Версiя для друку Обговорити в форумi

Любі друзі - читачі і дописувачі газети "Джерельце"! Сподіваємось, що нинішнього року наш щомісячний дитячий додаток до "Кримської світлиці" виходитиме регулярно, а тому, дорогенькі наші джерелята, славні хлопці і дівчата, чи не час нам позмагатися?
Для вас, школярі будь-яких класів і будь-якого віку, "Джерельце" оголошує конкурс на кращу розповідь на тему "Ми - кримські квіти з українського віночка".
Правда ж, цікава тема? А що ж мається на увазі? А те, що ми, кримські діти різних національностей, живемо у нашій незалежній державі Україні. Отже, всі ми - громадяни України. А яке наше ставлення до нашої рідної країни України? Чи шануємо ми її, чи любимо? Що ми знаємо про неї, про її славні сторінки історії, про її культуру? Яких ми знаємо українських письменників - нині сущих і тих, хто жив і писав у минулому, чия творчість вам знайома і найбільше подобається і за що? А яких ви знаєте українських художників, акторів, музикантів - як в Україні, так і тих, хто жив чи нині живе в Криму? Якими ви бачите чи хотіли б бачити в майбутньому Крим і Україну? За що ви любите Україну, її мову, культуру, людей?
Розповідайте і про своє міст чи село, в якому живете, чим воно славне? Про свою школу, про улюблених ваших друзів, вчителів, своїх рідних тата, маму, дідуся чи бабусю, про свій родовід, про визначних чи просто добрих людей, котрі живуть поруч з вами. Вибирайте будь-яке з цих питань (про все відразу не слід писати!) і розповідайте.
Свої розповіді (можна у віршах і прозі) надсилайте до редакції "Джерельця" на адресу: 95006, м. Сімферополь, вул. Гагаріна, 5, к. 13, редакція газети "Кримська світлиця", для "Джерельця" з поміткою "На конкурс".
Рукописи приймаються написані і від руки, і виконані на комп'ютері чи друкарській машинці. Можна й потрібно додавати свої фото і можна фото героїв своїх оповідань.
Найцікавіші з надісланих вами матеріалів будуть опубліковані в "Джерельці". Термін подачі матеріалів до 1 травня ц. р.
Переможці будуть відзначені призами.
Отож, дорогенькі джерелята - за роботу! Чекаємо ваших цікавих розповідей!
ЗАВЖДИ ВАШЕ "ДЖЕРЕЛЬЦЕ".

***

Ці вірші своїх учнів - членів літературного гуртка "Дзвоник" Сонячнодолинської загальноосвітньої школи м. Судака, присвячених українській мові, надіслала до "Джерельця" вчителька української мови та літератури Ніна Павлівна Острейко. І хоч вірші початкуючих авторів ще не позбавлені літературних вад, одначе в творах першої проби пера переважає щирість, безпосередність, любов до рідної мови. "Джерельце" сподівається, що цей творчий "аванс" для юних авторів змусить їх бути вимогливішими до поетичного слова. Отож, хай щастить!

УКРАЇНСЬКА МОВА
Живу я в Україні,
У вільній Батьківщині.
А українська мова -
Це диво калинове!
Я знаю ще багато
Красивих різних мов.
Та рідна моя мова -
Як пісня, як любов!
Настя НІКУЛЬШИНА.

РІДНА МОВА
Україна, як калина
Буйно розквітає
Та своєю мовою
Нас завжди вітає.

Милозвучна та співуча
Гнучка моя мова.
Вона, ніби та веселка,
На небі святкова.

Я шаную рідну мову
І знаю віднині,
Що вона в нас найбагатша
Це - скарб України.
Аліна АГАРОНЯН.

ЖИВИ, РІДНА МОВО!
Мово, рідна мово,
Пісне колискова.
Мій тобі уклін,
Ти - матусин спів.
Рідна мова квітне,
Мов весняний сад.
Дуже тебе любим,
Кожен тобі рад.
Живи, моя мово,
У моєму домі.
В маминій розмові,
У моєму слові.
Вікторія ЄПИХІНА.

УКРАЇНА - РІДНА МАТИ
Матуся - Україна,
Славная країна.
Ти для нас єдина,
Ненька солов'їна.
Бажаєм тобі щастя,
Щоб не було
нещастя,
Щоб сонечко світило,
До праці нас будило.
* * *
Поле зеленіє
Край мого села.
Легкий вітер віє,
Хмарка проплива.
Ластівки літають
Низько від землі,
Ниви достигають
Ниви золоті.
* * *
Гарна пора року
За моїм вікном.
Все приємне оку,
Все цвіте кругом.
Вже земля проснулась
Від зими, від сну.
Пташки повернулись,
Принесли весну.
* * *
Прекрасна природа твоя,
Україно рідна моя.
Прекрасні поля твої
В ранковій росі.
Усе тут навколо прекрасне,
Зелене, яскраве і ясне.
Я вірю в мою країну -
Славетну мою Батьківщину.
Ніколи я не покину,
Землю мою Україну.
* * *
Ясна зірка серед ночі,
Гарна ненька, добрі очі.
Ти мені казки читала,
Ти мені пісні співала.
Не забуду їх я зроду,
Я згадаю їх в негоду.
У щасливую годину,
У веселую хвилину
Також я їх пригадаю,
Бо я їх не забуваю.
Вони душу зігрівають,
Настрій швидко підіймають.
Добра, щира, моя пташко,
І без тебе завжди тяжко.
Наталя ДЗЮБЕНКО.
с. Молочне Сакського району.

УКРАЇНІ
Рідна матінко моя, щира Україно!
Я люблю твої ліси, гори і долини.
Я люблю пташиний спів
 в рідному садочку
І барвистих квітів цвіт
 в кожному куточку.
Я люблю, як навесні
 розквітають вишні,
Гомін грому, тихий дощ
 і гаї розкішні.
Я люблю твої пісні,
 мову солов'їну
І народ наш, що живе,
 як одна родина.
Він боровся і страждав,
 падав, підіймався -
Хоч як важко не було,
 але не здавався.
І сьогодні можу я
 з гідністю сказати:
"Дуже дякую тобі, Україно-мати!"
Андрій ПОВОРОЗНИЙ,
учень 8-го класу Азовської ЗОШ
Джанкойського району.

* * *
Ми діти твої, Україно!
Нове покоління твоє.
Усюди, завжди ми єдині,
Призначення знаєм своє!

Ми завжди за правду йдемо,
Науки і мови ми знаємо,
І помисли наші ясні,
Хоч в час нелегкий виростаємо.

І знаєм: як тільки зростем,
Ми вірними друзями будемо,
І разом ми дружно підем,
Вкраїні ми щастя здобудемо!
Артем МАРТИНОВ,
учень 8-го "а" класу Кримської республіканської гімназії-інтернату
для обдарованих дітей.

МОЯ ЛЮБОВ
Вітер хмари гойдає поволі.
Я вдихаю повітря степів,
Підіймаю угору долоні -
І вливаюсь у клин журавлів.

Бачу зверху все рідне навколо,
Бачу обшир моєї землі,
Чую шелест полину гіркого -
Дивна казка в чарівному сні.

Тільки все це - реальність,
насправді.
І хвилююсь, і радуюсь я.
Як люблю я степи ці безкраї,
І тебе, Україно моя!
Олена ТИМОШЕНКОВА.
смт. Чорноморське.

ГАРНА НАША УКРАЇНА
Багато чув і читав про вашу газету. Тому із патріотичних почувань вирішив стати передплатником "Кримської світлиці". Хороша, правдива, цілеспрямована і дошкульна газета. Спасибі вам за це.
Хочу запропонувати українській дітворі свою пісню
"Гарна наша Україна". Я пишу музику для дітей давно. Друкувався в журналах "Початкова школа", "Барвінок", "Малятко". Мав би за честь, коли б ця пісня була надрукована в "Джерельці".
З повагою і найкращими побажаннями
Анатолій ПАВЛЮК,
ст. учитель музики.
м. Миколаїв.

Музика А. Павлюка.
Слова народні.
Люба, рідна Україно,
Краю наш багатий,
І для нас, дітей щасливих,
Ти, як рідна мати.
І для нам, ти як рідна мати.
Любим ми твої простори,
І Дніпро, і кручі.
Любим ми твою столицю -
Київ наш квітучий.
Любим ми Київ
наш квітучий.
У блакитнім мирнім небі
Сонечко сіяє.
Ой, як гарно всім нам жити
В нашім вільнім краї.
Ой, як гарно
в нашім вільнім краї.

"МИ З ТОБОЮ, ЯК ЗОРІ..."
Шановний шеф-редакторе! Ми з моїми "джерелятами" залюблені в неповторну "Кримську світлицю", припадаємо душею до "Джерельця", такого завжди кришталево-чистого, свіжого, привабливого, ніжно-поетичного і, здається, знаємо багатьох діток і старшокласників із сонячного Криму, хоча особисто не знайомі з ними. Нам радісно, що на сторінках "Джерельця" і "Будьмо!" знаходиться місце і для нашого слова із Черкащини, землі Богдана і Тараса.
Надсилаю в "Світличку" для юних кримчан вірші юної черкащанки, десятикласниці Наталі Бережної. Вона відмінно навчається, відвідує комп'ютерну секцію при одному з навчальних закладів Черкас, закінчила музичну школу. Бере участь у міських музичних заходах. Особливий інтерес Наталя проявляє до гуманітарних наук і навчається в гуманітарному класі. У школі вивчає рідну, російську і англійську мови, під керівництвом однієї з учительок займається іспанською мовою, а зі мною вчить німецьку і вдосконалює знання з рідної мови і літератури. Дівчина дуже любить село, майже щотижня приїжджає до бабусі Каті та дідуся Івана, допомагає їм у господарстві, проводить тут літо, осінні й зимові канікули. Наталочка говорить: - Я народилася в Черкасах, там навчаюся в школі, там живуть і працюють мої рідні. Але я вважаю своїм рідним селом Білоусівку, тут корені мого роду, тут багато моїх друзів, гарних людей.
Наталя має творчу натуру, захоплюється поезією, пише вірші, перекладає рідною мовою німецькомовних поетів. У її віршах - роздуми про сутність життя, про своє місце на землі. Вражає закоханість у природу, в красу всього сущого, щирість і непідробність її почуттів. Наталя шукає свої образи, більш-менш точні рими, і її вірш аж світлішає, коли вдається це зробити. В цій добірці Наталиних віршів, можливо, хтось із читачів - її однолітків - знайде і для себе щось важливе, співзвучне юній душі.      
Галина КЛОК,
керівник літературної студії "Джерельце".
с. Білоусівка Драбівського району на Черкащині.

Наталя БЕРЕЖНА:
МАТУСЯ-СОНЕЧКО
Рідна матусенька - ниточка сонця,
Крапля росиночки, що на долоньці.
Лагідна, сонячна й ще молоденька,
Ніжністю повниться добре серденько.
Мова її джерельцем срібним ллється.
А як матуся моя засміється,
Радість осяє усе - все навколо,
Й не потьмяніє це щастя ніколи!
Мамо, любов'ю мене огортаєш,
Всякі незгоди, нещастя долаєш.
Хвища, негода, а чи квітне вишня -
Нам із тобою так тепло, затишно.
Трудиться бджілкою рідная ненька.
Сядь, відпочинь же, матусю рідненька.
Я зроблю все до кінця неодмінно, -
Я ж твоя донечка, я - твоя зміна.
Лиш би була ти, матусю, щаслива,
Завше здорова, весела, вродлива,
Щоб не старіла ти, не сумувала,
Щоб тебе доленька оберігала.

МРІЙНЕ
У душі щось бентежно бринить.
Я ловлю незрівнянну цю мить
І спішу в собі лід розтопити,
Спокій в річці глибокій втопити,
Щоб уздріти красу незрівнянну
І зорю незбагненну, рум'яну.
В небесах десь курличуть лелеки.
Ген видніються гори далекі,
Виглядають ледь-ледь із-за хмар,
Наче мрія, прийдешнього дар.
На горі оцій стати б високій
І струснути байдужість і спокій,
Щоб забути земну метушню,
Щоб радіти грядущому дню.
Я збираю росинок краплини,
І сягаю, і мрією лину
У небес чистоту й висоту.
Очищаюсь. Душею цвіту...

ПТАХ МОГО ЩАСТЯ
Птахи в небі привільно ширяють,
А один на плече мені сів, -
Люди птаха такого не знають:
Він приходить до нас з диво-снів.
Він приніс мені щастя весняне,
І надію, й красу юних літ.
Моя мрія відтоді не в'яне,
І стрімкий її гордий політ.

ПІСНЯ КОХАННЯ
Над землею злетіти,
Про буденне забути,
Висоти лиш хотіти,
Щоб собою скрізь бути!
Над полями, над гаєм
Летимо у світання,
Ми про щастя співаєм,
У очах - жар кохання.
Вже земля ледь-ледь мріє,
Ми з тобою, як зорі,
З нами сонячні мрії
І шляхи неозорі.
І кохання навіки
У серцях в нас палає,
Його повінь велика
Всі нещастя здолає.
Зникне темне, байдуже
В світлі дня нездоланнім.
Підем разом, мій друже,
У життя, мій коханий...

ДУМИ ЮНОСТІ
Як завше, листя в'ється,
Біжить собі струмок,
Об камінь стрімко б'ється,
Йде з квітами в танок.
Блищать росинки в полі.
А що вони несуть?
Задумливі тополі...
Збагнути б світу суть!
Збагнути б світ цей білий,
Сум чорної землі,
Курган, весь посивілий,
В імлистій ковилі.
Усе б, усе збагнути
На звивистій путі,
Для чого, - осягнути, -
Ти є у цім житті.
Лиш знаймо, що ми - люди,
Не ангели ми, ні!
Хай буде без облуди
Життя на цій землі!

Любе "Джерельце"!
Я навчився читати ще до школи, а коли пішов у перший клас, то навчився читати й по-українськи. Читав багато і все підряд. Тоді ж вчителька познайомила мене із дитячою газетою "Джерельце". Це було для мене відкриттям. В одному з номерів мою увагу привернули вірші тодішньої випускниці нашої школи Наталки Шепель.
Я добре знав її. Це була звичайна собі дівчина. І я подумав: "А чи я зможу так?" І потроху почав віршувати. Видно, у мене почало виходити, бо у 2004 році до 190-річчя Т. Шевченка в "Джерельці" було опубліковано мого вірша. Це мене окрилило і я вирішив надіслати на суд юних читачів ще кілька своїх віршів.
* * *
В школу п'ятий рік ходжу
І вам ось що розкажу:
На відмінно все вивчаю.
Та люблю найбільше мови,
Бо вони всіх знань основи.
Державну мову я люблю,
Нею в школі говорю.
А у вільний час - читаю,
В книжках друзів здобуваю.
Інколи вірші складаю,
Бо охоту до них маю.

РІДНЕ СЕЛО
Є в Криму одне село
Бєлінським назване воно.
Зі скелі річечка дзюрчить,
До берегів морських біжить.
Я дитинство тут провів.
Тут до школи я вступив.
Я люблю село рідненьке,
Хоч воно таке маленьке.
Едем АЄДІНОВ,
учень 5-го класу Бєлінської ЗОШ Ленінського району АРК.
* * *
Добрий день, любе "Джерельце"! Пишуть тобі члени гуртка "Рідне слово" Бєлінської ЗОШ Ленінського району АРК. Ми дуже любимо читати "Джерельце" і вирішили надіслати кілька своїх віршів.

ЗИМА
Наступила зима,
І посипався сніг.
І на небі вже сонця нема.
Тільки місяць вночі вигляда,
І замерзла усюди вода.

ЯЛИНКА
У Криму уже зима,
Хоча снігу ще нема.
Миколай нас всіх вітав
І цукерки роздавав.
Скоро прийде рік Новий,
І відійде рік старий.
Ми прикрасимо ялинку,
Вати кинемо шматинку.
Срібний дощик, золотий,
Вогнів пучечок чималий...
Цукерок начіпляємо,
У танцях закружляємо.
Микола ТЮТЧИК,
учень 5-го класу.
* * *
Золота ялинка в нас
Сяє, блимає весь час,
На ній барвисті ліхтарі,
Чудові зірочки малі.
Стоїть вона посеред хати,
Більше нікуди дівати.
Всі несуть дарунки їй,
Бо настав вже рік Новий.
Олена КОВАЛЬ,
учениця 5-го класу.

НАЙДОРОЖЧА ЛЮДИНА
Так вже сталося, що мене виховує моя бабуся. Вона - вчителька української мови та літератури. Закохана в рідну мову, дуже любить своїх учнів і намагається виховувати в них людяність, доброту, почуття любові до рідної мови. Бабуся знає багато віршів, казок, прислів'їв, приказок. З нею завжди цікаво.
У скрутну хвилину вона допоможе, порадить, підтримає.
Моя мама мешкає в Полтаві. Я з нетерпінням чекала довгоочікуваного літа. Адже навчальний рік був такий напружений. Малювала собі райдужні картини відпочинку у тихому місті Полтаві на березі річки Ворскли. Валізи були вже готові, квитки лежали у сумочці. Було радісно і спокійно на душі. Перед від'їздом бавилися з подругами на подвір'ї, гралися в м'яча, в різні ігри. Але що це? Біля нашого будинку стоїть машина швидкої допомоги. На серці стало якось неспокійно. Останнім часом бабуся частенько почувала себе негаразд, були серцеві напади. А чи не стало їй зовсім зле?
З тривожними думками підійшла до дверей своєї квартири. Затамувавши подих, відчинила двері, забігла в кімнату, де метушилися люди в білих халатах. До тями прийшла, коли почула голос уже немолодого лікаря: "Усе гаразд, минулося".
Я підійшла до ліжка, де лежала бабуся, і заплакала від щастя, бо зрозуміла, що вже все позаду.
А наступного ранку бабуся просила не відкладати від'їзд, запевняла, що сама зможе потурбуватися про себе. Але я навіть не хотіла й думати про це.
Все літо я була разом зі своєю рідною бабусею. Адже бабуся - це найдорожче, що в мене є.

Рідна, рідненька бабусю,
Ти в мене за татка й матусю.
Про мене ти завжди дбаєш,
Хоч здоров'я міцного не маєш.
Ти - як те джерельце,
Добре в тебе серце.
Всіх ти привітаєш,
Душу добру маєш.
Хай життя твоє довгим буде,
Й онуки хай поруч будуть.
А я тобі - до помочі
Так як удень, так і вночі.
Наталка ШЕЛЕСТЕНКО,
учениця 4-го "б" класу
ЗОШ № 15 м. Сімферополя.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #5 за 27.01.2006 > Тема ""Джерельце""