Версiя для друку Обговорити в форумi

Відкритий лист до Олександра Мороза.

Шановний Олександре Олександровичу!
Звертаємось до Вас як до українця. Оскільки ми за віком значно старші, дозволяємо собі зауважити Вам  і про дещо запитати.
Перше. Де і хто навчав Вас, що в колишній колонії державною мовою має бути мова колонізатора? І чому Ви, етнічний українець, взяли на себе місію бути провідником тієї мови? Нам зрозуміла позиція в цьому питанні росіян - вони  хочуть повернути своє повне панування в Україні,
використовуючи як один із засобів свою мову. Але ми не можемо зрозуміти тих українців, якщо можна назвати їх українцями, котрі росіянам в цьому активно допомагають.
Друге. Ви, як людина, що пішла у велику політику, не можете не розуміти, що мова - це не тільки засіб спілкування. Вона є однією з головних ознак нації і є також одним із видів ідеологічної зброї. Це добре розуміли всі колонізатори всіх часів. Ви повинні б знати, що, завоювавши інший народ і встановивши свою владу, загарб-ники, в першу чергу, робили все можливе, щоб позбавити цей народ рідної мови, культури, історичної пам'яті, духовності і нав'язати йому свою мову, свою культуру, свою релігію. У Росії робили те ж саме. Значення мови розуміли ще стародавні римляни. Вони говорили: "Чия влада, того й мова. Чия мова, того і влада". Значення мови, як одного з важелів управління, розуміли і в Москві. Коли запроваджували єдину мову в Московськім царстві, а там мешкало безліч угро-фінських племен і кожне з них мало свою мову, то казали - коли буде багато мов, піде смута по землі. Один із прибічників російської імперії В. Шульгін свого часу писав: "Краще, щоб Україна була самостійною, але російськомовною, ніж в складі Росії, але україно-мовна. Бо російськомовна навернеться до Росії, а україномовну Російська імперія не втримає". А депутат російської Держдуми О. Лебедєв  висловився так: "Нам байдуже, який режим в Україні і як почуває себе там Кучма - це внутрішні справи України. Але є фундаментальні питання, які нас стосуються - це становище в Україні російської мови, російської культури, російської православної церкви". Як це Вам, пане Олександре, подобається? Чи Ви теж такої думки?
Значення мови як зброї розуміли не тільки загарбники, а й поневолені. Один із ідеологів італійського визвольного руху XVIII ст. Алессандро Мандзоні писав, що услід за єдністю управління, збройних сил і законів єдність мови найбільшою мірою сприяє тому, щоб зробити націю відчутною, міцною і благотворною. А на ті часи в Італії рідною мовою володіла лише маленька частка народу. Таке ж становище з мовою було і в Чехії, рідна мова там збереглась лише у віддалених селах. Та звільнившись від австрійської окупації, італійці і чехи відродили свою рідну мову. І тепер навіть дурню не спаде на думку запропонувати їм надати австрійській мові статус другої державної. Ще до визволення Індонезії від голландської окупації там було висунуте гасло - єдина батьківщина Індонезія, єдина нація - індонезійська, єдина мова - індонезійська.
Яке становище української мови в сучасній Україні - Вам відомо не гірше, ніж нам. Схід, південь і частково північ України вкрай зрусифіковані, і російська мова там панує безроздільно. В містах тих країв українську мову не почуєш ні на вулицях, ні на підприємствах, ні в державних установах. Закриваються останні українські школи, газети. Місцеве радіо і телебачення теж російськомовні. У нас в Криму з понад 600 шкіл україномовних лише шість. Єдина україномовна газета "Кримська світлиця" ледь животіє і на межі закриття. А російськомовні, а їх близько 200, розкошують. Частина з них фінансується з Росії. А хто платить, той і музику замовляє. Навіть в Києві, столиці держави, українська мова не панує. А слухаючи трансляцію засідань Верховної Ради, інколи думаєш, а чи це не філія російської держави? Занадто вже багато депутатів, порушуючи 10 статтю Конституції, користуються мовою сусідньої держави і вперто нехтують українською.
І не тільки етнічні росіяни, а і депутати з українськими прізвищами. І мимоволі згадуєш гіркі слова Т. Шевченка: "Доборолась Україна до самого краю. Гірше ляха свої діти її розпинають". Тож хочемо нагадати їм, і не тільки їм, слова Мордехая Маркса Леві (відомого під псевдо Карл Маркс): "Людина, котра прожила понад п'ять років серед іншого народу і не вивчила мову того народу є: або гість, котрий з якихось причин забарився у від'їзді, або розумово відсталий, або колонізатор". Хто ви, російськомовні депутати?
Що стосується Вас особисто, то ми остаточно не визначились. Чи Ви не усвідомлюєте значення мовного питання і, бажаючи
догодити виборцям - етнічним росіянам та з'яничареним хохлам, готові зрадити українську мову? Чи маючи непомірну жагу до влади, нехтуючи совістю та честю, сповідуєте принцип - для досягнення особистої мети придатні всі засоби? А може, у Вас спрацьовує звичка давнього колабораціоніста?
Не думайте, що ми русофоби і ненавидимо російську мову. Ми її знаємо не гірше самих росіян та із задоволенням читаємо і О. Пушкіна, і Л. Толстого, й інших російських письменників. І нехай росіяни спілкуються між собою російською. Не годиться забувати свою рідну мову. А ми любимо свою рідну українську, як і належить добрим дітям любити рідну матусю і ні в якому разі її не зраджувати. І глибоко переконані, що в Україні державною мовою має бути одна - українська, і ніяка інша.
З повагою -
подружжя Софія та Олександр КИСЛІ.
с. Восход, АР Крим.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 06.01.2006 > Тема "Урок української"