|
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 20.01.2006 > Тема "Урок української"
#4 за 20.01.2006
ЯКУБ - УКРАЇНОФІЛ З ГДАНСЬКА
Сергій ЛАЩЕНКО.
З Якубом Логіновим я познайомився завдяки "Львівській газеті". Звернув увагу на багато цікавих статей, підписаних цим прізвищем. З усього було видно, що автор непогано обізнаний з українськими та білоруськими справами, добре знає проблеми польсько-литовського прикордоння. Одним словом, як для поляка (а Якуб є кореспондентом "Львівської газети" у Гданську) цей журналіст є справжнім фахівцем з проблем Сходу. Бо і Литва, і Білорусь, і Україна для поляків це Схід...
Прийшла в голову думка: якщо львівський корпункт "Кримської світлиці" - це своєрідне "вікно в Європу", то з Гданська цю Європу видно ще краще. Втрачати таке цінне джерело інформації не можна. З Якубом треба потоваришувати!
І ось ми спілкуємося за львівською кавою. Найнеобхідніша річ для першого знайомства!
- Якубе, ім'я у вас цілком польське, або ж білорусько-польське.
А ось прізвище, радше, російське. Ваші предки - росіяни?
- У мого батька - білоруське коріння, тому й прізвище не зовсім польське. А мама - полька з Кракова.
- Ви добре розмовляєте українською. А я думав, що ваші статті перекладають. Як ви вивчили нашу мову? Школа, університет, курси?
- На жаль, у Польщі немає шкіл, де вивчалася б українська. Хіба що ті, де вчаться самі українці, а їх зовсім небагато. Про курси я також не чув. В університеті українську можна вивчити, якщо стати студентом філфаку. Але я освоюю фах товарознавця, у нас українська не викладається. Я вчив її по книжках і словниках.
- Якубе, у вас майже немає акценту, ви зовсім вільно розмовляєте!
- Моя розмовна практика - з Києва. Я вчився там півроку, за обміном.
- Але ж у Києві переважають російськомовні?
- Так, але багато киян готові спілкуватися українською, якщо до них звертатися цією мовою. Наскільки я знаю, 33% киян
у сім'ях розмовляють українською, хоча на вулицях - значно менше. Але коли я про щось запитував українською, то мені відповідали нею ж навіть російсько-мовні.
- Я пригадую статистику двадцятирічної давності. Тоді 28% киян вибирали собі український варіант "Вечірнього Києва", а решта - читали російський. Якщо тепер відсоток україномовних зріс до 33%, значить, є певний прогрес.
- Прогрес ще і в тому, що російськомовні кияни стають толерантнішими. Я помітив, що мешканці столиці краще ставляться до мене, ніж до тих поляків, які розмовляють російською. За даними того ж опитування, 70% киян вважають, що у майбутньому Київ повинен стати україномовним містом.
- І все ж більшість поляків поки що віддають перевагу російській мові, коли спілкуються з українцями.
- Це може видатись парадоксальним, але в Польщі після Помаранчевої революції почало зароджу-ватися русофільство. Точніше, покращилося ставлення до російської мови.
- Чому?
- Раніше російську вважали мовою окупантів і не надто охоче її вчили. Тепер же Україну сприймають як державу, що зробила свій демократичний вибір. Сприймають як Чехію або Словаччину. Може, навіть трохи ідеалізують її, бо насправді ж змін великих не відбулося. Проте з Україною вже хочеться спілкуватися, а це традиційно легше зробити російською.
- Але ж українська ближча до польської, ніж російська!
- Так, але російську можна вивчити в будь-який школі, навіть в сільській, а українську неможливо вивчити навіть в прикордонному Перемишлі.
- Колись, до війни, Перемишль був більш українським містом, ніж Львів...
- Як бачимо, на ситуацію впливає те, що в Польщі збереглася вся необхідна інфраструктура для вивчення російської. Щоправда, її вчать як іноземну, але ж це суті справи не міняє. До речі, коли я говорив про зародження русофільства, то забув згадати одну деталь: частина поляків добре сприймає Володимира Путіна.
- А Лукашенка - ні?
- Ні, ставлення до білоруського президента зовсім інше. Примітивний диктатор невеликої держави... А Росія сприймається як щось велике, потужне, могутнє. Частина поляків розчарувалася в демократичному виборі, на їхню думку, вольовий розумний лідер держави, який
твердо знає, чого хоче, - це значно кращий варіант.
- Якубе, я пригадую свої студентські роки. Коли в Польщі з'явилася "Солідарність", дехто з киян почав вивчати польську мову. З'явилися перші "полонофіли". Ви згадали про деякі русофільські тенденції, причому зазначили, що породжуються вони зовсім різними факторами. А чи є в Польщі білорусофільство? Воно сильніше, ніж українофільство?
- Історія білорусько-польських стосунків не є такою трагічною, як історія українсько-польських. До того ж, і білоруська діаспора в Польщі сильніша, аніж українська. Адже білоруси проживають компактно на своїх споконвічних землях. Є білоруські школи, ліцеї. Проте я не сказав би, що білорусофільство в Польщі сильніше, аніж українофільство.
Білорусам, до речі, трохи співчувають, вважаючи, що в Білорусі ледь не фашистська диктатура. Хоча це й не так. Багатьох білорусів режим Лукашенка влаштовує.
Ні, якщо говорити про українські тенденції, то вони в Польщі потужніші.
- Це пов'язано з фільмом Єжи Гофмана "Вогнем і мечем"?
- Може, й це вплинуло якоюсь мірою. Проте значно більше - Помаранчева революція.
- А коли ви вчилися в Києві?
- У 2002 році.
- Отже, задовго до Помаранчевої революції?
- А, ось воно що. Я зрозумів, на що ви натякаєте. Ну, якщо говорити особисто про мене, то най-більший вплив на мене зробив філософ, культуролог Єжи Гофман. Адже це він сказав: "Без вільної України не може бути вільної Польщі".
Львів.
"Кримська Свiтлиця" > #4 за 20.01.2006 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=3574
|
МОВА П╤Д ЧАС В╤ЙНИ СТАЛА ЗБРО╢Ю
МОВИ Р╤ДНО╥ ОБОРОНЦ╤
