Версiя для друку Обговорити в форумi

Мій дід, уродженець с. Тягинка, Свирид Васильович Ковбасенко мав 10 дітей. На час приходу комуністичної чуми всі вони були дорослими (35 - 50 років), мали своїх дітей, стабільні господарства, були заможними селянами-середняками. Що ж  сталося з ними, починаючи з 1929 року?
1. Родини Антона, Петра, Насті, Івана, розкуркулені де-факто (не хотіли йти в колгосп), забрали клунки на плечі і подались у більшості на Донбас, де і порятувались від Сибіру, голодомору, репресій. Родина Івана втекла недалеко - у свинорадгосп Інгулець (за 30 км). Тут його, свинаря радгоспу, і репресували у 1934 р. - загинув у ГУЛАГу. Все нажите забрали в колгосп.
2. Василя, Федота (і всіх членів їхніх родин - 12 чол.) розкуркулили і вислали до Сибіру. Після війни повернулись у Тягинку дружина дядька Федота та двоє дітей - Тамара нині живе тут.
Всі решта - 11 чоловік загинули у Сибіру. Вік від 10 до 50 років.
3. Гаша та Павло загинули від голоду 1932 - 1933 рр. Що з їхніми родинами - не знаю. А їм було відповідно 45 та 36 років, тож мали бути і сім’ї, і діти.
4. Моя мати Олександра втратила чоловіка (мого батька Юхима), який помер від голоду у с. Н. Тягинка.
Де чоловік тітки Насті, не знаю, а було йому в 1929 р. 45 років.
*  *  *
Німецько-фашистські окупанти розстріляли у с. Тягинка одного чоловіка (прізвисько Шика, водовоза-єврея). Комуністи щотижня ходили в управу відмічатись, і всі залишились живі (період окупації: липень 1941 - березень 1944 рр.).
*  *  *
У 1944 році був репресований і батько моєї дружини Леонтій Костянтинович Іваньчев, росіянин, супермайстер по дереву. Прибув у Тягинку в 1922 р. з Тамбовської області. Будучи хворим на виразку шлунка, помер у в’язниці через кілька місяців. Облархів КДБ ніякої довідки не дав. На нього ще не заведено було справи.
*  *  *
Мій дід по батькові, житель с. Н. Тягинка Андрій Данилович Голобородько, уродженець Карлівського району Полтавської області, кріпак, був у солдатах 20 років, заслужив звання унтер-офіцера, брав участь у Кримській кампанії, вінчався у Тягинській церкві у віці більше 40 років, мав восьмеро дітей.
Комуністична чума забрала: діда (1932 р.) - йому було 96 років, мого батька Юхима (1933 р.) - йому був 41 рік, дядька Дмитра (1933 р.) - йому було 53 роки, - всі померли від голоду.
Тітка Тетяна розкуркулена де-факто, родина втекла в Одесу. Все нажите пішло у колгосп. Де її чоловік, не знаю, а було йому в 1929 р. 53 роки.
Решта нібито у нормі, якщо можна вважати нормою колективізацію, голодомори та інше. Так хто ж гірші вороги нашого народу? Комуністи чи фашисти?

м. Красилів
Хмельницької області.
*  *  *
P. S. А це надсилаю на підтвердження фактів статті «Псевдоповстанці», надрукованій недавно у «Світлиці».
Моя наречена в 1948 - 1949 рр. викладала хімію у середній школі смт. Микулинці (тоді райцентр) Тернопільської області. У її 10-му класі був переросток Степан (чи Михайло) Озорянець. Вела вона урок і побачила, що до її класу іде наряд солдатів, вискочила у коридор і притримала їх. Вони запитали, чи є Озорянець на уроках. «Не знаю, перекличку роблю після уроків», - відповіла. Її відкинули, зайшли у клас. Озорянець утік через вікно.
Для уроків хімії моя наречена «підпасалась» хімікатами у райаптеці. Одного разу аптекар послав її у підвал. Відкривши ляду, вона побачила чотири пари брудних чобіт, накритих рядном. Перелякана вискочила й побігла, мовляв, забула, що зараз урок. Через кілька днів аптекар сказав їй: «Наших лісних хлопців не бійтесь. Бійтесь своїх, бо як узнають, що ви симпатизуєте УПА, вас уб’ють, а на нас спишуть».
 Навпроти її квартири (господарі були вислані в Сибір) жив фінагент Шкільнюк. Одної ночі прийшли з лісу - замучили його. Дітей, дружину не чіпали.
З нашого району у цих псевдозагонах було (що я знаю) два чоловіки Степан Капінос (покійний) та Іван З. (ще живий) з одного із сіл району. Він сам мені про це розповідав. Як КДБ його туди посилало. Після повернення із завдання обоє мали хороші посади.
Двоюрідна сестра моєї дружини була начальником ВОС у нашій Тягинській сільраді. Вона й повідала, що всі посади начВОС, фінагентів, страхагентів, попів - кадри КДБ, таємні «освідомителі». Оплата - 25 рублів на місяць. Відмовитись, казала, було неможливо.
Батько моєї дружини був репресований, тому і симпатизував УПА.

Лист в номер
ПОЧЕМУ Я НЕ БУДУ ГОЛОСОВАТЬ ЗА КОММУНИСТОВ

Шановні «світличани»! Дозвольте написать вам на русском, чтобы смогли прочитать зросійщені українці без затруднения, а также этнические русские, которые утверждают, что мову не понимают. Так вот я тоже не пойму поведения наших депутатов-коммунистов в Верховной Раде. За нужные законы для  улучшения работы народного хозяйства, а отсюда и жизни народа, они голосовать не хотят, блокируют трибуну парламента, парализуя работу других, патриотических депутатов и фракций.
Компартии имеются во многих странах мира, и все они - компартии - патриоты своих стран! А КПУ во главе с Симоненко стремится пре-дать, продать и державу, и народ, перед которым всегда выступает в роли Генерального демагога Украины - напоминает, как, мол, было хорошо при коммунистическом господстве: проголосуйте - и КПУ вас осчастливит.
Коммунистические реалии прошлых лет народ помнит: сплошная коллективизация, при которой хозяев-крестьян (фермеров по нынешним меркам) обозвали куркулями, объявили врагами народа, все у них отобрали и отправили в Сибирь. Затем узрели в умах украинских крестьян национализм и устроили им голодомор 1932 - 1933 гг. Голодомор был, его признали многие страны мира, исследователи доказали документально, только коммунист №1 в Украине - П. Симоненко - все отрицает. Можно ли ему верить после содеянного? Ни единому слову!
...В «Сретенском календаре-сборнике» за 2000 год (Московского патриархата) на стр. 62 - список части российского епископата, претерпевшего мученическую кончину во время гонения церкви от безбожников-большевиков (далее пере-числены поименно 52 мученика). Убит, утоплен, расстрелян, посажен на кол, привязан к хвосту лошади (умерщвлен), сброшен с высокой скалы (разбился насмерть), повешен на царских вратах церкви... Это тяжело читать... Но зато, надеюсь, теперь понятно, почему коммунистов нельзя допускать к власти.
Владимир Ильин.
г. Саки.

«Голосуй за комуністів - це круто!» - такі заклики тепер лунають в передвиборних рекламних роликах Компартії України на телебаченні. (А що - які часи, така й лексика). А в компартійному друкованому органі «войовничих атеїстів», які плюндрували колись церкви, репресували священиків і зривали у школах з дітей хрестики, тепер - попи з проповідями. І хтось у цю більшовицьку передвиборну політичну мімікрію ще ладен повірити? Та якби ж ще хоч покаялися за минуле...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 03.03.2006 > Тема ""Білі плями" історії"