"Кримська Свiтлиця" > #11 за 10.03.2006 > Тема "Українці мої..."
#11 за 10.03.2006
«Я не забуду тих вечорів...»
Віра ГНУЧА
Джерела До 95-річчя від дня народження Віри Сергіївни Роїк Спогади про зустріч з Вірою Роїк
Життя музейного працівника надзвичайно цікаве, насичене різними подіями, зустрічами з непересічними людьми. Праця в музеї декоративного мистецтва в м. Каневі якраз і дарувала мені знайомства з майстрами декоративного мистецтва. Одним із таких подарунків долі був приїзд до Канева знаменитої вишивальниці з Сімферополя, Віри Сергіївни Роїк. Чесно кажучи, я собі думала, що доробки майстрині будуть носити чисто регіональний характер. І яким було здивування, коли ми побачили розмаїття української вишивки, ніби з усієї України злетілись різні орнаменти, засіяли різнобарв’ям узори, зачарувало багатство технік, чистота, акуратність робіт. Виставку вишивок Віри Сергіївни ми робили в Успенському соборі, пам’ятці архітектури ХІІ ст. – адже там тоді розміщалася експозиція музею декоративного мистецтва. Це було десь в кінці 70-х років минулого століття. Захоплення від виробів перейшло і на автора. Ця непересічна жінка вражала своєю енергією, цілеспрямованістю і любов’ю до вишивки. Прожила вона нелегке життя, багато випробувань випало на її долю, але вона не зламалася, вистояла і всю любов свого серця віддала прекрасному виду мистецтва – вишивці. В житті дуже неспокійна Віра Сергіївна їздить зі своїми виставками по всій Україні і за її межами. Часто по радіо чую, що Віра Сергіївна експонує українську вишивку то в Росії, то в Туреччині, то в прибалтійських країнах, від чого завжди раділо серце за нашу майстриню. Пройшло багато літ, і ось знову Віра Сергіївна завітала до Канева, цього разу до музею Тараса Шевченка. І знову вражали багатством і красою її вишивки. Виявляється, майстриня залучила до цієї роботи жінок, які закохані у цей вид мистецтва, на виставці також були представлені і їхні доробки. Цього разу ми мали можливість познайомитися з сином Віри Сергіївни – Вадимом Михайловичем, який всюди супроводжує маму, є її опорою і помічником. Зачаровують їхні стосунки, де є повага, підтримка і любов. Віра Сергіївна – справжня українська патріотка, гордиться своїм козацьким походженням з Полтавщини. Я не забуду тих вечорів, що ми провели з Вірою Сергіївною! Як вона любить українську пісню, як зачаровано слухає! А ми з приємністю співали для неї. Життєвий досвід, мудрість цієї жінки притягує, чарує так, що хочеться частіше з нею спілкуватися. Бажано, щоб таких людей було у нас ще більше, щоб Віра Сергіївна ще довго приносила нам радість своїм мистецтвом. Віра ГНУЧА, колишній директор Канівського музею декоративного мистецтва. Душа народу українського Віра Сергіївна Роїк – легенда мистецького життя України, непересічна особистість, талановита майстриня, досвідчений педагог, консультант на ниві українського культурологічного процесу, людина, об’єднуюча сила якої, здається, ще не оцінена в нашій державі. Вперше персональна виставка творів заслуженого майстра народної творчості України Віри Сергіївни Роїк у виставковій залі Шевченківського національного заповідника була організована влітку 1980 року. Близько 90 мистецьких творів експонувалися тут, а гості Кобзаревого дому мали змогу відчути не тільки талант майстрині, а й сонячну енергію її душі . Вихована на кращих традиціях опішнянської кераміки, решетилівського ткацтва, полтавського різьблення і, звичайно, традиційної полтавської вишивки, Віра Сергіївна Роїк опанувала майже 300 технік та стильових особливостей вишивки усіх регіонів України, удосконалила техніку виконання робіт і змогла створити глибоко самобутні зразки вишивки, притаманні сучасному життю. Книга вражень повнилася записами, а жителька міста Черкаси Лідія Пашкевич висловила побажання, щоб ці чарівні рушники були показані у багатьох містах України. За час, що минув, Віра Сергіївна показала на виставках свої роботи не тільки в Україні, а й в далекому і близькому зарубіжжі. Відвідувачі її виставки у Санкт-Петербурзі зазначили „Культуре не суждено умереть, пока на Земле живут и творят люди такой щедрой души, как Вера Сергеевна Роик”. В квітні 1998 року Тарасова гора знову вітала майстриню з відкриттям виставки, але цього разу Віра Сергіївна приїхала до Канева разом із своїми ученицями, яких вона навчила вишивати українські узори, назавжди залучивши їх до мистецького життя, розкривши глибинні витоки культури і таланту українців, засіявши в їхні душі зерна добра, мудрості, людяності. Майже 300 робіт представляли на цій виставці талановиті кримські майстрині. Щодень Віра Сергіївна чергувала в експозиції, зустрічалася з відвідувачами, вела щирі за-душевні бесіди. Вона ініціювала проведення семінару-практикуму для канівських вишивальниць, роботи яких знані в усьому світі, і вони із задоволенням поділилися власним досвідом та прислухалися до порад відомої майстрині. Віра Сергіївна провела заняття з багатодітними сім`ями та дітьми-інвалідами, прочитала лекції з народного мистецтва для жителів Канева. Віра Сергіївна має звання, нагороди, але найбільшою з них залишається любов шанувальників її таланту, для яких вона відкрила магічну силу невеличкого шматочка полотна, змережаного різнокольоровими нитками, з якого промовляє душа українського народу. Надія ДОЛГІЧ, завідувач сектора виставок Шевченківського національного заповідника.
На фото: Віра Сергіївна Роїк на «Вечорницях у «Світлиці», присвячених 13-літтю газети. Фото В. КАЧУЛИ.
"Кримська Свiтлиця" > #11 за 10.03.2006 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3682
|