"Кримська Свiтлиця" > #5 за 27.01.2006 > Тема "З потоку життя"
#5 за 27.01.2006
ЧОМУ РОЗУМНІ БУВАЮТЬ БІДНИМИ?
Тамара СОЛОВЕЙ.
Знай наших!
З розумною людиною завжди приємно поспілкуватися. А якщо її розум ще й засвідчено відповідним сертифікатом, то й удвічі! Бо відчуваєш, що з оцінкою ти не помиляєшся, а якщо ця людина ще й щира та відкрита, взагалі можеш вважати такий контакт дарунком долі. Член телевізійного клубу "Самый умный", сімферопольський десятикласник Ігор Довбах, який взяв участь у фінальних змаганнях (супер-грі), спочатку в редакції "Світлиці" почувався трохи ніяково, хоча жодне запитання, здавалося, не було для нього несподіванкою (недаремно ж дійшов до фіналу!) - він міг одразу мобілізуватися і дати чітку відповідь, що свідчило про глибину і самодостатність його мислення. Єдине запитання, на яке він не зміг відповісти одразу ж, - це моє досить незручне і однозначне, що базувалося на попередньому аналізі підручника з історії України: яку б Ігор обрав позицію на місці українських юнаків, для котрих на першому місці стала боротьба за волю України? Ні, він не почав паплюжити цих "націоналістів" в дусі кримської преси. Зауважив, що розуміє їхню поведінку: вони прагнули відновити українську державність. А "резюме" було таке: Ігор спробував би знайти якийсь третій шлях, аби і сподівання своїх земляків-патріотів виправдати, і не створювати прецедент, який заплямує їхню честь в очах інших співвітчизників. Тож розумні сучасні молоді люди (на час здобуття Україною незалежності Ігорю не було ще й року) вибирають компроміс. Вони не тупають ногою і не кажуть: "Мочити їх!" А кого саме - не так вже й важливо. І ще один незабутній урок від Ігоря Довбаха (зрештою, цього давно слід було очікувати як трагічного наслідку певного процесу) - сьогодні майбутнє молодої людини більш як на 90% залежить від батьківських фінансових можливостей. Саме тому ті, чиї батьки при грошах, як правило, і не прагнуть до саморозвитку, власного удосконалення, здобуття знань. Вони переконані, що у будь-якому разі матимуть від життя все, чого забажають: хочеш - будь лікарем, хочеш - юристом, а то й "великим" політиком. Тому і лікарі нас лікуватимуть (і вже лікують) некомпетентні, але небезкорисливі, і політики виводитимуть на "світлий шлях", що веде у прірву... У Ігоря змалку було багато захоплень: шахи (зараз має 3-й розряд), англійська мова, бальні танці. Як підтвердила матуся і надійна помічниця хлопчика Тамара Григорівна, колись він казав, що без танців взагалі не може жити. Та ось ціна за один урок підросла до 10 доларів, і з цим захопленням довелось розпрощатися. Відвідував Ігор і секцію МАН з медицини, та з часом вона занепала. Бо для дітей лікарів і так шлях в медицину відкритий. Це переважно вони навчаються в медико-біологічному ліцеї, і зовсім не безкоштовно. Була думка вступити до нього і у Ігоря, але без грошей і зв'язків нікому не потрібні ні розум, ні таланти, принаймні такого висновку можна було дійти з нашої розмови. Втім, хлопець не розглядає ситуацію як безнадійну. Він вважає, що відсутність широкої спини і тугого гаманця (а живе Ігор з матусею і бабусею) може бути потужним стимулом до здобуття знань і розвитку інтелекту. Всі 10 років навчання (у сімферопольській школі № 40) він - відмінник. А обрав учень не найпростіший шлях - фізико-математичний клас, хоча більше вабили біологія та хімія. Своїми успіхами він завдячує вчительці молодших класів Галині Вікторівні Подолян, яка прищеплювала дітям навички до плідного навчання, вважаючи найважливішим дати малечі "ключ" від знань і навчити ним користуватися. А тому з першого класу школярі одержували творчі завдання, писали реферати, призвичаювалися мислити, аналізувати, робити висновки. А потім була бібліотека, республіканська дитяча бібліотека ім. Орлова. Та сама, що потерпає від мізерного фінансування, де в другій половині 90-х років (був такий факт!) бібліотекарка втратила свідомість від голоду. А тим часом учень молодших класів Ігорьок Довбах, теж, можливо, не завжди ситий, використовував той багаж знань, який накопичився у бібліотеці за довгі роки. Скільки прочитав книг різної тематики, звичайно, не рахував. Вважає, що не менше тисячі. Недарма ж вже кілька років бібліотечні працівники відзначають хлопця як суперчитача. Окрім книг "для душі", таких, як твори В. Пікуля, М. Булгакова, Ігор вивчає енциклопедії, цікавиться книгами з військової справи, біології, медицини, при цьому спростовуючи досить поширену думку, нібито книга сьогодні вже не може відігравати своєї колишньої ролі і витримувати конкуренцію з Інтернетом, що відкриває доступ до будь-якої інформації. Ні, у Ігоря немає вдома комп'ютера, ніщо не полегшує йому боротьбу за гідне місце в житті. День хлопця розписаний чи не до хвилини. І особливо образливо, що на супергрі "проколовся" він на такому елементарному, як для дівчинки, запитанні: що надає забарвлення борщу? Зрештою, і юнак, і його матуся, котра теж їздила до Києва, зазначають, що в фінальному змаганні, яке проводиться спільно українським і російським телебаченням і в якому беруть участь українські і російські діти, ведуча і режисер (росіяни) відверто підігрували своїм. Їх підбадьорювали, а суперників навпаки намагалися збити з пантелику, навіть не завжди чесно зараховували відповіді. А потім перед одними вибачалися, але інші ставали призерами - володарями комп'ютерів і мобільних телефонів. Ця тема "засвітилася" вже після офіційного спілкування з Ігорем. Було відчутно, що ця "ложка дьогтю" у хлопця пов'язана не лише з витівками фортуни. Це тим більше прикро, що на запитання, які риси характеру він найбільше цінує в людях, Ігор на перше місце поставив чесність, а далі вже відповідальність, чуйність, готовність прийти на допомогу. - Нас розділяють за національною ознакою, розмежовують на багатих і бідних, - зазначив він, - намагаються прищепити нам американську модель моралі, що ідентифікує розум і багатство ("Якщо ви такі розумні, то чому ж такі бідні?"). Але ті, кому доступна якісна освіта, у нас не бідні, та чи розумні? Освіта сьогодні - це питання в першу чергу матеріальне, а не інтелектуальне. - А ким ти б хотів бути, коли виростеш? - Хотів би займатися медициною. Скажімо, стати хірургом. Але ще краще - мати доступ до організаційного процесу в цій галузі. Хотів би зробити так, щоб медицина дійсно стала безкош-товною. Подивитися супергру по телевізору мені так і не вдалося, як і попередні відбіркові тури. В одному з них Ігор показав найкращі результати - перед телекамерою йому навіть дали потримати призову нагороду. А потім забрали назад - аби згодом її потримали й інші. Навесні хлопець знов поїде до Києва, щоб взяти участь в супергрі вже з іншими суперниками. Хочеться сподіватись, що серед тих, хто дивився і дивитиметься змагання за "титул" "самого умного", знайдуться люди, які зацікавляться долею героя цієї публікації. Адже світ не без добрих людей.
На фото: Ігор Довбах з мамою в редакції "КС"; праворуч - наш земляк серед "самих умних"!
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 27.01.2006 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3582
|