Версiя для друку Обговорити в форумi

ЧУТКА про те, що серед кримських газет має появитися нова посестра, яка розмовлятиме українською мовою, давно дійшла до нашого вуха, і вона нам здалася такою ж химерною, як побудова безкласового комуністичного суспільства на одній шостій земної кулі. Та ця чутка стала реальністю так несподівано і раптово, як раптово розпалася партія, що вела нас до сяючих вершин вищезгаданого суспільства.

З анкетних даних новонародженої нам відомо лише, що звати її «Кримська світлиця» і що появилася вона на світ божий напередодні 1993 року.

Дата народження дає нам підставу стверджувати, що немовлятко досить кмітливе: знало, коли народитися. Адже за одним рипом можна відзначити Новий рік, день народження, презентацію і на цьому зекономити на шампанському, білому і червоному портвейні, на чорній і червоній ікрі, на білужині і севрюжині, на бананах і баклажанах, апельсинах і мандаринах, не говорячи вже про гарячі страви, починаючи з котлет по-київськи і закінчуючи шашликами по-кримськи.

Каюся: в день презентації я не тільки не обідав, але й не снідав, щоб на банкеті набратися якнайбільше отих дефіцитних калорій. І в той час, коли голодний шлунок заволав: «давай швидше», почув приголомшливу звістку:

- Банкету не буде. Яка вже там севрюжина-білужина, коли нещасна хамса стала недосяжною.

Та грець з нею, з презентацією і шампанським. Важливо те, що процес пішов, що газета, про яку так довго говорили українці-кримчани, стала довершеним фактом.

Турбує інше. Хоч дитинча й кмітливе, але ж малюки мають звичку наслідувати дорослих. Тож, не дай, Боже, як наша новонароджена перейме манери отих «правд», які й слова не промовлять, щоб не збрехати, отих «днів», що чорніші ночі, отих галасливих ультрапатріотичних видань, що видають на-гора наклепи, інсинуації і ворожнечу, отих бульварних листків, що прагнуть привернути до себе увагу сумнівними анекдотами і безсумнівною порнографією.

Не посягаючи на творчий суверенітет мізкового штабу «Кримської світлиці», все ж відважусь запропонувати газеті такий пакет ідей, тем і рубрик:

«Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю», - як прожити на мінімальну пенсію.

«Постав хату з лободи, більш в міськраду не ходи» - конструктивні поради індивідуальним забудовникам.

«Куплю тобі хатку, та ще й сіножатку, і ставок, і млинок» - про елементи гуманітарної допомоги в процесі приватизації.

«Нехай, жінко, буде мак» - про громадянську злагоду і виховання поваги до думки опонента.

«Ой, що ж то за шум учинився»  - офіційний відділ про висвітлення парламентських засідань.

«Сам п’ю, сам гуляю» - дискусійна трибуна завзятих прихильників перетворення Кримського півострова в абсолютно незалежний острів.

«Кину косу додолоньку, а сам піду додомоньку» - про страйк, як важливий засіб організації збирання врожаю і продажу хліба державі.

«У неділю п’ю, п’ю», «Вип’ємо, куме, ще й з понеділка» - серія науково-популярних статей дієтолога про культуру споживання мінеральної води,

зокрема, «Феодосійської» і «Нафтусі».

«Як на взаємовигідній основі поміняти жінку на тютюн та люльку, а чоловіка - на цукор та тюльку» - тема економічної статті в дусі ідей основоположника бартеру гетьмана Петра Сагайдачного.

«Не жди рятунку ні від кого» - про виживання в період переходу від розвинутого соціалізму до розгнузданого капіталізму.

Цей пакет міг би бути значно вагомішим, адже всі його ідеї і теми витікають з безмежного моря народної пісенної творчості, але саме через це безмежжя ми мусимо поставити крапку, бо ж наближається дванадцята година. Як тепер не сутужно, але треба подумати й про новорічний келих. Хай не з шампанським, а хоча б з тією рідиною, що її народні умільці гонять і в селах, і в містах, та все ж тост має бути.

Отож наближається дев’яносто третій. Ще один рік в нашій сумній історії. Були в ній і бойовий, вісімнадцятий, і страшний тридцять сьомий, і рік великого перелому, і рік ще більшого голодомору, і трагічний сорок перший, і переможний сорок п’ятий, і ціла низка років, позначених датами «історичних» з’їздів ВКП(б) - КПРС.

Яким же буде рік прийдешній? Хочеться, щоб він був просто хорошим роком, без гучних епітетів. Якщо ж на роду йому написано бути історичним, то хай він увійде в історію як рік без черг. Хай залишиться лиш одна черга за «Кримською світлицею».

Що ж до самої «Світлиці», то їй ми зичимо від усього серця, окрім яскравих, глибоких, розумних матеріалів, впевнених кроків. Хай не таких карбованих, як у стройовиків з роти почесної варти, - звичайних кроків людини, яка добре знає свою мету і впевнено крокує до неї. Сьогодні «Кримська світлиця» робить перший крок, з чим ми її й поздоровляємо:

З Новим роком! З першим кроком!

«Кримська світлиця» № 1, 31 грудня 1992 р.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #52 за 27.12.2002 > Тема "З потоку життя"