, ви╖хав я був ╕з сво╖ми школярами в луки на св╕жу воду й був до минулого листопада останн╕х чисел...» Сво╖х вихованц╕в К╕ш рекомендував в ус╕ параф╕╖ «Вольностей В╕йська Запорозького». Населенню заборонялось брати попа без погодження з Кошем. Та мешканц╕ навколишн╕х с╕л, споконв╕ку шануючи все, що пов’язане ╕з С╕ччю, охоче зверталися туди з клопотанням прислати ╖м «запорозького священика». 1774 р. параф╕яни с. Кот╕вки, яке було розташоване в межах «вольностей», в Ор╕льськ╕й паланц╕, клопотали перед Кошем, аби його кер╕вництво над╕слало попа до щойно збудовано╖ церкви. Останн╕й кошовий В╕йська Запорозького Петро Калнишевський рекомендував вихованця С╕чово╖ школи ╤вана Висоту, написавши «презентального листа» Ки╖вському митрополитов╕ про ухвалення такого акта, ╕ в травн╕ 1775 року Висота був призначений туди «на всю параф╕ю». То був чи не останн╕й акт доти автономного уряду Запорозького. Трохи згодом, того ж таки 1775 року, оточивши козацьке в╕йсько великими силами ╕ вдавшись до хитрощ╕в, Катерина II заарештувала всю с╕чову старшину, С╕ч роз╕гнала, а ╖╖ вождя, майже дев’яностор╕чного Петра Калнишевського, ув’язнила у Соловецькому монастир╕, де в╕н у жахливих умовах просид╕в двадцять с╕м рок╕в. Разом ╕з С╕ччю було зл╕кв╕довано ╕ ╖╖ школу. Цей навчальний заклад в╕д╕грав неабияку роль у культурному житт╕ Укра╖ни. П╕клуючись про життя та побут населення, яке жило у «вольностях», старшина не т╕льки постачала його сво╖ми дидаскалами, а й орган╕зовувала нов╕ школи. Як св╕дчать документи 1770 р., ╕з С╕ч╕ в Слободу Орловщина було переведено школу вокально╖ музики та церковного сп╕ву. Про ╕нш╕ випадки нам, на жаль, не в╕домо. Гада╓мо, не даремно опов╕дають про запорожц╕в, що м╕ж ними були «такие грамотеи, что и в Лавре, й в столицах редко отыскать можно было подобных им...» За переписом 1763 р., з 28 чолов╕к, як╕ перебували в одному курен╕, було 15 письменних. В 1779 р. з 69 козак╕в одного з п╕дрозд╕л╕в, який присягав на в╕рн╕сть рос╕йському престолов╕, письменних було 37, тобто 53,6 процента. Як на той час, це досить вагома цифра, особливо коли пор╕вняти, що нав╕ть у XIX ст. (тобто п╕зн╕ше на сто рок╕в) в таких м╕стах, як Москва, в╕дсоток письменност╕ був 43,2, Ки╓в╕ - 44,3, Харков╕ - 36,9, Петербурз╕ - 55,6. Отже, С╕чова школа ╓ виразним показником високо╖ культури й осв╕ченост╕ козацького люду.
НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
