Версiя для друку Обговорити в форумi

У статті "Не все так погано у нашому кримському домі" ("КС" від 16.12 2005) читач Віктор Сидоренко поділився своїми враженнями про галичан. Відмітив певні недоліки частини моїх земляків, згадав і позитивні риси.
Думаю, читачам "Кримської світлиці" також було б цікаво знати: а як Крим сприймається мешканцями Львова? Чи є у кримчан якісь спільні риси з точки зору галичан?
Взагалі-то, АРК - не той регіон, щоб про нього у нас рідко згадували. Це і щорічний (для багатьох) літній відпочинок на морі, і політична "самобутність" півострова, що особливо проявляється під час виборів, це і релігійні, мовні особливості. Крим більше "на слуху", ніж Донбас, чи, скажімо, Сумщина. Тож на мої запитання галичани відповідали охоче і дуже емоційно!

Майя Марусик, медик,
35 років:
- Ми з сестрою і дітьми, їдучи до Криму, мріяли потрапити на квартиру до кримських татар. Так і сталося. Купалися, загоряли на сонці, але не забували і про вивчення мови. Ходили постійно із зошитом і записували слова, фрази кримськотатарською мовою. Господарям це дуже подобалося, вони й гроші з нас брали менші, аніж з москвичів. Ще одна-дві поїздки в Крим, і ми вивчили б розмовну кримськотатарську! Звичайно, намагалися б знову пожити у наших добрих знайомих.

Андрій Романчук, підприємець, 29 років:
- Об'їздив з родиною майже весь Крим. Звернув увагу на те, що Південне узбережжя півострова активно "освоюють" кримські татари. І взагалі в бізнесі або росіяни, або кримські татари. Українців чомусь мало... Якщо спілкуєшся російською, то проблем взагалі ніяких. Проте коли моя п'ятирічна донечка говорила українською, один кримчанин назвав її "хохлушкою". Ніби й без зла, але все-таки якось безцеремонно... Я не витримав і сказав: "Дивись, донечко, оце - москаль!" Може, це мої метр дев'яносто зросту справили відпо-відне враження на кримчанина, але він на захотів більше дискутувати. Мабуть, образився. Але ж я відповів адекватно, чи не так? Не хочу, щоб у дитини з'являлися якісь комплекси.
Доброго також було чимало. Якось попросив екскурсовода-кримського татарина зробити знижку для нас, львів'ян. Мовляв, були ж ми колись і союзниками, разом воювали проти поляків. І він, дійсно, взяв з нас набагато менше.

Олесь Тимкевич, викладач медінституту, 46 років:
- В Криму я, на жаль, не був, але, зустрічаючи щороку під час Різдва дітей зі Східної України, звернув увагу на те, що діти з Криму більш виховані, аніж ті, що приїжджають з Донбасу. Не знаю, з чим це пов'язано. Очевидно, з тим, що в Криму оселилося багато відставників. А діти дисциплінованих людей і самі виростають дисциплінованими.

Христина Хамик, вчителька, 28 років:
- З кримчанами доля звела мене в Миргороді, де я відпочивала в санаторії. Звичайно, всі вони розмовляли російською, я - українською, але ми добре розуміли одне одного. Щоправда, помітила: кримчанка з Алушти дуже уважно прислухалася до мене, певно, задіявши всі свої інтелектуальні, "лінгвістичні" ресурси. Очевидно, нашу мову вона не вивчала.
Я також помітила, що донеччани частенько лаяли нашу владу; може, й кримчани з ними були солідарні, але якось стримували себе. Мовляв, тут, на Полтавщині, де вже "справжня" Україна, давати волю своїм почуттям не бажано. Парадокс, але вони й Миргород сприймали як націоналістичне місто.
А загалом стосунки з кримчанами склалися добрі, вони запрошували на літо до себе. Мабуть, поїду. Дуже хочу побачити Ялту і Алушту.

Тетяна Курило, вчителька, 40 років:
Я возила дітей за програмою "Діти Чорнобиля". Відпочивали в Євпаторії. Місто і море гарні, а ось персонал санаторію... Здавалося б, на такій роботі шовіністам нема чого робити, адже контактують з відпочиваючими, з дітьми... Але у нас з першого дня виникли проблеми з мовою. Зі мною були діти з гірських районів, російською мовою володіли погано, то з них насміхалися, знущалися з їхньої вимови. Навіть нам, вчителям, казали: "Говорите по-русски, мы вас не понимаем!" І боляче було чути, коли дітей, чиї батьки були ліквідаторами, одна медсестра безцеремонно називала "заразними". На додачу нас ще й обікрали вночі; чомусь вікна на першому поверсі не закривалися. Толерантніше на українську реагували кримські татари, з ними у нас відразу склалися теплі стосунки.

Богдан Шевців (на фото), заступник генерального директора фірми "BEEM металавтопром":
- Я глибоко переконаний: українські підприємці повинні відпочивати в Криму, а
не в Туреччині чи на Кіпрі. Адже це наша українська земля, треба підтримувати туристичний бізнес кримчан! Враження від Криму завжди добрі, хоча прикро стає, коли помічаєш: на кожному кроці є вірменська, грузинська, татарська кухні, та тільки не українська. А стільки ж відпочиваючих з материкової України! Це недолік місцевого туристичного бізнесу. Їдучи до Криму, ми налаштовані на дружнє спілкування з місцевим населенням. Спілкуємося завжди українською, і ніяких проблем ніколи не виникало. Одного разу ми з супутником (він був з Кривого Рогу) звернулися українською до місцевої дівчини. На наш подив, вона відповіла українською, говорила майже вільно. Виявилося, що вона корінна кримчанка, родом із Сімферополя, навчається в якомусь технічному ВНЗ. Тобто не "гуманітарій". Але мова у неї цілком пристойна. Дівчина розповіла, що бувала на Закарпатті, захоплена природою Західної України, архітектурою наших міст. Ось бачите, яке велике значення мають поїздки, контакти, ознайомлення з різними регіонами нашої України. Якщо досвід вдалий, то відбувається своєрідна "ланцюгова реакція" добра.
А якщо ні, то... Одного разу я був свідком, як в Алушті група наших земляків, будучи напідпитку, голосно лаяла "москалів". Мабуть, у них були підстави ображатись, бо не всі кримчани толерантно реагують на українську мову, але ж і своєю поведінкою хлопці тільки підливали масла у вогонь. Взагалі, галичани дуже толерантні як у себе вдома, так і в Криму на відпочинку, тому мені було дуже ніяково під час цього інциденту.
Ви, "світличани", повинні сприяти утвердженню позитивного іміджу Галичини. А ми повинні дізнаватися щось добре про Крим. Після передачі на Львівському радіо ми передплатили 20 примірників "Кримської світлиці", аби підтримати газету у важкий для неї час. Повірте, працівники нашої фірми будуть активними читачами! Контингент у нас особливий, творчий, тож заходьте частіше: будемо читати, обговорювати, дискутувати, одним словом, пізнавати Крим, самих себе і всю Україну.
Львів.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #9 за 24.02.2006 > Тема "Урок української"