Версiя для друку Обговорити в форумi

Книга в газеті

(Продовження. Поч. у № 8).

Розділ І
ЛЕКСИКО-ГРАМАТИЧНІ СВОЄРІДНОСТІ
Про культуру мовлення

Майже століття тому, 1915 року, учні швейцарського мовознавця Ф. де Соссюра - Ш. Балі та А. Сеше - опублікували його "Курс загальної лінгвістики" ("Cours de linguistique generale"), що потужно вплинув на розвиток світового мовознавства XX століття. Сподіваємося, що ідеї Ф. де Соссюра живитимуть мовознавчу науку і в XXI столітті. До речі, 1998 року головну працю швейцарського вченого вперше опубліковано українською мовою у київському видавництві "Основи" в перекладі відомих українських мовознавців А. Корнійчука та К. Тищенка.
Визначаючи об'єкт мовознавства, Ф. де Соссюр уперше розмежував два фундаментальні поняття: мова (абстрактна система, суспільний чинник) і мовлення (індивідуальний аспект мовної діяльності). Згодом виникло поняття культура мовлення, і стало зрозумілим, що кожна людина повинна ревно слідкувати за культурою власного мовлення, бо рівень розвитку кожної мови залежить від рівня індивідуального мовлення тисяч (мільйонів) її мовців. Слідкувати за культурою власного мовлення - це значить бути дуже уважним до лексики та сполучуваності слів, до морфології та синтаксису, до власної вимови та наголосу. До речі, в українській мові наголос - вільний, різнорідний, а, отже, складніший для опанування. У своїй розвідці про польський переклад "Каменярів" І. Франко підкреслював, що український наголос ще різнорідніший, ніж грецький, і як приклад наводив назву села Нагуєвичі з наголосом на четвертому складі від кінця і Туста-новичі з наголосом на п'ятому складі від кінця. Глибоко опанувати рідну мову - завдання, очевидно, не з легких, особливо для тих, хто живе на чужині, в іншомовному оточенні. Але ж дар Рідної Мови - це великий Божий дар, і його впродовж усього життя належить цінувати й плекати.
Тим паче, що наші мови - у великій небезпеці. Згідно зі сучасними передбаченнями американських соціолінгвістів, до кінця нашого століття повинно зникнути 90% мов, які функціонують тепер. Як же зубожіє людство, якщо не вбереже мов!
Висока культура мовлення - це, по-перше, постійна інтенсивна робота думки, спрямованої на те, щоб висловитися якнайчіткіше, якнайправильніше. По-друге, це часто відмова від улюблених висловів, якщо вони недоречні; це забуття власного "я", власних амбіцій заради Рідного Слова цілої нації. Крім інтуїції (а вона є також наслідком постійної праці над собою), тут потрібні ґрунтовні знання, що здобуваються постійним читанням спеціальних мовознавчих видань, художньої літератури, рідної та перекладної, і, очевидно, словників. У статті "Словник і питання культури мови" М. Рильський писав: "Читати словники - не така вже дивовижна і дивацька річ, як може здаватися". Чимало дуже корисних праць із культури української мови написали О. Курило, М. Сулима, М. Гладкий, С. Смеречанський, Н. Клименко, С. Єрмоленко, Є. Чак, О. Пономарів, О. Сербенська та інші мовознавці.
Розповідаючи про життя різних народів, перекладна література, створена найкращими майстрами слова, відзначається широтою тематики, багатством словесних образів, просодичних засобів. Я особисто вважаю дуже добрими посібниками для удосконалення та ушляхетнення власного мовлення перекладні антології "Відлуння", "Друге відлуння", "Третє відлуння" Г. Кочура, "Від Боккаччо до Аполлінера" М. Лукаша, "Захід і Схід" В. Мисика, повного українського Горація в перекладі А. Содомори, у його ж перекладі Овідієві "Любовні елегії" та "Скорботні елегії", Гомерові "Іліаду" та "Одіссею" в перекладі Бориса Тена, трагедію Й.-В. Ґете "Фауст" у перекладі М. Лукаша та в його ж перекладі (з доопрацюванням А. Перепаді) Сервантесового "Дон Кіхота", "Світовий сонет" Д. Павличка, Ф. Рабле "Ґарґантюа та Пантаґрюель" у перекладі А. Перепаді.

Про канцеляризм "з метою"

Сторінки української преси рясніють висловом "з метою", що став прикрим канцеляризмом, прим.: "з метою надання російській мові...", "з метою узгодження підписання..." та ін. Як засвідчує академічний одинадцятитомний "Словник української мови" (К.: Наукова думка, 1970 - 1980; далі, посилаючись на цей словник, уживатиму скорочення СУМ), "мета - це 1) те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти; ціль; 2) заздалегідь задумане завдання, замисел" (т. 4, с. 683). Це слово є також компонентом фразеологізмів (сталих висловів): "мати на меті (метою)"; "ставити (поставити) собі метою (за мету) (що)". Значно рідше вживається це слово у вислові "на близьку мету", що означає "на близьку часову віддаль". Замість канцеляризму "з метою" в українській мові доречно вживати прийменник "для" + іменник у родовому відмінку ("для надання російській мові..."; "для узгодження й підписання...") або ж сполучник "щоб" + неозначену форму дієслова ("щоб надати російській мові..."; "щоб узгодити й підписати...").

"Не дивлячись на тісноту аудиторій"...
чи можна так висловитися?

Поданий вище вираз - типовий зразок того різновиду псевдомови, який дістав згірдну назву "суржик". Слово "суржик" давно відоме в сільськогосподарській лексиці в Україні. Так називали мішанину зерна - жита, пшениці, ячменю, вівса, а також борошно (низької якості) із цього зерна. Згодом слово "суржик" набуло метафоричного значення та стало вживатися для позначення безнадійно скаліченої української мови, по суті, суміші української та російської мов. Очевидно, цей термін можна поширити й на інші "суміші", зокрема, української та англійської мов. "Не дивлячись" у наведеному вище вислові - це буквальний переклад російського прийменника "несмотря (на)". По-українському треба тут вживати вислів "незважаючи на" або лексеми "попри", "всупереч": "незважаючи на тісноту аудиторій", "попри тісноту аудиторій", "всупереч тісноті аудиторій". А є ж ще такий поетизм, як "всупір" (із дещо іншими конотаціями). Ось як звучить уривок відомого вірша "If" Дж. Р. Кіплінга в перекладі В. Стуса:
Коли ти бережеш залізний спокій
всупір загальній паніці й клятьбі,
коли наперекір хулі жорстокій
між невірів ти віриш сам собі...
До таких же суржикових слів та висловів, як "не дивлячись на (щось)", належать, зокрема:
"підняти вище світових цін" зам. "підняти понад світові ціни";
"у відповідності до" зам. "відповідно";
"платіжний" зам. "виплатний";
"сповняти" зам. "виконувати";
"в наміренні" зам. "з наміром";
"ведучий" зам. "провідний";
"ближчим часом" зам. "найближчим часом";
"взвод" зам. "чота";
"в цілому" зам. "загалом";
"жалоба" зам. "скарга";
"приймати міри" зам. "застосувати заходи", "вживати заходів";
"в якості свідка" зам. "як свідок", "у ролі свідка";
"казначейство" зам. "державна скарбниця";
"жарознижуючий" зам. "температурознижувальний";
"здійснити злочин" зам. "скоїти злочин";
"п'яна рожа" зам. "п'яна пика".

Завідувач лабораторії:
завідуючий лабораторією

Обидві форми в обігу в сучасній українській мові, але перевагу слід надавати першій формі як суто українській, іменник із суфіксом -ач, що позначає професію, заняття чи посаду, керує іменником у родовому відмінку.
Форма "завідуючий лабораторією" - повна калька російської дієприкметникової конструкції "заведующий лабораторией" тощо. Українські письменники широко вживають першу форму, пор.: "Останні десять років Кость Григорович працював завідувачем міського пункту швидкої медичної допомоги" (О. Гончар); "З'явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні" (В. Собко).
Куди ж іти купувати?
До крамниці? Магазину? Склепу? Стору? Безумовно, найдоречніше йти до крамниці. Це слово, хоча й німецького походження (від іменника (der Kram-(e)s, що означає "скарб"; "пожитки"; "дрібний товар"), широко вживалося в українській класичній літературі та в народному мовленні, прим.: "Завів крамницю з тютюном" (І. Нечуй-Левицький); "В найбагатшій крамниці два купці сиділи" (С. Руданський).
Слово "магазин" частіше вживалося в українській мові в значенні "склад": "На самім кінці Борислава... стояв великий магазин, де складували земний віск" (І. Франко) та ін. Під впливом російської мови це слово почали широко вживати в розумінні "крамниця".
Слова "склеп" і "стор" - абсолютно недоречні в українській мові. Перше - полонізм, а друге - англіцизм, живцем вирвані з рідних мов (польської та англійської) і шляхом транслітерації (що в цих випадках збігається з транскрипцією) впроваджені до української мови.
(Продовження буде).

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 24.02.2006 > Тема "Урок української"