Версiя для друку Обговорити в форумi

Золотим спомином відгукуються в серці зустрічі з «Кримською світлицею». «Золотим» - хай і трафаретний, заїжджений, та іншого епітета не підберу. Вона належить до числа найсвітліших, які будь-коли зустрічалися на моєму довгому життєвому шляху. Й досі переживаю духовну піднесеність і почуття святості при самій лише згадці про неї.
З якими тільки газетами не доводилося дружити, публікуючи на їхніх сторінках статті й вірші, однак завжди надихає і зігріває надруковане в «Світлиці»! І не лише це.
Що ж запам’яталося, запало в душу за цих тринадцять літ взаємної дружби?
Зберігаю вирізки своїх «Світличних» публікацій з першого до останнього номера. Їх назбиралося три товстезних папки. А в двох, теж товстих, публікації моїх учнів на сторінках «Джерельця». Віршувати почав давно, ще з п’ятого класу. Одначе вчительські будні, помножені на будні директора школи, довго не підпускали до письмового столу.
Світлим променем вривається в ці будні «Світлиця», тоді і донині єдина, як палець, українська газета на теренах Криму, громадсько-політична та ще й літературна. «Неначе сонце засіяло»... Ніби магнітом, при-тягає, пробуджує (саме так!) мої творчі сили, кличе до чистого аркуша і - о, диво! - не відпускає і до сьогодні. Заохочений завідувачем відділу літератури чудесним поетом Данилом Кононенком, його невсипущою енергією, за ці тринадцять років я видав три поетичних збірки для дітей і дорослих, прийнятий до Національної Спілки письменників України, став лауреатом премії імені Олекси Гірника. І все це завдяки тобі, «Світлице»! Більшість моїх творів побачили світ на твоїх сторінках. Ти першою привітала мене і з прийняттям до Спілки, і з премією...
І досі в нашій школі згадують твій «десант» (не пригадую вже якого року). Тоді «висадились» на редакційному «газикові» світлої пам’яті редактор Володимир Миткалик, Данило Коно-ненко і Віталій Фесенко. Якраз ми, вчителі-україністи, проводили «Світличний» тиждень. У кабінет української мови і літератури набилось стільки вчителів і учнів, що справді ніде було впасти яблуку. Тепла, щира розмова. Ніби між давніми друзями. Того дня ти, «Кримська світлиця», полонила вчительські і дитячі серця. В тому «полоні» щоп’ятниці чекаємо твого приходу, хоч і з чорною стрічкою, і без «Джерельця».
Не забувається й інший «десант» восени 2002 року на чолі з твоїм новим всюдисущим редактором Віктором Качулою. Він приземлився в Прудах разом з «мовно-комп’ютерною командою» Зеленогірської школи Білогірського району. Розгортались змагання між їхньою і нашою командами. Захоплюючі і веселі, пізнавальні і незабутні. Продовжились
у селі Зеленогірському. Перемогла наша «Гілея».
А на фіналі у Сімферополі для нас знову - «неначе сонце засіяло»: ми привезли в Пруди, хай і старенький, зате «живий», справжній комп’ютер. Школа має нині комп’ютерний клас, але цей, здобутий в нелегкому чесному герці, - безцінний, особливий.
О, цей безсмертний мовно-літературно-історично-комп’ютерний конкурс, організований тобою і твоїм редактором-Аладдіном, «Світлице»! З його популярністю міг би зрівнятися хіба що мовний конкурс імені Петра Яцика. Жодна газета не зважиться взяти на свої плечі таку ношу. А ти зважилась! І зараз, незважаючи на обтяжливі борги, без державної підтримки, з чорною смугою проводиш ці та інші змагання. Подвиг, гідний подиву!
Пам’ятаєте вірш Т. Г. Шевченка «Мені тринадцятий минало...», звідки «Джерельце» «позичило» назву для конкурсу, який провело торік серед юних кримчан до 13-ліття Незалежності України? Цей вірш, зокрема до мене, обізвався асоціаціями. З появою «Світлиці» для нас, кримських українців, справді «Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало...», далі самі знаєте, учили напам’ять. А хіба доля нашої «КС» не нагадує долю отого хлопчика-пастушка, малого Тарасика, якому тринадцятий минало? Ось уже скільки ж років поспіль вона, як той пастушок, береже і застерігає нас від духовного спустошення, аби не блукали ягнятами на рідній, не своїй землі. На перших порах їй, «Світлиці», «так любо, любо стало, неначе в Бога...». Та... «недовго сонце гріло». Попелюшкою вона, як не боляче, і в старої, і в нової влади. Коли ж станеться те, що сталося у фіналі цієї поезії: хлопчика-пастушка прийшла, привітала добра дівчинка? Чи ж скоро привітає, як і належиться, «Світлицю» нібито добра і нібито українська влада?
Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
учитель-україніст,
письменник.
с. Пруди
Совєтського району в АРК.
На фото: Василь Латанський з Михайлом Слабошпицьким на відкритті конкурсу ім. П. Яцика в Криму.

Нас вітають!
Шановна редакціє «Кримської світлиці»! Щиро поздоровляю ваш колектив з Новим 2006 роком, Різдвом Христовим і з перемогою, яку ви одержали в боротьбі з проросійсько-шовіністичними силами на нашому кримському Майдані за підтримки національно свідомих громадян не лише України, але й близького та далекого зарубіжжя.
Боротьба з чиновниками прокучмівської влади була важкою, проблеми єдиної україномовної газети в Криму ігнорувалися місцевим парламентом, не знаходили уваги і з боку нинішнього Президента та його соратників. Але вирішальне значення мала підтримка громади: учнів українських класів, батьки яких передплатили «КС», пенсіонерів (копійками зі своїх пенсій), патріотів-бізнесменів, колег («Народна газета» та інші, радіо та телебачення), депутатів-патріотів з Верховної Ради України. У всіх країнах світу дізналися, як зневажливо ставляться наші чиновники до правдивого слова «Кримської світлиці», як влаштували їй економічну блокаду, бажаючи її смерті, аби чорна смуга була і на незалежності нашої України. Але разом нас багато, і ми перемогли!
Моя родина, як завжди, передплатила «КС» на увесь 2006 рік, бо ми віримо в нашу газету і завжди агітуємо за неї.
Іван КРУПСЬКИЙ.
с. Первомайське, Нижньогірський район.

З Новим 2006 роком та з 13-м днем народження вітаємо нашу світлу «Кримську світлицю», яка в кожну українську оселю вносить тепло, радість і впевненість! Газету, яка не дає нам і на хвилину забути, хто ми є, яких батьків діти. Ми, українці Криму, загартовуємось разом з нашою «Світлицею»! Саме «Кримська світлиця» робить українців в Криму справжніми українцями!
Впевнені, що 2006 рік для всієї України і для «Кримської світлиці» буде роком здійснення наших мрій і бажань! Чим більше в Криму буде таких газет, як «КС», тим більше тут буде України.
Алла ПЕТРОВА,
керівник театральної студії «Світанок» КРЦДЮТ.

"Кримську світлицю" підтримали:
Олексій Федорович Гарбар, с. Малин Житомирської обл. - 20 грн. Василь Стефанюк, заступник голови Кримського відділення Товариства «Україна - Світ» -
200 грн. Юліан Конечний, с. Дзвиняч Івано-Франківської обл. - 100 грн. «Бажаю всього доброго, здоров`я всім у 2006 році!» - написав нам на переказі Юліан Мечиславович. І ми зичимо усім нашим благодійникам здоров`я і усіляких гараздів в Новому році. Будьмо!

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #1 за 01.01.2006 > Тема "Душі криниця"